Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 81.

    Валерій палив цигарку під стіною. Жеррар приставав з розпитуваннями до старшого мисливця з сивими дредами. А що це? А це? А як працює? А мені дадуть постріляти з цього?

    - То у нас зміна планів? — тихо поцікавився оператор.

    - Швидше, відтермінування.

    Я коротко переповів зміст розмови. Наступна ротація через два тижні. У Рорка не вистачало людей. І те, що він був радий мене бачити — взагалі не налазило на голову.

    - То ти в Еліосі непридатний до служби, — сказав. — Тут парна кількість рук і ніг автоматично робить тебе готовим до виконання обовʼязків. І напарники твої не зовсім безнадійні, якщо вціліли під час мандрівки з самого Еліоса. Нам потрібні люди.

    Питання погоджуватись чи ні, було швидше риторичне. Гнити в камері чи потрапити на шибеницю або в руки найманців дорогої сестрички було поганою альтернативою. Такі штурми, як сьогоднішній, не кожну ніч. Та й небезпека на стіні не сильно більша за ту, що між мегаполісами. Тільки тут лише упирі. А там не вгадаєш.

    - У нас буде більше провіанту, місце для сну і захист від неї, — кивнув у бік Марти.

    Колона автівок стояла на віддалі від стіни. Марта ніжилась на даху з келихом в руці. Найманці стояли по периметру, відбиваючи бажання в будь-якого мисливця навіть спробувати познайомитись.

    - Ти впевнений, що це єдині причини?

    - Про що ти?

    Валерій збив попіл собі на чобіт. Потрусив ногою, скидаючи його.

    - Тебе пів року не брали на стіну після поранення, — нагадав. — А тут поновили за десять хвилин. Що заважає тобі залишитись, коли сюди приїде заміна? І ні, я не відговорюю тебе. Просто я і твій друг дитинства на це не підписувались. Мій дім — Еліос, а не ця забута Богом діра. Я не планував віддавати життя за місто в якому я ніколи не був.

    - Не створений для війни? — хмикнув.

    - В сраку йди! Ми домовлялись не про це!

    Я не знаю, чому закипів. Виходячи з кабінету Рорка я відчув дивне піднесення. Наче я був в гостях весь цей час. А тепер дійсно вдома.

    - Два тижні, — піднявся. — Тоді ми їдемо в мегаполіс 42, дізнаємось, що там залишив дід, завітаємо в Новий Батурин і все. Ти вільний робити, що забажаєш. І Жеррар теж. Хочеш — візьмеш Жеррара новим ведучим.

    - А ти що робитимеш? Повернешся сюди?

    - А навіть, якщо й так. То що? Що у мене є в Еліосі? Відмови та ненависть? Що у мене в Новому Батурині? Зневага? В мене немає нікого й ніде. Мені немає куди вертатись, немає куди йти.

    - А тут простіше, правда? — перепитав Валерій — Виходиш раз вдень і двічі вночі на стіну, випускаєш боєкомплект в нечисть і вертаєшся їсти й спати. Один раз в місяць приходить заробітна плата, капає стаж на пенсію. Соціальні гарантії та профспілки є?

    Я залишив його слова без відповіді.

    Піднявся на стіну. Час вже побачити, на що перетворився Рагнарок, доки мене не було.

    ***

    Ми заступали вночі. О восьмій мали пройти інструктаж, отримати зброю і приєднатись до одного з секторів. Упирі лізли безсистемно і часто — неорганізовано. Але бували й винятки.

    Над мегаполісом літали дрони. В кожному секторі був оператор, котрий прочісував дронами прилеглі території, аби виявити потенційну загрозу. Валерію дозволили знімати стіну і навіть запустити свої дрони в небо після до розвідки. Як тільки мисливці побачили його обладнання — то бігом завербували в оператори БПЛА.

    - То ти працював весільним оператором? — запитав один з операторів.

    - Було колись.

    - Тепер в тебе будуть яскравіші події.

    Валерій швидко зрозумів, що у нього зʼявилось багато матеріалу для каналу. Два тижні він нікуди від стіни не дінеться, то чому б і ні?

    Мене з Жерраром записали в стрільці. Жеррар трохи засмутився, що нам не дали мисливські мечі й автомати Гроза.

    - Меч треба заслужити, — говорив Якуб, мисливець з сивими дредами. — Поки дамо Звіробої.

    Я не заперечував. Мисливських мечів тут було мало, того народ користувався переважно тесаками й сокирами. Їх носили лише ті, хто довго захищав стіну. В кого це була перша чи друга ротація — шукали альтернативу.

    Ворота піді мною відкрились і в Рагнарок заїхало дві броньованих машини.

    - Це ще на хіба? — перепитав.

    - Наказ такий, — говорив Мартин, хлопчина мого віку, з тонкими довгими вусами.

    Сьогодні я заступав у його відділенні. Високий, в хорошій фізичній формі з лисою головою. Він оперся на стіну, заховавши руки під бронежилет. Сонце якраз стояло в зеніті. Найменша тінь.

    Рагнарок візуально було не впізнати. Пусті вулиці та магістралі серед високих хмарочосів. Проти них наша стіна виглядала як маленький горбик.

    Але то було далеко. Навколо стіни не було жодного цілого приміщення. Мисливці палили та нищили будь-яке місце, де могли заховатись упирі. Чимось мені нагадало третю сіру зону. Все знищено і лише вдалині стояли хмарочоси.

    Проте третя сіра в Еліосі була вщент заповнена аномаліями. Тут були лише упирі.

    - Буває, що їдуть розвідники, бо нам треба припасів, а в Рагнароці їх просто вагон. В упирів одна тільки їжа.

    Я дивився вслід машинам. За ними піднялась хмара пилу.

    - Буває, що їдуть сапери мінувати підступи або якийсь будинок, де особливо багато упирів. Вчора упирі мали по підриватись на мінах, але щось не спрацювало. То мають вияснити й поставити назад. Ще дуже рідко намагаються дістатись до електростанції, проте це жодного разу не вийшло.

    Мартин передав мені бінокль.

    - Чому?

    - Дуже багато упирів. Там густозаселений район, багато забудов. Треба йти пішки і через тунелі та підземні переходи.

    - Я чув, що Рагнарок обороняє електрична стіна.

    - Так і було, поки упирі туди не залізли і не наробили біди. Тепер єдина стіна та, на котрій стоїмо. А напруга…

    Він замовк, погладивши автомат.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.