Розділ 25.

Спочатку освітилась операторська. На склі криваві лінії та відбитки долонь. Між ними стояв ведучий. Його налякане обличчя та одяг просякли кров‘ю. Анжеліка, теж в крові й з розпущеним волоссям стояла біля нього. На її губах виднілись сліди крові. А тоді до них приєднався Влад Цепеш.

Худий, весь в чорному. Лице бліде, гостре. Чорне волосся спадало до плечей. Маленька борідка та тонкі чорні вусика робила підборіддя ще більш гострим. Він нагадував аристократа у вікторіанську епоху. Вираз обличчя міг би зійти за знуджений чи незацікавлений, якби не очі. Чорні очі, котрі аж світились від азарту. Він вийшов на полювання.

Влад підійшов до Анжеліки. Однією рукою він обхопив її за талію, притягнув до себе і поцілував. Навіть з такої відстані було зрозуміло, що вона обм‘якла. Здавалось, Цепеш утримував її на ногах.

- Дякую, кохана, — сказав їй.

Тоді повернувся до нас. І хижо посміхнувся.

Я ніколи не товаришував з Цепешом. Орест якось примудрявся утримати нас від зіткнення. Я хотів відправити його на той світ ще з часів полювання на упирів в краєзнавчому музеї. Тоді він гіпнозом змусив мене засунути дуло пістолета собі в рот. Якби не Орест, мої мізки були б розкидані по стіні. Сьогодні я зроблю з ним те саме.

- Як там план «Б»?

- В процесі.

Враховуючи нічний час знімання, ми найбільше очікували упирів. Тому й готувались на випадок, якщо їх буде занадто багато. Не гріх спустити все, що ми мали на Цепеша…

Влад зник. Просто розчинився в тіні. Леонід не бачив цього, але потилицею відчув, що його життя добігло кінця. Анжеліка з силою відтягнула його голову назад й впилась іклами йому в шию. Він застигнув з виразом блаженства. Анжеліка випивала його швидко. Рейдж націлився в неї з кулеметів…

- Зараз я ваша проблема, — Цепеш з‘явився прямо посеред нашої трійки.

В руках звичні два стилети. Він оглянув нас зневажливою посмішкою.

- Рейджа я вб‘ю останнім, — спокійно сказав. — Глядачі оцінять це краще. Рейтинги впадуть. Тебе, Лім, знищу першим. За те, що ти винищив моїх упирів. Один з них таки дістався до мене й передав усе що бачив.

- Твої песики вміють говорити? — я як міг приховував страх.

Цепеша ніколи не варто недооцінювати.

- Опустити зброю! — заволав.

У вухах шум, перед очима все потьмяніло. Заболіла голова. Закралась думка, все пройде, якщо я його послухаю…

Дідька тобі лисого! Орест мав рацію. Я міг опиратись. З зусиллям навів пістолет на Цепеша.

В очах розвиднілось. Валерій теж не піддався. Лише Марк Рейдж покірно опустив кулемети. Цепеш не чекав такого.

- Поцілуй мене в сраку!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.