Зміст
  • Передмова.
  • Пролог.
  • Частина Перша. Місто Сірих Зон. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Частина Друга. Тисячі Вогнів. Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина Третя. Червоний Терор. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 84.

    Рорк у мене, попри свою вдавану приязнь, викликав трохи остраху. Його влада на стіні практично безмежна. Одним наказом він міг відправити мене на шибеницю. Дай йому лише причину.

    У мене аж похололо, коли я побачив свої речі у нього на столі. Відкритий тубус, мапа і написані Валерієм координати.

    - То ось куди відправляється ваша Одіссея? — запитав. — Вигаданий мегаполіс 42?

    Швидко він. Добре, що лист я спалив.

    Хотілось піти на принцип й поцікавитись: а якого дідька ти лазиш по чужих речах.

    Рорк сидів за столом, тримаючи карту в одній руці. Він одягнув окуляри й уважно роздивлявся. Ніби намагався запамʼятати.

    - Хотів подивитись, що там, — відповів якомога буденніше.

    - Хотів подивитись? — перекривив Рорк. — Ігорю, ти за дебіла мене тримаєш?

    Іншою рукою він стукав по клавіатурі, шукаючи щось. Ну звісно, інтернет має всю інформацію. Тільки ось не всю. Колись була епоха знань, потім ці знання витіснились відвертою брехнею. А потім знання йшли в купі брехні. Так, що не завжди розрізниш, що й де.

    - Аж ніяк.

    - Це було риторичне запитання. Секретне військове місто, одне з місць де стались перші розломи.

    - Це все в інтернеті? Ти ж казав, воно вигадане.

    Якщо ввести мегаполіс 42 в пошуковику, тобі вибʼє що завгодно, крім потрібного. Старі вулиці, міст, котрих більше немає. Фільми з подібними назвами, статті про озеленення мегаполісів.

    Якщо шукати через вебархіви — то запити будуть. Але робочих доменів не буде. Такого сайту більше не існує, невірна адреса. Або взагалі сайт викупили й перетворили на як не порно сайт, то щось для продажу з купою сумнівної реклами. Мені аж цікаво стало, що й де знайшов Рорк.

    - Це в залишках архівів Рагнароку. До котрих ще залишився доступ.

    Він поглянув на мене.

    - Сідай, чого стоїш.

    Сів. Станіслав зняв окуляри. Потер пальцями очі. Мішки під очима були десь як і мої. Хронічна втома — одна з найпоширеніших мисливських хвороб. Але навіть очі він тер якось виважено. Він рухався й говорив так, що складалось враження: жодне слово, жодний рух, навіть погляд — не може бути зайвим.

    Щось мені підказувало, що він докладав багато зусиль, аби враження було саме таким. Чимось нагадав мені Хімімото. Тільки без катани.

    - Я тут не просто байдики бʼю, — сказав. — Рагнарок мав найбільший архів з усіх мисливських мегаполісів. Більший, ніж в Еліосі. Їхня бібліотека у Ван Гельсінгу — задрипаний сарай у порівнянні.

    Хотілось заперечити, але я мовчав. Виявляється, достатньо було покинути Еліос, щоб зрозуміти, як мені було там добре.

    - Я б і не шукав, якби не ця карта з координатами. В інтернеті, гадаю, сам розумієш.

    Якщо про Рагнарок після червоного терору все затерли, що говорити про те місто.

    - Того й підняв архіви. Мегаполіс 42 засекречений не просто так, — говорив Рорк. — І незаселений з часів розлому. І так, підступи до нього заміновані.

    - Підземні тунелі?

    - Всі, крім одного обвалені. Мабуть, цікавість не єдина причина шукати місто, яке на цивільних картах немає.

    Я не відповів, та й Рорку цього не було потрібно. Він розумів, коли бував правим, а коли просто вгадував.

    - Але мене більше цікавить, звідки у тебе координати його розташування, — продовжив Станіслав. — Ні, не починай, Ігорю! Прошу, мовчи. Ти зараз почнеш вигадувати дурниці, а мені цього не треба. От ситуація. Ти несешся з Еліоса через Третогор, котрий тепер в попелі, з картою і координатами секретного міста. Того самого, котре спробували надійно замаскувати. Я не знаю, чи взагалі хтось памʼятає мегаполіс 42. Я навіть не знав, що воно існувало навіть. Звідки в тебе ця карта? Звідки в тебе координати?

    - Ти не повіриш, — тихо сказав.

    - Я можу викликати сюди інквізиторів, якщо не повірю. Того вибір в тебе простий. Або кажи чесно, звідки в тебе карта військового зразка з координатами. Або це мені скажуть інквізитори після короткого допиту.

    - Спадок Лімів.

    - Що?

    - Це мій спадок від сімʼї, — чесно сказав. — Марті дістанеться решта.

    - Хто ще знає про цю карту?

    - Я і Валерій.

    - А третій ваш товариш?

    - Не знає. Ніхто більше не знає. Тільки ми троє.

    І мій, ймовірно вже покійний, дід.

    Станіслав Рорк відклав карту. Скрутив її, обережно запхав у тубус. Він може спробувати продати її Марті, в обмін на зайве фінансування. Може виторгувати щось за це в інквізиторів. Або в багатіїв з найближчого мегаполіса. Сімейство Лім, найбагатше в Батурині щось заховало в секретному мегаполісі 42. Ото буде черга з охочих.

    - Там смерть, — подав мені тубус. — Це за умови, що ти туди взагалі дістанешся. Якось туди відправились три групи мисливців. Після отієї ночі в Рагнароці, мій попередник вирішив зʼїздити в мегаполіс 42, бо подумав, що там буде зброя від ось цих потвор.

    - Особисто?

    - Перша група не повернулась. За нею відправили пошукову команду і наступну групу, яку очолив вже він. Повернулась лише пошукова команда. Вони дійшли аж сюди.

    Показав пальцем на свою карту. Олівцем там було написано: Ротшильди. І кілька хрестів.

    - Звідси до сорок другого один день пішки. Тобто, найнебезпечніші, як ми думали, ділянки вони пройшли. Але ніхто так і не повертався звідти. Дві групи досвідчених солдат не повернулись. Попередній командир знав, як туди пройти. Мусив знати. Жодного виходу на звʼязок. І ніколи жодна жива душа звідти не зʼявилась.

    - Чому пошукова група не пішла далі?

    -Тому, що там не залишилось жодного проходу. Якщо вони взагалі були до того. Чи ти думав побачити дорожні знаки?

    - Ні, не думав. Але дві інші групи туди якось потрапили, вірно?

    - Робимо таке припущення, що потрапили. Але вийти не змогли. Тобто, або там смерть, або умови там не дозволяють навіть дістатись туди, або повернутись. І тепер приходить ваша трійця з картою. І навіть не розуміє, для чого і що шукає.

    - Ігорю, яка насправді причина? Ти ж розумієш, що багатим ти звідти не вийдеш?

    «Я поспішав й припустився помилок. І ці помилки доведеться виправляти тобі. Мої кістки занадто слабкі для такого. Моя воля вже не така сильна, а мозок вмирає, полишаючи моє тіло…

    Мені потрібний онук. Мені потрібний мисливець…».

    Чомусь саме ці рядки відклалися в памʼяті. Про багатство не могло бути й мови. А слова Рорка тільки доводили, що дід писав це при розумі.

    - Ти ж не натякаєш, що Ліми якось причетні до того, що могло статись з двома групами мисливців, — поцікавився.

    - Для натяків, я мав би володіти повною картиною. У мене немає стільки даних станом на зараз. Але я знаю, де вони є.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.