Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА

    У Топазових Толік відігрівся. Судячи з дій Світлани Валеріївни, він розумів, що жінка його жаліє. Ось і котлеток більше, ніж усім, поклала, і томатним соусом щедро намастила гарнір. А Толік не хотів, щоб його жаліли. Василина пішла до спальні укладати Феденьку, залишивши чоловіків поговорити.

    — Не вішай ніс, все налагодиться, - пропонуючи Толіку чарку вина, сказав Льошка.

    — Все життя, Льош, кудись покотилося. Навіщо? Куди? Все оніміло, а душа взагалі завмерла. Стільки помилок позаду. Якби ти знав, жахнувся. Я тільки знаю одне – без Тішки не зможу. Чому мій син має називати батьком якогось там Дені? Ну то й що, що він француз, а у матері в одному місці закрутило?

    — Тобі потрібен орієнтир, - загнув мудру думку Льошка. - Хто сказав, що Тішку ти безповоротно втратив? Працюй, прагни знайти компроміс, у майбутньому можна зняти на якийсь час житло і бути поряд з ним. Я на твоєму місці зробив би так. Не думаю, що Анжеліка та Дені ховатимуть від тебе дитину.

    — Ти б на моєму місці... Якби від тебе Васька пішла, що зробив би? - закинув провокацію Толік.

    — Чесно? Мабуть, повісився б. Я без неї не уявляю життя, – відверто зізнався Льошка.

    — Ось бачиш. А я пожалів себе, батьків, братів. Життя пожалів. Може, у нього, у життя цього, ще є для мене щось гарне у загашнику? А я помру і не дізнаюся.

    — Звичайно є. Ти мужик видний, респектабельний, за тебе будь-яка баба піде, - відважував компліменти друг.

    — Нє-а. Фігушки. На ті самі граблі? З одруженням зав'язали, - і було видно, що в жінках Толік таки розчарувався.

    — Це ти зараз так кажеш. Ми як з Женькою розбіглися, я теж на баб не міг дивитись. А потім побачив Василину. Це таке світло, яке можу лише намалювати, словами не виходить у повному обсязі охарактеризувати.

    — Васька - це так, це світло, бережи її. Завжди була розумною. Вражався. Начебто не з племені жіночого, чесне слово.

    — От і в тебе буде своя Васька, - міркував Льошка, навіть не здогадуючись, що Толіку потрібна саме ця, його, Льошчина Васька.

    — А чого це ви мене тут обговорюєте? – Василина з'явилася на кухні, швидкими рухами прибрала брудні тарілки та поставила перед чоловіком та Толіком чисті. - Є ще запіканочка. Я новий рецепт у журналі знайшла, дуже ніжна.

    — Федір дрихне? - запитав Льошка.

    — Ага, нагулявся на вулиці, заснув. Тому голосно не говоріть. Бо він чутливо спить.

    — Вась, а якби від тебе Льошка пішов, що б ти робила? - задав Толік компрометуюче питання.

    — Куди пішов? - Василина обдарувала Толіка сердитим поглядом.

    — Взагалі. До коханки, – уточнив Толік.

    — А в нього є коханка? – тепер Василина перекинула гострий погляд на Льошку. Той аж зблід.

    — Я так, наприклад, - глузував далі Толік.

    — Дурні у тебе приклади, - образилася Василина.

    — Не ображайся. Просто такий гидотний настрій. Піду я, напевно, а то вас тільки завантажую своїм сумом. Нічого, скоро ви мене тут не будете так часто бачити.

    — Чому? – зляканим голосом запитала Василина.

    — Вирішив продати квартиру. Мені ж тепер не потрібно, щоб житло було. Все продам і бабки на батю переведу, щоб при розлученні не ділилося. А після розлучення куплю невеликий котедж за містом. Собачку заведу і хобі якесь, типу полювання, риболовлі. Колекціонувати рушниці буду. Загалом вести поміщицький спосіб життя.

    — Непогані плани, - порадувався Льошка. Він, грішним ділом, подумав, що Толік зап'є з горя. – Тільки не пий.

    — Я? Пити? Да ти що. Тупо і неперспективно. Льош, життя тільки починається. Ми з тобою тепер разом працюватимемо, так? Ти ж мене не кинеш, без п'яти хвилин кум? – звернувся Толік до Льошки.

    — Куди я без тебе?

    — А хто кума? – поцікавився Толік.

    — Василина просила Гулю. Та погодилася посунути свій завантажений графік і приїхати на день.

    За тиждень відбули хрестини Федора. Пацан кричав на руках у Гюльчатай, немов різаний. Священник заспокоював знервовану Гулю, жартуючи, що дитина таким чином випрошує у Бога собі гарну долю.

    Коли повернулися назад додому, то продовжили гуляння, потім розійшлися за інтересами: Гуля з Василиною до спальні, Світлана Валеріївна, щоб не заважати молодим, втекла до подружки. Толик із Льошкою з кухні перебралися до зали.

    — Я з Давидом перетер щодо тебе, він не проти. Розширюємося, тож надійні та розумні люди потрібні, — поплескавши по плечу друга, сказав Толік.

    — А якщо я не впораюся? Що я в цих машинах розумію? – з побоюванням запитав Льошка.

    — Я теж не дуже то й розумівся. Навчився. Місяці три, ні, навіть два - і ти будеш профі в усіх питаннях, що стосується машин.

    Якби не викрадений мікроавтобус, Льошка б нізащо не погодився працювати в автомобільному салоні, але розуміння того, що вибору у нього немає, змусило погодитися.

    Василина не могла надивитись на Гулю. Лісі здавалося, що вони з подругою не бачилися цілу вічність.

    — Розповідай, як у тебе справи? У Ваньки? – з нетерпінням квапила Василина.

    — Ой, стільки всього трапилося. І не знаю, добре це чи погано, – почала Гюльчатай, не випускаючи з рук Федора. Це в церкві малюк поводився шумно, а вдома, коли залишився в колі звичних йому людей, а головне – мама була поруч, він почав уважно вивчати Гулю, а особливо йому сподобалося її блискуче монисто, що висіло на шиї. – Ванька вже майже здоровий. Вони з Володимиром Петровичем бізнес починають.

    — Який? Володимиру Петровичу що, готелю з рестораном мало? – здивовано спитала Василина.

    — Не знаю, вони вирішили половину першого поверху готелю обладнати під комп'ютерний клуб. Ванька цим усім збирається керувати.

    — А вчитись Ванька не збирається? – Василина боялася, що питання освіти Ваньки зійде нанівець.

    — Він вчиться. Влітку буде поступати. Його ж за станом здоров'я комісували, з армією розпрощалися, слава Богу. А тепер опановує комп'ютер. Я також навчилася. Дуже зручна річ. Усі плани уроків друкую, – похвалилася Гуля.

    — Єгор розповідав, що комп'ютер – це зручно. Він хоч приїжджає? - запитала, між іншим, Ліса.

    — Так, був кілька разів. Роман пише. Про сім'ю. Розпитував Володимира Петровича та Єлизавету Григорівну, перевернув усі фотоальбоми, будинок три дні на вухах стояв. Йому в деканаті сказали, що якщо книга буде друкована, то як дипломна робота зарахується. Дивний такий, вночі пише, каже, йому вночі краще працюється. Я таємно пару листків прочитала – цікаво. Без дозволу, бо нікому не дозволяє читати. Що там такого страшного? Тільки мені, мабуть, інший його твір попався, про якусь манекенницю. Текст від імені жінки, але так правдоподібно. Начебто реально жінка писала. Уявляєш, ще й письменником стане, - Гюльчатай повела своїми тонкими бровами, демонструючи подив.

    — Єгор стане, я завжди в це вірила, - підтвердила Василина. – А ти сама як? Школа? Діти?

    — Школа нормально. Відправили на творчий конкурс, я там заспівала, тепер у червні третій етап буде. У Києві проходить, тож я до вас на пару днів приїду. Тепер у мене хрещений синочок є, - Гуля ніжно погладила Феденьку, і той обдарував її милою дитячою посмішкою. Василина не стала ятрити душу Гюльчатай, питаючи про те, коли своїх заведуть, бо знала, що це болюче питання.

    — Феденьці пощастило, у нього гарні хрещені, - сказала Василина і перечепилася об запитальний погляд Гулиних чорних очей.

    — Це погано, що Толік сам лишився. Що ту Анжеліку вкусило? – бурчала Гуля.

    — Зустріла своє кохання, - Василина не засуджувала Анжеліку. – Тільки як воно буде, бо ж чужа країна, інші традиції. І Толіку погано без сина.

    — Дивись, щоб тобі не було погано. Він вільний. І ти під боком. Кум…

    — Гуля, вони з Льошею дружать, разом працюватимуть, - запевнила Василина подругу.

    — Ще краще. А тебе не запрошували? І буде у вас шведська родина. Боюся я.

    — Не буде шведська родина. Він квартиру продає, будинок уже надивився. Льошка мені розповідав. Біля лісу та озера. Гарно. Ось тільки розлучення відбудеться.

    — Боюся я за тебе, Василино. І щаслива ти, – цілуючи Феденьку, казала Гюльчатай, – і нещасна. Льошка в тебе гарний, але й цього змія, - Гуля майже пошепки над вухом Василини сказала, - любиш. Не викидається він з твого серця, погано це.

    — Це що, помітно? Сильно? – переляканим голоском спитала Василина у подруги.

    — Не сильно, але помітно. Намагайся від нього подалі триматися. Вам разом не можна.

    — Я й сама знаю, що не можна. Але як магнітом тягне, - зізналася Ліса.

    — Навіть не думай! – зсунувши невдоволено брови, пояснила Гюльчатай. – Не придумуй собі ніяких надій і очікувань! Ти хочеш серце по шматкам збирати?

    «Вже збираю», - подумала Василина. Гуля зрозуміла це по неприхованій печалі в очах подруги.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Мавка (Ганна Заворотна)
    19.03.2023 13:52
    Спойлер!
    Василина спитала, хіба мало справ, якщо є ресторан і готель, Гуля відповідає, що вирішили перебудувати перший поверх готелю
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше