Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА

    Варто було Ваньці з Єгором побачити, яку тачку пригнав Толік, як усі розмови й увага були обернені виключно до неї. Вже коли Єгор з Ванькою не поділили, кого першого буде катати Толік, останній зрозумів, що проблеми почалися і пожалкував, що пасажирське місце всього одне. Поступатися жоден з братів не хотів, проявлялися характери. З горем пополам всілися на одне сидіння вдвох, заялозивши килимки брудними ногами, за що отримали запотиличники від старшого брата.

    - Е-е-е, так не покатить, пацани. Мене ж перший даїшник зупинить і вас висадить. Кидаємо копійку, хто перший, - як на зло, у обох випала «рєшка». Тут вже Єгор згадав, що він старший і має бути начебто розумнішим, тому з величезним невдоволенням поступився. А може, відіграла роль Василинина фраза:

    - Заради чого сваритеся, хлопці? Ніхто з вас не перший, бо мене першою катали.

    Нову дорогу іграшку Толіка зацінила й Анжеліка. Толік пафосно приїхав зустрічати її на вокзал. Дівчина готувалася до зимової сесії, тому не на всі вихідні приїздила додому, пропадаючи у бібліотеці й студіюючи підручники, в яких мало що розуміла. Анжеліка притримувалася в житті правила трьох важливостей: жінка мала бути вродливою, щасливою і багатою. Перше їй подарувала природа, а друге і третє вона розраховувала, що забезпечить Толік. Анжеліка раділа, що їй пощастило закохати у себе Красовського, найвродливішого хлопця в місті. Коли вона задавалася питанням, чи любить вона Толіка, точно відповісти не могла, оскільки ніколи нікого не любила, і як виглядає оспівана поетами й прозаїками любов – не знала. У родині Анжеліка була молодшою з двох доньок і дуже балуваною. Батьки особливою красою не відзначалися. Та й старша Ліда також мала звичайну зовнішність. А от менша народилася красунею. Лялькове обличчя Анжеліки, яку в дитинстві Ліда називала Янголятком, завжди притягувало увагу оточуючих. Коли ж Анжеліка побачила екранну Мішель Мерсьє, що зіграла роль Анжеліки з романів Анн та Сержа Голонів, то зрозуміла, що трохи схожа на акторку. Дівчина вирізала картинки акторки з журналу «Кіно» і навчилася так само наносити макіяж. Своє русяве волосся дівчина підкручувала за допомогою великих бігуді, формуючи об’ємні локони. Так Анжеліка виросла у середовищі, де усі постійно талдичили їй, що краще її та миліше просто не знайти, тому вона була певна, що бездоганна.

    З Толіком Анжеліка зустрілася вперше в клубі на дискотеці, коли вчилася на першому курсі в інституті. Толік був дуже популярним хлопцем, звик мати усе найкраще. Ця дівчина здалася йому найвродливішою, доглянутою і не сором’язливою, як інші. Анжеліка довго тримала Толіка на відстані, їй навіть довелося грати небажання швидко виходити заміж, хоча в душі вона не могла дочекатися того дня, коли Красовський одягне їй на безіменний пальчик весільну обручку і оголосить законною дружиною. Анжеліку навіть не лякала перспектива проживання у великій родині, де окрім свекра і свекрухи є двоє бешкетників-хлопчаків і прийомна дівчинка.

    Хоча мама з сестрою в унісон радили Анжеліці до весілля лишатися незайманою, проте дівчина боялася, що своєю тривалою неприступністю може відлякати такого завидного нареченого - як відомо, святе місце пустим не буває. З того часу, як вони з Толіком стали близькими, Анжеліка боялася завагітніти – діти поки що не входили в її плани. Дівчина вважала, що спочатку треба закінчити інститут, потім вдало влаштуватися на роботу, досягти високої зарплати і статусу, і лише потім заводити крикливих карапузів, при цьому псуючи фігуру і замотуючись у домашні неприглядні халати. Анжеліка старалася не підпускати до свого тіла Толіка у небезпечні дні, але не вберіглася і два роки назад таки завагітніла. Приховавши факт вагітності від батьків, а тим паче від Толіка, Анжеліка за порадою близької подружки Райки пересунула важезне піаніно, чим спровокувала викидень. Вже у лікарні мати і сестра дізналися про скоєне непутящою дівкою, але Анжеліка суворо заборонила їм нагадувати про те, що трапилося. Толік навіть не знав, що кохана лежала в лікарні. Саме в лікарні Анжеліка познайомилася з медичкою Анною, яка розповіла, як треба вберігатися від небажаної вагітності дієвими способами, щоб потім не довелося тягати піаніно.

    - Це твоя машина? – Анжеліка захоплено дивилася на ефектне авто і відкриті для неї дверцята. Толік легко доторкнувся до яскраво нафарбованих губ дівчини і самовдоволено підтвердив:

    - Звичайно. Як доїхала?

    Доки Толік розташовував сумку коханої у багажнику і поглинав заздрісні погляди натовпу людей, які вийшли з електрички, Анжеліка розглядала салон.

    - Паршиво цього разу їхала. Бабця всю дорогу бубніла, розказувала свій родовід онуку. Ні поспати, ні книжку почитати. А ти мене додому завезеш чи покатаєш містом?

    - Взагалі-то я скучив, - Толік провів долонями по коліну дівчини. – Може, до мене?

    - Давно мене твоя мама не свердлила своїми незадоволеними поглядами? І ця маленька мишка Ліса так дивиться весь час, немов я у неї щось поцупила. Давай, іншим разом. Тим більше, мої знають, що я маю приїхати й чекають.

    - Добре, - без ентузіазму відповів Толік. Але по центральній площі, де царственно височів Палац культури і стояв пам’ятник Леніну, він покружляв трохи, потім завернув у невеличку вуличку і вправно заїхав у двір, папакнув клаксоном котам і собакам, щоб розліталися в боки. Бабульки на лавках просто ахнули. На найближчі декілька годин їм було про що поговорити.

    Цікавість Толіка до нової машини трошки спала, як тільки у середині грудня випав сніг. По-перше, хлопець не ризикував їздити по ожеледиці, по-друге, не було такої необхідності. Володимир доручив Толіку приглядати за веденням внутрішніх робіт у прибудованому до готелю ресторані. В цей час у Гната виявили виразку шлунку, тому він вирішив підлікуватися у Трускавецькому санаторії. Толік не просто приглядав, він разом з робітниками переодягався у комбінезон і освоював мистецтво нанесення на стіни штукатурки. Поки що юнак не озвучував батьку і матері свої плани, але розумів, що прийде час і йому доведеться зайнятися побудовою свого дому, оскільки навряд чи Анжеліка захоче жити з батьками, братами і Василиною. Те, що Анжеліка не особливо була ніжною і делікатною у довесільний період зі своєю свекрухою, Лізою Григорівною, Толіка не дивувало. Був начуваний про «любов» невісток і свекрух. Але чому Анжеліка чортом дивилася на Василину, хлопець зрозуміти не міг. А от Василині Анжеліка подобалася. Точніше, дівчинка захоплювалася її красою і вишуканим вбранням.

    В родині йшли приготування до святкування Нового року. Володимир Петрович за два тижні до свята привіз з совхозу сосну і встановив у залі. Аромат свята зразу розлився по всьому дому разом з ароматом хвої.

    - Дітвора, сосна встановлена, можна прикрашати. Іграшки на горищі, - нагадав глава родини. За вечір сосна стояла нарядна і чекала свята, радуючи блиском іграшок, дощика та гірлянди.

    - Ма, Васька не хоче на шкільну ялинку йти, - поскаржився Ванька. – Умов її якось.

    В розмові з прийомною донькою Ліза Григорівна з’ясувала, що проблема в костюмі. Ліса не хотіла доставляти зайвого клопоту родині, що її прихистила. Але Ліза Григорівна просто палала бажанням яскраво одягнути Василину. Це був ще один привід продемонструвати усім приховану красу дівчинки.

    Єгору взяли напрокат у Будинку побуту костюм пірата, а Ваньці – мушкетера. Ванька одягнув капелюха з широкими крисами, прикрашеними страусячими перами, нарядився у блакитну з хрестом на пузі накидку і чекав, коли мати пришиє спеціальні накладки на чоботи. Єгор у чорних брюках, червоній просторій сорочці, перев’язаній широким блискучим паском, у парчовій жилетці й піратському капелюсі більше був схожим не на пірата, а на Робіна Гуда. Ось тільки пов’язка на око робила головний акцент, нагадуючи, що все ж – пірат.

    Жоден костюм в ательє не підійшов Василині. Точніше, декілька підійшло, але Ліза Григорівна хотіла щось особливе, унікальне. Через надмірну худобу усі наряди на Василині негарно висіли.

    - Ось сукня Мальвіни нічого, - оглянувши запропоновані костюмеркою новорічні сукні для дівчаток, мовила Василина.

    - Почекайте, у мене є одна сукня. В неї ніхто не може втиснутися. Але ваша худюча, напевне, їй саме враз буде, - і костюмерка дістала із завалів жовту картонну коробку. Коли з коробки було витягнуто циганське квітчасте плаття, очі у Ліси загорілися. Лізавета Григорівна помітила цей вогник. На Лісу сукня була в самий раз, але юбка негарно висіла численними складками.

    - Був до нього десь під’юпник, але порвався, - попередила питання костюмерка. – Але ви можете із старих простинь пишну юбку зшити.

    Лізі Григорівні вже нічого не треба було говорити, оскільки вона бачила образ. На під’юпник пішла не лише простиня, але й дві тюлі. Сукня Василині дуже личила.

    - Вау! – не втримався першим Єгор, коли побачив готову їхати на свій перший бал (нехай і новорічний) Василину. Із закрученими локонами довгого волосся ( Лісі всю ніч довелося спати на бігуді) і легким макіяжем, що підкреслював виразні зелені очі та пухкі губки, дівчинка була схожа не на циганку, а на іспанку. Заколка - червона квітка з цупкої накрохмаленої тканини чудово доповнювала квітчасту сукню. – Васька, я вже знаю, що твій костюм переможе.

    - Це Ліза Григорівна, - соромлячись, відповіла Василина. – Як на мене, то я б не їхала.

    - Як не їхала? Ти чо? Усі дівки здохнуть від заздрощів, - Ванька уявив, як перша красуня Танька Свиридова позеленіє, що не вона краща за всіх.

    Василина дійсно мала приголомшливий успіх. Справа у тому, що цього року вирішили новорічний ранок для старших класів, куди входили восьмий, два дев’ятих та два десятих, провести окремо від менших класів. Вже не водили звичних хороводів. Бал-маскарад був більше схожий на дискотеку. Ліса танцювала лише повільні танці і то виключно з Єгором та Ванькою, тому що довгий пишний наряд не дозволяв виплясувати під динамічну музику.

    Усе було чудово. Поруч Єгор і Ванька, готові виконати будь-яку примху, Володимир Петрович був присутнім як шеф Будинку культури, що потурбувався про солодощі для дітей. Єлизавета Григорівна разом з іншими класними керівниками старших класів чергувала. Єдине, про що жалкувала Василина, що її, таку казково гарну, не бачить Толік. Він з самого ранку відправився до Анжеліки. Молоді люди відзначали чергову річницю знайомства. Толік не був прихильником подібних сентиментів, але Анжеліка дуже любила відзначати різноманітні дати.

    Після того, як старшокласники натанцювалися, були роздані подарунки, Василину і Костю з десятого класу оголосили переможцями в номінації «оригінальний костюм», всі пішли дивитися новорічний концерт в актову залу. Василина відверто насолоджувалася виконанням популярних пісень якимись місцевими ВІА. В певний момент вона відчула дискомфорт. Живіт вже другий день поболював, але Ліса списувала на хвилювання. Вона акуратно притримала довгу пишну полу своєї сукні, трошки припіднялася й побачила на стільці під собою кров’яні плями. Єгор уважно стежив за усіма рухами дівчини, тому теж помітив проблему. Василина спочатку зблідла, а потім її личко залила густо червона фарба сорому. Для Василини не було новиною, що саме з нею відбулося, тому що Ліза Григорівна давно розповіла їй про критичні дні й про те, що в подібних ситуаціях треба робити. Але Ліса знаходилася у багатолюдному місці, до її персони прикуто багато цікавих поглядів, а у неї – «аварія». А ще Єгор з Ванькою поруч. В голові дівчинки хаотично роїлися численні ідеї, як з усім цим бути, коли Єгор нахилився і над самим її вухом прошепотів:

    - Підіймайся і тихенько йди до туалету. Я витру зі стільця кров і знайду маму з татом, щоб додому тебе відвіз. Ти знаєш, що робити?

    - Василина повернула до нього свої злякані очі й кивнула, не в силах вичавити з себе ані слова. Єгор швидко витер кров зі стільця своєю хусточкою – додатком до костюма – після того, як Василина поспішила до вбиральні. Ванька, побачивши, як Єгор сховав до кишені закривавлену хустку і пішов за Лісою, теж вирішив поцікавитися, що трапилося.

    - Я покараулю, - з розумінням Єгор заштовхав Василину у двері, на яких красувалася відома усім велика літера «Ж».

    - Єгор, а чо з нею? Хвора? – перелякано спитав Ванька брата.

    - Сам ти хворий, все нормально. Так треба. Не кричи на весь клуб, - смикнув сердито брата.

    - Коли це кров текла і так було треба? – не міг ніяк заспокоїтися Ванька.\

    - Тупий їжак ти, Ваня! Біологію ж вчите цього року? Будову людини?

    - Вчимо. І чо?

    - Нічо! Параграфи номер сорок і сорок один читав?

    - Ще не дійшли, - відверто зізнався Ванька.

    - Воно й видно. Нормальні, як тільки книжки отримують, так зразу ці параграфи і читають. А ти, видно, біологію взагалі не відкривав, - поіронізував з брата Єгор.

    - Чо це? Малюнки подивився, - розплився у посмішці Ванька. – Так чо у неї?

    - Менструація, Ваня, у неї. Тільки ти таку складну назву не запам’ятаєш, можеш не напружуватися. Вдома розкажу. Вань, будь корисним, знайди, будь ласка, маму і попроси, щоб вона сюди прийшла. Скажи, дуже важливо.

    Ліза Григорівна заспокоїла Василину і не залишила у відповідальний момент дорослішання. Володимир Петрович без питань відвіз Лізу з Василиною додому. За Ванькою і Єгором обіцяв повернутися пізніше.

    В метушні, відкриваючи ворота, ані Володимир, ані Єлизавета не помітили, що Тарзан не гавкав, як він зазвичай це робив при поверненні господарів додому. Василина першою поспішила в дім і в залі різко наштовхнулася на людину у чорному одязі й панчосі на обличчі. Злодій різко схопив дівчинку й притиснув до себе. Тримаючи у правій руці пістолет, грабіжник неприємним голосом покомандував оторопілому подружжю Красовських, які увійшли слідом за Василиною, не робити різких рухів, інакше він вб’є Василину.

    - Відпусти дитину. Чого ти хочеш? – різко, але твердо спитав Красовський.

    - Тачку з гаража вижени. Усе, що мені потрібно, я вже взяв, - Красовський здогадався, що злодій приходив за грошима, які він, Володимир, мав перед святами видати працівникам в якості премій. Злодюжка знав, що вдома нікого не буде, ніяк не розраховував на швидке повернення родини зі свята.

    - Машина перед двором. Бери і їдь, тільки дівчинку облиш, - Красовський зробив декілька кроків до грабіжника, але той пальнув з пістолета по напольній вазі з штучними квітами, даючи зрозуміти, що не жартує.

    - Не біси мене. Виганяй з гаража кралю, на якій твій синуля катається, - покомандував грабіжник і стиснув сильніше руки навколо горла Василини. Дівчинка, відчувши сталеву хватку чоловіка, зрозуміла, що ніякі прийоми, яким її навчали на карате, тут не допоможуть. Якби ще не довга пишна спідниця, не говорячи вже про пікантний стан.

    Толік з Анжелікою саме підходили до двору, коли майже перед носом проїхав форд, за кермом якого сидів злочинець з чорною панчохою на голові. Толік рвонув до воріт, де стояла машина батька, Анжеліка побігла за ним. Вже увімкнувши запалення в ниві, Толік почув крик батька:

    - Треба наздогнати! Там, в машині дівчинка…

    - Батя, викликай ментів, він далеко не заїде, - вирулюючи на центральну вулицю, Толік старався не впустити з виду свою машину. Але думки були не про машину, в якій він знав – пального лишилося усього на декілька десятків кілометрів. Серце Толіка шалено колотилося, тому що небезпека загрожувала Василині – надзвичайно дорогій, дивовижно гарній і безмежно коханій. За неї він зараз готовий був навіть убити.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.