Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 53.

    - Мені не хотілось аби гинули інфанти, — повторив Хімімото. — По можливості, брати в полон.

    - Цього я гарантувати не можу. Я в першу чергу захищатиму своє життя і своїх товаришів.

    Особливо, коли знайду відповідний транспорт в ангарі.

    - Розумію. Але прохання в силі. І в жодному випадку я не стерплю знущання з тіл чи катування полонених…

    - Я ось вас слухаю, — мені увірвався терпець. — Як ви з таким благородством ще живі й чините опір?! Тих не вбивати, тих не катувати. А вони зроблять так само?

    Хімімото, якщо й обурився, то не видав цього ніяк.

    - Тому, що я не мисливець, — відповів. — І я не мешканець червоних зон Еліосу. Я вбиваю заради виживання моїх людей. І більше ні для чого. Я не отримую задоволення від цього. Чи може, пан мисливець сказати те саме?

    Чомусь згадалось, як я добивав упирів Цепеша. Як я складав тоді їхні голови та руки. Робив з них криваву статую. Згадались коментарі під відео: садист, різник, психопат.

    - Не можу, — відповів. — Але я все ще живий. І у нас угода.

    Яку я не планую виконувати. Не планував.

    - Тому я не хочу аби хтось з поцілованих полум‘ям постраждав. Нас мало, мисливцю. Дуже мало. Вся ця молодь усе що в нас є. Я не вічний. Навіть ті іприти не вічні, хоча стверджують інакше. Ми не можемо обірвати своє майбутнє. Мисливцю, ти знав, що сім з десяти наших дітей не доживає до народження?

    Знав. Проходив на навчаннях. У інфантів занадто чутлива нервова система. Якщо щось іде не так, то і матір, і дитина вмирають. Це вплинуло на народжуваність. Ніхто не планує на той світ. Точної відповіді, чому так — не було.

    Проте людські вчені схилялись, що наш світ був для них практично непридатним. Так вже сталось, що Розлом зміг стягнути нас усіх докупи, але певні проблеми створив усім. Інфанти опинились в середовищі, ворожому до дітей та утроб їх матерів.

    Не пощастило.

    - Я зрозумів, — кивнув. — А що робити з іпритами?

    - Вони не будуть навіть виходити з мерії. Бруднити руки не їхнє.

    - Мені ніколи не доводилось стикатись з іпритом.

    - Пощастило.

    - Вони теж керують вогнем?

    - І так, і ні.

    - Тобто? Хімімото сан, скоро світанок, а у вас загадки.

    Інфант глянув на мене єдиним цілим оком. Простягнув руку долонею угору. Мить і над нею спалахнув вогонь. Яскраве полум‘я освітило усе навколо. Не надто розумно. Ми щойно могли стати цілями для снайпера.

    - Вони керують вогнем, але не так, — пояснив інфант. — Я можу створити вогонь силою волі. Але це буде просто вогонь. Нехай я додам тиску і мої долоні перетворяться на вогнемет. Ще можу прикурити пальцем. Це стихія. А іприти можуть створити з вогню що забажають. І на що стане сили волі. Тобто ось це, — кивнув на полум‘я. — У них в руках може набрати будь-якої форми та розміру.

    - Кулі їх беруть?

    - Якщо поцілиш. Але ти ризикуєш отримати ненависть половини Третогора

    - Мене більше обходить, де я буду з товаришем в цей момент.

    - Ви отримаєте дорогу звідси. І Жеррара з собою заберіть.

    - Он як? А хіба ви не хотіли досліджувати Хранителя?

    - Він не в тому стані, щоб когось досліджувати. Гадаю, сестринство справиться краще.

    Рація збоку зашипіла. Хтось передав команду «світанок».

    - Вони вийшли, — сказав Хімімото. За годину будуть тут.

    В грудях заболіло. Ноги стали важкими. Шансів уникнути цього не було.

    - Готуйся, Ігорю Лім. І ще одне. Від ангарів є прямий прохід до Хранителя. Якщо суккуби спробують потрапити туди до мого дозволу — вбити їх. Джинам я сказав зробити те саме, якщо хтось спробує дістатись до автівок і уникнути бою.

    Кивнув. Він розумів. Знав з самого початку. Ось чому він захотів знайти мене. Травив мене байками про честь воїна. Просто тягнув час. Переконувався на скільки сильно я хочу втекти. Збирався йти…

    - Я що згадав, — зупинився. — Інфанти яких я раніше бачив, диміли перед тим, як випустити струмінь вогню.

    - Вони створювали його за допомогою гніву. Я вчу створювати його в абсолютному спокої. Лише силою волі. Тоді полум‘я буде чисте. Яким воно і задумувалось. І раз прокинулась цікавість. З кочівниками та різниками буде йти ще одна група. Веде її дехто Фестиваль. Приїхав з Еліоса на тому ж потязі. Не знаєш такого?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.