Розділ 36.

Міст через Іршавський кар'єр тягнувся довго. Єдина переправа між двома мегаполісами. Ми не бачили вузьку колію, проте бачили вид з вікна. Це вперше я бачив, щоб поїзд їхав над хмарами...

- Це неймовірно, — Валерій дістав камеру.

Тут я був з ним цілком згідний. Ми не бачили, що внизу. Лише могли здогадуватись, що там вода. Але побачити її на висоті в пів кілометра, справа марна. Сам міст складався з однієї колії. Між скелями була чимала відстань, тож залишалось лише гадати, як інженери примудрились встановити міст між двома скелями на відстані кількох кілометрів. Це давало надію, що не весь прогрес вимер з початком війни. Не все пішло в озброєння...

Їхали повільно. На швидкості поїзд ризикував злетіти вниз. Але нас влаштовувало. За іршавським кар'єром вже Третогор. Місто на скелі. Голка на родовищі нафти. Якщо інфанти візьмуться за голову, або допустять джинів, замість людей – вони посадять весь транспорт на свою голку. А звідти недалеко впливати на політичні рішення інших мегаполісів. Питання часу, коли вони самі додумаються. Якщо хтось хитріший не перехопить ініціативу.

- Якби моя сім'я не гидувала бізнесом з чудовиськами, ми б вже бачили тут їхній вплив, — я й сам не помітив, як сказав це в голос.

- Ти про що? — не зрозумів Валерій.

- Не зважай. Я просто заворожений краєвидом.

- Ага, — Валерій не повірив, але вигляду не подав.

То не його справа й він це розумів. Надалі я намагався тримати язик за зубами. Просто дивився у вікно. З часу вторгнення чудовиськ пройшло чимало часу й що головне — чимало змін. Немов сама планета терра-формувалась. Я не впізнавав місцевість по старих картах. Ось тут мало бути поле, а нате вам каньйон в пів кілометра висотою й до кількох десятків в ширину.

Внизу були млини або рибалили, або рейдери плавали на човнах і методично вирізали населення. А потім населення збиралось до купи й рейдерів потім збирали по частинах. Я не знав напевне, як там, внизу.

Але з того, що по низу ніхто не хотів прокладати сполучення й торгових маршрутів там не було — здогадатись було не важко. Міст вгорі не просто так.

- Допоможи відкрити вікно! — викрикнув Валерій.

Він вперше всміхався з часу похорон Ореста.

- Хочу запустити дрон.

Дурна ідея, але я погодився. Відкривали вдвох, доклавши чималих зусиль. Довелось навіть розпаковувати адреналін 200 й ділити на двох. По половині. Колотись Валерій відмовився, тоді ми його випили. Розбавили питною водою, щоб не був такий концентрат.

- Твоє здоров'я, — оператор підняв чашку.

- Погана ідея, але нам не вперше, — цокнувся.

Горло обпалило, як від нерозбавленого спирту, але гірше. Ніби розбавляли перцем чилі.

- Ясно, чого це колеться в ногу, — у Валерія пішли сльози.

- Ти уявлення не маєш, що це за отрута, — я все ніяк не міг вдихнути.

Бувало, мисливці її нюхали. Вставляло краще будь-яких наркотичних аналогів. Проте жодний ніс не протримався більше кількох разів. Кровотечі були такі, що доводилось лізти в підручники й читати, що в носі немає артерій.

Але отрута додала сил. Вікно зі скрипом опустилось вниз. Ніби так його й задумали, аби не відкривалось. Але груба фізична сила дозволяла обходити інженерну думку.

Валерій дістав чорну кулю. Наш мисливський дрон. Стара модель, проте роботу виконувала відмінно.

- Оце зараз назнімаємо матеріалу, — сказав оператор.

Я тим часом розпакував нову ампулу. Порився в сумці. Дістав знеболювальні. Ззаду на етикетці писало: не змішувати з алкоголем чи іншими препаратами. Ймовірно малось на увазі наркотичні. Або адреналін 200. Висипав кілька таблеток на стіл. Дістав чайну ложку.

- Що ти задумав? — запитав Валерій.

- Ти ж назвав мене наркоманом, хіба ні?

Він не оцінив. Тоді я вирішив пояснити.

- Зараз ми з тобою побачимо ще цікавіші краєвиди, — пояснив. — Чувак, знаєш, яка в мене мала бути мисливська спеціалізація? Я мав виготовляти різні стимулятори для них. Але в Еліосі немає місць в лабораторіях, тому я переписався в стрільці.

- А знаєш, яка в Ореста мала бути спеціалізація?

- До речі, ні, — чесно зізнався.

- Зброяр. Він мав виготовляти набої.

- Холера, я думав, штурмовик. Він вправно бився мечем...

- То його батько був штурмовиком.

Це оплачувана посада в мисливців, але короткий термін життя. Штурмовики одягались в джаґернаути й з кулеметами та мечами рвали натовпи чудовиськ. То було зручно при зачистці коридорів чи вузьких вулиць.

- Тоді за це й вип'ємо, — запропонував.

- Чекай, ти що збираєшся робити?

- Те, що мав би, — сказав. — Але я тебе переконаю ще одним випити зі мною.

Підняв нижню полицю, дістав свою сумку. Відкрив й почав діставати деталі. Снайперська гвинтівка Гери інакше не влізала. Валерій з сумнівом дивився на те, що ставалось зі зброєю його коханої.

- Я доробив до неї триногу, — пояснював, складаючи гвинтівку. — Гера підключала приціл до дрона, коли працювала й він коригував вогонь. Так вона бачила відстань. Я зробив дещо інше...

Довгий ствол я не ставив, бо вона не вміщалась в купе. Лише сам корпус. Я поставив гвинтівку на триногу. Під'єднав кабелі.

- Тепер ти з дрона можеш керувати нею. Цілитись та стріляти. Зображення з прицілу транслюватиметься на дрон, а звідти вже тобі на смартфон.

- Коли ти встиг? — запитав Валерій.

Він дістав смартфон. Вивів зображення на дисплей. Поводив пальцем по дисплею й тринога ожила. Гвинтівка повернулась вліво, потім вправо. Працювало майже без звуку, але треба буде таки ще змазати все маслом.

- Кілька тижнів мучився з цим. Доки розібрався в конструкції, доки знайшов, як вона розкладається. Найважче було з кресленням, бо це Барретт 244, а таких років тридцять вже не випускають. З правильними набоями, можна спробувати пробити броню джаґернаута. Сигнал це трішки проблема, бо ти мусиш знаходитись в радіусі кілометра. А краще метрів чотириста від неї, тоді затримка мінімальна. Гера мала хорошу зброю й любила вбивати чудовиськ...

- Її справа житиме, — тихо сказав Валерій.

- Ти питав, що робити з тим Бальдром, — сказав йому. — Ось ця красуня зробить все за нас. Тільки потрібно дещо дістати в Третогорі.

Замість відповіді Валерій мовчки взяв те, що я не мішав.

- Сподіваюсь, це смачніше, — сказав і випив одним махом.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.