Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ

    Париж… Анжеліка бачила Париж лише по телевізору в якійсь передачі про Ейфелеву вежу та Єлисейські поля. У її уяві це мало б бути велике і шикарне місто. В принципі, очікування виправдалися. Перші три дні після перельоту Анжеліка погано себе почувала й бачила місто лише з вікна автомобіля, оскільки це були робочі дні, тому їй разом з Кареліною доводилося постійно з кимось зустрічатися у душних офісах, про щось домовлятися, сперечатися, доводити. Кареліна представляла Анжеліку як особистого секретаря, але усі помічали, наскільки по-дружньому поводиться Діана Вікторівна з молодою вродливою жінкою. Анжеліці навіть не треба було записувати усе, про що велися перемовини при перекладачах. Кареліна вручила їй невеличкий диктофон і навчила, як його майже непомітно вмикати та вимикати. Коли увечері добиралися до номерів тризіркового готелю «Опера», Кареліна пояснювала, які записи розшифровувати, а які стирати за непотрібністю.

    Анжеліка чекала, коли завершиться робоча програма й почнеться вільний графік, який обіцяла Кареліна. Сама Діана Вікторівна давно планувала зустрітися зі своєю приятелькою, яка рік назад поїхала до Франції. Але спочатку вирішила нанести візит Дені Жено.

    — Одягни те чорне платтячко з перловим намистом, - запропонувала Діана, бачачи, у якому строгому костюмі зібралася Анжеліка на вечір. – Воно тобі пасує більш за все.

    — А хіба це не ділова зустріч? - спантеличено поглянула Анжеліка на свою начальницю.

    — Ні. Дені мій доволі давній приятель. Вірніше, його дружина була моєю подругою. Її вже десять років, як немає в живих, але кожного разу, коли я буваю в Парижі, ми з Дені зустрічаємося. Я привожу сувеніри, він мені зазвичай дарує одну зі своїх шикарних пляшечок вина. Дені мешкає у пригороді, у нього прекрасний власний виноградник. Сам вирощує, сам робить вино. Він на цьому помішаний.

    — А я вам заважати не буду? – з опаскою спитала Анжеліка, помітивши, як змінилася при згадці про друга покійної подруги Діана. Зазвичай про чоловіків вона говорила лише гидке щось, а тут… Симпатія була явною.

    — Заважати? Ти гадаєш, я маю до нього почуття? Ні! Хоча, це єдиний чоловік, який мене не бісить. Він патологічно любив Томку. Я не бачила ніколи, щоб чоловік так любив. Вона померла, і разом з нею його цікавість до жінок. Просто він обожнює поговорити розумно, тому якщо підтримаєш розмову, буду вдячна. Дуже втомлюють мене ці його філософські бесіди. Відмовити не можу, образиться. Жуть, який вразливий, але швидко відходить.

    — Він говорить українською? – Анжеліці здавалося, що усі французи, крім своєї мови, інших не знають.

    — І навіть гарно нею володіє. Вивчив, ще коли навчався у КІСІ. Тоді й Томку зустрів. Як вони кумедно спілкувалися. Він великий, вона мініатюрна, він вчив українську, вона – французьку, а потім так перекручували слова, що усі навкруги дико реготали, - Діана занурилася у солодкі спогади своєї студентської юності.

    Спочатку Анжеліці Дені не сподобався. Він не був схожий на француза, скоріше за все на величезну чорну гору. Велика копиця чорного, як смола, волосся розташовувалася на голові цього смаглявого ісполіна якось неприродно, немов це була перука. Чорний піджак на широких плечах робив чоловіка ще більшим. Цей велетень подивився на Анжеліку, немов збирався спопелити. Вимучений погляд його демонічних чорних очей не обіцяв приємного вечора, а зрослі на переніссі густі брови ще більше зійшлися, але він галантно відсунув стільця в ресторані й запросив сісти спочатку Діану, а потім Анжеліку.

    — Дені, знайомся, це моя помічниця, Анжеліка, - представила Кареліна свою секретарку, і Ліка скривила вимучену посмішку.

    — Анжелік? – з французьким акцентом перепитав Дені. – Ви схожі на Мішель Мерсьє, - відвісив комплімент суворий чоловік. Анжеліці це говорили усі, хто дивився фільми про маркізу янголів. Але з уст Дені це звучало, немов рідкісний комплімент.

    Вистачило пів години, щоб Дені змінився до невпізнання. Вечір пройшов так швидко, що Анжеліка навіть пожалкувала. Насолоджуючись неймовірно смачним сиром і круасанами, вона спіймала себе на думці, що не наговорилася, хоча з Дені переважно говорила саме вона. Діана лише спостерігала та іноді вставляла свої «так», «ні», «не знаю».

    — Дівчинка, а ти везуча, - мовила Діана, коли Дені завіз їх до готелю й запропонував розважальну програму на наступний день.

    — Тому що не захотіла в Лувр? Це банально. Він тут живе, знає сам, де цікавіше, - мовила Анжеліка, знімаючи туфлі з втомлених за день ніжок.

    — Я не про те. Він тобою зацікавився. Він ніколи більше години зі мною не проводив. Не впусти свій шанс, - з печаллю в голосі мовила Діана. Анжеліка зрозуміла, що все ж Діані не зовсім байдужим був той Дені.

    — Якщо ви проти, я завтра не поїду з ним у Гранд-опера, - запевнила Анжеліка. – Можу просто десь по місту побродити.

    — Ти не зрозуміла, Ліка, чи дурепу з себе видаєш? – Діана вивчаюче дивилася на помічницю, яка відверто їй подобалася. Діана навіть не знала, чим саме. – Він не мені запропонував, а тобі. Зі мною він не піде. Я дуже добре знаю Дені, щоб спутати цікавість з чимось іншим. Ти поменше йому в очі дивись, загіпнотизує, як удав кролика. Він в молодості три роки в Індії прожив, вивчав фармацевтику місцеву. Якийсь шаман трохи розвинув його природні здібності, - намагалася попередити Діана.

    — Він екстрасенс? – тепер Анжеліка зрозуміла, чому її так відносило в інший вимір, як тільки вона зловлювала погляд чорних очей Дені. А вона наївна думала, що це шарм, флюїди. Все простіше, він її гіпнотизував. – Страшна людина, - пожартувала Анжеліка.

    Версальський палац сліпив Анжеліку розкошами, а по парку їздили на кареті в стилі Відродження, щоб на вечір лишилися сили на оперу в Гранд-Опера. Сюжет опери Дені розказав Анжеліці пошепки. Це було інтимно, приємно і до чортиків збуджуюче. Жінку більше вразила сама будівля театру і величезні мармурові сходи, аніж те, що відбувалося на сцені.

    — Який театр у Києві вам подобається найбільше? – питання Дені в антракті застало Анжеліку зненацька. Який? Та вона й була всього-то один раз у театрі драми й комедії імені Лесі Українки на якійсь дуже смішній виставі. Це було зразу, як тільки вони з Толіком переїхали жити до столиці. Зізнаватися Дені у своїй необізнаності у даному питанні Анжеліка не хотіла, тому хаотично покопирсалася у памяті, згадала назву тієї вистави й відповіла:

    — Лесі Українки. Там і репертуар ширший, і трупи сильніші. Нам з чоловіком дуже сподобався спектакль «Потрібен брехун», - Анжеліка помітила, як при слові «чоловіком» у Дені демонічно сяйнули очі й він перевів погляд на пальчики жінки. Вони сиротливо були складені на колінах, і були зовсім без обручок.

    — Ви заміжня? – спробував спитати нейтрально.

    — Так, уже декілька років, - чесно зізналася Анжеліка. – Обручку не ношу, тому що пальці пухнуть.

    — У шлюбі щасливі? – відверто продовжив тему, яка його цікавила.

    — Звичайно, - а як же, Анжеліка нікому ніколи не розповість, як напружує її цей шлюб, який все частіше здається помилкою. Так, у інших гірше: палять, п’ють, б’ють, гуляють, грають, ведуть аморальний спосіб життя. На фоні усього цього її Толік – просто янгол. Але відчувати, що цей янгол – не твій і думає він завжди про іншу – велика каторга. Але про це ніхто знати не має.

    Наступного дня Кареліна поїхала зустрічатися зі своєю подругою, а Дені вирішив прогулятися з Анжелікою до острова Сіте, Собора Паризької Богоматері, центру Помпіду, Латинському кварталу, Сорбонні, Пантеону. У невеличкому ресторанчику Дені замовив устриць.

    — Вибачте, але я такого ніколи не їла, - зізналася Анжеліка. Її лякало не те, ЩО потрібно буде їсти, а те, як недолуго вона буде виглядати за цією процедурою.

    — Колись усе буває вперше, - по-філософськи відповів Дені й провів майстер-клас – поприскав у раковину лимонного соусу, підніс до губ і зіскріб вміст раковини спеціальною малюсенькою виделочкою, після чого її вміст повільно відправив собі в рота. Анжеліці стало не по собі вже від одного виду, на «попробувати» вона навіть не наважилася.

    Дені, бачачи сум’яття дами, попросив меню й замовив овочеве асорті з сиром. Анжеліка була вдячна за те, що не вмовляв пробувати устриць. Але судячи з його задоволеного вигляду, Дені дуже сподобалася така трапеза.

    — Ви – гурман, - констатувала факт жінка.

    — Просто люблю смачно поїсти. Якщо Бог людині дав смакові рецептори, чому б від цього не отримувати задоволення? – безапеляційно заявив Дені. – А вам не подобається смачна їжа?

    — Я про це не замислювалася. Тут дуже апетитні багети і круасани. А сиром я ніяк наїстися не можу, - зізналася Анжеліка. Дені чим довше дивився на цю жінку, тим більше розумів, що вона схожа на його покійну дружину. Не зовні, а характером, смаками, звичками. Тома теж у будь-який час доби жувала сир і не могла нахвалитися, як судово зранку випити чашку кави з шоколадним круасаном. Тома теж так само нервово закусувала нижню губу, видаючи своє внутрішнє хвилювання. Зазвичай йому не подобалося, як їдять жінки, Анжеліка це робила приємно.

    Тиждень перебування в Парижі завершився, немов казка. Увечері, пакуючи валізи, Анжеліка з печаллю дивилася на себе у дзеркало, розуміючи, що повертатися не хоче. У літаку до загального похмурого стану підключилася ще й нудота. Як Анжеліка не приховувала своє погане самопочуття, але Кареліна помітила.

    — Да ти, миленька, напевно у зальоті, - зразу озвучила здогадку Кареліна, пропонуючи серветки при черговому позеленінні обличчя помічниці.

    — Та ні, це щось з’їла екзотичне. Напевно, кальмари не варто було пробувати. Дені умовив учора. Як гума, - припустила Анжеліка, а сама панічно почала згадувати, коли у неї були останні критичні дні. Давно. Ну то й що?

    — Правильно, реакція на морепродукти ось така саме при вагітності. З чоловіком же ти не як монахиня, я сподіваюсь, живеш? – ця жінка рідко помилялася і будь-яку проблему вираховувала раніше, аніж та встигала з’явитися.

    — Вам щось потрібно? Я можу чимось допомогти? – спитала люб’язна кукольного вигляду стюардеса, проходячи повз.

    — Хіба що у вас є з собою тест на вагітність, - іронічно увела в ступор стюардесу Кареліна.

    — На жаль, немає, - відповіла та й пішла, підозріло озираючись на дивних пасажирок.

    — Хочеш, я тебе запишу до мировецької тітки на прийом? Вона гінеколог від Бога. Я огляди лише у неї проходжу, - запропонувала Кареліна. – Прямо на завтра, щоб не відкладати. Прекрасно, якщо вагітність, а якщо ще чого? Воно тобі треба? Краще раніше діагностувати.

    — Що ж гарного у тій вагітності? – прохопилося у Анжеліки.

    — Тю, дурепа-баба! Дитинка – то щастя. Прийми такий дар і радій!

    Анжеліка ж вважала, що таке щастя її відвідало знову невчасно. Тільки роботу знайшла нормальну, та й часу минуло не так багато відтоді, як вона пережила чистку. Анжеліка не особливо береглася, вважаючи, що зачаття не буде таким вже швидким. Знову проходити те саме їй не особливо хотілося. У вдалий фінал Анжеліка важко вірила. Щоб зберегти цю дитину, їй доведеться половину, якщо не всю вагітність, провести в ліжку, гарно, якщо не лікарняному. Значить, з роботою доведеться розпрощатися. Кареліна прочитала її думки по очам:

    — Що б там не було, а дитина – на першому місці. Народиш, я тебе заберу назад на роботу. Няньку потім гарну знайдемо. Але на час твоєї відсутності когось відкопаю, сама не можу, знаєш, яка у мене блаж, - відверто зізналася Діана.

    Анжеліка й дитину хотіла, і розуміла, що тепер від Толіка не піде, бо він не відпустить, напевно. Дені… З цією мрією, що ледве замайоріла на горизонті, теж доведеться розлучитися. А він запрошував у наступний приїзд до себе у заміський будиночок.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Ксенія Демиденко
    18.03.2023 15:04
    Спойлер!
    Тут буде дуже нелінійно) Одна коментаторка написала, що це навіть не качелі, а гвинтокрил) Старалася інтригу не втратити, бо твір же ж величенький) Видно, перестаралася)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    18.03.2023 16:25
    та ладна - роман цікавий, просто читач будує свої припущення, а потім дивиться, чи вони підтвердилися
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше