Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"

    Минув рік…

    Єгор крутив у руках яскраве видання роману «Серця чотирьох» і подумки дякував вищим силам, що допомогли реалізувати заповітну мрію. Усього три місяці, як книгу було видано, але вона вже встигла зробити Єгора знаменитим. Поки що у нього лише брали інтерв'ю деякі видання, але за резонансом Єгор розумів, що його читають, а отже – сприйняли та оцінили. Не всім подобалося, було багато звинувачень у романтизмі, а це у вік високих технологій та величезних можливостей розцінювалося на рівні «сюсі-пусі», але Єгор мислив по-філософськи: головне, що не мовчать, а похвали чи звинувачення – це добре: одні змащують душу приємним медом, інші прибирають зайвий мед, щоб не так липко було. Навіть якщо у підсумку переважає гірке, все одно гіркота – корисніша за солодощі.

    — Вам не здається, Єгоре Володимировичу, що у вашому романі багато шаблонних моментів? – причепився до Єгора студент-журналіст.

    — Наприклад? – Єгор уже приготувався до полеміки. Звідки хлопчику з мікрофоном було знати, що Єгор має солідну практику таких перепалок з викладачами.

    — Навіть взяти центральну лінію. Героїню люблять одразу троє, до того ж брати. Таких шаблонів стадного рефлексу в літературі досить багато. Навіщо повторювати утопію? Забивати молоді уми романтичними казками? А де новаторство? – юнак чекав на випад і отримав.

    — Завжди вважав, що література – це дзеркало життя. Герої мають реальних прототипів. Сюжет списаний із існуючої родини. Ні грама вигадки, лише опис життєвих перипетій. Де романтизм? Реалізм, юначе! А Вам не завадило б прочитати уважніше твір, перш ніж вступати в словесну суперечку з автором. Героїню любили не троє, а четверо абсолютно різних чоловіків. І кохання було різним. Я писав про це, не замислюючись про шаблони. Але з таким ентузіазмом можна й Гюго з його «Собором Паризької Богоматері» дорікнути, а що це у вас Есмеральду так багато чоловіків люблять?

    — Читач слабо вірить у те, що такий конфлікт можливий. Чи ви все ж таки орієнтувалися на домогосподарок, яким аби що сопливіше почитати? - не вгавав юнак.

    — Я не помітив слабкої віри читача. Видавці сказали, що тираж розкуплено, і вони готуються до повторного. Наскільки мені відомо, тираж був набагато більшим, ніж кількість домогосподарок у нашій країні, - проти такого факту журналіст не знайшов контраргументів і ретирувався.

    — Багато ваших персонажів описано досить глибоко з психологічної точки зору, - запитував вже інший журналіст. – Де ви так досконало вивчали психологію?

    — В інституті прослухав курс психології. Але ця психологія була лише теоретичною. Мало толку, чесно кажучи. Я більше схильний вивчати людей у житті. Щодня звертаю увагу на ситуації у транспорті, на вулиці, у громадських місцях. Спостерігаю, роблю висновки, шукаю свої типи та образи.

    — Чи правда, що цей роман відмовилося друкувати три видавництва?

    — Так це правда. То їхнє право.

    — Чому? Як вам мотивували? Чи не мотивували взагалі?

    — Приблизно однакова причина – некомерційний твір. Видавництво хоче мати навар. Воно ризикує. Але іноді проходить повз, не помітивши комерційного роману. Видавництво, яке ризикнуло, отримало значно більше. І я йому вдячний, що повірило.

    — Про що буде наступний ваш твір?

    — Сам не знаю. Сюжетів дуже багато. Нещодавно дізнався історію хлопчика, який лікувався від раку. Мабуть, про нього. Я обіцяв цьому хлопчаку. Він – герой, гідний, щоби про таких писали. Навіть якщо це буде некомерційний роман. Я видам його власним коштом.

    — Майже половину коштів від продажу книги ви віддали у фонд хворим на рак дітям. Ваша допомога онкохворим дітям – це продумана піар-компанія? Ви так хочете заволодіти ще більшою аудиторією? – ще один чорноротий журналіст дістався мікрофона.

    — Ні, таким чином я хочу допомогти тим, хто потребує допомоги від сторонніх. У мене є можливість, чому б це не зробити? Книга – лише спосіб зібрати з багатьох людей кошти та направити в ту область, де їх потребують. Якби всі, хто має надлишок грошей, не спускали їх у казино, на шикарні курорти та на повій, а допомагали б тим, хто не має можливості оплатити надмірно дорогі операції, жити стало б цікавіше.

    З тієї першої конференції Єгор дав уже понад десяток інтерв'ю, брав участь у багатьох шоу, доводив і відстоював свою точку зору, але дуже боявся резонансу всередині своєї родини. Єгор сподівався, що прочитають насамперед Льошка та Толік, і багато що зрозуміють. Але турбувався він не про них, а про Василину. Він дуже хотів, щоб Ліса знайшла справжнє щастя. Толік не був взірцем ідеального принца, але Єгор розумів, що саме Толіка Василина любить по-справжньому, відкидаючи та відсторонюючись через різні обставини. І все ж Єгора гриз хробак сумнівів, який не дозволив подарувати книгу ані Толіку, ані Олексію.

    Єгор розумів, що його книга до Льошки та Толіка може потрапити й іншим шляхом. Але тоді це буде воля провидіння, а не його караюча рука.

    Катерина, обійнявши Єгора за талію, зиркнувши на набридлу обкладинку видання в руках коханого, промуркотіла:

    — Я ревную. Ти більше думаєш про книгу, ніж про мене.

    — Звикай. Мене доведеться все життя ділити з книжками. Але це краще, ніж із вином, картами та жінками, не знаходиш?

    — І не посперечаєшся. Ти всім своїм розіслав по екземплярчику?

    — Тільки батькам та Василині.

    — А чому така скромність?

    — Боюся, що деякі мене приб'ють за дуже делікатні подробиці.

    — Тобі, звісно, вирішувати. А я б ризикнула. Адже вони і так можуть купити й прочитати. А тебе звинуватять у жадібності.

    — Не сміши мене. Ніхто з наших особливої пристрасті до читання не має. Кать, давай одружимося нарешті, - Єгор втомився вже робити Катерині пропозиції. І цього разу був певен, що вона знайде якусь чергову відмовку.

    — Давай! - легко погодилася Катерина.

    — Ти серйозно? – Єгор спершу навіть не повірив.

    — Угу. Я тут подумала і вирішила, що краще за тебе мені не знайти. Розумний, талановитий, гарний, вже й знаменитий, взагалі – фініш. Пора заграбастувати, а то ще поцуплять таке золото, - вони пирснули сміхом одночасно, а потім почали цілуватися.

    — Та що ж таке, як не загляну, то ви все цілуєтеся і цілуєтеся. І не набридло? – це Надія намалювалася у дверях.

    — А ти коли стукати навчишся? За цей час уже мавпу можна навчити культурі поведінки, – вибухнула Катерина на сестру.

    — Взагалі-то я в музикалку спізнююся. Мене хтось відвезе? Я могла б і в метро, але там стільки маніяків, – награно перекривила сестру Надя і пішла, голосно грюкнувши дверима.

    — Кать, ти б з дівчинкою ніжніше, - просив Єгор.

    — Ніжніше? Інша на моєму місці вже б стукнула це мале стерво. Вічно припреться в найбільш неналежний момент, ніби спеціально. І ніякого розуміння, що винна, - Катерина багатозначно округлила свої гарні очі, змушуючи Єгора згадувати всі незручні моменти, коли Надя заставала їх з Єгором у пікантних ситуаціях, а кілька разів і в ліжку. При цьому соромилися тільки Єгор і Катя, а Надія навіть не червоніла, начебто так і треба.

    Єгор зауважив, що Катя почала грубіше ставитися до сестри. Її надмірну дратівливість він пояснював проблемами на роботі.

    — Кать, якщо вже така велика морока в тому агентстві, може, варто кинути чи змінити місце роботи? Ти плавно перетворюєшся на Бабу Ягу. Надя просто підліток, вона входить у складний період. З нею так не можна, - захищав дівчисько Єгор, ніжно гладячи Катерину по спині.

    — Ага, підліток. Вези цього підлітка в музичну школу і поговори з вчителькою, чи не прогулює вона. Боюся, що наша Надя дуже швидко дорослою стала, - лишилася на своїй хвилі Катя. Єгорові вона боялася зізнатися, що причиною її зміненого ставлення до сестри стало банальне почуття ревнощів. Якось Катя мимоволі почула, як Надя говорила по телефону із подругою і назвала Єгора «сексуальним красенем», чоловіком у її стилі. І Катерині геть-чисто зірвало мізки. Дбайливе ставлення до Надії з боку самого Єгора ще більше загострювали становище.

    — Ти гадаєш, що в неї хлопчик завівся? – зробив припущення Єгор.

    — Якби ж то. Цій заразі ти подобаєшся, ще не зрозумів? - нарешті це вирвалося з вуст Катерини. Більше вона це в собі носити не могла, не з того тіста була зліплена.

    — Та ну. Понавигадуєш. Їй скільки, а мені? - Єгор був приголомшений. – Це твої фантазії.

    — Скільки було твоїй Василині, коли вона в Толіка втріскалася? – нагадала прецедент, що вже мав місце в родині Єгора. - Отож. Ти, звичайно, можеш думати, що в мене параноя, але я відчуваю більше, ніж розумію.

    — Значить, ти читала все ж таки роман, - усміхнувся Єгор.

    — Звичайно. Мені навіть на хвилинку стало шкода Толіка, але потім я подумала і дійшла висновку –жаліти треба Льошку. Фінал може бути не таким райдужним, яким ти намалював, - зі знанням критика зі стажем, заявила Катерина.

    — Фінал писатиме життя, Кать. Я зробив усе, що міг, - Єгор і сам сумнівався, що проблема вирішиться так райдужно, як він це все описав, наче вмілий гросмейстер розставив усі шахові фігури в потрібні позиції і привів гру до нічиї. Адже результатом могли стати мат чи пат.

    — Ау, скоро й їхати нікуди не треба буде, - у дверях знову з'явилася невдоволена Надя. – Чи я сьогодні не їду до музикалки?

    — Їдеш! – рішуче сказав Єгор. Він ще не знав, що скаже, але вже розумів, що розмову з дівчинкою треба організувати. Причому, підійти до розмови вкрай делікатно.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.