Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА

    - Гнат, якось ти говорив, що якщо що, зможеш допомогти. Ото зараз – треба, - коротко, але зрозуміло пояснив Володимир Красовський в телефонну слухавку. Вже увечері Гнат був у Красовських вдома. Чоловіки зачинилися в кабінеті й довго говорили.

    - Якщо хочеш, можу з братвою перетерти, ти цього фраєра занюханого ніколи не побачиш, - запропонував Гнат. – Бомбезний мужик є, мені дещо заборгував. Лікарнячив по молодості. Отрути й ліки дивні знає, не горюй. І недорого бере, проте роботу робить чисто. Не «рушниця на полюванні не в той бік раптом стрельнула» чи « випадково по необережності з дев’ятого поверху гепнувся». Під інфаркт все підлаштує, інсультом оформить.

    - Ти мене не зрозумів. Нехай живе, хоч і наволоч, накой мені стільки гріхів, щоб ще й ця нікчема тяжким хрестом на моїй душі. Треба по закону. Може, на хабарі чи темна справа яка давня. У цього хмиря, по-любому, не одна така є. Мені б людину, яка серйозний компромат нариє, швидко і за великі гроші, - уточнив Красовський.

    - А як на мене, прибити надійніше, - стояв на своєму Гнат. – Знаю я цей типець людців, поки не отримають кулю в лоба чітко по центру, не угомоняться. А якщо він тебе грохнуть вирішить? А у тебе ж повна хата дітей своїх і несвоїх. До речі, дівча прикольне, у дворі бачив, лялька з розумними очима. Шалапаїв твоїх строїть на раз два. І дружина у тебе – дама апетитна.

    - Якби Костік вирішив, вже грохнув би. Йому інше треба – мене вивести з гри, щоб Лізі помститися. І до Толіка він свої паршиві пазурі простіг, щоб Лізі боляче зробити. Мені б їй охорону. Є хто на прикметі?

    - Я можу поохороняти. Та не боїсь, не стану я Лізку переманювати, - Гнат лукаво поглянув на усміхненого Володимира. – Чо либишся, думаєш, слабо? Я ще ого-го!

    - Думаю, що сковорідкою від Лізавети отримаєш як мінімум, а вже далі я її фантазії передбачити не можу. Між нами, вона тебе трохи недолюблює. Каже, що страшний.

    - Тю, то я й сам себе недолюблюю. Ранком прокидаюся, дивлюсь на свою пагану пику в дзеркалі, коли бриюся, і так гидко часом, - зізнався Гнат.

    - Одружитися треба, Ігнатій. Тобі ж вже за півсотню точно є? А все чогось маєшся, - радив Володимир. – Де та зазноба, якій ти з нар листи строчив?

    - Знайшла собі німця й у Німеччину на пмж укатила. Я навіть її не засуджую, але бабам перестав довіряти. Досить про мене. Я тобі от що скажу, може, на деякий час дружину твою і дітей взагалі завезти подалі від людського ока? Можу запропонувати хатинку у селі, тут від міста у шести кілометрах. Родичі лишили спадок. Я туди на рибалку матаюсь.

    - Ліза не хоче нікуди їхати. Втомилася вона від переїздів.

    - Я тобі ще тоді казав, що валити треба за бугор. Тепер складно буде.

    - Ага, за бугром нас таких з розщеріпеними руками й чекають, - Володимир нікому не зізнавався, але навіть думка перебратися на постійне проживання в іншу країну його відверто лякала. – Хто мене з судимістю випустить?

    - Вован, ти наче на іншій планеті живеш, чесне слово. Перебудова і бардак, тепер усе можливо. Було б бажання, але його у тебе немає. Окопався у своєму замку й звик до тихого мирного укладу життя. Так, усе це лірика. По суті. Якщо усе звалити на Толіка, то йому більше року не дадуть, а то й умовно. Тобі впаяють усі три, бо вже сидів, плюс директор, все таке. Поміть, з конфіскацією.

    - Конфіскації не вийде. Ми з Лізкою оформили розлучення, і я на неї все переписав. Сина посадити не дам, - категорично заявив Володимир. – З його характером не можна в такі місця. Може сильно змінитися. Та й ні до чого хлопцю в біографії судимість. Він одружуватися зібрався.

    - Тобі теж не можна на нари. Лізка сама з оравою дітей не впорається.

    - Чому сама? Толік допоможе. Значить так, я буду тягти час, а твоя людина нехай риє, як кріт в городі, доки не накопає компромат. Якщо що, Лізі допоможеш.

    - Само собою. Я добро пам’ятаю, Вован. Ну то як, береш в охоронці?

    - Беру! Будеш у гостьовій кімнаті на першому поверсі жити чи у більярдній. Там диван зручний. Ліза готує смачно, - зробив рекламу Володимир.

    - Ну то все, я на курорті! – зрадів Гнат. Дійсно зрадів, що комусь потрібен, що буде не сам, хоч і в чужій родині, але не сам. Самотнє життя так набридло, що хоч вовком вий.

    ***

    Ліза тільки робила вигляд, що дивиться телевізор, але сама ніяк не наважувалася поговорити з чоловіком. Коли у Володимира починалися проблеми, він закривався в собі й ставав більш мовчазним, аніж зазвичай. Проте, довго питання в повітрі висіти не могли.

    - Вова, потрібно щось робити. Не можна дозволити, щоб ось так несправедливо тебе звільнили, а Толіка звинуватили у крадіжці. Хлопець нічого ніколи не крав.

    - Я роблю, Лізок. Усе, що можу. До речі, треба буде на деякий час виїхати звідси…

    - Знову виїхати? Тільки облаштувалися, пустили коріння, почали нормально жити і знову кудись бігти, когось боятися? Ні! Я піду й з ним поговорю.

    - Ліза, я знаю твої розмови. Труп Лівнева мені не потрібен. Грамотні люди шукають, за що його можна посунути. А без влади він ніхто. Та й що ви можете один одному гарного сказати? Тобі нерви нікуди дівати? Знайдемо компромат і постараємося засадити хоча б на декілька років. За цей час його так пропрацюють, що бажання стращати зникне назавжди. Я знаю, як там уміють.

    - Артура так само пропрацювали? – у Лізи саме з язика зіскочило. Просто це питання так довго зріло хворобливим чиряком у мозку, що нарешті прорвало, викинувши порцію гною.

    - Здогадалася? Я міг би сказати, що не в курсах, але не буду. Так, лякали, але вбивати не планували. Він сам потім з авторитетом зчепився. Я не міг ризикувати тобою і Толіком. І зараз не буду.

    - А цей, Гнат? Так вже обов’язково, щоб він у нас жив? Страшний тип, - зізналася Ліза.

    - Зовнішньо, звичайно, Гнат не цукерка, холостяк як не крути, але всередині добрий. Якщо відмити і поголити, на людину схожий. Він у в’язниці котів годував, а у дворі у нього на дачі білочка живе. Він тут тимчасово. Я не вимагаю з ним хороводи водити, але нагодувати і зле не зиркати на Гната хотів би попросити. І не бійся його. Просто повір, що усе буде добре. І давай кіно подивимося, вряди годи нормальний фільм по теліку пустили, - Володимир притіг до себе дружину й владно обійняв за плечі. Вона покірно поклала голову чоловіку на плече, думками дякуючи Богу, що послав саме такого чоловіка, поруч з яким вона відчувала себе у безпеці.

    - Значить так, народ, - Толік зібрав Василину, Єгора і Ваньку в залі й вирішив провести загальну політінформацію. – Поки у нас з батею неприємності, навколо багато ворогів. Тому ваші бігалки по місту тимчасово припиняються. Єдиний дозволений маршрут: школа-дім, причому ходимо усі разом.

    - Та ну, ці зануди, - Ванька вказав на Єгора з Василиною, - доки усі гуртки не оббігають, не угомоняться. А я чо, чекати маю? Не посміхається!

    - Виходить, що так, чекатимеш. Гуртки – то добре, тільки доки світло на вулиці. Додому йдемо по світлому, усікли? – розповідав правила поведінки Толік.

    - А якщо мені в бібліотеку? – питала Василина. – У міську.

    - Напишеш, які книжки треба, я привезу, - заспокоїв Толік.

    - А з пациками ніяк? У футбольчик? – Ванька не уявляв собі такого суворого військового стану.

    - Блін, ти мене погано слухав? Ми родина чи не родина? У баті проблеми, у мене ще більші, а тобі, твою дивізію, футбольчик? – Толік вже закипав, тому Ванька зробив вигляд, що зрозумів і більше рота не роззявляв. – І ходімте знайомитися з нашим новим охоронцем. Думаю, не треба пояснювати, що його слухаємося і поважаємо?

    Гнат сподобався усім дітям, навіть псу Тарзану. Прямий гумор цього хронічно неголеного широкоплечого чоловіка завжди підіймав настрій. Гнат не соромився грати у хованки з дітьми, відверто хвалив їжу, приготовану Лізою, і підгодовував недозволеними продуктами Тарзана.

    Розслідування по факту ведення чорної бухгалтерії у містечковому готелі велося довго, майже два місяці. Толік, як і домовилися, стояв на тому, що був не в курсі переводу ста тисяч на немовби ремонт готелю і підписи на документах – фальшиві. Але експертиза підтвердила справжність підписів Володимира Красовського під наказами про ремонт. «Жахливий корупціонер» Володимир Красовський опинився під слідством. Лізавета пробувала добитися зустрічі з чоловіком, але їй весь час відмовляли. На випадок такого повороту подій Красовський лишив розпорядження – нічого не робити, особливо ніякий хабарів, як би руки не чухалися.

    - Невже ніяких способів натиснути на того Лівнева немає? – питала Ліза у Гната.

    - Усе, що накопали на цього гада, - купка мала коханок. І все. Чи то сліди гарно позамітав, чи то обережний, падлюка. Підсилали з хабарем до нього людину, чує, сволота, що копають, не бере, - розчаровано говорив Гнат. Поживши в родині Красовських, він вразився теплою та затишною атмосферою цього закритого від цікавих очей світу. Особливо Гнат поважав Лізавету. Він навіть трохи змінив свою думку про жінок, вбиту колись його матір’ю й підкріплену першим коханням, після якого сильно обпікся.

    - Купка мала – це не все, а дуже навіть багато, - радісно мовила Лізавета. – Де докази? Фотки, відео є?

    - Та повно. Хоч архів особистий оформляй. А один цікавий матеріальчик взагалі на порнушку тягне. Щоб мені зубів лишитися, - тихенько повідомив Гнат. – Тільки це не карається. І Лівнев в курсі, я так думаю.

    - А це, дивлячись хто карати буде, Гнат, - Лізавета приємно посміхнулася, від чого у охоронця в душі кульбабки порозцвітали й миттю на пухнасті кульки перетворилися, розлетівшись ніжними дрібними парасольками.

    ***

    - Костянтин Михайлович зайнятий і вас прийняти не зможе, - повідомила яскраво нафарбована шатенка-секретарка, вивчаюче огледівши елегантно одягнену Лізавету Григорівну.

    - А ви скажіть, що Красовська Ліза хоче його бачити, то місце у розкладі миттю знайдеться! -заявила Лізавета і прибила дівчину впевненим поглядом. Та фиркнула, проте, доповідати все ж пішла.

    - Запахло смаленим, то й кішка прибігла, - непривітно прийняв Лівнев Лізавету. – Посадять твого чоловіка, і не сумнівайся.

    - А я все ж маю сумніви. Ти ж знаєш, що усе підлаштовано і Вова нічого не крав, - Ліза бачила, як Костянтин нервово смикнувся. Чоловік розумів, що для таких впевнених заяв потрібен привід. Він завжди нітився і не здатен був витримати її сильний погляд.

    - Як скажу, так і буде. Кому яка справа, що він крав чи не крав. Народ – тупа маса, яку важливо уміло повертати туди, куди необхідно. І що ти мені можеш зробити? Хіба що прийшла мене грохнути. Але ти на подібний крок не підеш. Та й до камери разом з чоловіком не посадять, - боляче вколов словом і чекав на реакцію. Лізі Лівнев завжди нагадував скорпіона, тепер – трохи розжирілого й до кінчика хвоста знахабнілого скорпіона.

    - Ще чого, мені дітей ростити треба, а свій бруд, Костянтин Михайлович, ви самі будете вигрібати, - Ліза всілася на пустий стілець, зрозумівши, що сісти їй так і не запропонують. Вона й не очікувала, що в цьому кабінеті знайомі з правилами пристойності. – Гарно влаштувалися. Пархомову скоро на пенсію, дивись, і головою горкому зробить за гарну службу. Треба ж, виявив великого корупціонера Красовського, який нахабно обікрав готель.

    - Чого ти заявилася? Говори прямо. Часу мало, - огризнувся Лівнев. Ліза помітила в його очах цікавість.

    - Прямо так прямо. Значить так, ось тут фотки, а тут, - Ліза дістала з сумочки спочатку конверт із великими світлинами й виклала їх на стіл так, щоб Лівнев міг одним лише поглядом роздивитися зображення, а потім відеокасету, - невеличке кіно про те, як ти в бані миєшся… не один. І навіть не вдвох…

    - І що? Кого ти хочеш цим здивувати? Кожен нормальний мужик має коханку, а то й не одну. Для здоров’я, між іншим, корисно.

    - Може й корисно, але не у вашому випадку, Костянтин Михайлович.

    - Дурна ти баба, Лізка! Навіть моя Вєрка на це не поведеться.

    - Вєрка не поведеться, я в курсі, як ти свою дружину товчеш. Вона й пікнути не може. А от її тато з мамою якщо про все дізнаються? А я можу й про Ладу, сестру меншу твоєї Вірки розказати…

    - От сучка! – Лівнев зробив різкий рух до Лізи, але вона попередила:

    - Не рипайся! Там в приймальні чекає охоронець. Тільки спробуй до мене торкнутися. Я крикну- ти труп. Хоча, ти в будь-якому випадку труп, Костя.

    - А не боїшся, що я на Толіку твоєму улюбленому відіграюсь? – прошипів Лівнев зовсім близько. – Чи малого якого недорахуєшся?

    - Менше всього за Толіка боюсь. Свою кров не чіпатимеш, - після невеличкої паузи, яка потрібна була Лівневу для обробки отриманої інформації, Ліза помітила, як чоловік зблід, далі ослабив краватку і потягся до графина з водою.

    - Толік – син Артура? Ти б не народила від Артура…

    - А ти досі віриш, що зґвалтування я придумала, а синці і побиття намалювала? І твій братик був янголом у плоті, а я демоном, що зіпсував вашій сімейці життя? Сподіваюсь, він там отримав у пеклі за все по повній. Значить так, Костя, посадять мого чоловіка, Зосимов Веніамін Павлович, батько твоєї дружини, автоматично отримає пакетик з фото і відео як бонус. Плюс йому детально розкажуть, як ти лупцюєш свою дружину. Характер свого тестя ти знаєш, він тридцять років ротами командував дуже уміло. Рука у нього важка, а зв’язки величезні, щоб… Ти все й сам розумієш.

    - Яка ж ти сучка, Лізка…

    - А то ти не знав. Почекай, це ще не все. Гнат, можеш увійти, - за цими словами до кабінету увійшов широкоплечий неголений у мішкуватому костюмі Гнат і став поруч з Лізою. Вона витягла диктофон з сумочки. – А ось цей запис, усе, що ти мені зараз наговорив приємного, потрапить до вищого керівництва. Ні, не міста, тут у тебе все прекрасно схоплено і проплачено. У столицю відвезуть.

    - Чого ти хочеш? – Лівнев зле поглядував то на Гната, то на телефон.

    - Думка покликати підкріплення – непогана, але твої шавки зараз тобі не допоможуть. Подивись у вікно, - попередив дії Лівнева Гнат. Лівнев підійшов до вікна й побачив три автівки, біля кожної стояли кремезні здоровані.

    - Костя, у тебе дві доби, щоб зникнути. І чимдалі, тим краще. Я сподіваюсь, що ця наша зустріч була останньою, - гордо заявила Ліза і залишила кабінет. Лише за його межами жінка нарешті змогла видихнути і розслабитися – так важко дався їй удаваний спокій перед Лівневим.

    Ліза вважала, що боягуз Лівнев побоїться і зробить усе, щоб його «любовні подвиги» не стали відомі тестю та тещі. Але Лівнев вчинив непередбачувано. Він дико напився і сам подзвонив тестю, обізвавши того останніми словами. Тесть приїхав вправляти мізки зятю, що остаточно зарвався, і побачив побиту доньку. Він витряс з онуків зізнання того, що тато регулярно б’є маму, оскаженів і пообіцяв засадити зятька за грати. Зранку Лівнев проспався, зібрав свої речі і хотів бігти, куди очі бачать і літаки летять. Автомобіль з мертвим Лівневим Костянтином Михайловичем знайшли на центральному шосе. Офіційна версія – відмовили гальма. Неофіційних було багато.

    - Гнат, це ж не ти й не твої люди? – дізнавшись новини, з опаскою спитала Лізавета.

    - По моїм каналам, Веніамін Павлович не стримався… А там чорт його знає. Лівнев був пристойне мурло, може, ще хто його смерті бажав. У нас інша біда. Вовку, кажись, посадять.

    - Як посадять? Ти ж казав, що якщо Лівнева прибрати, - Лізавета навіть зблідла від такої перспективи.

    - Я не думав, що він так швидко сам нарветься і прибереться. Видно, не встиг дати відбій. От якби не було отієї першої судимості, тоді умовно. А тут…

    - Скільки років? – приречено спитала Ліза.

    - Чи то два, чи то три роки. За гарну поведінку раніше випустять, - Гнат намагався знайти щось гарне, але Ліза була вбита такою новиною. Ще гірше стало Лізі, коли увечері до її кімнати прийшов Толік:

    - Мам, це правда? – він протіг диктофон з аудіозаписом розмови Лізи в кабінеті Лівнева. – Я знайшов диктофон, думав, малишня бавилася, послухав. Все, що ти говорила цьому чмирю, правда?

    - Так, - зізналася Ліза. У неї просто не було сили більше брехати. Вона страшенно жалкувала, що запис потрапив до рук старшого сина, а ще більше вона сварила себе, що ляпнула Лівневу зайвого. Ліза сподівалася, що Толік достатньо дорослий, щоб усе зрозуміти й прийняти.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.