Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ

    Толік зразу з вокзалу взяв таксі до лікарні, а не додому. Незвично було йому бачити змарнілого батька в палаті на лікарняному ліжку під крапельницею. Поруч сиділа бліда мати. Помітивши старшого сина, слабка посмішка проявилася на її втомленому обличчі.

    - Толік, синок, ти побудь з татом, а я до лікаря сходжу, поговорю, - попросила й зразу ж залишила палату.

    - Батя, ну ти, блін, даєш. Не можна ж так лякати, - Толік завжди дивився на міцного й сильного батька, і йому навіть в голову не могло прийти, що у того може щось, а тим більше серце, заболіти.

    - Так вийшло, син. Хотів, звісно, на твоїх карапузів глянути, хоча б одним оком, але якщо що, поки мамка вийшла, ти ж старший, не кидай матір, сама вона з усім не впорається, - Володимир стиснув руки в кулаки. У Толіка навернулися сльози на очі, а язик не зміг повернутися сказати, що карапузів вже немає.

    - А не зарано ти почав таке дурне говорити? – спробував підбадьорити батька Толік.

    - Ти знаєш, так скрутило, що думав усе, каюк. Ні, Гнат, виявляється, зараза, вміє масаж серця робити. Відходили лікарі наші. І головне ж, нічого такого не робив, просто з Гнатом дерево пиляли, - шуткував Володимир.

    Пізніше від матері Толік дізнався, що батьку потрібна операція. А на операцію – гроші.

    - Я так розумію, багацько треба, - озвучив проблему Толік, метикуючи, де взяти кошти на операцію. – Можу, продати машину.

    - Я тобі продам! – сердито гаркнула Ліза. – Є один варіант, але Вова уперся. Твоє завдання вмовити його продати цьому Горохову готель. Він нам триста років не потрібен. Хоч би з рестораном впоралися. А батько твій ще й клубом боксерським зайнявся. За все хапається, а роки вже не ті. Зараз за тобою Гнат заїде, я з батьком залишуся.

    - Може, я побуду, а ти б відпочила? – запропонував Толік.

    - А я відпочиваю, синку. Мені гарно лише там, де твій батько. І йому спокійніше буде. Я знаю. Не зможу вдома без нього, - Толік навіть не сумнівався, що мати вчинить саме так. Він з ніжністю подивився на матір, заздрячи їхнім з батьком стосункам. Толік уявив у подібній ситуації себе і Анжеліку. Якими вони будуть через двадцять п’ять років спільного життя? І чи будуть? Відігнавши гнітючі думки, Толік помітив у кінці коридору Гната, що крокував у білому халаті з бахілами на ногах. У руках тримав два невеликих пакети.

    - Тут ліки, які встиг дістати, - він простягнув один пакет Лізаветі. – Дівчата з ресторану там їжі наклали, поїж і Вовчика погодуй, - віддав другий, об’ємніший пакет.

    - Дякую, Гнат. Їдьте з Толіком додому. Вові все одно треба спати, - вдячно мовила Лізавета.

    Спочатку Гнат з Толіком заїхали до ресторану повечеряти. Потім, коли приїхали об одинадцятій годині додому, Гнат показав ту чортову гілку, через яку Володимиру стало зле.

    - Йди, синку, відіспись, завтра багато справ доведеться зробити. Ледве не забув, у твоїй кімнаті тимчасово живе дівчинка, - попередив Гнат. І зразу ж на Толіка нахлинула гаряча хвиля збудження. – Думали, доки тебе немає, то нехай поживе. Дах потік через цю гілку. Дівчинка спить вже, певно, тому можеш у гостьовій перекантуватися. Чи у кімнаті Єгора та Ваньки.

    - А що, їх немає вдома? Навіть Ваньки? – хапався за рятівну соломинку Толік.

    - У Єгора заліки, іспити, цеє, сесія, короче. А Ванька на змаганнях в Чернігові. Бокс. Пацан серйозно зайнявся спортом. Чи то завтра має повернутися, чи то післязавтра. Головне, що кімната їхня у твоєму розпорядженні. А то дівчинка притомилася, в ресторані після школи простирчала, допомагала. Така старанна, аж жалко її.

    - Дядько Гнат, а ти спати зараз будеш? – Толік розумів, що йому в будинок не можна. Усвідомлення того, що Василина в домі одна, в його кімнаті… І він вже завівся, уявляючи відверті сцени за участі предмету його симпатії.

    - Та ні, трохи хочу полікуватися, - Гнат показав припасену пляшку горілки. – Якщо не спиться, ходім, побазікаємо. Це допомагає розслабитися.

    У гостьовому будиночку, де мешкав Гнат, було затишно, навіть й не схоже було, що це житло холостяка. Розмову повели про справи:

    - Я не сильно шарю в цифрах, але поколупався у звітах і зрозумів, що від готелю самі збитки, - почав Гнат. – Ти своїм свіжим оком подивишся завтра. Лізавета права, доки є можливість тому Горохову втюхати – треба здихатися її й не мучитися.

    - Ти батьку про це говорив? – поцікавився Толік.

    - Тричі на день, як «Отче наш». Пиляв, як столітнього дуба. Я пиляю, а він впирається. Хвилюється, що люди без роботи лишаться. Скільки там того персоналу. Якщо розширити ресторан, то половину спокійно забрати можна. Але за такі гроші, за які вони працюють зараз, простіше на базарі влаштуватися, чесне слово, - міркував уголос Гнат. – І проблему на операцію махом би вирішили. Я, звичайно, пропонував продати свій маєток, але там така хатинка несерйозна у зарослому кропивою та лопухами саду, що ніхто ж не позариться. Та й грошей від такого продажу мало зрубати можна.

    - Гнат, я все спитати хотів, але якось не до того було. А чому ти не одружився? Я ж бачу, ти до жінок не байдужий, мати подобається, - випиті сто грам горілки трохи розв’язали Толіку язика. Раніше б він свої здогадки так відверто не озвучував.

    - Подобається – то слабо сказано. Во баба, ні, жінка, - Гнат відстовбурчив великого пальця правої руки. – Я її люблю. Ша, не дивись на мене так, платонічно, лише очима. Все ж краще, аніж нікого і ніяк. А взагалі баби переважно зарази!

    - Ух ти, а чому так? – не зрозумів Толік різкого переходу.

    - Любив я одну жінку, - почав своє зізнання Гнат. – Тоді вона була ось такою, як дівчинка наша, Васька. Але ця головаста, розумна, а Галина була отруйною. Тільки я цього не помічав, любов засліплює. Вона мріяла про брошку. У магазині, на вітрині стояла та клята брошка. Я й поперся, бо ладен був їй подарувати усе, що хотіла. Головне ж, вдало вкрав, але коли її замели менти, здала. Так вперше потрапив на термін. А там понеслося, поїхало.

    - А Галина? Ти її ніколи не шукав? – Толіка цікавила історія з дівчиною. Під цю історію Гнат десь у себе нарив ще пляшку. Толік навіть не був проти, адже так добре сиділи, душевно говорили.

    - А навіщо її шукати? Та, що зрадила раз, за першої можливості зрадить багато разів. Лізу я поважаю, тому що вірна жінка. Вона мене боїться, я це бачу, а от даремно, її не ображу, навпаки – приб’ю кожного, хто намислить лихе. Але її розумію. Я й сам себе боюсь, якщо чесно. Щодо баті не боїсь, я в млинець розіб’юсь, але йому допоможу. Він мене від вірної загибелі врятував. Таке не забуду, не зможу. І якщо що з батьком, але все буде гарно, знай, що я завжди допоможу. А ти що ж, без своєї принцеси приїхав, я дивлюсь?- перевів тему Гнат.

    - У неї робота, пізніше під’їде, - збрехав Толік.

    - Ну-ну, сімейне життя – складна штука, - немов усе знаючи й розуміючи, відповів Гнат.

    Потім ще довго говорили про гілку верби, що так недоречно впала, про те, що усі дерева у дворі й поблизу двору треба обстежити, про хворий кущ троянд, який довелося викинути й посадити новий, про погоду. І нарешті, коли Гнат заснув на дивані й відверто захропів, Толік, пристойно захмілілий, пішов у будинок. Він зовсім забув, що в його кімнаті тимчасово перебуває Василина.

    Підготувавшись до уроків, що мали бути наступного дня, Василина послухала недовго музику, а коли відчула, що засинає, вимкнула світло й почала мріяти. Серцевий напад, що трапився з Володимиром Петровичем, примусив її згадати батьків, миле обличчя мами, вічного оптиміста батька.

    З вікна Толікової кімнати Василині не було видно двору, тому вона не знала, що Толік приїхав. Крізь сон Ліса відчула, що її хтось цілує. Дівчинка спочатку списала все на сон. Такий сон їй був приємним, адже він дарував бажане, тому Василина не поспішала відкривати очі. Але коли вона відчула, що невідомий зовсім без одягу, і жар його тіла розбудив в ній відчуття, які її лякали, Василина швидко прийшла до тями й зрозуміла, що поряд Толік. І, судячи по запаху спиртного, не зовсім тверезий.

    - Толя? – трохи відштовхнувши Толіка, що обійняв її своїми міцними великими руками, спитала пошепки. Ліса навіть не знала, що їй робити.

    - Ага, я. М-м-м, - занурившись у легку кофтинку Василининої піжамки, промимрив Толік, і продовжив крізь легку тканину тертися об дівчачі маленькі груди.

    - Що ти робиш? – оторопіло спитала Василина.

    - Займаюсь з тобою коханням. Чи тобі це не подобається? – хриплуватим голосом проговорив Толік. Василина погладила його обличчя й відчула хвилюючий укол вечірньої щетини на своїх долонях. Ось те, про що так мріяла Василина, але ця близькість лякала. – Не відштовхуй мене. Чудово, що ти приїхала, - він цілував її знову й знову, довгими, приємними поцілунками зі смаком вина, розстібаючи кофтинку. – З якого часу ти стала носити піжами, Енжи? – спитав Толік, і лише тепер Василина зрозуміла, що Толік перепив і подумав, що вона, Васька, його Анжеліка. Нічого дивного, адже темно і вона лежить на його дивані. Нарешті Толік безцеремонно запустив свою руку до просторих шортиків Василининої піжами, і Лісу підкинуло з дивану. Дівчина злякалася таких відвертих пестощів більше, аніж якби зі стелі на подушку впала отруйна змія.

    - Я не Анжеліка, Толік! – вигукнула Василина, підбігла до вимикача, натиснула на нього тремтячими руками, і кімнату зразу ж залило приємним рожевим світлом. Ліса соромливо відвела погляд від неприкритого оголеного тіла Толіка. Винуватець Василининого переляку примружився від різкого світла і, обернувшись ковдрою, сповз з дивану, після чого почав збирати свої речі, які перед цим розкидав по кімнаті. Вперше Ліса дивилася на Толіка не як на бога, а зі співчуттям, адже факт п’янства вона віднесла на рахунок хвороби Володимира Петровича.

    Толік, ховаючи очі, ледве дійшов до дверей і лише там він повернувся до неї обличчям. У його очах Василина побачила вогонь диких, темних сил, які роздирали його зсередини.

    - Пробач, маленька. Я не повинен був… не мав права… до тебе так торкатися, - голос його захрип і він відвернувся, не витримавши пильного погляду Василининих зелених очей. – Пробач мене. Коли я піду, закрий двері на шпінгалет, будь ласка.

    Толік кинувся до ванної під холодний душ. Він сварив себе останніми словами, не знаходячи виправдання. Якого лішого він пив з Гнатом? Толік згадав перелякані очі Василини і мріяв відмотати час назад, щоб усього цього інциденту не відбулося. А з іншого боку, він дякував усім святим, що не зайшов надто далеко, жити з усвідомленням того, що перетворився по п’яні на ґвалтівника, точно не зміг би.

    Василина так і не змогла заснути до ранку. Вона весь час згадувала дотики Толікових рук, поцілунки. Усе тіло Ліси палало так, немов у неї була температура під сорок градусів. Зранку дівчинка помітила подразнення на обличчі – від Толікової щетини. А ще вона знайшла у ліжку, коли його застеляла, Толікову футболку – не всі речі забрав. Чомусь повісила на стілець, вирішила віддати увечері. Навіть не поснідавши, боячись зустрітися з Толіком де-небудь, вона рано-раненько втекла до школи. Усі вчителі, як і однокласники, помітили її в’ялість і повну пасивність на уроках. Ліса пояснювала, що то від хвилювання за здоров’я Володимира Петровича.

    Весь день Василина намагалася розібратися в тому, що відбулося. І прийшла до висновку, що власне нічого такого не відбулося – просто Толік був п’яним і подумав, що на дивані лежить Анжеліка. Ото й все. А вона просто намріяла там собі щось, мала дурепа, закохана в того, кого любити не можна.

    ***

    - Ліка, ти чому не приїхала? – суворий голос матері в телефонній слухавці обіцяв неприємну розмову.

    - Тому що я не можу все кинути й мчати за першої ліпшої вимоги, ма. І який толк від мене там? – не розуміла материних претензій Анжеліка.

    - Ти маєш бути поруч з чоловіком. Чи ти хочеш лишитися не при справах? Якщо Красовський зараз не приведи Господи помре, керувати усім доведеться Толіку, тому що і Єгор, і Ванька ані освіти, ані досвіду не мають. І тобі не потрібен буде той дорогий Київ, - причитала мати.

    - Мама, що ти мелеш? Я ні за які коврижки не повернусь до нашого болота, - Анжеліку весь час дратувало бажання матері керувати всіма. – Є ще Лізавета Григорівна. Вона прекрасно впорається з керуванням. Вона б і містом могла керувати, не те, що готелем з ресторанчиком.

    - Розберися швидко зі своїми справами і миттю сюди. Красовські мають бачити твою участь. І не забувай, їхня сирітка все ще небезпечна для тебе.

    Нагадування про Василину подіяло. Наступного дня Анжеліка перенесла усі покази квартир на інший час і помчала в рідне місто. Коли вона приїхала до будинку Красовських, там нікого не було. В Толіковій кімнаті Анжеліка побачила багато речей Василини – створювалося враження, що дівчина взагалі переселилася сюди. А на стільчику висіла Толікова футболка. Це Ліку неабияк розізлило. Вона ж бо уявляла наївні поцілунки Толіка з Василиною, перехресні погляди двох закоханих, а тут усе було значно серйозніше. У Анжеліки з’явилися серйозні аргументи для великого скандалу. І вона рушила до лікарні, знаючи, що там точно зустріне або Толіка, або Василину. В ідеалі – обох зразу. А якщо ні, то провідає свекра.

    Толік страшенно жалкував про те, що відбулося, про те, що напився і забув, що в його кімнаті Василина. А він же відчував, що то не Анжеліка, тіло дружини він чудово знав. Проте, стійкий запах парфумів, щоб їм, тим парфумам, увімкнув підсвідомість. Весь ранок Толік чекав Василину на кухні, хотів попросити пробачення вже будучи тверезим, але так і не дочекався. Від Гната дізнався, що Василина втекла до школи не поснідавши. Не важко було здогадатися, що дівчинка уникала його. Це ще більше пригнітило. Ні про що, крім Василини, думати не міг. Цифри мелькали у Толіка перед очима, поки він звіряв рахунки готелю і ресторану, але мозок відмовлявся думати. Гнат, немов і не пив, тверезий, як огірок (от що значить – загартування), стояв над душею і вимагав факти.

    - Поїхали до батька, я не здатен сьогодні що-небудь рахувати, - відверто зізнався Толік.

    - І правда, до біса ті рахунки. Й так зрозуміло, - плюнув на дурну затію Гнат, і вони з Толіком поїхали до лікарні.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.