Розділ 24.

Я прикидав, чи попаду з такої відстані. Невідомо, чи скло броньоване…

- Він там! — закричав Валерій.

Перевертень просто вражав габаритами. Йшов на двох ногах і був з два мене ростом. Руки з гострими кігтями опущені й сягали до колін.

- Обережно йдемо назад, — прошепотів. — Хай розбирається Фестиваль…

Рейдж відкрив вогонь. Перевертень швидко перескочив стіни декорацій й зник за ними.

Я не встиг навіть попрохати Валерія запустити дрона, як той пробив одну зі стін й кинувся на мене.

- Дорогі глядачі! — ведучий продовжив роботу. — Це не було задумано…

Білявка відчинила двері й вийшла. Ніхто не помітив.

Я не встиг повідомити Фестиваля й охорону. Перевертень спробував дістати мене іклами.

Відштовхнув Валерія. Ухилитись не встиг, лише виставити перед собою автомат. Зуби клацнули об метал. Вовкулака хотів вирвати автомат, але я тримався з усіх сил. За інших умов, він би збив мене з ніг. Але стимулятори робили свою роботу. Я відчув себе колишнім мисливцем. До поранення.

- Перезаряджаюсь! — закричав Рейдж.

Автомат не витримав й перевертень таки перекусив його на двоє. Я опинився з двома частинами в руках. Поволі позадкував. Він знову кинувся вперед…

- Лови!

Викинув руку з магнітною рукавицею. Ще одна розробка Оскар і Тодд. На вигляд звичайна коричнева тактична рукавиця з чорними вставками. Але вставки не прості. В рукавицю влаштовані магніти, котрі притягують до себе метал. Але технологія не стабільна, тож замість своєї зброї можна було отримати будь-що інше.

Проте цього разу все спрацювало і я схопив дробовик. Вистрілив прямо в обличчя. Перевертень заскавулів, відвернув закривавлене обличчя вбік й пролетів по інерції в ще одну стіну. Довелось відскакувати, але він однаково зачепив мене плечем. Мене збило з ніг і я покотився по землі.

Рейдж нарешті розібрався з магазинами й почав розряджати їх в перевертня. Він ще щось кричав, але я не чув. Повернувся в пошуках дробовика, але його вже підхопив Валерій. Оператор відклав камеру й теж відкрив вогонь по ньому. Перевертень перетворювався на решето. Він не встигав регенерувати від такої кількості попадань.

Він намагався звестись на ноги. Я вихопив Червону Королеву й відкрив вогонь. Стріляв пістолет точно. Кулі потрапили в голову й пробили череп наскрізь.

- Це неймовірно! — кричав ведучий.

- О так, — по павільйону пронісся голос Анжеліки. — Це вражає!

Світло всюди згасло. По пам‘яті я розрядив весь магазин в перевертня. Лише спалахи освітлювали все навколо. Жодних звуків від потвори не поступало. Люди в операторській будці світили ліхтарями на мобільних. Вони такого не чекали.

- Вона вимкнула світло! — крикнув Марку й Валерію. — Анжеліка вампір.

- Гляньте, — Рейдж показав — на операторську будку. — В операторів працюють камери. Навіщо вимикати світло, але залишати камери увімкненими?

Я не знаю, скільки часу знадобилось мені аби скласти все докупи. Але оголосити відповідь я не встиг. На скло будки бризнула кров.

Там вмирали люди.

Анжеліка й ще хтось з нею розправлялись з операторами й піджаками. Скло не було повністю звуконепроникним і я чув глухі благання. Але вампіри їх не чули. За мить все було скінчено. А ми троє стояли й спостерігали за всім. Стало тихо. Я прислухався, чи не дихає перевертень, але тварюка не подавала жодних ознак життя.

Тиша тривала не довго. Мікрофон ведучого ожив.

- Ця штука працює? — голос належав Анжеліці. — Алло-алло?! Тук-тук! Читай!

- Благаю, не вбивайте!

- Читай!

Валерій сів біля стіни. Ввімкнув телефон. Зараз буде план «Б».

- Марко Р-рейдж, — голос Горбуненка тремтів. — Боягуз і б-брехун. Він не м-м-мисливець, а посміховисько. З-зараз я це доведу.

- Дуже кумедно, — не стримався Валерій. — Цепеше, виходь вже. Чого ламаєш комедію?!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.