Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ

    Красовські мешкали у приватному двоповерховому будинку за містом, поблизу лісу. Дім з садом були обгороджені високим парканом. Багато хто цікавився, що там, за високим парканом, адже ходили плітки про парк небаченої краси поблизу будинку і величезний екзотичний квітник.

    Василині, яка одного разу якось почула від батьків, що у дворі Красовських ледве не тигри з крокодилами та павичами водяться, також захотілося хоча б одним оком подивитися на той двір. Але ні Єгор, ні Ванька ніколи нікого з команди до себе додому чи навіть у двір не запрошували. Коли хто питався, говорили, що батьки не дозволяють. Причому, якщо Єгор підбирав делікатні слова, то Ванька не церемонився:

    - Ото тебе нам у дворі якраз не хватало!

    Але якось трапився випадок. Красовські вирішили відсвяткувати завершення економічного інституту старшим сином. Доки Толік навчався, він рідко з’являвся у Кіровську. Хлопцю більше до душі була велика столиця з частими вечірками й свободою від батьківських очей. Але тепер, маючи диплом економічного інституту, Толік горів бажанням зайнятися кар’єрою. Ніякого святкування юнак не хотів, але батьки наполягли.

    - Я запрошу Анжеліку? Познайомитеся, - закинув Толік після вечері батькам.

    - Звичайно, приводь дівчинку, - якось жваво погодилася Ліза. Єгор вирішив теж не відставати:

    - Ми теж з Ванькою можна позвемо Ваську? Ма, я тобі про неї розказував.

    - Можна! – Ліза й сама не проти була познайомитися з дівчинкою, про яку їй менші сини усі вуха продзижчали.

    Єгор першим запросив Лісу, мотивуючи тим, що буде багато смачностей. А вона зраділа, бо не обіцяні смаколики її вабили, давно мріяла подивитися на дім, про який ходять містом легенди.

    Василина спочатку одяглася традиційно: футболка, шорти й кросівки, але мама делікатно захитала головою, мовляв, так не годиться: одна справа лазити по парканах та ганяти м’яча на стадіоні й зовсім інше – йти у гості. Тоді дівчинка віднайшла у своєму гардеробі єдину квітчасту сукню, одягла мереживні білі гольфи під сандалі, розпустила своє довге гарне волосся і, взявши коробку цукерок як подарунок, помчала до Красовських у призначений час.

    Оскільки серпень був теплим, Єлизавета Григорівна вирішила, що доречним буде розташувати гостей на веранді. Тут був поставлений довгий стіл, накритий мереживною білосніжною скатертиною, як у дорогому ресторані. Це Ліза Григорівна розстаралася.

    -Ма, ти зі своїми князівськими замашками народ розлякаєш, - критикував усі ці дивні столові прилади й серветки Толік. Жінка, задоволена тим, що її син тепер не буде так надовго від’їздити, терпіла усі його шпильки. Дивлячись на високого і статного Толіка, Ліза милувалася сином і заздрила самій собі. А спостерігаючи, як допомагають розставляти тарілки Єгор і Ванька, так взагалі танула від щастя. Така коштовність – її діти усі були поруч.

    - А краще було б навалити усе на стіл як попало і їсти руками, так? – не мовчала Ліза, захищаючи свої естетичні позиції. Толік лише бровою повів, не став переконувати матір, що, живучи у гуртожитку, останні п’ять років так і робив. Ніжній і делікатній Єлизаветі не треба було знати подробиць розгульного життя вільного студента старшого сина. Головне, що встигав навчатися і завершив інститут цілком пристойно – лише з двома трійками. Батько взагалі радів, що синок не вилетів з інституту, а таки його закінчив.

    Як тільки Толік почув приємну мелодію дзвінка у хвіртці, так зразу ж кинувся відкривати, бо подумав, що прийшла Анжеліка. З цією витонченою красунею Толік планував познайомити батьків, оскільки дівчина наполегливо рвалася у невістки. Толік одружуватися не поспішав. Спочатку у його життєвих планах було нагулятися і чогось досягнути. Але й Анжеліка йому дуже подобалася, більше, аніж інші дівчата. Можливо, тому, що нагадувала матір: любила створювати навколо себе красу.

    Толік відкрив важкий засув хвіртки й зразу ж зустрівся з чаклунським зеленим поглядом незнайомої дівчинки-підлітка. На мить йому здалося, що то й не людина, а янгол у білій сукенці з пухнастим водоспадом волосся навколо милого личка. Як дорога лялька, вона застиглим поглядом зачаровано дивилася йому прямо в очі, немов пробираючись далеко в душу. Щось було гіпнотично-таємничого в цьому довгому погляді.

    Ще ніколи Василині не доводилося бачити таких вродливих чоловіків. Основні риси дуже нагадували Єгора, але у Толіка вони були грубіші й загадковіші. Поглядом Толік немов обпікав.

    - Ти хто? – першим не витримав і спитав у дівчини Толік. Але Ліса, немов розучилася говорити, - стояла й не могла вимовити ані слова.

    - Знайомся, це наш старший брат – Толік, - вигулькнув з-за спини брата Єгор. – Толік, а це Васька! – гордо представив подружку.

    - Василина, - поправив брата Ванька, який також встиг добратися до хвіртки. Ліса нарешті спромоглася ожити, кивнути й вичавити з себе: «Добрий день». Після цього вона простягла винуватцю урочистого зібрання цукерки. Єгор миттю потяг показувати батькам свою улюблену подружку. Єлизавета Григорівна давно була начувана від синів про чудову дівчинку Василиночку. Тепер побачила, і щось тепле пробралося в її душу, знову защемило від бажання мати доньку.

    - Ну і чия це баришня? – спитав Толік у братів, поки Ліса спілкувалася з господинею дому, що в першу чергу вирішила показати гості свою гордість – сад і квітник.

    - Наша! – в один голос випалили Єгор з Ванькою.

    - Братани, сподіваюсь ви її поділите, інакше я вам ой як співчуваю, - і пішов зустрічати гостей, про що повідомив черговий сигнал дверних дзвіночків.

    Василині було цікаво й доволі затишно в будинку Красовських. Якби не Толік. Дівчинка старалася триматися від нього якомога далі, але весь час відчувала на собі уважний цікавий погляд чорних очей. Чудово, що витончена блондинка Анжеліка постійно займала увагу Толіка. Але як тільки Василина потрапляла в поле зору юнака, той починав розглядати гостю своїх менших братів, немов орнітолог дивну пташку.

    Коли Василина повернулася додому, як і обіцяла батькам, до восьмої години, вона, не замовкаючи, розповідала батьку про свято, немов побувала на балу.

    - Тато, у них такий гарний сад. Правду кажуть люди, там, немов у раю. Стільки різноманітних квітів! Єлизавета Григорівна мені говорила назви, але я не запам’ятала. А скільки троянд! У них чудова веранда з блакитним прозорим тюлем. А скільки усього на столі наставили. Було смачно! Навіть танцювали. Мені, правда, Ванька усі ноги віддавив, але все одно класно було. І Пірат, це пес, у них такий пухнастий, - очі дівчинки горіли від захвату. Батько відчував, що вражена, бо побувала в іншому світі.

    - Ти б обережніше з собакою. Він же тебе не знає, - побоюючись за здоров’я доньки, попередив батько.

    - Єгор говорить, що Пірат відчуває, і гарних людей не чіпає. Він мене в ніс лизнув, - радісно повідомила Ліса.

    Віктор слухав доньку і радів, що вона світиться щастям і що у неї з’явилися друзі. Може, воно й добре, що Василина здружилася з хлопцями.

    І лише про Толіка Ліса ані батьку, ані мамі нічого не розповіла. Дівчинку саму лякав той факт, що надто часто вона думала про Толіка Красовського. Як не намагалася прогнати від себе бентежні думки, але мусила собі зізнатися – Толік їй сподобався.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Ксенія Демиденко
    14.05.2022 16:24
    До частини "ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ"
    Коментар видалено автором