Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ

    Навчатися в інституті Василині подобалося. Вона розуміла, що поки що йдуть тільки лекції та практичні заняття, тобто «розслабуха» та «безнапряг» за термінологією студентів. А ось ближче до Нового року, коли підуть заліки та іспити, іменовані гучним лякливим словом «сесія», буде складніше. Але Василина не думала про те, що буде, вона думала, що є. У групі її любили за простоту, людяність та вміння щиро допомагати.

    — Ланіна, рятуй, ніхто цієї філософії, блін, не вчив, - примчав за десять хвилин до початку практичного заняття Ромка Самсонов. – А препод передумав хворіти. Мені хтось пояснить, як можна лише три дні хворіти? І сидів би вдома ще з тиждень на лікарняному. Зарплата капає, увімкнув тілик - і насіння жуй, пивом запивай. Ні, йому філософію розповідати пече, нас мучати приперся.

    — Рома, філософію не вчать, а розуміють, - намагалася пояснити Василина, але хто її слухав. І доводилося заводити з Едуардом Євгеновичем, професором, який вважав, що філософствувати - це як жити, таку дискусію про світогляд Канта, щоб вистачило на все практичне заняття і нікого більше не спитали, бо не встигли. Після заняття Едуард Євгенович йшов розчарований тим, що мало часу було на розкриття трансцендентальної теорії великого німецького філософа, а вся група косо поглядала на Ланіну, яка взагалі вміла вимовляти це слівце і знала, що це таке «трансцендентальна теорія». Рома, звичайно, не витримував:

    — Ланіна, а тепер для такого тупого чела, як я, що це ви так завзято обговорювали з паном професором, що він аж червоним став? - улюблений Ромин заскок на парту прямо перед Василиною. Та ледве встигла прибрати підручник із зошитом.

    — Трансцендентальна теорія – це неемпіричні умови емпіричного знання, - спеціально зарозуміло відповіла Василина, бажаючи лише одного, щоб Рома відчепився.

    — Ага, ну звісно, я все зрозумів. І чого ти така розумна, Ланіна? Красиві дівки розумними не бувають, - Рома відверто вивчав вираз обличчя всезнайки групи.

    — Я – виняток, Ромчик, - шуткувала Ліса. – З будь-якого правила завжди є виняток.

    — Так отож. Дико екзотична ти мадам, - погоджувався Рома. Хлопцю подобалася Ліса, він навіть відчував якусь легку закоханість, але розумів, що така йому не по зубам.

    Василина не вписувалася в рамки звичайного студентства: у гуртожитку не зависала, плітки її не цікавили, навіть якщо потрапляла на тусовки, то спиртне не вживала. А от поспівати під гітару, потанцювати від душі, розповісти купу анекдотів, поржати з чудизмів викладачів, скласти сценарій – будь ласка. І ще – Василина Ланіна, на яку заглядалися навіть старшокурсники, ні в кого не закохувалась, уникала поцілунків. Василина відкидала всілякі загравання, причіпки, натяки і навіть відкриті тексти на предмет переспати. Дівчина поводилася вкрай обережно, дотримуючись правил трьох «не»: не пити, ні з ким із хлопців не залишатися наодинці, не попадатися на «підстави».

    Спроби звабити гарну першокурсницю нахрапом або просто нахабно затягти до ліжка швидко припинилися, але з'явилися наполегливі залицяння у вигляді квіточок, шоколадок, ксероксу потрібного матеріалу. Василина рятувалася жартами. Ось і Ромка з її групи теж весь час не відходив від предмета обожнювання.

    - Ланіна, а як щодо побачення? - заглядаючи в красиві зелені очі Василини, пропонував Ромка. – У кіно сходимо, у театр, у цирк на клоунів позиримо, поржемо, а?

    - Ром, я зустрічаюся тільки з чоловіком, якого люблю, - як «Отче наш» повторювала Василина. – Ключові слова «чоловік» і «люблю».

    І ця загадкова фраза діяла. Хлопцям набридало, вони розуміли, що у Ліси може хтось бути поза стінами інституту, тому відставали, бо з Василиною краще дружити, ніж бути в немилості.

    Пропозицію Льошки сходити до театра Василина сприйняла із задоволенням, тим більше, що Льошка їх з Ґулею водив уже і в Ботанічний сад, і на різні виставки, разом гуляли Хрещатиком.

    - А Гулю візьмемо? – наївно спитала Ліса, думаючи, що то рядове дозвілля, вихід у світ з метою не засидітися вдома.

    - У Гулі інші плани, я питав, - Льошка справді вибачився перед Гулею за те, що хоче побути з Василисою наодинці, і та збентежилася, але зрозуміла.

    - Знову Ванька приїде, значить, - зробила висновок Василина. - Так, той до театру не піде. Не розуміє, як можна дивитися дві години на кривляння акторів та метушливу біганину по сцені купи народу, - цитувала Василина Ваньку. Хлопець, коли приїжджав до столиці, тягнув Гулю то на базар щось купувати, то в магазин із тією ж метою. Після цього був обов'язковий похід у гідропарк на гойдалки-каруселі. Поведінка великої дитини. Але всі гроші, які заробляв у батьковому ресторані, спускав без жалю. Гуля, що звикла економити на всьому, намагалася його зупиняти в шаленому триньканні, але Ванька тільки сердився.

    - Чоловік має заробляти, а жінка – витрачати. Ось я хочу тобі чогось купити такого гарного, - і тягнув у перший магазин, що підвернувся, звідки обов'язково виходили з якоюсь, нехай і невеликою, покупкою.

    Вистава Василині сподобалася, бо це була весела комедія за п'єсою Мольєра «Уявний хворий». Головний герой - мсьє Арган, сумуючи від нічого робити, нафантазував собі віз і візочок різних болячок. І дочку він хотів видати за лікаря, щоб той його постійно лікував. Потім і сам уявив себе лікарем.

    Насміявшись від душі протягом двох годин, Василина із задоволенням обговорювала з Льошкою гру акторів, декорації, костюми та проблеми, що автор з режисером щедро прикрили гумором.

    – А ми що, не додому? - здивовано запитала Ліса, коли помітила, що Льошка прямує в протилежний бік від метро.

    - Та щось апетит розгулявся. Підемо в один класний ресторанчик, тут недалеко. Там смачно годують, – усміхаючись своєю доброю усмішкою, запропонував Льошка.

    - Ти думаєш, що Гуля не встигла зварити чогось такого? Мама твоя точно на кухні начаклувала, якщо Гуля була зайнята, - Василині відверто хотілося додому. – Незабаром одинадцять. Якщо на метро запізнимося?

    - Візьмемо таксі. А не приїде таксі, подзвонимо Толіку, - було видно, що всі варіанти Льошка продумав наперед. - Ти ж у ресторанах не особливо була?

    — Ну, як сказати. Майже не вилазила з ресторану, - посміхнулася. – Я про сімейний Красовських.

    — То не рахується. То робота. А так, щоб посидіти, повільно поїсти смачного, поговорити?

    — Такого досвіду небагато. Ходімо. Тільки я салатик і морозиво. Там є морозиво?

    — Там є все, - пообіцяв Льошка.

    Ресторанчик, що знаходився в підвальному приміщенні, Василині сподобався своїм затишним дизайном. Столики розташовувалися в імпровізованих нішах, і, таким чином, відвідувачі відокремлювалися один від одного перегородками зі штучним плющем. Приємна офіціантка принесла меню.

    — Я буду салат «Цезар» та пломбір із джемом. Але ти на мене не дивися, замовляй, чого хочеш, – попередила Василина і закрила своє меню, – Ти великий мужик, тобі харчуватись треба добре.

    Льошка замовив свинячі реберця з карамеллю і такий самий салат, як Василина, не тому, що був сильно голодний - просто хотів потягнути час до того, як мав зізнатися дівчині в почуттях і відразу ж приголомшити її пропозицією про заміжжя. Коли на столику з'явилася пляшка вина, Василина одразу попередила:

    — Будеш, як алкаш, пити сам. Я не п’ю.

    — Наллєш хоча б трошки і вдаси, що п’єш, щоб я не як алкаш, - пожартував Льошка. Василина прийняла такі правила гри і навіть цокнула своїм келихом Льошкін келих, але пити все одно не стала.

    - Що це за страва така? – Василину здивувало поєднання – жирне м'ясо та солодка карамель. Судячи з того, з яким апетитом поглинав цей делікатес Льошка, це було смачно.

    – Пояснювати складно. Спробуй, - він невимушено відокремив шмат м’яса виделкою і підніс Василині до губ. Та без сорому стягнула з виделки апетитну їжу, і гримаса блаженства розпливлася на її обличчі.

    - Смакота-а-а-а-а! Ось чим столичний бомонд харчується.

    - Може, й тобі замовити? – наполягав Льошка. – Одного разу наїсися на ніч – фігура не зіпсується.

    - Ні, на ніч я важкого не їм не через фігуру, кошмари снитимуться. Ти мене ще якось приведеш сюди, тоді й спробую. Чи з Гулькою прийдемо, а? Щоправда, вона може до кухаря побігти питати, як це готується, – пожартувала Василина. – Тоді готуватиме щодня і воно вже не здаватиметься таким незвичним.

    — Ця може, - погодився Льошка.

    Коли офіціантка забрала брудний посуд і принесла морозиво, а потім поставила на стіл гарні свічки та букет трояндок з короткими ніжками, серце у Василини тьохнуло. З легкої нервозності Льошки вона зрозуміла все раніше, ніж він вийняв з кишені коробочку з обручкою й озвучив:

    — Василина, виходь за мене заміж? Обіцяю любити, жаліти і на руках носити. Я розумію, це дещо спонтанно, але я про це давно думав, - кров шалено стукала у скронях; серце, завмерши, раптово зайшлося низкою судомних скорочень. Хвилини в очікуванні відповіді загрожували стати вічністю. Василина відчувала себе загнаною в кут ланню – бігати начебто вміє, але куди бігти, і чи варто? Відповісти Льошці на його «Люблю» - «Це твоя проблема», як це робила Василина з багатьма хлопцями інституту, не можна було. Він повинен був зрозуміти, що поквапився, але в жодному разі не образитися.

    — Льош, але ж ми з тобою так мало один одного знаємо, - перше, що знайшлася відповісти Василиса.

    — Я теж раніше думав, що для подібного кроку необхідно вивчати дівчину, як доісторичну копалину – довго-довго. А ось тебе, мені здається, завжди знав. Якось одразу зрозумів, що моя половинка, причому – найкраща, - Василина і сама відчувала те саме, тому вірила. Але Льошку вона могла назвати другом, братом, рідною людиною, а от як про чоловіка ніколи навіть не думала. Можливо, тому що серце було зайняте Толіком. Ось розлився Толік по всьому серцю – і більше не лишилося нікому місця.

    — Льоша, ми навіть з тобою не цілувалися, - легкий рум'янець прикрасив щічки Василини, і вона зніяковіло підняла очі на Олексія, що сидів навпроти. Той теж зніяковів, адже у своїх фантазіях він не лише цілував Василину, а й дозволяв собі мріяти про більше.

    — Згоден, недолік. Виправимо, хоч зараз, - і поки він не перейшов до дій, Василина майже скрикнула:

    — Ні, ти не зрозумів! Я не планувала виходити заміж до завершення інституту.

    — Тобто, хто б не був на моєму місці, він би все одно отримав від воріт поворіт? – категорично спитав Льошка.

    — Не ображайся. Ти мене погано знаєш. А заміжжя – то відповідальний крок. Люди мають…

    — Давай ти все ж подумаєш, - перебив Льошка. Йому страшенно не хотілося отримувати категоричне «Ні». – А я почекаю. Ти не зобов'язана відповідати «так», я розумію, що маєш право на вибір. І я не найкраща кандидатура для такої, як ти. Намріяв собі, ідіот, - Льошка подумки лаяв себе останніми словами, адже знав же, що може нарватися на відмову.

    — Льош, ти хороший. Ти дуже хороша кандидатура, але ти не думав, що то я не готова до заміжжя? – вирішила згладити напруження Василина.

    — Ти нічого не втрачатимеш. Абсолютно нічого. Просто в твоєму житті з'явиться людина, яка тебе дуже любитиме. Ця людина і зараз тебе любить, але якось неофіційно, - намагався жартувати Льошка, хоча кожен жарт йому давався складно.

    — А я? Якщо я не покохаю? – не дуже вірила Василина у народні повір'я зразка «стерпиться – злюбиться».

    — А мені достатньо буде поваги, - і на такий мізер погоджувався Льошка.

    — А якщо я люблю іншу людину? - Василина вирішила йти ва-банк.

    — Це правда? І хто він? Ванька начебто Гулею зацікавився. Єгор? Чи хтось інший? – у Льошки похололо все всередині. Цієї перешкоди він якось не продумав.

    — Інший, - як лезом полоснуло по серцю Олексія.

    — А він? – ледве вичавив з себе. – Знає?

    — Ні. Він далеко. У нього дружина. І мені його треба забути. Ти знаєш рецепт, як можна розлюбити? – Василина прочитала багато психологічних статей про дитячі закоханості, і майже в кожній говорилося про те, що цю моральну прив’язаність-залежність треба перерости. Але ніде не вказувалося, як це зробити практично.

    — Клин клином вибивають, - натякнув Льошка.

    Дорогою додому в таксі мовчали, хоча Льошка й тримав у своїй руці Василинину долоню. Коли хлопець викликав ліфт, Ліса, не бажаючи залишатися з ним у замкнутому просторі, іронічно заявила:

    — Льош, не знущайся, на третій поверх всього піднятися. І світло скрізь є, не встигли лампочки перегоріти. Ходити корисно, - вона зібралася мчати сходами, але Льошка її зупинив:

    — А раптом я хотів залізти на дах, щоб на зорі подивитися?

    — Не дуркуй, твоя мама вже, певно, хвилюється. Повертаємося після дванадцятої, - Василина почула по специфічному сопінню псів, що сходами спускається собаковод Данилов зі своїми двома бульдогами. Чоловік завжди вигулював своїх вихованців пізно, щоб не нервувати людей. Цього дня він якось спізнився. Василина інстинктивно відбігла від сходів й потрапила прямо в обійми Льошки. Хлопцю, за великим рахунком, цього й треба було.

    Василина не встигла відсахнутися, як Льошчині губи зустрілися з її теплими, ароматними від помади. І матінка природа взяла своє. Льошка сильніше обійняв дівчину і, забувши, що вона надто юна, і, можливо, недосвідчена в питаннях пристрасних поцілунків, акуратно розсунув її пухкі губки, щоб зустріти язик, що втікав. Для них двох цей поцілунок тривав вічність. Для Василини такий поцілунок був справжнім відкриттям. Усі попередні поцілунки з іншими дівчатами, які були у Льошки до цього, потьмяніли у світлі нових відчуттів, що дарують досі невідому ненаситність. Льошка розумів, що цей мед незабаром закінчиться, але він пристрасно хотів ще.

    — Вибачте, що перериваю, але ти мені потрібен, Льош, - голос Толіка жорстоко перервав бажане задоволення. Василина ніби за помахом палички повернулася з паралельного виміру, подивилася спочатку на Льошку, потім на Толіка, що стояв біля розкритого ліфта, який, мабуть, його й привіз.

    — Толік? А ти чого тут? - запитав Льошка.

    — Анжеліці кесарів розтин роблять. Подзвонили. А в мене машина барахлить. Можеш підвезти? І це, твоя мати каже, маєш четверту негативну? Сказали донора знайти про всяк випадок, - Толік говорив, і весь час дивився на Василину. Він і не уявляв, як це боляче бачити, коли кохана дівчина цілується з іншим. А тут ще інший – найкращий друг.

    — Не питання, Толян, але тут один нюанс, я випив. Трохи, зовсім трохи, — винувато повідомив Льошка, вже шкодуючи про той келих вина за вечерею.

    — Гаразд, давай ключі, я сам поїду, - трохи роздратовано сказав Толік. — Витери помаду навколо рота.

    — Я не пила, – як грім серед неба, пролунав голос Василини. – Можу здати кров.

    Здивування можна було прочитати на обличчях обох чоловіків. Вони майже разом поставили те саме питання:

    – У тебе також четверта негативна? Не може бути, - така група крові була реально рідкісною, але не цього разу.

    — Так. Поїхали швидше, - покомандувала Василина.

    — Я й забув, що у тебе хобі – рятувати, - на ходу кинув фразу Толік, вриваючись у темноту двору слідом за Льошкою. Ніч обіцяла бути напруженою.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Мавка (Ганна Заворотна)
    18.03.2023 16:35
    До частини "ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ"
    До речі, десь три роки, як чую, що тепер найбільш рідкісною групою стала третя негативна З четвертою негативною знаю лише одну людину, з позитивною - більше
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ксенія Демиденко
    18.03.2023 17:45
    До частини "ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ"
    Мені вже казали, що надто багацько у творів героїв з четвертою негативною. Але там на цій особливості завязані сюжектні ходи. Щодо третьої негативної - то так, бо у нас у госпіталі донорів шукали саме на цю групу крові. Усі інші ще на початку війни наздавали достатньо.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    18.03.2023 18:19
    Спойлер!
    спочатку казали, що мало донорської третьої, а потім почали казати, що взагалі зараз саме третя стала рідкісною. Щось змінилось у цьому світі Троє - це небагато, до того ж, що Льоша й Анжеліка - двоюрідні
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше