Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ

    ***

    На початку травня Толік продав свою квартиру і переїхав для тимчасового проживання, доки не розлучиться та не придбає своє житло, на холостяцьку квартиру Давида. Останній сам запропонував таку послугу, але із застереженням, що іноді він зі своєю постійною коханкою набігатиме на пару годин у денний час. Все було начебто нормально, але одного разу стався казус. Невідомо звідки дізналася про пригоди чоловіка, дружина Давида Зара, примчала і почала тарабанити у двері. Давид попросив Толіка зробити вигляд, що то він тут зі своєю жінкою, а сам сховався, як у анекдоті, до шафи. Тому коли розлючена Зара влетіла до квартири, її зустрів з незворушним виглядом напівроздягнений Толік і запевнив, що Давид зайнятий виключно роботою. Зара ретирувалася, на ходу вибачаючись і обіцяючи прибити свого інформатора - якусь Свєтку з першого поверху. Тепер Давид був невимовно вдячний Толіку.

    – Твоя ставка спалилася, – констатував факт Толік. Давид, що вибрався з шафи-купе, погодився, що місце зустрічей із коханкою доведеться міняти.

    У середині травня Толік отримав розлучення, чому був дуже радий. Той же Давид вирішив розважити Толіка і запросив до закритого заміського релакс-клубу.

    — Якщо це бордель, я пас, - відмовлявся Льошка, якого вирішили також захопити, щоб відзначити гучну подію.

    — Ображаєш, - поплескав по плечу Давид нового працівника, що встиг йому сподобатися. - Там дівчатка є, не приховую. І якщо їх попросити, зроблять, що хочеш, але я це місце люблю через Ірочку. Вона божественно робить масаж.

    Толік найбільше зацінив великого басейна. Зробивши два запливи і охолодивши свій мозок, він надав своє втомлене тіло у руки майстрині Ірині. Складно було Толіку зрозуміти, де в цієї мініатюрної жінки таїлася сила, з якою вона м’яла його, смикала, скручувала, натискала на такі ділянки, які спочатку відгукувалися болем, потім просто нили і нарешті, коли тіло налилося легкістю, подарували приємну знемогу.

    — Більше нічого не хочеш, красене? – біля самого вуха пошепки спитала Ірина.

    — А що ще в асортименті? – Толік найменше зараз, коли його повністю розслабили, хотів експериментувати з новою партнеркою по сексу.

    — Ти ж не дурний, здогадайся, - заспівала солодко масажистка.

    — Вибач, але я сумніваюся, що... - Толік не договорив, Ірина це зробила за нього:

    — Щось вийде? Я можу зробити так, що ти навіть не захочеш звідси йти.

    Чого було більше: цікавості чи реального бажання забутися, Толік не міг визначитися. Але Ірина і в цій справі виявилася майстром. До речі, руки відіграли не останню роль – жінка швидко відшукала усі ерогенні зони Толіка і зробила так, щоб збудження його охопило максимальне.

    — А ти їй сподобався, паря, - заздрісно мовив Давид, коли парилися у сауні.

    — Цікава жінка. І робота у неї креатив на креативі. Вочевидь, незаміжня, - видав свої спостереження Толік.

    — Ти думаєш, вона з кожним? Нє-а! Тільки з тими, що подобаються. У неї хвора мати і п’ятирічний пацан на утриманні. Чоловік кинув, - видав інформацію Давид.

    — Напевно, зрадила? – висунув припущення Толікю – Жінку з таким апетитом складно втримати.

    — Зрадив, - зробив наголос на останній букві Давид. – Апетити булиу нього. Вона простою масажисткою у лікарні працювала. Гриша, власник цього щасливого місця, її звідти висмикнув і оточив турботою та грошима.

    — Ти мені це зараз до чого розповідаєш? – спитав Толік, бо здалося, що його відверто сватали.

    — До того, що гарний варіант для зустрічей, які ні до чого не зобов’язують. Подумай.

    Толік і думати не хотів. Його душа не сприймала ніяких жінок, бо по вінця була заповнена коханим образом домашньої Василини. Толік вважав, що коли він переїде і не буде постійно випадково зустрічатися з Лісою то в парку, то у сквері, то в підїзді, не буде відчувати, що вона живе на відстані одного сходового прольоту, і йому стале легше дихати, він перестане мріяти опинитися з Василиною в одному ліжку. Але переїзд нічого не змінив. Толіка шалено тягло до Василини. Мало того, тепер він спеціально гнав машину у рідний район, зупинявся на узбіччі поблизу сквера і чекав, коли Василина вийде гуляти з Феденькою. Вона звично заколисувала сина, сідала на лавку, розкривала книжку і читала. А Толік, дивлячись у бокове скло, милувався нею, відчуваючи невимовне блаженство. Тепер він розумів маніяків.

    Якось він став свідком того, я Льошка підійшов до Василини, що гуляла з коляскою, легко торкнувся губ дружини і, забравши з її рук коляску, забрав до підїзду. Вони розмовляли, жартували.

    Толік дивився на рідних, необхідних йому у житті людей і гарячий біль стискав його душу. Немов залізним обручем стискало груди, а серце нило так, що Толіку здавалося – вмирає. Видно, так плакало нещасне серце, розуміючи, що його щастю не суджено збутися. Того, що він, Толік, наміряв, ніколи не буде. Розум шепотів, що він сам віддав Василину кращому другові в дружини, душа кричала, що можна ще все повернути. Тільки ціна була надто великою. Видно, не суджено! Бог його знає!

    ***

    —Льош, а давай у суботу в театр сходимо? Давно нікуди не вибиралися, – запропонувала Василина. - Твоя мама обіцяла з Феденькою посидіти.

    — Не вийде, сонце. Ми з тобою запрошені на новосілля. Толік купив будиночок. Ну, як будиночок, будинок в принципі. У Пущі-Водиці. Там таке місце шикарне. Тобі треба подивитися.

    — А кого ще запросив? - запитала зблідла Василина.

    — Ти не турбуйся. Там буде тільки шеф Давид із дружиною і ми з тобою. Та й господар хатинки. Програма розкішна. Шашлички, риболовля, в ліс похід обіцяно. Я візьму мольберт, помалюю. Свіже повітря, хоч як. А в театр підемо через вихідні, а?

    Інтуїція Василині підказувала, щоб вона не їхала на це новосілля, але Льошчина фраза «не можна відмовлятися, інакше Толік образиться» здобула силу і Василина, пересиливши себе, поїхала. Федю все ж таки вирішила залишити зі свекрухою. Вона боялася не того, що малюк завадить розважатися, а того, що для нього умов не буде. Та й спати вередуна треба було посеред дня укласти.

    Будинок був справді схожий на казковий терем. Дерев'яний під зруб, він нагадував чарівні казки. На подвір'ї панував ще не повний порядок, оскільки видно було, що Толік затіяв перепланування, але плиткові доріжки були незаймані, що спрощувало пересування. І невеликі клумбочки з квіточками тішили око.

    Всередині будинок був дуже просторим та світлим завдяки великим вікнам. Василина простягла подарунок – невеликий набір посуду, а Льошка презентував портрет Толіка. Останній давно просив у Льошки, щоб той намалював його в усій красі.

    — Толян, повісиш при вході. Так пани робили. А чого, чим не пан? – міркував Давид, розглядаючи картину. - Льоша, я теж таку хочу.

    — Намалюю, у чому проблема. Але трохи доведеться зачекати. Ось із виставкою розберуся, – пообіцяв Льошка, задоволений, що його творчість подобається.

    — Тема виставки? – уточнив Давид.

    — "Мадонна мого серця", - ласкаво подивившись на Василину, гордо відповів Льошка.

    — Кожен художник має свою Мадонну. Льоша, у тебе - найкраща, - підбурював Давид, але коли Льошка не чув, він Толіку підморгнув і шепнув, - Прикольний розклад. Мадонна одна на двох. А вона нічого.

    — Помовчав би, а, - смикнув Давида Толік. - У тебе теж не все в ажурі.

    — М-дя, а комина тут у тебе, Толян, реально не вистачає, - зам'яв тему Давид, хоча весь час поглядав то на Василину, то на Толіка.

    — Сам подумую збудувати. Справжній не вийде, а декорації - можна.

    — Шкода, що хатка одноповерхова, - далі міркував Давид, оглядаючи приміщення.

    — Мені вистачить. Натомість недорого обійшовся, - парирував Толік.

    З шашликами розташувалися у дворі в просторій дерев'яній альтанці. Після годинної прогулянки лісом чоловіки вирішили порибалити. Точніше, намагалися ловити рибу тільки Давид і Толік, а Льошка малював місцеву красу.

    Жінкам Толік встановив два зручні шезлонги. Василина мило спілкувалася із Зарою. Розмови крутилися навколо дітей та чоловіків.

    У плані дня було наловити риби та зварити справжню юшку на відкритому вогні.

    — Толян, а якщо ми з рибою в прольоті опинимося? Може, дзвякнути в нашу улюблену харчевню, щось притарабанять. Навіть юшку можуть, - звиклий прораховувати все на крок уперед, запропонував Давид, краєм ока спостерігаючи, як мило регоче його дружина, незвично мружачи очі. Чоловік знав, що Зара вибіркова в подругах, так швидко розговорити жінку вдавалося лише його двоюрідній сестрі Марії. Чоловічим оцінюючим поглядом Давид у сотий, якщо не в тисячний раз ковзнув по Василині, вона помітила і сором'язливо відвела очі. Василині вже починала не подобатися завуальована підвищена увага Толікового шефа-друга.

    Від Льошки вона знала, що Давид – рідкісний вид бабія, тому, познайомившись із його дружиною Зарою, відверто співчувала цій добрій жінці. Василина не претендувала на роль подруги Зари, але жінка їй імпонувала.

    — Давиде, не панікуй. Не спіймаємо – у холодильнику є куплена риба. До речі, вже почищена і готова до варіння, — Толік хитнув головою, мовляв, і він звик усі неприємності попереджати.

    — Зрозуміло. Тили прикриті. А кошака в тебе тут немає, щоб нагодувати дріб'язком? – шукаючи поглядом по окрузі, спитав Давид.

    — Ще не обзавівся. Песика теж хочу завести. Для охорони, для статусу, невеликого такого вовкодавця, – ділився своїми планами Толік.

    Риби, справді, спіймали трохи, та й то дрібну. Тому довелося основну ставку робити на приготовлену з холодильника. Але й спійманий дріб'язок вирішили додати, для навару.

    Поки жінки були зайняті чисткою спійманих рибок, затишно розташувавшись на кухні в будинку, Льошка згортав свій мольберт і пакував у спеціальну сумку все намальоване. Толік із Давидом розпалювали багаття і встановлювали триног, а потім підвішували казанок із водою. Давид, вибравши момент, коли зайвих вух не було поруч, напівголосно сказав Толікові:

    — А вона до тебе теж не байдужа…

    Толік зрозумів, про кого говорив Давид, але ці слова, наче нова рана по незагоєній, розбурхали, розтривожили його побиту душу.

    — Ти про що? - навіщось спитав, опустивши поліно, яке збирався класти в багаття.

    — Василиса твоя любить тебе, це без варіантів, - розжував свою революційну думку Давид.

    — Начебто не пили ще серйозно, - Толік знав, що Давид любить епатажні витівки, але також він знав, що в жінках той добре розуміється. У чому Давида не дорікнеш, то це в незнанні жіночої психології.

    — Не віриш? А даремно. Баба шикарна, але ... Вона не з легких завоювань. Навіть я не ризикнув би витрачати стільки сил і енергії, щоб потягнути її в ліжко. А з тобою піде.

    — Давиде, давай без натяків. Василину не чіпай. І гидоти не говори про неї, - грізно попередив Толік.

    — Зрозумів. Мадонна. Сестра. Мовчу, - трохи образившись, що його «добрі наміри» неправильно витлумачили, позадкував Давид. Але в Толіковій душі ця фраза запалила невидимий вогонь, який до вечора так розгорівся, що від цього полум'я Толік не міг уже дихати. З одного боку, він довіряв думці Давида, але з іншого – не вірив, що у Василини до нього можуть бути хоч якісь почуття.

    Василина, якимось шостим почуттям відчуваючи, що наближається щось погане, вже кілька разів просила Толіка викликати таксі.

    — Там Феденька цілий день зі Світланою Валеріївною, - навела Василина козирний привід. Але благаючий погляд Толіка зупинив.

    — Льошка дзвонив додому. Федір спить. Даремно ти його не взяла з собою. Потрібно буде якось із дітьми зібратися. У Давида, щоправда, великі, та все одно.

    — Літо ще попереду. Встигнеться, - Василина відводила очі від прямих поглядів Толіка.

    Феєрверк, підготовлений Толіком, був невеликий, але ефектний. За задумом такий яскравий фінал мав залишити райдужні спогади у всіх гостей.

    Василина повернулася до будинку, щоб знайти свою кофту. Вона подумки дякувала свекрусі, що та вмовила її взяти теплу річ, передбачаючи, що повертатися будуть увечері й тому буде прохолодно.

    Толік зайшов до кухні відразу ж за нею і зачинив двері на клямку. Від цього клацання у Василини серце пішло в п'яти. Вона навіть не поверталася, бо за важкими кроками, подихом знала, хто стоїть за нею. Толік узяв її за плечі й обережно повернув. Василина підвела на Толіка очі й не могла рушити, ніби він наклав на неї закляття, а серце тріпотіло сильно-сильно, всередині все стислося. Очікування та передчуття безповоротного ускладнили подих і змусили щоки стати червоними. Толік дуже повільно простяг свою руку і, ледве торкаючись, провів вказівним пальцем по Василининих губах. Потім пальці пройшлися лінією підборіддя, продовживши подорожувати шиєю, вирізом блузки.

    Подолавши останні сантиметри, що розділяли його тіло та нерухоме Василинине, Толік схилив голову і повільно поцілував. І Василина полетіла, заплющивши очі й впавши в обійми Толіка. Вона вважала, що здатна контролювати будь-яку ситуацію, але виявилося не будь-яку. Вона танула від поцілунків Толіка, що вкривали її груди, руки, обличчя. Так добре їй ніколи не було.

    Переконавшись у тому, що Давид, як завжди, мав рацію, Толік, отримавши можливість, розчинився у близькості до предмета свого шаленого обожнювання.

    Відсахнулися обидва, як по команді, коли грюкнули вхідні двері. Василина помітила, що верхні гудзики на її блузі вже розстебнуті, тож швидкими нервовими рухами застебнула, зло зиркнула на Толіка, відштовхнула від себе й вигукнула:

    — Негайно виклич таксі!

    Василина безпорадно намагалася відкрити клямку на дверях кухні, але в неї нічого не виходило. Толік мовчки допоміг. Він і радий би був щось сказати, але потрясіння від відкриття того, що і з боку Василини є почуття, придушили в ньому можливість рухати пересохлим язиком.

    — Не смій! І не треба за мною стежити, коли я з Федькою у сквері гуляю. Взагалі мені на очі не трапляйся, зрозумів?

    Знала б Василина, як багато сьогодні зрозумів Толік, жахнулася б.

    Лісу трусило всю дорогу додому, немов у лихоманці. Льошка теж тихенько сидів поруч і тільки іноді допитливо поглядав на дружину, не наважуючись заговорити. Такою сердитою, якою вискочила Василина з дому перед приїздом таксі, Льошка її не пам'ятав. А ще Льошка не знав, як поводитись далі, бо теж зрозумів, кого любить його дружина. Випадково він опинився під вікнами кухні – поліз зірвати з клумби ромашки, щоб подарувати дружині. Прозорі шторки ледве приховували двох, що пристрасно цілувалися посеред кухні. Значить, Толік. Такого повороту подій Льошці було важко прийняти всім своїм організмом.

    Незрозумілим залишався лише факт злості Василини. Льошка міг знайти лише одне пояснення - Василина протистоїть цьому потягу. Чи вистачить її сили характеру тепер, коли Толік вільний? Все ж таки це він, Льошка, був вторинним, хоча саме він був чоловіком. Чоловік, але нелюбий, це він відчував і знав завжди. Льошка вперше відчув себе зайвим. Захотілося забутися.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Мавка (Ганна Заворотна)
    19.03.2023 13:23
    До частини "ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ"
    Спойлер!
    Дитину лишили з Анжелікою, бо вона вже з Анжелікою? Толік зрозумів, що йому може бути, та вирішив погодитися?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    19.03.2023 13:51
    Спойлер!
    скоріше, створенням цих проблем але так - живим залишився й у даному випадку я на боці Кареліної
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше