Посох Асклепія

Минуло кілька років після знайомства з Анною де Сталь та пробою Джозефа написати роман. Надворі стояв тисяча сімсот дев'яносто перший рік. Пристрасть між ним та Анною лише набирала обертів. Джозеф буквально підносився до небес, перебуваючи в суспільстві цієї жінки. Вона, мов хмара емоцій, піднімала його на непізнані досі висоти!

Ось і сьогодні молодий граф сидів за столиком у бібліотеці, чекаючи їхнього нового побачення. Анна не приходила. Джозеф уже почав нервувати, як його пильний, блукаючий погляд вихопив знайому постать.

Жінка безтурботно підійшла до столика, за яким сидів Джозеф і посміхнулася чоловікові своєю посмішкою. Стрепенувшись, немов ужалений, молодий граф підставив стілець і допоміг сісти своїй коханій.

- Привіт, люба! Я чекаю на тебе вже півроку! – емоційно вигукнув граф.

- Доброго дня, любий. – засміялася Ганна і поклала долоні на руки Джозефа. – Але я маю дуже поважну причину! Дивись, що я дістала!

Анна витягла зі складок одягу невелику книжку. Поклавши її на стіл, мадам де Сталь накрила книгу долонями і нахилилася ближче до Джозефа.

– Це новий роман Альфонса Франсуа! На мене – дуже провокаційна книга, Джозефе! Мені б дуже хотілося, щоб ти прочитав її і висловив свої думки щодо цього.

На обкладинці красувалася назва - «Злоключення Жюстини». Джозефу здалося це знайомим, але молодий граф не надав цього моменту ніякого значення.

- З превеликим задоволенням, моя люба! Я обов'язково прочитаю це та розповім тобі свої враження. Якраз буде привід ... - Джозеф нахилився прямо до обличчя Анні, що сидить навпроти нього. – Зустрітись у більш інтимній обстановці.

- Ха-ха-ха, ти такий кумедний! - засміялася Анна і швидко озирнувшись на всі боки, цмокнула Джозефа в губи. – Це дійсно, важлива нагода заміжній дамі відвідати молодого графа у його маєтку, так!

- Але чому б і ні? – посміхнувся Джозеф. Вони сиділи ще так деякий час, просто насолоджуючись суспільством один одного. У цьому місці, повному різних історій та історичних документів, місці, пронизаному століттями розвитку суспільства, було напрочуд тихо і спокійно. Джозефу та Анні подобалися зустрічі у бібліотеці Парижа. Це місце привносило свою велич, дозволяло зректися всього, що відбувалося поза його межами. Наче купол, що відрізав їх від зовнішніх подразників.

Потім вони з Анною пройшлися вуличками міста, Джозеф провів мадам де Сталь у її літературний салон, який жінка відкрила для таких самих любительок письменницького ремесла, як і сама.

Повернувшись додому з врученою йому книгою, Джозеф замкнувся у своєму кабінеті і почав читати. Перші ж сторінки викликали у молодого графа невимовне захоплення. Грубі, ексцентричні описи двох дівчаток, які залишають монастир у Парижі. Але що довше читав Джозеф, то більше емоцій викликала в нього книга.

Перші ж згадки імені цих дівчаток сколихнули пам'ять молодого графа, і він люто жбурнув книгу в стіну. Заспокоївшись, він продовжив читати. Але нічого не змінилося. Альфонс Франсуа використав його ідею! Його, Джозефа де Зіне, ідею! Тоді, два роки тому, Джозеф прийшов до пана Франсуа і показав йому свій рукопис.

Альфонс погодився його прочитати для винесення вердикту, чи користуватиметься вона попитом на літературному ринку, чи ні? І тоді Франсуа сказав, що роман цікавий, але слабкий. Його ніхто не читатиме, тому не варто навіть намагатись! А тепер Джозеф читає про свій же сюжет, який він придумав сам і втілив у своєму першому рукописі, але з мерзенними змінами Альфонса!

Сексуальне бажання молодшої дівчинки, Жюльєтти, настільки відверто описане та винесене на перший план, викликало обурення і ніяк не залишало читача байдужим. Франсуа повністю спотворив саму ідею Джозефа. У його інтерпретації позиціонування цих двох дівчаток мало характеризувати їх суспільство. З одного боку розпусне і свавільне, як чотирнадцятирічна Жюльєтта, з іншого ж - закрите і цнотливе, як п'ятнадцятирічна Жюстина.

Після зустрічі з Анною Джозеф висловив мадам де Сталь своє обурення романом Альфонса Франсуа. Кохана молодого графа не повірила, що Альфонс міг так зробити і вони з Джозефом посварилися. Анна пішла, залишивши Джозефа одного в оточенні негативних емоцій. Найприкріше для молодого графа полягало в тому, що він не міг надати жодних доказів, що новий роман Альфонса це його, хай і трохи перероблений рукопис. Джозеф спалив свій роман, після негативних позначок і зневажливого відгуку Альфонса Франсуа.