Розділ 10.

- Тіла так і немає, — видав Валерій. — Руку відірвало лише.

Я глянув кадри з вентиляційної шахти. Виродка добряче посікло. На стінах кров. В упирів вона чорніша з домішками багряного. То була його. Але він біг далі. Ховався в тіні, або побіг до господаря.

Оглянув решту тіл. Вони здичавіли не надто давно. На деяких було ще волосся. Перевернув на спину найбільш вцілілого упиря. Десь має бути клеймо. Упир це 9 з 10 чиясь власність. Хазяїн виганяє їх геть, але може викликати назад. Телепатично чи ще якось — невідомо. Сила носферату — старших вампірів, насправді невідома до кінця. Знаю точно, що мисливці йшли на полювання цілими взводами, коли діло стосувалось носферату. І далеко не завжди полювання були успішними. Тепер питання чи це упирі. На лівому плечі була випалена велика літера «Ц».

- Цепеш, — видав Валерій.

- В них хіба таке клеймо?

- Знаєш ще когось з такими літерами?

- Я не вельми розбираюсь в геральдиці.

- Тобто, ти хочеш сказати, що не знав чиї вони з початку.

- Я б тоді не дивився на клеймо.

- І це ніяк не зв‘язано з тим, що Цепеш відмовився від двобою.

- Чистий збіг, — збрехав, не кліпнувши.

Дістав томагавк. Я мав підозри й тепер радів, що вони справдились. Тепер залишу послання.

Схопив одного з них за вухо. Поклав голову на камінь.

- Ти що робиш? — обурився Валерій.

- Камера знімає? — замахнувся.

Томагавк перебив шийні хребці за долі секунди й голова потвори покотилась по землі.

- Я це виріжу, чувак!

Пішов до іншого. Перевернув на живіт. Замахнувся.

- Дарма. Буде більше вподобайок.

Знову перерубав з удару. Наґу уявлення не мав, що саме мені подарував.

- Орест до такого не опускався!

- І де він тепер?

Двом з них не було чого відрубувати. Біля тіл по уламках бетону розтікались мізки. Від голів залишились лише кістки. Цим я відрубав правиці.

- Це так ти зібрався продовжувати його справу?

- Ти ж хотів кращі рейтинги.

- Ти відрубуєш голови.

- Не тільки, — кинув до голів куксу.

Валерій вимкнув камеру.

- Чорт забирай, ти що робиш?! Це таблетки так впливають на тебе.

Я не слухав. Голови нанизав на уламки арматурного перекриття, котре стирчало з обваленої стелі. Руки поклав поряд.

- Називай це як хочеш.

- Навіщо, чувак?

- Цепеш отримає послання.

- І що воно має йому сказати?

- Що я буду вирізати все, що зв‘язане з їх кланом, поки він не прийме мою пропозицію…

Колись Цепеш полонив мене вампірським впливом. В мене немає мисливських ген, тому я тоді не міг протистояти цьому. Орест казав, що тепер я повинен мати імунітет від цього. Ось і перевіримо.

- Або поки по тебе не прийде носферату.

- Не прийде. Старший Цепеш не буде витрачати на мене час. Йому не до того.

На червоних зонах жили чудовиська. В них була своя влада, переважно вампіри або перевертні. Але останній рік в них була жорстока боротьба за владу. Новини не висвічували, що там, але кількість трупів там росла в геометричній прогресії. Це тішило — хай жеруть одне одного. Лише рідкісні скептики хитали головами. Нам доведеться тоді вести перемовини з тим, хто вціліє. Суперник тоді за замовчуванням буде найсильнішим і найхитрішим. І борони Господь, якщо він об‘єднає чудовиськ. Тоді мисливцям на стіні буде зовсім непереливки…

Ми з Валерієм стояли перед химерною картиною. Старі сірі руїни складу зерна з якого було видно ту статую з голів та кінцівок які я поскладав. Мистецтво точно суперечливе.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.