Посох Асклепія

Джозеф де Зіне був гордий собою. Так, тодішня поїздка до Адріанополя і зустріч із купцем Куманудісом затяглася на довгі два роки. Благо прислуга знала свою справу, та й листи з рекомендаціями молодий граф надсилав раз на три-чотири місяці. Він ще не міг до кінця звикнути до всіх повноважень, безтурботно перекладаючи обов'язки маєтку на П'єра. Дворецький, який пропрацював на сім'ю де Зіне майже півстоліття, мав воістину титанічний спокій і безмежні знання з ведення домашніх справ.

Джозеф усміхнувся. Він ходив по залі своєї колекції. Ті дві реліквії, що вдалося йому знайти за ці роки, гріли душу. Поїздка до Куманудіса закінчилася приємною розмовою та пропозицією погостювати тиждень-другий. Зрештою молодий граф залишився у купця на два роки. Вбирання грецької культури, поїздки зруйнованими архітектурними спорудами колишньої величі еллінської культури, ось що піднесло душу графа де Зіне в небувалі висоти!

Та й купець не побажав відпускати нового друга з порожніми руками. Одного тихого темного вечора, сидячи під тканинним навісом на ганку свого будинку, Куманудіс розповів Джозефу про те, що вже давно володіє старовинним артефактом. Цим артефактом виявилася Чаша Гігієї, уособлення медицини та чистоти людства. Сутність того, що навіть у краплі отрути міститься протиотрута. Отже, чистота життя може ховатися навіть на брудному одрі смерті.

Почувши про Чашу, Джозеф просто спалахнув. Молодий граф одразу попросив хоча б показати йому це диво. Він, звичайно, їхав до купця Куманудіса спеціально, щоб роздобути цей артефакт, так. Але, грек навмисне не говорив, що сам володіє Чашею. Він обмовився у листі, що знає, де роздобути цей артефакт.

Саме про це йшлося у записах самого Джозефа, які він давав прочитати П'єру. Саме тому, що граф не знав, де шукати Чашу, дворецький висловив припущення, що мсьє графові доведеться витрачати час на пошуки цього артефакту.

Все виявилося набагато простіше. Куманудіс, солодко посміхаючись від того, що зміг справити на приїжджого француза належне враження і підвищити його повагу до власної персони до небес, показав Джозефу Чашу. Це виявився настільки гарний витвір мистецтва, що молодий граф на кілька хвилин втратив мову.

Срібний кубок на невисокій ніжці із широким вмістилищем для рідини. По всій ніжці кубка вилося зміїне тіло, голова якого схилилася над чашею. Куманудіс пояснив Джозефу, що цей символ не означає те, що в чашу збирають отруту змії для подальшого використання.

За легендою, Гігієя, дочка Асклепія, богиня здоров'я, була за своєю суттю дуже добрим божеством. Вона з повагою та ніжністю ставилася до всіх живих істот, у тому числі і до змій. Улюблене заняття Гігієї було годування змій зі своєї чаші. Молода богиня наливала в неї божественний нектар і зі сміхом кликала змій. Повзучі збиралися звідусіль і заповзали буквально на саму Гігією.

Жінка ніяк не боялася їх, сміючись і підставляючи посудину, щоб плазунам було зручніше їсти. У результаті суть цього забулася, залишившись лише у міфологічному аспекті, а алхіміки підтасували значення, вивівши збирання отрути в чашу на перший план.

Отримавши настільки шуканий артефакт, молодий граф із задоволенням погостював у Куманудіса ще півтора роки, після чого поїхав. Повернувшись додому до Парижа, граф де Зіне довго там не затримався. Буквально за місяць він знову поїхав, але тепер для того, щоб знайти в безмежних пісках Єгипту найбільшу для єгиптян реліквію.

На це знадобилося понад три роки. Єгиптяни виявилися не такими доброзичливими до різних колекціонерів давнини. Місцеві жителі підозріло розглядали Джозефа, що приїхав, не шкодуючи розповідати йому нічого щодо своєї стародавньої цивілізації. Графу довелося шукати інформацію буквально по крупинках, збираючи їх у величезну купу різних міфів, чуток та байок.

З усього цього Джозеф більше року вибирав справжні шматки історично задокументованих фактів і перевірив їх. Додавало проблем постійне стеження місцевих, які не хотіли контактувати з французом. Однак, коли Джозеф нарешті знайшов потрібну інформацію, ніщо не завадило йому знайти те, що він шукав.

Ось і зараз, майже наприкінці сторіччя, граф стояв у своєму залі і дивився на це диво єгипетської цивілізації. Він не знав, наскільки реальні властивості цього артефакту, але сама суть його і вигляд вселяли трепет і повагу.

Уаджет, символ відродження для єгиптян, виглядав приголомшливо. Трохе розкосе, око з двома лініями внизу, наче застиглими сльозами, дивилося гордо і зухвало. Судячи з записів, Око Гора використовувалося для дарів божеству ранкового сонця. Так як уаджет був лівим оком бога Гора і символізував місяць, згодом у храмах Єгипту проводилися обряди щодо «відновлення» уаджету, згідно з фазами місяця.

Намилувавшись своєю колекцією, молодий граф із почуттям повного душевного задоволення залишив зал реліквій. Зустрівши П'єра, Джозеф з усмішкою кивнув літньому дворецькому і насвистуючи нехитру мелодію, піднявся до свого кабінету.