Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ

    - Ой, який хлопчик гарненький! - солодко заспівала Настя, розглядаючи об'єкт своєї уваги через театрального бінокля, який вона поцупила під час візиту до театру минулого року. Якщо Насті подобалася якась річ, вона обов'язково її привласнювала, або наполегливо робила спроби заволодіти. Тому, коли Василина помітила, як запитливо поглядає співпалатниця на її блискучу косметичку, з якої Ліса користувалася в лікарні лише гігієнічною помадою, подарувала без жалю. Настя була більш, ніж щаслива.

    - Настя, у тебе кожен третій хлопчик гарненький, - розгадуючи кросворд, відповіла Ліса.

    - Ні, цей не такий. Він трохи на твого першого чоловіка схожий, - Настя, як і всі медсестри, посміювалися з Василини за те, що і Льошка, і Толік, приходячи відвідувати, називалися чоловіками.

    Василина, хоч їй і важко було піднятися через живота, що пристойно округлився, підійшла до вікна, взяла у Насті бінокль і від захоплення скрикнула:

    - Єгор!

    Оскільки вікна на третьому поверсі, як і на всіх, були закупорені добряче, та ще й папером заліплені всі щілини, Василина могла тільки помахати руками. Єгор помітив і почав розмахувати у відповідь, а потім розвів руками, мовляв, не пускають.

    - Це той Єгор, про якого ти розповідала? – очі Насті горіли непідробним інтересом.

    — Так. Його не пустять, - зі смутком у голосі промовила Ліса.

    — Звісно, сьогодні чергує Валентина. Тій скільки не їзди по вухах, нічого не обломиться. Слухай, а є мулька, - Настя видерла аркуш паперу з блокнота, у якому писала вірші, й написала на ньому великими літерами: «Прикинься студентом» і приклала написаним до віконного скла. Єгор зрозумів Настю і вже за п'ятнадцять хвилин виловив студента, заплатив тому, щоб дав поносити форму медбрата на півгодини. Так Василині вдалося побачити Єгора, поговорити з ним і дізнатися про основні новини, про нього самого, і про всіх домашніх.

    — Іспити склав? - поцікавилася Ліса.

    — Звичайно. Як з гуртожитку звалив, став зразковим студентом. Заліковку хоч на виставку. Кімната, в якій живу, гарна, господиня чудова. Щоправда, не любить, коли вночі працюю і плату затримую. Але я намагаюся її не нервувати. У видавництво перекладачем влаштувався, поки що позаштатним. Зате, мабуть, незабаром видам збірку оповідань. Я всі ті фантастичні твори згріб і вийшло більше, ніж достатньо. Щоправда, доведеться власним коштом видавати. Ну нічого. У мене в групі вже черга на «купити», тож, може, й окупиться.

    — Обов'язково окупиться. Я в тебе вірю. А Ванька? - вивчаючи такі рідні риси, з нетерпінням запитала Василина.

    — Ванька ще у лікарні. Гуля з мамкою почергово біля нього. Я теж їздив. Як на курорті – лежить, жартує. Це в тебе концтабір – не пускають, а до нього можна всім проходити. Лікарі кажуть, що ходитиме, а при правильному догляді ще й бігатиме. Слухай, а тямуще дівчисько з тобою в палаті. Я й не допетрав, що так можна. Тут у вас студентів більше, ніж лікарів.

    — Настя? Ця така. До речі, ти сподобався їй. Вона незаміжня. Тато дитини втік, коли дізнався, що вона вагітна. І вона теж пише оповідання, тільки гумористичні, - Василина лукаво підморгнула. – Така весела, не передати словами!

    — А ти мене наполегливо сватаєш. Не вийшло з Гулею, тепер Настя. Розслабся, я не планую поки що одружуватися, а мізки цієї Насті вже пудрили, не треба дівчину ще раз карати.

    Коли Єгор йшов, віддав Василині пакет із бананами та апельсинами.

    — А що це за папка? - поглянула Василина крізь прозорий пакет.

    — Це я нові оповідання написав. Почитаєш на дозвіллі. Мені цікаво, як тобі. Ти ж у мене постійний рецензент.

    — А це в маленькому пакунку що? – невеликий пакетик був завалений двома гілками бананів, тож Василина не стала за ним тягтися.

    — Твої улюблені кедрові горішки. Сподіваюся, можна.

    — Навіть якби було не можна, все одно з'їла б. Саме їх і хочеться. Дякую. Єгорушка. Ти у Толіка був? Він обіцяв заїхати вчора, але не приїхав, - Василина відчувала, що щось не так, за реакцією Єгора хотіла зрозуміти, але той поспішив йти, недбало кинувши:

    — Все нормально. Запрацювався, мабуть, він тепер начальник філії, хоч би не зазнався, - насправді Єгор знав про конфлікт брата з дружиною та загрозу розлучення, але всі домашні йому суворо заборонили говорити про це Василині.

    Коли після побачення з Єгором Василина повернулася до палати, то побачила, що на ліжку сидить Настя із задертою до підборіддя сорочкою і розмальовує собі живіт під кавун.

    — Ну чо, кльово? - посмішка до вух. - Типу дозрів, натякаю чилдрену, що треба ворушитися на вихід, а йому видно в лом, там сидіти більше подобається.

    — Настя, а це не шкідливо, фарба на животі? - обережно спитала Василина.

    — А мені кантуватися тут три тижні, зашибісь, як корисно. Від цих баночок з аналізами нудить, як при поганому токсикозі, а від жахастиків вагітних мізки зварилися у стан синього крутого яйця. Тупію щомиті. Дебілізм на обрії. А пузо не хочу різати. Це ж триндець фігурі та взагалі. Розслабся, фарба спеціальна, Дімка припер, вони нею користуються в цирку, - Настя лукаво подивилася на живіт Василини. – А давай і тобі намалюю?

    Василина похитала негативно головою.

    — Не кавуна, не боїсь, щось смішне. Мордочку таку симпатичну. Сфоткаємо, а потім витремо. А то народиш, і все, пузо вже тю-тю. Не буде такої прикольної основи. А так пам'ять про мене лишиться. Мовляв, лежала з такою чувихою дивною, га?

    Вмовила Анастасія Василину. Очі, носик, рот із зубками на круглому животику Василини вийшли дуже кумедними. Спочатку Ліса фотографувала Настін живіт, а потім – навпаки. Не встигла Настя зробити кілька знімків і дочекатися, коли з полароїда виповзуть фотографії, а на них проявиться картинка, як відчула спочатку легкий хлопок у животі, а потім по ногах потекла рідина, утворивши на підлозі калюжку.

    Наслухавшись історій жінок, які народжували не перших дітей, Настя знала, що це відійшли води – ознака початку пологів. Зразу перейми були не сильними і цілком терпимими.

    — По ходу почалося. А ніштяк так штирить, - прокоментувала свій стан. – Піду я до медсестрички здаватися. О, як твій братик на мене благотворно подіяв. Так розхвилювалась, що аж народжу нарешті. Вау! Супер!

    Медсестра відправила Настю на огляд до лікаря.

    — Що це? – Федір Степанович дивився на розмальований живіт Насті із задертими на лоба окулярами.

    — Кавун херсонський, – відповіла та. – Я старалася. По малюванню в школі було відмінно.

    — Та я бачу, що не баклажан одеський, - налаштувався на Настіну хвилю лікар.- А більше зайнятися не було чим?

    — Ульотно вдалося намазюкати. Я балдію, - продовжувала Настя.

    — Я теж прибалдіваю. А ще кажуть, що вагітність – не хвороба. Ось, – вказав на живіт Насті. - І симптоми, і ускладнення. Ходімо, таємна внучка Пікассо, народжувати. Твоя зоряна година настала. Коли ванну кімнату відвідуватимеш, не полінуйся вимити цей шедевр, – лікар зателефонував до родового блоку. - Дівчатка, зараз до вас Настю привезуть. Цю-цю, про яку я говорив. Її ви впізнаєте. Дуже акуратно з дівчинкою. Співчуваю, і заздрю. Нічому не дивуйтеся, залежалася вона у нас. Я згодом підійду.

    Василина, залишившись у порожній палаті одна, думала, що занудьгує без Насті. Спочатку вирішила прийняти душ і заразом змити фарбу із живота, а потім засісти за читання папки з новими творами Єгора. Не тут-то було, після душу, як тільки зручно вмостилася в ліжку, відчула сильні спазми внизу живота. Коли Василину привезли в передпологову, вона не змогла втриматися, щоб не розсміятися, хоч від болю зводило зуби. У передпологовій по діагоналі їздила Настя на ліжку з коліщатками, при цьому обіцяючи народити, знайти Гену-заразу й відірвати у нього дещо, завдяки чому їй доводиться зараз несолодко.

    — О подруго, і тебе сюди? Як ми з тобою колективно зібралися потомство світу подарувати! - зраділа Настя.

    — Настя, не буянь! - кричала акушерка, у розпорядженні якої було кожні п'ятнадцять хвилин прослуховувати серцебиття Настиного плоду. Але щоб прослухати, акушерці щоразу доводилося гальмувати ліжко з Настею і укладати буйну породіллю в горизонтальне положення.

    — А мені так легше, – огризалася Настя. - Поклади тіло, де взяла.

    — Трохи неприємно, але заради дитини можна й потерпіти, - заспокоювала акушерка.

    — Трішки? Триндець, як боляче. Щось я навіть дрейфити починаю. Я тут по ходу коні не двину? Стрьомно якось. Хто спиногриза виховувати буде?

    — Такі, як ти, Настя, не двигають. Твою б дику енергію та в мирне русло, - коментувала акушерка.

    Василина спокійно і абсолютно беззвучно переносила перейми, що наростали. Акушерка весь час підходила й питала:

    — Дитино, ти народжуєш чи спиш? Я не розумію.

    Зате по триповерховому мату Анастасії було видно, що процес йде повним ходом.

    — Настя, ти б не матюкалася хоча б, - просила акушерка. – Усім погано, але поводяться культурно.

    — А ти заліпи вуха чимось і не слухай. Мені так легше. Морально, – не здавалася Анастасія.

    Коли о шостій годині ранку лікар повідомив їй, що настав час перейти до фінального акорду і перевів на пологове крісло, Настя заволала:

    — Я не хочу народжувати! Втомилася. Більше не буду. Згодна, щоб різали.

    Лікар спокійно відповів:

    — Звичайно, ось все кину і буду тобі кесарів розтин робити. Давай швиденько народиш цього і більше не будеш.

    У Насті народилася гарненька трикілограмова дівчинка. На відміну від мамки, спокійна. Коли інші немовлята репетували, Настіна донька злегка попискувала і весь час тягла в рот своє крихітне рученя.

    Через годину Василина теж стала мамою великого хлопчика. Цей був дуже крикливий.

    Часто Василина уявляла, якою буде її дитина. Тепер, побачивши це зморщене, але до болю рідне личко, вона зрозуміла – у її житті з'явився головний чоловік.

    ***

    Коли Льошка прийшов до Толіка, щоб повідомити, що став батьком, той пиячив. Як виявилося, Анжеліка забрала Тішку й пішла, доки Толік був на роботі.

    — Як пішла? Куди? – дивувався Льошка. Він наївно вважав, що у Толіка з Анжелікою просто ідеальна сім'я.

    — До коханця, Льош. Там такий мужик, що я йому не рівня. Француз, при бабках, з аристократичним корінням, живе неподалік Парижа.

    — Це точно? Не схоже на Ангела, – Льошка все ще не вірив.

    — Точніше не буває. Вона подала на розлучення. А поки Дені їй винайняв квартиру, де вони житимуть до суду.

    — Суду? Ти хочеш залишити в себе Тішку? Але ж вона мати?

    — А я батько, Льоша. Якби вони жили в країні, куди не йшло, але Франція, Льоша, ти розумієш, Франція? Мій син виросте за тридев’ять земель від мене і називатиме татом цього Дені. Гаразд, розберуся. Мені Давид непоганого юриста підігнав, все вирішить. Давай зараз не про мене. Я за тебе радий, Льош. Васька – не Анжеліка, до француза не втече. Ти вже привітав жінку?

    — Ось збираюся.

    — Поїхали разом. На моїй тачці, але ти за кермом. Я трохи випивши. Купимо квіточки. Вона фіалки любить, але де ж узимку ти їх візьмеш? Давай гелієві кульки замовимо? - креативні ідеї так і перли з Толіка.

    — А не полопаються? Мороз же, – заперечив Льошка.

    — Ні, купимо новорічні кульки та дощику. Ялинку нарядимо, - остання ідея Толіку сподобалася найбільше.

    Ялинки під вікнами пологового будинку не виявилося, тож новорічним деревом зробили невелику яблуню. А на снігу Льошка з Толіком витоптали «Молодець!».

    Василина відсипалася після виснажливих пологів, коли в дверях палати з'явилося знайоме личко Насті:

    — Васька, підйом! Там, мабуть, тобі мужики настаралися. Позир у вікно.

    — Настя, і що ти ніяк не вгамуєшся? Лежала б, - трохи дорікнула Василина, але зібралася й підійшла до вікна. Побачивши її, і Льошка, і Толік почали активно жестикулювати. Настя підсунула Василині листок, на якому маркером було написано слово «Супер!» Василина притиснула листок до вікна. Толік втік до машини, знайшов чорний маркер і захопив листочки від непотрібних документів. На чистому боці одного листка Толік написав: «Що потрібно?», Льошка писав «Люблю!»

    Василина відповіла: «Пакет внизу, список» та «Я теж люблю!»

    Поки Льошка бігав забирати пакет зі списком необхідних речей для Василини та новонародженого, Толік написав на трьох листочках «Чого смачного хочеться?» Василина відповіла «Котлетки». Настя подивилася докірливо і додала ще один аркуш «Багато». Толік про всяк випадок написав «А можна?» Настя відповіла "Потрібно". Подивившись на здивований погляд Василини, пояснила:

    — Я не жрун по життю, але їхня кашка реально не вставляє. А нам цих орунів годувати ще.

    Василина написала маркером на двох листочках «Каструльку котлеток». Толік у відповідь підняв лист з написом «Буде!»

    За дві години Настя з Василиною об'їдалися котлетами по-київськи з ресторану «Тихий гай», а поруч із ліжком стояв пакет із усім, що було замовлено у списку. Коли Василина розкладала все в тумбочку і під пеленальний столик, натрапила на листівку, на якій зображені були фіалки. У написі ручкою Ліса впізнала Толіковий почерк:

    Будь щасливою – це все, що хочу я.

    Будь щасливою, за це я п’ю бокал вина,

    Будь щасливою, хоч не зі мною, хоч і не моя…

    Назавжди твій Толік

    Василині дико захотілося ревіти. Сльози вже навернулися на очі, коли розум послав сигнал організму, що не можна нервуватися, щоб не пропало молоко. Тепер вона повинна думати не про себе, а про крихітного Феденьку. Він був головним чоловіком у її житті, важливішим за Льошку, за Толіка, за будь-кого. Її життя наповнилося особливим змістом.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Ксенія Демиденко
    19.03.2023 13:33
    До частини "ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ"
    Іноді такі люди, як ковток живої води. Саме таку дівчинку я зустріла була і саме в лікарні. Нам тоді апендицит видалили. Лежали, сміялися цілий день, а увечері животи боліли. Три дні, а так запамяталися)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    19.03.2023 13:43
    Спойлер!
    ой, сміятися зі швом - це не дуже безпечно але я рада за Вас і Василину, що вам трапилися такі дівчата
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ксенія Демиденко
    19.03.2023 13:49
    Так, лікар нам якраз і малював перспективу "шви розійдуться", але молодість така дурнувата, як згадаю. 18 років, де вони?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше