Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ

    Василина з хвилюванням дивилася на себе в дзеркало. Нареченій у день весілля личило бути щасливою, а вона не могла впоратися із відчуттям невизначеності. Причому, дискомфорт виходив із глибини душі, і природу цього хвилюючого почуття Василина не могла зрозуміти. Здавалося б, усі тривоги та побоювання мають відійти убік, але щось давило важким каменем. Лише місяць тому вона боялася, що вони з Толіком не зможуть ужитися під одним дахом. Для спільного побуту часом і космічного кохання замало. Але Толік потягнув її з Федькою у свій барліг – інакше його домину на відшибі не назвеш – і навіть здивував: виявляється, він міг бути дуже ніжним і дбайливим і до неї, і до Федьки. Якщо Федька спочатку питав: «Де тато?», то через місяць він уже казав: «Тато Льоша зайнятий? Ми з татом Толею на рибалку підемо!»

    Толік спочатку дивував навіть у дрібницях. Якщо Льошка довго звикав до того, що треба акуратно прибирати спочатку Василинине довге волосся з подушки, і тільки потім присуватися ближче, то в Толіка це якось само собою виходило.

    Коли Василина мала поганий настрій, Толік кидав усі свої справи, негайно обіймав і з'ясовував, у чому справа, після чого делікатно заспокоював. А це він умів робити незрівнянно. Варто було Василині поскаржитися, що десь болить, щось тягне чи смикає, як Толік пакував її в машину і негайно віз до лікаря. Або лікаря до Василини.

    — Толь, ми вже пристойно набридли Ларисі Вікторівні, - почувалася незручно Василина, коли на прохання Толіка Сергій привіз Ларису Вікторівну прямо в салон, бо у Василини щось у боці кольнуло, тому навіть дихати й рухатися було боляче.

    — Це нерв ущемився. Дитина росте, і мама, мабуть, різко повернулася, - пояснила лікар і обережними рухами повернула Василині рухливість, отримавши за це чергову щедру винагороду.

    — Лариса Вікторівна не скривджена, не переживай, – заспокоював Толік, і відправляв Василину на черговий лікарняний. Предмет їхньої постійної активної дискусії:

    — Я хочу працювати! Не сидітиму вдома. Вагітність – це не хвороба! Декретний – із семи місяців! – вперто відстоювала свою позицію Василина.

    — Я не проти того, щоб ти працювала, але всі крутять пальцем біля скроні і кажуть, хоч і пошепки, що я тиран і деспот - експлуатую вагітну дружину, - наводив свої аргументи Толік.

    — Тільки не треба, Толь! Коли це ти звертав увагу на те, що довкола кажуть? – відверто заявляла Ліса, розуміючи, що наступає на хворий мозоль: у салоні на всіх кутах обговорювалася «гаряча» новина: Толік відбив у Льошки дружину, яка начебто сестрою тривалий час першому вважалася, та ще й вагітну.

    Василина теж поступово звикла до нюансів характеру Толіка. Коли у нього було паршиво на душі, він не любив, щоб про це питали чи намагалися лізти в душу, і боронь Боже заспокоювали. Навіть якщо це була Василина. Льошка любив, коли його жаліли, Толік – категорично ні.

    — Вась, я це повинен переварити сам, ага? Це як хвороба. Мине, з часом. Ось «ліки» прийму. Ні, не зіп'юся. Досі не спився? Мені допомагає у розумних дозах.

    Василині подобалося, що, незважаючи на те, що вона ніколи не просила про допомогу, а намагалася посильну роботу виконувати сама, Толік завжди вчасно попереджав її наміри, особливо щодо «чоловічої» роботи.

    — Не чіпай, я це зроблю сам! – навіть за тоном Василина розуміла – категоричний. Але ж треба посперечатися, інакше це була б не Василина.

    — Та я можу і сама ... Вмію, - Ліса багато разів міняла змішувач у ванній.

    — Можеш, вірю, знаю, але не треба. У хаті є мужик, просто зараз йому на роботу терміново треба… Ти – жінка, а конем можу побути і я. Намасти руки кремом і серіальчик подивись. Якщо дуже хочеться зробити мені приємне, печиво зроби з родзинками, а я після шести буду. Подумай, який фільм дивитимемося ввечері.

    Василина скоро зрозуміла, що Толік і в ліжку поводиться дуже стримано тільки через неї. Як потім виявилося, він поговорив з лікарем, і лікарка пояснила, чого не можна до пологів. Адже Ліса боялася, що його «інтимні апетити» можуть погано вплинути на перебіг вагітності. Толік її побоювання зрозумів без слів, скоріше, прочитав по очах і вирахував за поведінкою.

    Льошка був чудовим другом, і Ліса боялася, що з Толіком вони будуть більше коханцями, ніж друзями. Виявилося, що й тут вона помилилася - Толік завжди уважно слухав і, що найголовніше, чув, навіть якщо здавалося, що зайнятий своїми справами.

    Незважаючи на те, що Василина була набагато молодшою за Толіка, він не ставився до неї, як до дитини. Якби не було усіх цих поневірянь і перешкод на шляху до їхнього з'єднання, тоді Толік би сприймав Василину по-іншому. Але тепер він дивився на неї, як на рівну, знав всю глибину її любові та свого почуття до неї. Тоді, кілька років тому, він би шалено ревнував і боявся, що вона піде до ровесника, тому намагався б прив'язати до себе сексом, грошима чи дітьми. Але страх все одно б залишився. Доля приготувала Толіку шалене випробування, йому довелося пізнати муки забороненого, нереалізованого бажання і кохання, тому тепер він знав Василину справжню. І це була цікава особистість, а виплекане до неї почуття за рік перетворилося на цінність, вартість якої Толік чудово знав. Тоді, багато років назад, він хотів виключно фізичної близькості з цією вабливою невідомо чим дівчинкою, тепер йому було мало лише фізичної близькості, він бажав її всю, без залишку, бути поруч, говорити, просто вбирати світло з її смарагдових очей! І він отримував її всю, ось тільки одне питання довго залишалося невирішеним - весілля. Але й воно скоро вирішилося.

    Одного разу Толік повернувся дуже пізно вночі з триденного відрядження, в яке виїхав вперше після того, як почав спільно жити з Василиною. Федько давно вже спав, а Ліса переглянула по телевізору все, що можна було, чекаючи повернення Толіка.

    — Васька, а ти чого не спиш? – обурився Толік, коли Ліса кинулася обіймати його.

    — Тебе чекала. Між іншим, скучила, - Василина й не помітила, як він став їй необхідним щодня, щогодини, щохвилини.

    — Я теж скучив. Коли Давид сказав, що поїдемо додому вранці, мало не висварив його, - зізнався Толік, закопався в пишне волосся коханої жінки й поцілував у маківку. - Але тобі спати треба. Давай домовимося, ти бережеш себе і нашу принцесу, а не, як сова, в тєлік витріщаєшся ночами. І мене не треба зустрічати. Я нікуди не подінусь, давно вже дорослий мужик.

    — Але ж так приємно знати, що на тебе чекають, - надулася Василина. Звичка зустрічати Льошку «працювала» на підсвідомості. – Затишно та радісно…

    — Васька, - обхопивши її щоки своїми долонями, Толік глянув у її зелену райдужку очей і, втопившись у чорних омутах зіниць, прошепотів. - Мені дуже затишно і очманіти, як радісно повертатися просто тому, що вдома ти.

    Василина від такої його ніжності розплакалася, і Толіку довелося її заспокоювати, а потім присипляти. Він навіть не нарікав, адже знав – гормони, а що ще!

    Ось так Василина зрозуміла, що дарма вона затіяла ці дурні ігри та порожні витребеньки, адже Толік справді їй дуже необхідний. Тому, коли вранці за сніданком Толік традиційно сто перший раз заявив з неприхованим обуренням:

    — Василина, коли ми з тобою одружимося? Скільки з цим можна тягнути?

    — Коли скажеш, - зовсім спокійно, споруджуючи бутерброди Толіку на роботу, відповіла Василина.

    — Цими вихідними. Тим паче, що у тата все готово. Так, не посміхайся, всі давно вже втомились чекати на твоє рішення. Не треба багато бутербродів, все одно їх часто з'їдає то Сєрьога, то Тарзан, - бурчав Толік.

    — Ось тому й треба багато, щоб і твоєму замові вистачило, і псові вашому приблудному, — стояла на своєму Василина. Толік і не намагався переконати, бо знав – своїх позицій не здасть, зробить, як хотіла. То раніше думка жінки для нього нічого не важила, з Лісою так не проходило.

    ***

    — Василино, ходімо, всі вже зібралися, на тебе чекають, - зазирнула Єлизавета Григорівна до кімнати. Ліза давно зжилася з думкою, що Ліса стане їй не тільки прийомною дочкою, а й невісткою, улюбленою невісткою. Ось і зараз Лизавета замилувалася злегка кругленькою через перебування в цікавому становищі Василиною і згадала той вечір, коли повідомила чоловікові про те, що Ліса розлучилася з Льошкою.

    — До цього йшлося, мати. І причина – Толік, я так розумію? Коли за сина видаватимемо доньку? - жарт вдався, Ліза посміхнулася.

    — Дочка каже, що не готова до такого вирішального кроку, – посміхнулася Ліза, якій весільний клопіт приносив суцільне задоволення.

    — Ну, хоч синок готовий, сподіваюсь? Нам також не завадило б усе підготувати. Уявляєш, які у них діти будуть гарні? По-перше, самі нічого так, а по-друге, з великого кохання народяться гарненькі дітлахи. Заселимо їх у номер для наречених і …

    — Вова, ти трохи спізнився з плануванням онуків. Це питання вони вже чотири місяці тому вирішили, - радісно заявила Єлизавета.

    — Ух ти! І чого ж ти мовчиш, мати?

    — Ось, не мовчу. У березні народжувати Василині.

    — Все одно в номер для наречених заселимо. Нехай оцінять сервіс нашого готелю, - з гордістю заявив Красовський і обійняв Лизавету. - Прикинь, які ми з тобою щасливі будемо, коли одразу стільки онуків народиться. Ігнат має рацію, потрібно ігрову будувати і дитячий майданчик з каруселями.

    — У вас із Гнатом є для цього час, Вова, - підтримала Ліза чоловіка.

    Усе знову повторилося: машини в стрічках і кульках, солідно вдягнений Гнат за кермом, Палац одружень, кроки на рушник, келихи шампанського, квіти, привітання, сльози щастя з очей Гулі та Лизавети. Катерина трималася, хоч було видно – ось-ось теж не стримає сльозу.

    — Цього прекрасного дня ми зібралися тут, щоб об'єднати два люблячі серця – Василину й Анатолія, - почала гарну промову жінка, що проводила церемонію одруження. Василина відчула її патетичний запал, але якось одразу переключилася на свої думки. Згадала спочатку батьків, мовчазну маму і доброго веселуна батька. Згодом пам'ять намалювала образ Світлани Валеріївни. У цей момент дитина всередині Ліси ворухнулася. Наречена засяяла і зрозуміла цей знак, як підказку згори. «Отже, будеш ти, доню, Свєточкою», - вирішила Василина пошанувати пам'ять доброї свекрухи.

    Толік легенько смикнув Василинуза пишний рукав, чим повернув до реальності.

    — Скажи так, - прошепотів він.

    — Так! – вимовила Ліса, згадавши, що відбувається церемонія одруження. Після того, як Толік теж сказав своє «так», він покірно послухався команди: «можете поцілувати свою дружину» і рішуче заволодів солодкими у прямому розумінні губами коханої, бо помада на губах була ароматною.

    — Завжди приємно бачити такі гаряче люблячі пари, - мило посміхалася працівниця ЗАГСу, збентежена таким тривалим поцілунком. – А тепер поставте підписи у книзі реєстрації шлюбів.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Мавка (Ганна Заворотна)
    21.03.2023 19:03
    Це - відома історія та хороший приклад Хочеш бути дружиною генерала - вийди заміж за рядового
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мореас Фрост
    22.03.2023 12:21
    Ні, все ж буде краще молодого лейтенанта. Генерали вже надто розбещені, та й з ними буде не цікаво - старі вже, ні на що не здатні. Знову ж таки хвороби.....
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мореас Фрост
    22.03.2023 12:34
    Залужний - це нестандартний генерал, він красавчик, краще виняток з загальних правил. Хоча він така ж людина, як і всі, с тими ж своїми вадами.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше