Розділ 23
- Я знайду тебе, чуєш? – прошепотів він, дивлячись на фотографію. – Я завжди шукатиму тебе…
Вона дивилася на нього з фото, посміхаючись. Посмішка, наче розмах крила чайки, заворожувала і обеззброювала своєю невинністю та чистотою. І спогади одразу ж захлеснули чоловіка своєю хвилею.
Він тоді повертався додому, схожий на вичавлений лимон. Цього дня сталося найстрашніше, що може статися з хірургом – під час операції пацієнт помер. Але найстрашніше було не в цієї смерті, а її наслідках.
Пост, який займав пацієнт, був настільки високим і значущим, а сам чиновник мав титул лорда. Тепер почнеться… Боже, що тепер розпочнеться! Ці проперчені корупцією свині копатимуть і рано чи пізно докопаються, що винен був сам пацієнт. Однак, його становище у верхівці англійського суспільства не дозволить винести це на загальний огляд. Винні можуть бути будь-хто, але не ці свині... боги країни!
Отже, винним зроблять того, під ножем якого і стався цей інцидент. Не помічаючи, як чоловік дійшов до свого будинку і відчинивши двері, він зник усередині.
- Коханий, все гаразд? - Голос дружини рятівною хвилею облив його.
- Так, люба, просто втомився на роботі.
- Знаєш, що, Джеку, ти добрий хірург, але емоціями так і не навчився володіти. – дружина знову використала ім'я, яким він представився у їхню першу зустріч. Багато років тому, у пабі після важкого робочого дня. Чоловік часто використовував це ім'я під час знайомства з жінками. Це дозволяло йому поводитися розкутіше, ніж він був насправді.
- Сьогоднішній інцидент показав, що не так добре я вмію володіти скальпелем. - глухо відповів Джек, знімаючи пальто та черевики.
- Розкажи мені все, тобі стане легше, любий. – руки дружини лягли на його обличчя, наче обмацуючи його.
– Сьогодні помер пацієнт. Високий лорд міста. Тепер розпочнеться такий бедлам!
- Не хвилюйся, всі роблять помилки. Я впевнена, що ти все робив правильно. Ти не можеш робити погано, просто не вмієш. - Жінка ласкаво погладила обличчя чоловіка, потім гордо випросталася. – А зараз, любий, одягайся та йди в паб. Посидь і міцно випий, це дозволить тобі виплеснути негатив, що накопичився за день.
– Що? - Заперечив Джек. Він не вірив своїм вухам. Дружина, звичайно, ніколи не обурювалася за його пабові посиденьки, але щоб так.
- І, найголовніше, милий – йди до того закладу, де тебе мало знають. Це дозволить повністю відволіктися. - Жінка ніби бачила його бурю емоцій на обличчі. - Це не обговорюється.
Посміхнувшись, Джек переодягся у простенький одяг, у якому ніхто не зможе впізнати в ньому кращого хірурга Лондона і цмокнувши дружину, вийшов у туман нічного міста.
Спогад розбився тисячами уламків, повернувши чоловіка в реальність. Мутним поглядом він окинув квартиру та зупинився на фотографії дружини. Адже вона має рацію, посиденьки в пабі зараз будуть якраз доречні!
Одягнувшись, Джек машинально переклав скальпель із робочого халата в кишеню пальта та залишив будинок. Не мінливі клуби туману майже відразу приховали його з виду рідкісних перехожих.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!