Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА

    - Доню, а це, певно, до тебе, - приємно посміхаючись, загадково сказав Віктор. Він підвів доньку до балкона, і Ліна просто знітилася. Під балконом стояла зграя хлопчаків і всі дружно свистіли, як хто вмів.

    - Васька виходь! На воротях постоїш! – репетував Єгор таким тоном, немов знайомі не два дні, а ще в пісочниці вирішували, які пасочки варто ліпити, а над якими й не паритися, бо все одно не вийде.

    - Чого ти кричиш? Зараз у батьків спитаю, - вигукнула Ліна і повернулася до батька з матір’ю, які все чули й бачили. Віктор хитнув головою, що означало – не має нічого проти виходу доньки гратися з підхожою компанією. Антоніна ж з докором подивилася на чоловіка, не дуже радіючи за таких друзів доньки. Хоч і дозволила, та все ж порадила одягтися у старий спортивний костюм та старенькі кросівки, пам’ятаючи попереднє ефектне повернення доньки.

    Коли день назад Василина повернулася з вулиці вся в пилюці, зі збитими колінами й ліктями, прикриваючи відірвану кишеню сукні, Антоніна на п’ять хвилин оніміла. Віктор кинувся до доньки, перелякавшись, що хтось чужий міг зробити щось зле з його скарбом:

    - Ліночка, хто тебе образив? Що трапилося? – Віктор згинав і розгинав руки доньки й не розумів, чому та посміхається.

    - Та нормально все, па. Я з хлопцями у футбол пограла трохи. Ми перемогли!

    - Зрозуміло. Вся в маму! – заспокоївся батько.

    - Мама теж у футбол грала? – здивовано спитала Ліна.

    - Твоя мама в що тільки не грала, - Віктор згадав їхнє спільне з дружиною дитинство, і його серце огорнула тепла хвиля щастя.

    Хоч і була Василина маленькою та худющою, але швидко для хлопців стала «своєю». На відміну від інших членів команди, Ліна ніколи сліпо не корилася Єгору, проте це хлопчака чомусь не бентежило, а навіть подобалося.

    - Начальнику завжди потрібен гарний секретар, - шуткував Єгор. – Ось виросту, буду директором, як мій батя, а ти будеш моєю секретаркою, - посміхався Єгор Васьці, але та зразу ставала серйозною й кидала сердитий погляд своїх зелених очей на хлопчака. Лісі не подобалося виконувати чиїсь накази. Єгор це знав, тому й дражнився, бо насправді не уявляв Лісу в ролі секретарки.

    - Я й сама буду начальником! – гордо задирала свого маленького носика Василина. Хлопці косо зиркали в її бік, а потім сміялися.

    - Чо ржете? – мінявся на лиці Ванька, розуміючи, що Василина – серйозна конкуренція авторитету його брата Єгора. Його ворожість до Ліси, що раптово з’явилася в їхній пацанячій компанії, трохи втамувалася, але зовсім не зникла, як не просив сам Єгор: «Ну чо ти такий колючий? Нормальна ж дєвка!»

    Щоб особливо не виділятися, одягатися Ліса почала так само, як і хлопці: штани, сорочки, футболки, курточки, кросівки. Єдине, що вирізняло дівчину зі зграї хлопчаків – дві тугі, високо вкладені чи просто довгі кіски, що звисали. Ліса вже подумувала волосся обрізати, але батько зупинив:

    - Ти точно хочеш їх позбутися? – з жалем спитав Віктор, коли Ліса попросила відвести її до перукарні.

    - Так, тату, заважають, - дівчині аніскілечки не було шкода свого довгого волосся.

    - Але вони у тебе такі гарні, - намагався переконати батько. – Як у принцеси.

    - Потім відростуть, коли стану старшою, - рішуче заявила Василина, - Зараз заважають.

    - А якщо я попрошу не стригти? – батько не часто щось просив, тому Ліса зрозуміла, що це важливо, посміхнулася й не пішла до перукарні. Як же вона здивувалася, коли Єгор також похвалив за те, що не відрізала свої коси.

    - Це хлопцям треба стригтися, а дівчатам красівше з довгим волоссям. У нашої мамки завжди було довге волосся. І таке ж гарне. Ото як у тебе, - мовив хлопчак і провів рукою по кісці подружки, замилувавшись блискучим шовком.

    - Чо ти її там гладив? – дорікнув вдома братові Ванька. – Пацани вже ржуть, що ти від неї не відходиш. Липнеш, як жувачка до дупи.

    - Ваня, ти мені брат, але зараз як дам по кумполу. Я вже зрозумів, що Васька тобі не подобається. Змирись. Тому що я з нею збираюсь дружити. Погодься, таких дєвок мало. Вона надійна, второпав? І розумна!

    Ванька удавав, що второпав. Але в душі дико ревнував брата до Василини. А от вся пацаняча бригада з часом почала сприймати Ваську як «свого в дошку хлопця»: походи в різні закапелки містечка, велосипедні перегонки, набіги на чийсь садок – нічого без неї не відбувалося.

    На рибалку? Васька й черв’яків могла накопати, і мормишок виготовити з жесті (тато навчив) на всю компашку, і спінінг закинути так, що не кожен з їхньої команди міг. І коли намет встановили в шкільному саду прямо на мурашнику, Васька не репетувала, не ревла, а разом з усіма струшувала незліченну кількість дрібних кусючих чорних мурах. А гриби з Ваською збирати було навіть прикольно: завжди щастило, нападали на великі грибні галявини. До речі, таку особливість помітили не лише хлопчаки, але й батько Василини, з яким донька любила влаштовувати велоподорожі до лісу за місто як влітку, так і восени. З ентузіазмом шукали гриби й раділи кожному знайденому. Особливо цінними були білі, бабки та підосичники з яскравими помаранчевими шапочками. Правда, з усього привезеного чоловіком і донькою, мама зазвичай лишала третину: як тільки їй не подобався якийсь гриб, летів без жалю і печалі в смітник.

    - Ма, ми ж його останнім знайшли, коли вже додому збиралися їхати, - бурчала Василина, печально оглядаючи великий, але сильно прим’ятий підберезник, що символічно прикрашав майже повне сміттєве відро.

    - Він червивий! Знаєш, скільки родин грибами труїться? Провести екскурсію по цвинтарю? – аргументи мама вміла підбирати.

    - Підберезником отруїтися? Ти серйозно? Він їстівний, та й ти вариш гриби двічі. При такій обробці навіть мухомор можна їсти, - не здавалася Ліса, метляючи перед матір’ю «Довідником грибника», знайденим у тата в гаражі й досконало вивченим від першої до останньої сторінки.

    - Хочете, щоб я з цими грибами вовтузилася, не діставайте мене. Знаю, що роблю, - маму переконувати завжди було складно. Віктор цим не заморочувався, дивився на житейські ситуації з гумором:

    - Як багато лишилося, - посміхався він, оцінюючи масштаби смажених грибів у сковорідці. – Сьогодні наша мама скромну ревізію провела.

    - Ні, то ми з тобою більше назбирали, - зводила нанівець комплімент батька, що адресувався матері. Насправді ж дівчинка дивилася на батьків і милувалася ними. Їй страшенно подобалося, коли тато й мама були разом. Таких днів було небагато. Зазвичай, вдома був хтось один: або мама, або тато. А коли на заводі гнали план, Ліса лишалася сама.

    - Борщ у холодильнику, нагрієш. Котлети там само. У нас ключі є, а більше нікому двері не відчиняти, - давала настанови мама і йшла разом з батьком на завод в нічну зміну.

    Ліса слухняно незнайомим двері не відчиняла. А от хлопці прибігали. Особливо вільно себе почували Єгор з Ванькою. Апетитами Бог не обділив, тому з’їдали весь борщ з котлетами миттю. Ліса вражалася, як можна стільки їсти й лишатися худючими.

    - А ото таких млинців з сиром замотаним мама твоя цього разу не робила? – цікавився найбільш голодний Ванька.

    - Ні, Ваня, налисників сьогодні нема. Цього разу в меню голубці, - розчаруванню хлопця не було меж, але він витягав і таку їжу на сковорідку.

    - Так, тобі чотири штуки на вечерю вистачить? – Ванька відкладав назад до холодильника порцію для Васьки. Все інше грів.

    Поки Ванька орудував в холодильнику, Єгор більше цікавився бібліотекою Василини, яка містилася у достатньо великій шафці.

    - Ух-ти, Жуль Верн?! – він показував на зібрання творів у гарному подарунковому оформленні із золотим тисненням.

    - Ага. А там ще Майн Рід. Усі твори. Ти читав «Вершника без голови»? Про Америку, індіанців, родину плантатора, - Лісу вразив цей роман, і вона вважала, що його всі просто зобов’язані прочитати.

    - Ні, мені більше подобається Джек Лондон. Нещодавно читав «Серця трьох», які там класні пригоди, скарби майя! – очі Єгора запалилися особливим вогнем. Так завжди було, коли він розповідав про щось захоплююче.

    - Єгор, ти знову про книжки? – Ванька терпіти не міг цієї теми. Його б воля, спалив би все, що книгою зветься. – Ще розкажи, що ти сам пишеш оповіданнячка. Голубці хтось їсти буде? А то захолонуть.

    - Ти пишеш оповідання? Ух-ти! – Ліса була вражена. – Про що?

    - Придумав якогось домового, прикинь, і про нього вже три зошити списав. Хоче великий роман написати. Про домового, хто таку дурню читатиме? - здав головну мрію брата Ванька.

    - Я б почитала, - підтримала друга Васька, але забобонний Єгор вважав, що доки не допише, нікому не дозволить читати.

    - А можна я цього «Вершника» почитаю? Я поверну цілим і неушкодженим, - Єгор просто прикипів поглядом до книжки, що акуратно стояла на видному місці в шафці.

    - Звичайно, бери, читай. А у тебе ці «Серця трьох» є? – поцікавилася Ліса.

    - Аж дві книжки. Хочеш, одну можу подарувати? – запропонував Єгор.

    - О-о-о-о! Здибалися два читаки. Тепер я буду тільки й чути про ваші книжки, - бурчав Ванька. – Ви ще календарики з листівками почніть збирати. І фантики від цукерок також можна складати докупки. Он Сашка ходить по дорозі й збирає, як придурок.

    Ані Василина, ані тим паче Єгор на Ваньку не звертали уваги: побурчить, наїсться і подобрішає. Сприймали таким, як є.

    Лісі з хлопцями було цікаво. Вони навчили її лазити по парканах, деревам, по всьому, по чому можна лазити. Навчили стріляти з пневматичної гвинтівки в тирі. Крім футболу, хлопці грали у волейбол та баскетбол на шкільному спортивному майданчику. Коли випадали дощові дні й вулицями міста особливо не побігаєш, сідали у кого-небудь на хаті й влаштовували шаховий турнір або «різалися» в карти до одуріння. Для гри «в короля» з’єднували дві чи три колоди карт. Розбивалися на команди по двоє й грали так довго, що лише по сутінках за вікнами розуміли – пора розходитися по домах.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.