Розділ 63.

Жеррар таки вцілів. Він сидів на стільці в куті дверей, навпроти капсули сплячого чудовиська. На обличчі дурнувата посмішка. Я кивнув йому (бо руки були звʼязані), проте він мене не бачив. Ілюзія. Суккуби були не рівня берегиням, проте щось та й вміли. Сили переконання у них точно було достатньо, аби накласти ілюзію на Євгена, особливо після контузії.

Перед капсулою з чудовиськом вже намальовані невідомі знаки. Я спробував розгледіти їх, проте нічого не розумів. Складні геометричні візерунки переходили в прямі лінії, оточені овалами та еліпсами. Це виглядало особливо дико поряд з капсулою, технологію котрої було не зрозуміти.

Або після активної фази війни ми усі дуже сильно деградували, або сама технологія підтримки сну хранителя не з нашого світу.

Невже з-за розлому прийшли чудовиська, котрі випереджали людство технологічно?

Від усвідомлення цього мені стало моторошно. Суккуби не залишать нас живими — це зрозуміло. Але до цього я ставився нормально. Мисливці розуміють, що смерть неминуча. Ми рідко вмираємо від старості. Але про смерть ми ніколи вголос не говорили. Ми просто знали, що вона може настати. І хоч з нас викорінювали будь-які релігійні вірування — ми знали, що думки про смерть просто накличуть її швидше.

Тому зараз я міг зберігати відносно тверезу голову. Але саме усвідомлення пробудження Хранителя мене таки лякало. Що як його поселили в капсулу, бо їх неможливо вбити? Що як капсула, в котрій він зараз спить (хоча я дуже сподівався, що він таким мертвий) зроблена ще якимись чудовиськами? Що як всередині є передавач, котрий накличе сюди ще когось?

Орест колись розповідав, що покійний Ілай Третій спочатку був людиною, а потім став носферату. Він точно описав різних чудовиськ за десять років до самого розлому. Що як за самим розломом залишилось щось страшніше і сильніше?

- Бог з машини, — Клара стала поряд з Жерраром. — Бог, котрого ти не зміг пробудити…

А чи варто?

В голові запрацювали способи знайти рішення. Вони забрали в мене зброю, але не зняли магнітну рукавицю. Активую і дістанусь до пістолета або томагавка. Але чомусь я не став цього робити одразу. Хай відволічуться на хранителя…

Одна з сестер стала збоку біля капсули. Інша стала по центру геометричної фігури й склала руки в молитві. Вона щось шепотіла, проте я не міг розібрати, що саме. Мова була мені невідома.

Клара залишилась біля Жеррара. У неї в руці зʼявився стилет. Вона перехопила мій погляд.

- Раптом буде потрібна кров, — тихо пояснила.

Промовчав. Щоб я не спробував зробити — Жеррару кінець.

Не про це думай — наказав собі. Одна смерть і потенційна смерть тисяч…

Чудовиськ. Ні, я не збираюсь їх рятувати. Знову поглянув на Жеррара. Я не дістанусь до нього, але зможу спробувати дістати пістолет. Першою потрібно вистрілити в Клару…

Капсула прочинилася. Суккуби самі цього не чекали. По землі пішов синій пар. Конденсат від рідини, завдяки якій хранитель був у сплячці. Суккуби не могли приховати хвилювання. Трійця підійшла до капсули. Оточили з усіх боків.

- Що як зараз він повбиває вас?

Ідея прийшла миттєво.

- Це вище створіння, — відповіла Клара.

- Яке було уві сні бозна-скільки. Невідомо чи не постраждав його мозок. Що як він зараз на когось кинеться?

- Для цього є ти та твій товариш. Необхідні жертви.

Знайшов поглядом свій пістолет

- Але я стою далі від вас.

Вони не відповіли. Зсередини капсули долинув глухий звук. Тоді ще один. Здавалось, ми навіть перестали дихати.

За третім стуком кришка капсули відлетіла геть. Мені довелось відскочити, аби не придавило. Скло не розбилось. Жеррар лише слабо ворухнувся. Ілюзія не спадала.

З капсули простягнулась рука. Коричнева, з кігтями. Ось рука вхопилась за краї.

- Вітаємо тебе у світі живих, хранителю, — почала одна з сестер.

Створіння сіло. Пласка голова, хоч коли лежав, то виглядав наче людина. Косі сині очі оглянули кімнату.

А тоді миттю схопило одну з сестер за шию.

Потягнуло до себе. Мить уважно роздивлялось. Голова нахилилась трішки вбік. Хранителю було цікаво.

Хрускіт.

Тіло суккуба перестало рухатись і просто повисло. Хранитель притягнув її до себе.

- У нас є для тебе жертви, якщо ти голодний…

Хранитель не чув. Він впився зубами у шию однієї з сестер. А тоді кинув її тіло об стіну. Я скривився від тріску. Мертва сестра зʼїхала вниз і так лежала в неприродній позі.

- Люди мене не цікавлять, — металевим голосом сказав.

Встав. Повільно вийшов з капсули. Повністю голий. Тіло людське, лише руки та ноги немов у дикої тварини.

- Мені потрібні ще тіла! — гаркнув Хранитель. — людські не цікавлять.

- Дозволь поцікавитись, чому? — запитала Клара.

- У них немає сил. Вони лише мішки з кровʼю. Ще тіла!

В кімнаті стало світліше. По тілу пройшла тепла хвиля. Захотілось йому підкоритись. Жеррар навіть встав, проте Клара грубо посадила його назад на стілець.

- То он воно як, — я не зміг промовчати. — Хранителю потрібно вбити, аби перейняти знання тіла.

Створіння поглянуло на мене. Тоді задерло голову догори. Принюхалось.

- Там вогонь, — сказав. — Інфанти підійдуть.

- Є ще іприти, — відповіла одна з сестер.

- Веди їх сюди!

Знову тепла хвиля по кімнаті. Знову хочеться так і зробити.

Він випив кров суккуба і може накладати ілюзії. Якщо зможе вбити інфанта, зможе спалити нас усіх вогнем. Іприта — зможе контролювати вогонь. Когось з братів Луїджі й зброя його не візьме. Мало того, він зможе проходити крізь стіни. Сподіваюсь, химери та кощії тут не водяться.

Чомусь згадав Луку. Такі ж сині очі, хіба що зріст менший. І без кігтів. Орест якось розповідав, що той вміє. Цікаво, скількох знищив він заради своїх сил? Чи може Лука це щось інше? Не хранитель? Чи може цей демон ніякий не хранитель? Але суккуби та Хімімото чомусь змогли його ідентифікувати саме так…

Проте очі ті ж самі, хоч і вигляд інший. Але хто сказав, що хранителі мають бути подібними?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.