Розділ 50.

Хол одного з будинків застелили килимами. Посередині стояв довгий стіл, проте висотою він був нам десь по коліна. Місця за ним позначались у вигляді подушок, на котрих вже сиділо кілька самураїв.

Наш провідник вклонився. Тоді пропустив убік, показавши рукою на стіл.

- Хімімото сан трохи запізниться, — сказав. — Випийте поки чаю.

Ми хором подякували за гостинність. Приєднались до інфантів за столом. Вони підозріло глянули на нас, проте не сказали нічого. Якщо нас запросив їхній лідер, то нема чого сперечатись. Звідкись взялись жінки й принесли нам чайнички та маленькі горнятка.

Я переглянувся з Валерієм. Йому теж було некомфортно в такому товаристві. І не лише йому. Лише суккуби ніби почувались розслаблено. Клара навіть завела з кимось з самураїв бесіду. Інші дві сестри тільки стріляли поглядами на молодих інфантів. Вірили, що їм це допоможе, якщо Хімімото дізнається про кілька вбитих ними інфантів. Вірилось у це слабо.

Врешті двері відчинились і до нас вийшов Хімімото. Одягнений в чисте кімоно, при боці катана. Самураї за столом вклонились. Клара замовкла.

Він мовчки сів напроти нас. Один з джинів підніс йому горня з чаєм. Лідер з вдячністю вклонився. Зробив кілька ковтків. Тоді знову оглянув усіх присутніх.

- Сподіваюсь, ви не постраждали, — почав бесіду.

Ніхто не відповів.

- Дозвольте поцікавитись, як Жеррар? — запитав Валерій.

- Його лікують, — відповів Хімімото. — Я так розумію, він посвятив вас у деякі деталі.

- Не всіх, — сказала Клара.

Я не знав, чи варто казати, що ми знаємо про Хранителя. Невідомо, як до цього поставляться самі інфанти. Щоб нас бува, не стратили, як свідків. Або, щоб брати Луїджі чи сестринство не викинули якийсь номер…

- Тим краще. Ми боремось проти злочинного режиму. У них немає честі. Вони хочуть наживатись на нас. У них лише чорне золото перед очима. Іприти, апостоли Всевишнього. Вони не вибирають методи. Та мало того — вони не визнають свої дії. Не приймають наслідки своїх дій…

Я з усіх сил намагався тримати кам‘яне лице та не помічати насмішкуватих поглядів джинів. Хімімото свято переконаний, що Мартині найманці то справа рук іпритів. То хай так буде.

- Завтра вони підуть в бій, — продовжував Хімімото. — Зазвичай я не користуюсь послугами найманців. Але ми на одному боці. Вас намагались вбити прихвосні уряду. Мене намагались вбити сотні разів. Завтра вони кинуть сюди усе. Кинуть всіх.

- Ми справимось, Хімімото сан! — як один загукали самураї. — Ми віддамо життя за вас.

- І я віддам життя за ваші, — скупо всміхнувся інфант.

Десь я вже бачив таку відданість. Їм не вистачало лише балахонів та молитов.

- Чинна влада не залишила вам вибору, — говорив Хімімото. Ворог мого ворога, як то кажуть. Тож завтра ви станете пліч-о-пліч з нами.

- Не погидуєте найманцями? — запитав джин.

- Не погидую. Тим більше, що мені є що запропонувати кожному з вас за вашу вірність.

Глянув на мене з Валерієм.

- У вас буде безпечний прохід. Допоможете Жеррару, оскільки він вас порекомендував і вас пропустять. Зможете також вибрати транспорт та припаси в дорогу.

Перевів погляд на джинів.

- Якщо вас цікавлять гроші, то я готовий подвоїти те, що обіцяли за мою голову.

- Згода, — синхронно відповіли брати Луїджі.

- А ось щодо вас, — Хімімото оцінив суккубів.

- Ми б хотіли бути присутні, коли Він прокинеться, — відповіла одна з сестер.

Я знову проігнорував погляди джинів. Звідки вони знають?

- Наше сестринство поклоняється хранителям. Ми прибули, бо Він покликав нас, — відповіли.

За столом почало наростати обурення. Кілька інфантів поклали руки на мечі. З деяких почав розходитись дим.

Нечувано! Шльондри замахнулись на святе! Десь так це розумілось.

- Тоді ви найбільше зацікавлені у завтрашній обороні, — Хімімото підняв руку і напруження вмить стихло. — Я очікував тут паломників. Але не з сестринства. Це — пояснив він своїм людям. — Сестри розлому. Вони шанують хранителів, сирін, берегинь. Вони моляться першим. Гляньте на їхні татуювання…

- Першим? — пошепки перепитав Валерій.

- Цить! — прошипів.

Не варто перебивати інфанта. Потім Валерій запитає ще раз, і я відповім, що перші у чудовиськ, вищі у вампірів і так далі. У монстрів є певна ієрархія і вони її поважають. Або роблять вид, що поважають або стають послідовниками.

Але таке є. І ось сестри, як виявилось одна з таких громад (хоча я не дуже в то вірив).

- Ви отримаєте те, про що просите.

- Чи можна побачити хранителя? — запитала Клара.

- Вам потрібно відпочити — Хімімото сказав це таким тоном, що стало зрозуміло: розмова завершена. — Завтра буде довгий день. Але він закінчиться нашою перемогою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.