Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.

    Експрес до Третогора випустив усіх охочих відвідати Еліос. Люди приїжджали з менших міст, щоб побачити останній форпост людства. Далі територія чудовиськ. З початком війни третя сіра означала край світу. Що за нею — не знав ніхто. Але нам потрібно в інший бік.

    Сам експрес виглядав масивним чорним змієм з минулих століть. З під коліс виривався пар. Контролер ходив у супроводі двох озброєних бійців. Між виходом одних пасажирів й запуском інших, вагони ретельно перевірялись. Самі ж туристи чи не вперше стикнулись з ще одними воротами з такими самими дронами, як на першій сірій зоні. Перевірка на людяність.

    Ми стояли на сучасному (в порівнянні з поїздом) пероні з усіма необхідними документами. Валерій палив цигарку. Я дивився на екран. Там без звуку велось якесь шоу. Тоді промайнули кадри нашої дуелі з Цепешем. Далі кадри, як я стріляю в Анжеліку. Про всяк накинув каптур на голову й поправив темні окуляри. Ще тут мені не вистачало хейтерів.

    - Я ніколи не покидав Еліос, — схвильовано сказав Валерій.

    - Ти нічого не втратив, — відповів.

    Частково я збрехав. Знищений світ все ще мав чим зачарувати. Країни та держави зменшились до рівня мегаполісів та віддали решту землі у вільне володіння всім авантюристам. Завжди знаходились люди, як Вавилон, котрим не сиділось на місці. Рештки багатьох з них лежать попри дороги. Нам кажуть, що світ за межами Еліоса пустий. Не настільки…

    - Ваші квитки, будь ласка, — сказав провідник.

    Вдвічі вищий за нас. Його спина, руки та ноги прикріплені до екзоскелета. Масивні чорні металева конструкція з багатьох трубок, шурупів та моторів повторювала рухи власника. На тімені виблискували діоди поряд з двома шурупами просвердленими в голову. Конструкція не знімалась.

    - Боляче, мабуть, — припустив вголос.

    - Спочатку, — відповів провідник. — Потім звикаєш.

    Я швидко оглянув його. Не молодий, але без видимих дефектів. Екзоскелет військової моделі. Схожі ставлять в мисливську броню джаґернаутів, тільки не просвердлюють в мисливців. Але джаґернаути з‘явились не одразу й екзоскелет був старішим. Тоді люди використовували всі способи боротьби з монстрами.

    - У вас в купе буде ящик, куди мусите скласти всю зброю до прибуття.

    - Знаємо, — сказав Валерій. — Багато людей у вагоні?

    - Як все. Багато людей хочуть покинути Еліос, особливо, коли Третогор нарешті відкрив сполучення. Ви не єдині.

    Валерій хотів відповісти, що нам не туди, але я вчасно забрав квитки й зайшов усередину. Цікаво, чим добиратиметься Марта?

    Вагон був старим. Інтер‘єр хтозна-якої епохи. На вікнах старі білі фіранки, коридори вузькі. На коричневих дверях купе затерті білі номера. В проході люди з валізами, завеликими для самих проходів.

    - Складається враження, що їх навмисне робили незручними, — прошепотів Валерію.

    - Колись були цілі держави такі, — відповів той. — Незручні що для своїх людей, що для сусідів.

    Ми викупили ціле купе, щоб не мати клопоту з пасажирами. Не варто зайвий раз світитись, вирішили напередодні. Проте ми дарма хвилювались.

    Наша публіка в Третогор не їхала. То були переважно старіші чоловіки та жінки з жорсткою шкірою на руках, обвітреними обличчями. Роботяги не оцінені Еліосом.

    Були й молодші в дешевих костюмах. Починаючі маклери, брокери та мілка риба у великих біржових операціях. Авантюристи та спекулянти всіх мастей. Тут їм бракує повітря, бо десь там нафта й золоті гори. Там будуть нові акціонерні товариства.

    Сьогодні вони збиратимуться у вагоні ресторані й витягуватимуть цінні відомості з таких самих невдах, але більш захмелілих.

    Були й такі, котрі їхали далі. Для них Третогор лише перевал. На них чекає інший світ.

    Втікачі, невдахи, авантюристи — і ми серед них.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.