Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 76.

    Знову цей клятий Цепеш. 

    Я розплющив очі. Поглянув на руки. Усі при

    мені. Повернувся на бік. Так ніби це я ходив червоними зонами, а не він. Взагалі не відпочив.

    Все знову доволі чітко. Влада добʼють свої ж. Питання часу. Якщо це все правда, а я не ловлю галюцинації. Наступний раз я побачу очима Клари. Цікаво, як це працює.

    На вулиці вже світало. Потрібно забиратись звідси.

    Валерій та Жеррар вже були на вулиці. Вони розвели вогнище і гріли каву в металевій чашці.

    Я не чув, про що вони розмовляли. Та й не дуже хотів слухати. Підійшов до них, кивнув. Приклав руки до вогню. Тепло розходилось від кінчиків пальців і по всьому тілу. Рубець на грудях неприємно нив. Знеболювальних залишалось усе менше.

    Хлопці виглядали кепсько. Вчора ще не відчувалось. Але сьогодні вони кривились при найменших рухах. Валерій постійно хапався за ребра. Жеррар при починав хитатись при кожному швидкому русі.

    - Що, воїни? — запитав їх. — Наподорожувались?

    - Ти себе бачив? — вʼїдливо посміхнувся Валерій.

    - Мені не звикати.

    Сів біля них. Взяв у Валерія цигарку. Жеррар передав зняту з вогню чашку кави.

    - То який в нас план?

    Ще б я сам знав. Позаду канібали та грабіжники. Попереду Рагнарок. Між Рагнароком і нами повна невідомість.

    - Спробуємо дістатись до родича Наґу. Виторгуємо, що зможемо.

    Тільки за що виторгувати. Глянув на Валерія. В нас мали залишитись якісь гроші від спонсорів. Треба, знімемо ще відео. Погляд зачепився за гвинтівку Гери. Других таких більше немає. Колекціонери зброї в нас її з руками заберуть. Але є нюанс. Це єдине, що залишилось у Валерія на згадку від Гери.

    Чесно кажучи, його почуття вселяли у мене страх. Колись мама розповідала про лебедів. Вони знаходять кохання раз і назавжди. А коли вмирає один з партнерів, то другий підіймається високо в небо і стрімголов мчить вниз. Розбивається об воду. Не може жити без своєї половинки. Валерій мені нагадував лебедя з підрізаними крилами. Орест тоді не дав зробити йому останнє піке. Ось він і живе тепер так. Я не говорив з ним про це. Навіть відносини з Катею не хотів афішувати. Незручно.

    - Ви довіряєте йому? — запитав Жеррар.

    Відповісти не встигли. Інстинкти спрацювали самі. Підхопився, дістав пістолет.

    Постріл. Тихий, шиплячий. Гострий біль в спині, ноги підкосились. Тіло перестало слухатись. Ще два постріли. Валерій з Жерраром попадали, де сиділи. Я теж не втримався. Кінцівки почало тіпати. До того мене не били електричним струмом.

    Земля та пилюка потрапили в очі та рот, але перевернутись не міг. Нерви немов сказились. Валерій з Жерраром були в такій же ситуації.

    З лісу виходили люди. Автомати націлені на нас. Сіра форма, бронежилети, тактичні шоломи. Майже як мисливці.

    Один грубо перевернув мене на спину. Рука в чорній рукавиці грубо схопила мене за обличчя. Відтягнув мені нижню губу.

    - Зуби нормальні, — передав по рації.

    - В цього теж.

    - І в цього.

    Він стояв наді мною. Лице закрите балаклавою з малюнком у вигляді черепа. Очі сповнені холодною люттю. Він всадить у мене кулю, варто лише смикнутись.

    - Перевірити їх на людяність!

    - Виконую!

    Значить таки мисливці. Грабіжники б не вдавались до такого. Проте легше від цього не ставало. Нас вчили виконувати накази без вагань. Якщо буде потрібно — скажуть, що ми чудовиська.

    Спочатку перевіряли Валерія. Йому до шиї приклали білий прилад, наче безконтактний градусник.

    - Чистий. Девʼяносто три.

    З Жерраром було те саме. Девʼяносто девʼять.

    Моя черга. Я напився крові Хранителя і бачив незрозумілі сни. Якщо покаже менше, ніж треба…

    - Вісімдесят пʼять з половиною. Вперше бачу такий низький показник.

    Мисливець притулив дуло автомата мені до обличчя.

    - Він спав з суккубом тиждень тому. В борделі — збрехав Валерій. — Без презерватива.

    Я на стільки не чекав такого, що від обурення у мене відняло мову. За таке можна було б й у рило. Нащадок Лімів, мисливець й з суккубом…

    Але не може Валерій сказати, що я напився крові хранителя і це позначилось на результатах. Аж тепер це почало мене лякати сильніше. Що буде далі? Чи не перетворюсь я на подібне кровожерливе чудовисько? Враховуючи, як мене іноді називали в коментарях до відео — вийшла б гарна іронія.

    - Ти дебіл? — запитав мене. — Член ще не відпав?

    Венеричним хворобам було без різниці, людина ти, вампір, суккуб чи інфант. Хоч щось у всіх рас було спільне. А враховуючи відсутність знань багатьох чудовиськ

    - Я б попросив мене пристрелити, якби відпав.

    - І то вірно. Документи є?

    - В кишені.

    Мисливець не церемонився. Вільною рукою поплескав мене по тілу. Знайшов, витягнув, передав побратиму. З Валерієм і Жерраром було те саме. Їх грубо обшукали, ігноруючи будь-які правила обережності чи ввічливості.

    - Євген Левадзівський, хто?

    - Я, — подав голос Жеррар.

    І як лише інфанти в Третогорі проковтнули його брехню?

    - Книжник Валерій?

    - Тут, — подав голос оператор.

    - Третій Лім, вірно?

    - Вірно.

    - Командир, вони чисті, — подав голос інший мисливець. — Контрабанди немає.

    - Тоді пакуємо їх. Хай начальство розбирається.

    Почувши нервові смішки від інших мисливців — не важко здогадатись, як саме вони розбиратимуться.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.