Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 14 ВІРА

    Ліза сподівалася, що така хвилина не настане ніколи, і не доведеться пояснювати дорослому сину неприємні факти своєї біографії. Але така хвилина настала. І винна у цьому була тільки сама Ліза.

    - Ось чому ти завжди зі мною була холодною, - як лід, прозвучало звинувачення Толіка. – Я схожий на ту потвору?

    - Зовні ти більше на мене схожий. А от характер – коктейль, - Ліза розуміла, що говорить в даній ситуації не те. – Толь, але ти мій син, я тебе любила і буду любити завжди. Дуже. Я виносила тебе в собі дев’ять місяців, а коли ти народився, була щасливою. Ти – моя перша дитина. І не важливо, хто твій біологічний батько. Адже я твоя мама. Володимир цілком замінив тобі батька, ти це мав відчувати, - Ліза хотіла взяти Толіка за руку, але той різко піднявся з ліжка.

    - Батько знає? – спитав сухо, з металом у голосі.

    - Звичайно. Завжди знав. Він не зробив з цього трагедію.

    - Благородно. Я б не зміг так, як він. Ма, запис може допомогти батьку, але історія спливе…

    - Ти вважаєш, мені тримати в таємниці історію нашої родини дорожче за свободу Володимира? Гнат шукає гарного адвоката. Поки що троє відмовилися. Цього запису мало.

    Толік відкрутив кран з холодною водою й декілька хвилин нерухомо стояв під душем. Мозок відмовлявся сприймати інформацію. Коли він прослухав диктофонний запис, був упевнений, що сказане матір’ю – блеф, оскільки її метою було вивести із себе Ливнева. Але коли мати підтвердила правдивість сказаного нею, Толік немов опинився на краю провалля. Він так пишався, що його батько – Володимир Красовський. Все життя Толік прагнув бути схожим на цього сильного небагатослівного чоловіка із стрижнем в характері. А його батько виявляється ґвалтівник, що приніс матері, жінці, яку Толік боготворив, стільки неприємностей. А головне, що матері він, Толік, нагадує не про коханого, а про найстрашнішу людину у її житті. Він не плід кохання, як повинно бути в родині, а помилка, результат насилля.

    Два дні Толік приходив до тями, уникаючи зустрічей з матір’ю. Першою не витримала Ліза. Вона знайшла хлопця увечері в альтанці.

    - Навіщо ти мене караєш? Невже ти гадаєш, що я це заслуговую? – прямо спитала Ліза.

    - Пробач, ма, але це сильніше за мене. Я відчуваю себе чудовиськом.

    - Даремно. Ми з татом намагалися, щоб ти виріс чудовим. Ти наш син і повір, я задоволена результатом, - Ліза пройшлася долонею по густому темному хвилястому волоссю Толіка. – Я б не впоралася без тебе з Єгором і Ванькою. Їх двоє, а я одна. Тато весь час на роботі. Лише ти вмів швидко навести лад і розсадити їх по різних кутках. Ти завжди був моїм помічником, рано став дорослим. Я не мислю життя без тебе, - у Лізи підступив комок до горла, а сльози самі потекли по щоках.

    - Не плач, ма. Я нагадую тобі його, інакше бути не може.

    - Ні. Ще поки була вагітна, спогади ятрили душу. Але ти народився, і я забула про все. Ти був гарнюнім малюком. А зараз красивий чоловік. Я жалкую, що ти дізнався правду. Ми з батьком вважали, що ти будеш відгороджений від такої правди. Якщо зможеш- забудь. Ти – Красовський, і все!

    ***

    Забути Толік не міг. Він лежав у своїй кімнаті й прокручував, як кіноплівку, все своє життя. Поки не з’явилися Єгор з Ванькою, Толік не замислювався над тим, чому мати така холодна з ним, адже ні з чим було порівнювати. Батько ж ставився до всіх трьох однаково, але його вдома майже не бувало. Толік не міг уявити, як це знати, що дитина від чоловіка, який познущався над коханою жінкою, а її треба виховувати, як свою. А ще Толік не міг зрозуміти ( у матері спитати боявся), чому вона не зробила аборт, а народила від ґвалтівника. Глибокі психологічні копання перервав стукіт у двері. За хвилину з’явилася фізіономія Єгора:

    - Я зайду? – Єгор бачив, які дорослі останнім часом напружені, тому все робив обережно, максимально ввічливо, щоб зайвий раз не отримати порцію незаслужених «компліментів».

    - Заходь. Чо трапилося? – Толік так і лишився лежати на ліжку.

    - Ось тут книжки треба у бібліотеці взяти. У шкільній нема, розібрали, - Єгор простягнув Толіку вирваний із зошита в клітинку листок, на якому акуратним рівним гарним почерком були записані автори і назви творів. Толік зразу зрозумів, що писала Василина.

    - І що, навіть читати будете? – підозріло зміряв поглядом, немов просканував. – Ні, ну «Іліаду» з «Одіссеєю» може й будете. А «Декамерона» хто читати зібрався?

    - Васька, - зізнався Єгор. – Це все вона читати буде. Нам лише переказуватиме. Вона класно переказує. Заслухаєшся, - користуючись нагодою, похвалив Єгор подружку.

    - Вірю, братан. Вона все краще за вас, дятлів, робить. Тільки чесно – подобається? – Толік лукаво примружив очі.

    - Що подобається? – не зрозумів Єгор.

    - Не що, а хто. Василина подобається?

    - А чо?

    - Да нічо. Можеш не відповідати, і так зрозуміло. Вільний! Скажи їй, що завтра заїду і привезу. На формуляр її записувати?

    - Усі на один не дадуть, - попередив Єгор. – Там лише дві книжки в руки видають. Візьмеш, які будуть.

    - Розберусь, - Толік поклав листочок зі списком на невеличкий столик поруч з ліжком, чим дав зрозуміти, що Єгор може йти. Але Єгор не йшов.

    - І що ще? – втомлено спитав Толік.

    - Батю чо, посадять? Я чув…

    - Менше підслуховувати треба. Шуруй до себе. Ще не зрозуміло. І Ваньці передай, що я бачив, як він через паркан намагався перелізти і від Гната мітлою отримав. Наступного разу й я чимось накачу наздогін. Сказав же, сидіти вдома і не нариватися.

    - Ну так довго вже зачинені сидим. Розім’ятися не завадило б. Раніше хоча б ти з нами грався, - дорікнув Єгор.

    - Кажеш, розім’ятися? А давай завтра й зіграємо. Для футболу у нас двір замалий, а от у теніс можна. Витягнем стола з Ігнатом з веранди. Все, готуйтеся, мелюзга, - наважився пообіцяти Толік.

    - Ти серйозно? Два на два? – не міг повірити в таку удачу Єгор.

    - Як скажеш. На команди розбиватимемося за жеребкуванням, - попередив Толік.

    - Ага, щас-ссс! Я з Ваською, - категорично забив партнера Єгор.

    - Вона так гарно грає в настільний теніс? – спитав Толік.

    - Я не знаю, як вона грає в теніс. Просто з нею хочу – і все. Зрозумів? – наполегливо гнув свою «політику» Єгор.

    - Та не дурний, зрозумів. Хай буде так, - погодився Толік. Думка, що він буде бачити Василину напроти себе, Толіка більше бентежила, ніж ракурс – дівчина поруч.

    - Завтра буде класний день! – просіяв від щастя Єгор й помчався розповідати гарну новину Ваньці й Василині.

    Поява Толіка у міській бібліотеці була більш, ніж феєричною. Дві бібліотекарки, молоді дівчата, помітили вродливого юнака ще коли той паркував свого мотоцикла.

    - Божечко, Люська, це до нас, - поправила на носі окуляри Катерина. Людмила швидко зайняла своє місце за столом.

    Утримуючи в одній руці шолом, а в іншій зім’ятий папірець з переліком необхідних книжок, Толік попрямував мимо стелажів з книжками до однієї з дівчат і, посміхнувшись, цілком засоромив баришню, про що здогадався за її бурячковими щоками.

    - Доброго дня, дівчатка! Тут така справа, моя сестричка не змогла прийти, а їй треба взяти книжки. Мені видасте чи як?- і простягнув листочок з п’ятьма найменуваннями.

    - Взагалі- то у нас в одні руки видають лише дві книжечки, - повідомила Людмила.

    - Чудово! А в дві руки? – пожартував Толік.. – Я до того, що можете й мене записати. Також читати буду. Потім якось. Вам же для статистики добре, щоб більше народу читало?

    Відваживши масу компліментів, мило поспілкувавшись з дівчатами, Толік взяв у бібліотеці усі книжки, які написала Василина, пообіцявши, що скоро повернеться з повторним візитом, оскільки сестра читає швидко.

    - Кать, тепер у нас є адреса і телефончик цього красунчика, - крутячи у руках формуляр, який всього десять хвилин назад заповнила на ім’я Красовський Анатолій Володимирович, раділа дівчина.

    - Дурепа, це ж Толік, хлопець Анжеліки. Вони скоро одружаться. Ходім краще опис нових книжок робити, - звела нанівець мрії Людмили подруга.

    Толік постукав, а потім зазирнув до кімнати Василини, проте дівчинки не було. Він несміливо пройшов до столика й залишив книжки на столі, замилувався двома однаковими малюнками вази з квітами. «Вона ще й малює гарно», - подумав і зібрався йти, але зіштовхнувся з Лісою у дверях. Побачивши Василину у фартушку з замазаним борошном носом, посміхнувся.

    - Ой, - не очікувала дівчина побачити Толіка.

    - Пробач, що без дозволу заперся до твоєї кімнати. Книжки, там, привіз, - він витер борошно з кінчика її носа. – Вимазалася.

    - Дякую, - Василина так і стояла у дверях, не знаючи, що робити далі. – За книжки. Ми пельмені з Лізаветою Григорівною ліпили. На обід, - пояснювала борошно на носі.

    - Це чудово! Пельмені. А ти гарно малюєш, - похвалив Толік. – Тільки чому два малюнки однакових?

    - Це нам по малюванню задали. Один мій, другий Ваньці, - зізналася дівчинка.

    - Во трутень! І тут примазався. Ти всі уроки за нього робиш?

    - Ні. Просто кінець чверті, а у нього погана оцінка по малюванню виходить, тому допомогла. А так він сам малює. Іноді й мені допомагає, - вигородила Василина Ваньку.

    - Хотів би знати чим саме він допомагає? – з часткою недовіри риторично спитав Толік. Відповіді не став чекати, пішов, щоб не бентежити дівчинку.

    Після обіду трошки пограли в настільний теніс. Масивний стіл і саморобна сітка з тюлі виглядали трохи комічно, але усіх влаштовували. Ближче до вечора у хвіртку подзвонили. Гостею виявилася жінка. У невеличкій приємній шатенці середніх років Ліза впізнала Віру – дружину померлого Костянтина Лівнева.

    - Я можу з вами поговорити? – спитала Віра. За нею стояла біла волга з водієм. Поруч з Лізою миттю виріс Гнат. Було видно, що від Лівневих у цьому домі нічого гарного не чекають.

    Ліза провела Віру в кабінет чоловіка і, як гостинна господиня, запропонувала чай з печивом неочікуваній гості. Але тон пропозиції був настільки холодним, що Віра не витримала:

    - Я розумію, що ваша неприязнь до мого покійного чоловіка перебралася й на мене. Але я прийшла, щоб допомогти. Я вам вдячна, що звільнили мене і моїх дітей від Костіка. Жити з ним було нестерпним покаранням, - такого початку Ліза не чекала.

    - Повірте, я вашого чоловіка не вбивала, хоча сильно цього бажала, не буду приховувати. Він і його брат багато поганого мені в житті наробили. Та й вам, очевидячки, теж дісталося, якщо ви його смерті раді.

    - Я знаю, що його смерть не на ваших руках, - Віра спочатку хотіла було зізнатися, що це вона вночі зіпсувала гальма в машині чоловіка, але потім прикусила язика й продовжила, - Я знаю, як він бажав вам зла. Це було божевілля. Був час, я навіть ревнувала його до вас, вважаючи черговою коханкою. А потім він напився й розповів історію свого брата. У сейфі я знайшла ось ці документи, - Віра дістала з сумочки папку. – Тут достатньо, щоб вашого чоловіка виправдали. А ось тут я написала телефон дуже гарного адвоката. Він в курсі вашої історії, і обіцяв допомогти, - Віра поклала папірець з написаним телефоном. – Його послуги вже сплачені, за це не турбуйтеся.

    - Я навіть не знаю, як вам дякувати, - Ліза не вірила в такий сприятливий поворот подій.

    - Це найменше, що я можу для вас зробити, - Віра встала, даючи зрозуміти, що йде.

    - Віра, пробачте за питання, але чому ви так довго жили з ним, якщо він бив і тиранив вас? Через дітей?

    - Мене виховали покірною дурепою, яка повинна була знайти собі перспективного чоловіка з грошима і перетворитися на послужливу домогосподарку. Моєму батьку здалося, що Лівнев саме той кандидат, що потрібно. Я хотіла вчитися, а мене зразу після школи батько видав заміж, переконавши, що це найкращий варіант. Я Лівнева навіть не любила, просто звикла. Тепер я нарешті почну інше життя.

    - Удачі вам, Віра! Дякую, - Лізі було одночасно і жалко Віру, і радісно, що людина звільнилася від нав’язаних в молодості кайданів.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.