Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 91.

    - Мені потрібний прожектор! — кричав по рації.

    Ніхто не чув. Сигнал не добивав.

    Тіло боліло, рана на обличчі пекла. Я відчував, як кров тонкою цівкою стікала по шиї. Але упир чомусь біг далі. Голод мав вести його до мене. Але не вів.

    Тоді я не надав цьому значення. Біг за ним під зливою в абсолютній темряві. Дощ барабанив так, що я ледь розрізняв на слух його кроки.

    Зупинився. Так діла не буде.

    Зірвав гранату з пояса. Висмикнув кільце. Затиснув.

    Блискавка освітила усе навколо. Упир був в десяти метрах від мене. Він кульгав, але вперто кудись біг. Або вів мене за собою.

    Кинув гранату в його напрям. Вона ще не долетіла, як я вже лежав на землі, затуливши голову руками.

    Грім погасив звук від вибуху. Почув лише, як засвистіло над головою. Перевернувся на спину, поплескав себе по ногах. Перевірив руки. Не зачепило.

    Я не хотів вставати. Занадто втомлений, занадто багато ран. Для чого це все? Пертись до чорта на роги, бо так попросив дідусь, від якого кілька років жодної звістки? Бо каналу Стрімер потрібний матеріал? Та пішло воно все!

    Піднявся. Ні на мить не спускав погляду з місця де мав бути упир.

    Йшов обережно. Червона королева в руці, направлена туди, де мав лежати той сучий син, через котрого я мокну.

    Граната таки дістала потвору. Він лежав на боці, притискаючи руку до ребер.

    Вистрілив раз. В голову. Зняв з поясу томагавк. Не тягнути ж назад цілого упиря…

    Коли я почув рух позаду — було пізно. Якби не бронежилет мене переломило б навпіл. А так лише кинуло в бік дерев. Впав обличчям в багнюку. У вухах заклало. За одну ніч я опинявся на землі аж занадто часто.

    - А я все думав, як тебе виманити!

    Я чув цей голос лише раз. І то не до кінця впевнений, що то не просто галюцинації.

    - А тут ти сам прийшов. Сюрприз-сюрприз!

    Він захихотів. Тонко, пронизливо, наче з нотками істерики.

    - Бальдр Малкавіан, якби тобі було цікаво, — підтвердив мої здогади. — Себастьян Гангрел передає привіт.

    Я перевернувся якраз коли знову вдарила блискавка. Такий, як і був уві сні. Коли приходив до Цепеша. Хіба що тепер на ньому був верхній одяг.

    Включно з ним я бачив лише двох носферату на власні очі. Ілая й ось його. І обоє не подібні на могутніх вампірів. На ньому був простий дощовик з каптуром. Звідти лише стирчала мокра світла борода. Простий турист. Уникач залишків цивілізації.

    Небо знову потемніло. Я бачив лише обриси.

    - А ось хто у нас ти, — він повільно підходив. — Окулярів немає. Припускаю, ти — Ігор Лім.

    Активував рукавицю. Дивно, як вона ще витримувала такі умови. Червона королева опинилась в руці. Не знаю, як воно так виходить. Але виходило, то й добре.

    - На кілька кроків назад! — намагався не показувати страху.

    Не виходило. Переді мною носферату. Вищий вампір, ветеран війни між мисливцями та чудовиськами. Якщо все уві сні було правдою, його навіть серед своїх вважали небезпечним.

    Якби не адреналін 200 в організмі, мене б охопила паніка.

    - Добре-добре, — знову неприємне хихотіння.

    Він навіть припідняв руки, долонями до мене.

    - Я прийшов поцікавитись, де інший учасник каналу Стрімер? Говори!

    На стіні. Хотілось сказати. Зараз я ось відкрию рот і мені стане легше. Може він мене відпустить навіть…

    Стоп!

    Він намагався впливати на мене, як колись Цепеш. Відчув, як щось закипає в мені.

    Згадались тунелі Третогору. Згадався гидкий смак крові хранителя. Не знаю чому, але паніка проходила. Перероджувалась у тваринну ненависть.

    - Залишився в Третогорі, — збрехав. — Ти розминувся з ним.

    Бальдр не повірив. Видно, що не повірив. Але мій спротив його здивував.

    Він зник. Розчинився в темряві. Я не знав напевне, де він зʼявиться. Тому побіг вперед. Підхопив томагавк на ходу…

    Він зʼявився переді мною.

    Зустрів кулаком в сонячне сплетіння. Плита в бронежилеті не витримала. Мене знову відкинуло назад.

    - Ви, недоумки, знімаєте відео на каналі з Рагнароку! — він вже не хихотів. Голос цілком серйозний. — І ти думаєш, що я повірю.

    Миттю опинився біля мене. Схопив рукою за шию. Підняв, як пірʼїнку. Стиснув, наче лещатами.

    - Говори! — закричав.

    У вухах заклало. Постріл. Тоді ще один. І ще. Рука розтислась. Я впав на коліна. З грудей вийшов кашель. Спробував вдихнути.

    Бальдр відійшов на кілька кроків. Торкнувся пальцями до рани. Підняв руку, принюхався.

    Упир чи навіть слабо кровний вампір від такого вже б померли. Але для носферату цього недостатньо.

    Він, мабуть, просто не чекав спротиву. До нього лише зараз дійшло, чому Цепеш (якщо сон дійсно правдивий) відмовився розповідати про нас.

    Він чомусь вирішив приховати, що у нас з Валерієм є імунітет від вампірського впливу. У мене набутий. У Валерія просто сила волі.

    Кинувся до Бальдра. Вистрілив ще два рази. Обидва у тіло. Замахнувся томагавком, але в останню мить передумав і влетів у нього коліном.

    Ударив дулом пістолета в обличчя, і аж тоді томагавком в шию…

    Бальдр перехопив руку. Стиснув, що почали німіти пальці. Вишкірив ікла.

    - А я переживав, що буде нудно. Хочеш погратись, мисливцю?! Хай буде так!

    Відкинув мене ударом ноги. Я проїхався спиною по багнюці. Перекотився, став на одне коліно. Націлився…

    Бальдр опинився позаду. Схопив мене за плечі й кинув у бік лісу, наче ганчірʼя.

    Загальмував я грудьми об тонке дерево. На щастя не витримав стовбур, а не моя грудна клітина.

    Знову блиснуло. Миттєво загриміло.

    Думай, мисливцю. Носферату швидкі та сильні. Але не безсмертні. Він нападає ззаду або збоку…

    Я не встиг піднятись, як мені прилетів копняк під ребра. Хрускіт. Збоку бронежилет не захищав так добре, як спереду та позаду.

    Мене скинуло зі стовбура і перевернуло на спину. Зброя десь вилетіла.

    - Ой, я зламав тобі кілька ребер? — почув кроки біля своєї голови. — Я не навмисне. Ми ж тільки почали гратись?

    - Як ти знав, що саме я побіжу за упирем? — приклав руку до ребер.

    Дихати було нестерпно. Але, здається легені не пробиті.

    - Я не знав. Думав допитати мисливця, який побіжить за упирем. А тут ти. Уявляєш? — захихотів.

    Кроки легкі. Він не то підстрибував, не то пританцьовував. Носферату з проблемами з головою. Краще б це знову був Цепеш.

    Перевернувся на здоровий бік. Спробував встати. Адреналін 200 все ще діяв. Якби його дія завершилась, я б вже був без сил.

    Бальдр став переді мною. Тримав у руках мій томагавк.

    - Цікавий сплав, — задумано сказав. — Чому лезо таке гаряче?

    Подумки знову подякував Наґу. Рушив на Бальдра. Мені не виграти, але просто так я цей світ не покину.

    Замахнувся кулаком. Промахнувся. Ще раз збоку. Зовсім трішки не дістав. Ударив коліном. Знову мимо. Бальдр зʼявився збоку. Занадто швидкий. Закрив рукою голову, але він лише підбив мені ноги. Впав, перекотився, виючи від болю. Ребра давались взнаки. Треба вколоти ще один адреналін 200…

    Бальдр влетів у мене. Вдарив ногою в груди, відкинувши мене ще далі в ліс.

    Ідея прийшла сама. Активував магнітну рукавицю. Носферату все ще тримав мій томагавк в руці. Він не чекав, що його смикне за мною. Я пролетів між деревами, впав на землю.

    Бальдр гепнувся об стовбур, як виявилось, дуба. Томагавк знову в мене. Сповз з нього. Скотився на бік. Носферату тримався обома руками за ніс.

    Кинув у той напрям останню гранату.

    Закотився за найближче дерево. Вибух. Цього разу хихотіння змінилось на крик.

    Піднявся. Ребра, рубець на грудях, спина аж пекли. Щиколотка віддавала болем. Але я все ще живий.

    Перевіряти, як Бальдр не став. Помчав на вихід з лісу. Злива стихала. Черевики неприємно човгали болотом. Потрібно добігти до стіни, повідомити…

    Рація зламана. Не витримала всіх тих падінь.

    Якщо в мене й залишались сили, то я вклав їх у біг. Одною рукою тримався за ребра. Томагавк заховав. Дістав пістолет. Вистрілив останніми набоями в небо…

    На мене націлились два прожектори зі стіни. Ультрафіолетові.

    Зупинився.

    Бальдр зʼявився позаду. Простягнув до мене руки…

    І загарчав від болю. Відсмикнув руку назад.

    Ультрафіолет створив навколо мене захисне коло. Присів на одне коліно, щоб відкидати меншу тінь. Та й втома остаточно давалась взнаки. Ще кілька хвилин і я просто впаду на землю.

    Бальдр виглядав посіченим. Хоча в темряві важко було точно оцінити, якої шкоди йому завдала граната.

    - Зараз сюди прийде ціла застава мисливців, — марно намагався не виглядати задиханим.

    - Вона не захистить тебе від мене, — він навіть вигляду не подав, що злякався.

    - Ну то почекай зі мною, то й подивимось.

    - Залюбки, але скоро світатиме, а я того не люблю. Проте, я гарно повеселився, мисливцю. Треба буде якось повторити.

    Хотів показати йому середній палець, але не встиг.

    Бальдр розчинився в повітрі.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Рудавський Денис
    19.04.2024 02:03
    До частини "Розділ 91."
    Спойлер!
    Ігор на гігачадичах: >Упав зі стіни >Вбив упира >Вбив другого упира >Бився з носферату і залишився живим І це все не беручи до уваги його дії на стіні
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше