Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ

    Виставка картин Олексія Топазова пройшла більш, ніж успішно. В артколах про неї не говорив лише лінивий. Публіку бентежив не стільки факт стрімкого зльоту досі нікому невідомого художника, скільки діаметрально протилежні думки маститих критиків. Одні лаяли стиль зображення дійсності, звинувачуючи Олексія у надмірності світла, інші, навпаки, - хвалили за позитивний погляд на життя та вміння у гидкому бачити щось хороше. Добрим коментарям Льошка радів, як дитина, а дуже отруйні його сильно засмучували.

    Коли Толік йшов на виставку, він не чекав чогось незвичайного – просто друг запросив, треба сходити. Можливо, тому що багато Льошчиних картин він уже бачив у нього в підвалі, а, можливо тому, що ревнощі не давали сприйняти Льошку цілком неординарною особистістю. Але як тільки Толік увійшов до зали і побачив картини – дійсність довкола зникла. Здивування та захоплення заповнили його душу.

    — Ну що? Як тобі? - підійшовши тихенько ззаду, спитав Льошка, намагаючись зрозуміти по очам друга, що той думає.

    — Та ви талант, батечку! Від кожної така енергетика пре. І якого ти все це приховував у підвалі? – дорікнув Толік. – Другого пришестя Ісуса чекав?

    — Та якось боявся, що не зрозуміють. І грошей на оренду не було. Часу, щоб організацією займатись, – перебирав відмовки Льошка.

    — Ага. А потім старість, пенсія, труна і таке інше, - жартував Толік. - Цикл про Василину взагалі шикарний. Он та, - Толік вказав на картину, де Василина була зображена в купальнику, коли виходила з річки на берег. Злиплі мокрі вії, крапельки води, що стікали по тілу, і посмішка на безтурботному обличчі. Такою Василину знали лише рідні та близькі. З чужими її погляд ставав одразу серйозним. — Найкраща. Це як на мене. Але всі товчуться біля он тієї. Три силуети якихось. Назва дивна «Господар душі». Чесно, не зрозумів, що ти хотів сказати.

    — Воно тобі й не треба. Відзначимо десь? - запропонував Льошка. – Чи ти на колесах?

    — Та можу, в принципі, і на таксі поїхати, - не так часто дозволяв собі Толік випити. – Тільки, боюся, Тихін мною буде незадоволений. Він жах, як не любить запах спиртного, - Толік хотів було розповісти, як днями Анжеліка заявилася додому трохи під шафе, і Тішка на руки до неї не пішов, але потім передумав, не став вантажити кума своїми сімейними проблемами.

    Толік був не проти десь посидіти та трохи випити вина. Тим більше, що останнім часом не так часто вони зустрічалися, та й поговорити особливо не було про що. Нині назріла тема – яскравий спалах творчості Льошки. Говорили не про картини, а про роботу. Льошка розповідав про смішні та курйозні ситуації, що трапляються при проведенні екскурсій, Толік - про машини. Коли розмова перейшла у стадію відвертості, Толик запитав:

    — Ну і як воно, життя сімейне? Васька не б'ється?

    — Ні-і-і-і. Вона – янгол.З дружиною мені дико пощастило. Не знав, що таке буває. Розумієш, наче один подих на двох. І з моєю маман вона прекрасно ладнає. Та й матір'ю буде гарною, вже видно. З Тихоном твоїм у них чудово виходить. Буває, прийде після інституту, відбере у матері Тішку і возиться з ним до приходу Анжеліки. Тільки ... - Льошка не знав, говорити чи ні, дуже це особисте було.

    — - Що тільки? - Толік розумів, що Льошка зараз перебуває на межі дуже важливого зізнання.

    — Все частіше розумію, що вона має велику таємницю. Як заведено говорити, загадку. Її душа взагалі скринька з десятьма коморами. Відкривати цікаво, але боїшся, що там може бути щось незвичайне.

    — І що там може бути? - Льошка так зацікавив Толіка, що той приготувався до сенсації.

    — Там може бути господар душі. І це навряд чи я, - таки приголомшив Олексій.

    — О-о-о, брате, та ти напився і видав світу не нову думку. І який чоловік, маючи гарну дружину, не ревнує її? Покажи мені такого? – почав заспокоювати Толік. - Васька не зраджуватиме, розслабся. Вона тебе любить, це ж видно.

    — Може, й видно, може, й так. Ні-і-і, вона з самого початку була моєю, в плані фізіології я був її першим чоловіком, - при цих словах Толіка боляче кольнуло в районі грудей. Він представив Лісу і Льошку в одному ліжку, і ревнощі шквальним вітром промайнули по всій його суті, вдаривши в голову і осівши свинцевою важкістю. -Але я відчуваю. Є хтось, чи був. Він не відпускає її. Я ось думаю, що Єгор.

    — Америку не відкрив. Єгор завжди її любив, але заміж вона вийшла за тебе. Це все ж таки аргумент. Де Єгор? В Англії. Де ти? Поруч. Від кого вона дитину чекає? Чого тобі треба? Досить скиглити, поїхали додому. Я пішов таксі ловити, — Толік тікав із ресторану, тікав від цієї розмови. Він сердився на Льошку, який порушив цю тему, але ще більше сердився на себе, адже й він відчував те саме. Господинею його душі була не дружина, і це було боляче й гірко усвідомлювати.

    ***

    Лешчина виставка закінчувалася. З одного боку це тішило самолюбство молодого чоловіка, але з іншого боку – напружувало. Ще й домашні дорікали:

    — Якщо продаси хоч одну з виставкових картин, діти та онуки твої тобі цього не пробачать, - жартувала заздалегідь Світлана Валеріївна. - Я права, Василинка?

    — Цілком правильно, - підтакувала Василина, вбираючись, щоб іти в театр. У свою чорну святкову сукню вона ледве влізла, а от блискавка бічна не застібалася.

    — Але ж я ще намалюю, - обурювався Льошка. – Куди ми дінемо стільки картин? У мене в підвалі вже не поміщаються.

    — Відбудуємо дачу, розвісимо картини та перетворимо її на музей художника Олексія Топазова, – мріяла вголос Світлана Валеріївна. - Твій батько дуже був би радий.

    — Ось я й хотів продати декілька, щоб було на що будувати, - шукав собі виправдання.

    З кімнати вийшла Василина зі сльозами на очах.

    — Лісочка, що трапилося? Ти плачеш? – Льошка кинувся до дружини. Та лише вказала на блискавку збоку, яка не застібалася.

    — Я не знаю, що вдягати. Нічого не налазить.

    — Так це нормально. Малюк в тобі росте. Днями виїдемо, накупимо речей просторіших, - заспокоював Льошка. - Тільки не переймайся через такі дрібниці.

    — А сьогодні як? Театр? Я так хотіла…

    — Піду запитаю Анжеліку. Вона ж щось одягала, коли Тішкою була вагітна,

    – запропонувала Світлана Валеріївна. – І навряд чи це їй зараз треба.

    — Не потрібно! – майже вигукнула Василина. – Мені незручно чужий одяг носити.

    — Як хочеш. Я колись ось так само не влізла у свою ошатну сукню, - вирішила розрядити ситуацію Світлана Валеріївна. - Так я поверх кофтинку одягла. І блискавку не буде видно. Все одно в театр увечері поїдете, вже не так тепло буде.

    Василина просіяла вдячною посмішкою, зрозумівши, що це якраз вирішення проблеми. Ліса б раніше й сама знайшла вихід, але стан вагітності її злегка гальмував, що заважало приймати швидкі та важливі рішення. А ще це дурне бажання постійно, мало що не так, ревти.

    Коли поверталися після вистави додому, Льошка зізнався, що йому запропонували намалювати велике полотно, зобразивши на ньому сім'ю якогось багатія.

    — Якщо ти відчуваєш, що впораєшся, то берись, - порадила Василина. - Чи тебе щось бентежить у цій справі?

    — Так, є деякі деталі. По-перше, доведеться у вихідні пропадати за містом. Цей нувориш має будинок у Кончі-Заспі. По-друге, якийсь Аркадій Семенович, сім'ю якого треба малювати, із колишніх сидільців. А третій момент – родина велика. Він, дружина, її батько з матір'ю та четверо діток.

    — Тоді назви аргументи на користь погодитись на цю роботу, - запитала Василина. Адже має бути щось, що змушує Льошку думати. Інакше б він і не заводив цю розмову.

    — Найважливіший аргумент – ціна. На аванс можна було б розпочати будівництво дачі. Адже я бачу, як мати цього хоче. Та й маленький народиться, адже йому краще буде на свіжому повітрі, а не в цій коробці міській. Я знаю, ти скажеш, що можна до Кіровська їздити, але зрозумій, я хочу прибрати це згарище.

    — Я розумію. Тоді погоджуйся, - дала своє «добро» Ліса.

    Коли Льошка з Василиною повернулися додому, Світлана Валеріївна вже спала. Спочатку ванну зайняла Василина. У неї не виходило самостійно зняти сукню, тому покликала Льошку. Той якось примудрився стягнути шматок красивої матерії, що щільно сидів на злегка роздутому в талії тілі дружини. Це Василина вважала, що вона стає непривабливою, а для Льошки її краса була незаперечною. Ліса вже звикла до пестощів чоловіка і сприймала їх як щось належне. Вони їй здавались приємними. Вона відчувала, що її люблять до стадії обожнювання, а якій жінці це не до вподоби? Але іноді вона ловила себе на думці, що Льошка вартий більшого. Ось і зараз, вона відчувала, що якби відповіла на його відверті ласки, Льошка підхопив би її на руки й потяг у спальню, як він робив багато разів. Але Василина легенько відсторонилася, подякувала за допомогу і, як подачку, прошепотіла: «Я чекатиму тебе в ліжку». Коли Льошка повернувся з ванни, Ліса вдала, що спить. Льошка зробив спробу поцілувати дружину, щоб якось загітувати на близькість, але реакції не було. Тихенько побажавши «На добраніч», він відвернувся до стіни. Думки не дозволяли швидко заснути:

    — «Щось не так, не те, - гриз себе Льошка. - Начебто і мирно, і по-доброму у нас все. Але того тепла, яке відчув у Лісі під час першої зустрічі, немає. Напевно, не мені воно призначалося як тоді, так і зараз».

    Василиса теж лежала із заплющеними очима і думала своє:

    " - Що я роблю? Хіба так можна? Льошка не заслуговує на таке ставлення. Він мене майже на руках носить, а я відвертаюсь. Ну, не склалося. Скільки ж можна себе мордувати? У Толіка син, у нас скоро теж буде малюк. Усе, розійшлися доріжки. Невже я так сильно люблю, що й після його одруження, мого заміжжя не можу жити нормально?»

    Зранку спитали думки Світлани Валеріївни щодо Льошчиної халтури. Світлана Валеріївна також не була проти того, щоб син малював родину багатія. Льошка ніби чекав на цю відмашку, щоб зібрати інструменти й вирушити займатися улюбленою справою.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.