Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 92.

    - Глибоко вдихни!

    Вийшло не одразу. З мене зняли бронежилет, туго обмотали корпус. Укус на шиї обробили антисептиком. Щоку не зашивали. Просто наклади повʼязку. Мисливці підібрали мене, як тільки почало світати. Дія адреналіну припинилась.

    Заплющив очі.

    ***

    - Хазяїне, ви поранені!

    Я знову був у свідомості Клари. Я відчував її невдоволення. Приперся цей носферату з трьома людьми, котрі плазували перед ним наче ті слимаки.

    Мене затягнуло в її свідомість повністю. Фестиваль теж не радів новим гостям. Бальдр сам нас знайшов.

    - Ти зробив, що обіцяв? — я вже знала відповідь.

    Виглядав Бальдр доволі потріпаним.

    - Я вирішив розтягнути задоволення.

    Один з його людей, молодий хлопчина, відкинув каптур і став на коліна. Бальдр вишкірив ікла і впився у нього.

    Фестиваль аж збліднув. Найманець відвернувся. Я без жодних моральних вагань розглядала хлопця. Не буде Бальдра, я теж з нього заберу дещо.

    - Ми могли сьогодні його позбутись! — прошипіла.

    Бальдр відірвався від хлопця. Витер кров на зубах язиком.

    Рани загоювались поволі. Ми чули звуки бою. Чули вибух. Мисливець виявився спритнішим, ніж здавався.

    Носферату сів поруч зі мною.

    - У нього дивна кров, — сказав. — Незвичний запах.

    - Тому ти його не випив?

    - Я не пʼю неякісну кров, — Бальдр відкинув каптур.

    Лице порізане осколками гранати. Таке міг пережити лише носферату.

    - То навіщо було гратись?

    - Характер такий.

    - Тепер він не вилізе зі шпиталю, — пробурчав Фестиваль. — Там достобіса мисливців.

    Бальдр не відповів. Носферату розраховував до ранку принести нам голови всіх трьох. В результаті він ледь дійшов. Одяг в дрантя, рука обпалена, тіло й обличчя посічене.

    Він роздягнувся по пояс. Все тіло в синіх татуюваннях. Деякі з них я впізнавала.

    - З мене потрібно дістати кілька куль, — звернувся до одного зі своїх людей.

    Інший хлопчина в балахоні приніс з намету аптечку. Одягнув рукавички. Дістав скальпель та щипці.

    - Хазяїне, це буде боляче, — попередив.

    - Лише в болі ми знаходимо справжнє задоволення, — захихотів той.

    Я піднялась. Потрібно все зробити самій.

    Фестиваль поспішив за мною.

    - До знайомства з ним, я вважав тебе найбільш ненормальною, — прошепотів.

    ***

    Прокинувся в шпиталі. З руки стирчав катетер. До нього трубка, по ній щось тече з прозорого пакета.

    Підняв голову. Ще шість ліжок зайняті. Медсестри по черзі носились між пацієнтами. Не для всіх ніч завершилась добре.

    - З пробудженням, спляча красуня.

    Голос Жеррара вибухнув у голові наче та граната, котру я кинув у Бальдра. Значить мої видіння правдиві. Він такий, як я його бачив очима Цепеша.

    І він прийде за нами.

    - Ні-ні, не вставай! — Жеррар поклав руки мені на плечі.

    Він міг би цього не робити. Вільна від катетера рука прикута наручниками до бильця лікарняного ліжка.

    Я посмикав рукою. Брязкіт наручників привернув увагу.

    Лікар прийшов у супроводі Мартина, мого командира відділення.

    Старий, лисий в окулярах. Борода сива, на обличчі мішки лякаючого воскового кольору. Він кульгав, опираючись на палицю.

    - Пацієнт Лім прокинувся! — відрапортував Жеррар.

    - Я ще не сліпий, — лікар махнув рукою, відсилаючи Жеррара геть.

    Мартин уникав мого погляду. Він дивився вгору, ніби знайшовши щось цікаве в потрісканій білій стіні.

    - Ти не перетворився, — видав лікар.

    Він схопив мене за щелепу, так, що довелось відкрити рота.

    - З якої це радості я мав перетворитись?

    - Вкусив тебе хто? — поплескав мене тростиною по трапеції.

    - Упир. Носферату мене не кусав.

    - Здогадувався, — відповів лікар. — Той би тебе випив насухо. Але не став. Питання, чому?

    Уві сні він назвав мою кров неякісною. Ото б Ліми образились. В Марти ось карта здоровʼя майбутнього нареченого є. А тут — неякісна…

    - Ми взяли твою кров на пробу, — лікар не чекав моїх пояснень. — Нічого незвичного не виявили.

    Але підозрюю, носферату загидився, бо ти вколов у себе адреналін 200. Вони того не люблять. Ще й твоя нездорова тяга до знеболювальних.

    - Це ви ще звідки знаєте?

    Лікар не відповів. Опираючись на тростину підійшов до крапельниці.

    - В тебе рубець на грудях. Виглядає так, ніби зачепило кістку. Довга реабілітація виробила в тебе швидше психологічну тягу до знеболювальних.

    - Не розумію.

    - Це фантомний біль, — пояснив. — Твій мозок думає, що тебе все ще болить рана.

    - На стіні біль був цілком реальний.

    - І ти відчув його, коли втомився, вірно?

    Кивнув.

    - У цьому проблема з вами, мисливцями. Ви заколюєте себе адреналіном чи ще якимось лайном, щоб не відчувати ні страху, ні втоми. А потім починається залежність та психологічна тяга. Мозок малює тобі умови аби ти дав йому допінг.

    Мартин почервонів. Теж, мабуть, бував тут від передозування адреналіном 200. Цікаво, чи є хтось, кого це не зачепило.

    - То що робити?

    Замість відповіді він показав на крапельницю.

    - Це допоможе очиститись від всього твого лайна в крові. Або від більшості.

    Він повернувся і пошкандибав геть.

    - Чи є ще щось в моїй крові, варте уваги? — кинув йому наздогін.

    Лікар махнув рукою, ніби відганяючи муху. Опираючись на тростину, пошкандибав до інших пацієнтів.

    Мартин дістав з кишені ключі. Відімкнув наручники.

    - Рорк сказав привести тебе, як тільки отямишся. Його твої зламані ребра зовсім не хвилюють. Збирайся, він чекає в кабінеті.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.