Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ

    Для Василини поїздка на вихідні до Кіровська була ковтком свіжого повітря, порцією цілющої вологи для душі, що всихала від тривог та сумнівів. Чи правильно вона вчиняє? Льошка їхав малювати кіровські пейзажі, а Василина хотіла побачити Єлизавету Григорівну з Володимиром Петровичем, Ваньку з Гулею та Єгора з Катериною. Окремим обрядом був похід на могилку до батьків.

    Єлизавета Григорівна, нагодувавши велику родину, зібрала все дитяче населення й повела дітей на подвір'я гратися, щоб батьки мали час на відпочинок. Катерина, Василина та Гуля зібралися в кімнаті останньої поговорити про своє, про жіноче. Катерина хвалилася фотографіями з весільної подорожі, розповідаючи, який це був казковий час.

    — А ось тут я клацнула Єгора в той момент, коли він дізнався, що скоро стане татом! - Катерині досі було смішно дивитися на здивовано-розгублений погляд свого чоловіка. Це потім він тішився, але спочатку був у стані, який було складно охарактеризувати. Єгор його швидко описав: «Я просто очманів. Але це було класно!»

    — Ти теж вагітна? – для Василини ця новина була відкриттям.

    — Так. Ось ми з Гулею вирішили так синхронно народити й порадувати Красовських спадкоємцями, - не приховувала свого задоволення Катерина. Прочитавши подив на обличчі Василини, Катя поспішила прояснити усі нюанси. - Ти думаєш, я переживаю через те, що з моделей доведеться піти? Розслабся, мені це маппет-шоу вже достоту набридло. Я реально хочу бебіка. Від Єгора. Він прикольний татко буде. Дівчатка, він такий гарненький. Ніколи не думала, що мужики можуть бути настільки лапочками. Причому, мене не нудить і почуваюся я чудово, якщо не брати до уваги нічний жор. Вдень все нормально, а з вечора починається.

    – А я взагалі на їжу не можу дивитися. Особливо на жирне, - із цими словами Василини спочатку замовкла Катерина, а потім багатозначно поглянула на подругу й Гуля.

    — Я правильно зрозуміла, ти також? – першою не стрималася Катерина.

    — Ага, - зізналася крізь усмішку Василина. - За компанію, щоб не відставати від вас, дівчата.

    — То це справжній бебі-бум! Гуль, а тобі на УЗД уже сказали, хто буде: хлопець чи дівчинка? – не вгамовувалась Катерина.

    — Не відомо ще. Так розташована дитинка, що не зрозуміло, - Гуля говорила, а сама не могла відвести сяючих очей від Василини. Вона здогадувалася по поведінці подруги про її цікаву поведінку ще коли сиділи за столом, але все списувала на свою недовірливість.

    — Я ось в одному журналі розумному знайшла давньокитайську таблицю. Виявляється, за датою зачаття та за віком мами можна дізнатися стать дитини. У Єлизавети Григорівни все збіглося з її трьома синами. А давайте перевіримо? У мене хлопчик виходить. Василина, а в тебе? Якщо, звичайно, знаєш, коли бебіка з Льошкою забабахали, - Катерина почала нишпорити ногами по підлозі, шукаючи свої капці. - Зараз сходжу, знайду цей журнал. Я його взяла з собою.

    — Звісно, знаю, - впевнено відповіла Василина. - двадцятого червня.

    — Ух-ти, яка точність! Загалом назви місяця достатньо. Я зараз прийду, - і Катерина помчала за журналом.

    За десять хвилин вона повернулася і, знайшовши у верхній панелі таблиці місяць «червень», спитала Василину:

    — Питання, звичайно, провокаційне, але скільки тобі років? Тут потрібен вік мами.

    — Двадцять три роки. І хто там виходить? - Василина намагалася зазирнути через плече Катерини в той таємничий журнал, що містив дивовижну таблицю, яка відкривала таїну статі майбутньої дитини.

    — Вітаю, буде донька! Хлопець у вас із Льошкою вже є, правильно, тепер тобі ляльку треба. Так, Гуль, тобі теж двадцять три? - перемикнулася Катерина на Гюльчатай.

    — Ага. Тільки я не знаю, у травні чи на початку квітня це сталося, - з властивою їй сором'язливістю, промовила Гуля, смикаючи поділ строкатого халата.

    — А я тобі скажу, що це навіть не має значення. Що у травні, що у квітні – пацан буде. О, як усе прикольно складається. Я з Єгором уже перетерла. Ще місяць допрацюю в агентстві, а потім звалю звідти на фіг. У нас, правда, є одна, вона з пузіком знімалася, але я не хочу. Мені в Кіровську подобається. Єгору теж тут добре пишеться. А що, є ідея купити ділянку геть там біля річки й будиночок збудувати. Поки дрібний буде рости, збудуємо, облагородимо. Як у Єлизавети Григорівни парк у мене навряд чи вийде, але чим чорт не жартує, а раптом і я освою ландшафтний дизайн? Зате все поряд. Мені тут так подобається. А тебе Толік так і буде експлуатувати до семи місяців? – інтонація Катерини змінилася, коли вона звернулася до Василини.

    — Він не експлуатує. Я сама вирішила попрацювати ще трохи. Тим більше, що графік плаваючий, та й Сергій, менеджер наш, вчить мене на машині їздити, не хотілося б кидати, потім не до цього буде, – зізналася Василина. - Льошка теж бурчить, щоб я не напружувалася сильно. Якби не ці ранкові вивороти, то миритися можна.

    — Із Федькою теж такі вивороти були? – обережно спитала Катерина.

    — Ні, з Федькою усе так тихо, мирно і спокійно було, що я й забувала іноді, що вагітна, - зізналася Василина.

    — Ну, то ж пацан був, а це лялька. Та й одна на другу вагітність рідко буває схожа, - підсумувала Катерина зі знанням справи, ніби була лікарем-гінекологом із багаторічним стажем. - Гуль, а ти чого мовчиш?

    — Хлопчик – це точно? - Гульчатай мало не плакала від такої звістки, яка її, як виявилося, спантеличила. - Ця таблиця точна?

    — О-о-о-о! Не кисні. Не думаю, що дуже точна. Завжди є винятки. Даремно я це затіяла. Ти хотіла доньку? Так не вечір ще, Ванька тобі стільки спадкоємців зробить, аби тільки встигала народжувати, - жартувала Катерина, але бачила, що Гуля засмутилася. А там і до сліз справа дійшла, тому і Василині, і Катерині довелося заспокоювати Гулю, яка розплакалася. Василина запевняла, що виховувати хлопчика – одне задоволення, Катерина навпаки, розповідала, як їй важко давалося виховання сестри Наді.

    — А Ванька доньку так хоті-і-і-ів, - голосила Гульчатай.

    Катерина багато разів пошкодувала, що почала розмову з цим календарем. Ще більше пошкодувала, коли увечері розпочалася розмова з Єгором. Катерина, в принципі, не планувала із чоловіком ні про що говорити. Василині та Гулі вона повідала не про всі особливості перебігу її вагітності. З деякого часу її охопило дике бажання фізичної близькості. І це тоді, коли і провідний її гінеколог, і всі прочитані нею статті на цю тему стверджували, що в першому триместрі треба утриматися від сексу. Щас! Цього Катерині хотілося ще більше, ніж було.

    — Кать, у тебе дуже дивний організм, не знаходиш? - усміхаючись про себе, констатував факт Єгор. Він не приховував, що такі атаки дружини на його тіло йому дуже подобалися, але, як будь-який чоловік, він боявся, чи це не зашкодить та ще й у таких кількостях дитині. Ось і тепер він не встиг зайти в їх з Катериною спальню, як вона майстерно його роздягла й завела на всі можливі обороти.

    — Якщо ти проти, я піду на кухню й наїмся з горя, - почала погрожувати Катерина. Але Єгор уже полонив її у свої обійми і не збирався нікуди відпускати.

    — Звичайно, підеш, але пізніше, - запевнив він й зразу ж втопив кохану дружину в подушках.

    Через годину Катерина пробралася, як злодій, на кухню і, взявши два йогурти, чотири пиріжки, шматочок шоколадного торта і два солоні огірки, повернулася назад до спальні. Єгор не став іронізувати, дивлячись на такий набір провіанту, але за його поглядом Катерина все зрозуміла.

    — Засуджуєш? Я сама не в захваті від цієї ненажерливості, але так хочеться їсти, - починаючи з тортика і пропонуючи Єгору приєднатися, спробувала поскаржитися на долю Катерина.

    — Їж на здоров'я. Тобі ж тепер і за себе, і за того хлопця в пузі треба навертати, - Єгор відверто милувався Катериною, що жувала, - Огірки, я так зрозумів, на фінал?

    — Ага, – підтвердила Катя. – У Єлизавети Григорівни вони такі смачні та хрусткі. Смакота!

    — Толік теж завжди мамині огірочки хвалив. Особливо, коли… Гаразд, – Єгор вирішив не продовжувати тему. Він навіть не знав, чого це раптом у нього з вуст зірвалося саме це. Хоча, знав – останніми днями думав лише про брата. Єгорові було боляче дивитися, як брат сам руйнує себе.

    — Можеш не приховувати, знаю, що п'є. Чула, як розмовляли Гнат із Володимиром Петровичем. Ти з'їздив би до нього, поговорив, з'ясував, чого йому не вистачає для щастя? – радила Катерина.

    — Сім'ї йому не вистачає. У Анжеліки все в її Парижі налагодилося. Прикинь, двійнят чекає, вже три місяці. А Толік мріяв, що йому Тішку віддадуть. Анжеліка мала не найкращий період, але вагітність жінку змінює… Дивлюся на тебе і ще раз переконуюсь – дуже змінює…

    — І ця вагітна? Капець! Що ж це у світі робиться? Усі масово вирішили бебиків завести, - Катерина відкусила надто великий шматок тортика і смішно замастилася навколо рота. Поки жувала, Єгор багатозначно дивився на неї:

    — Що означає «і ця»? Ти себе з Гулею маєш на увазі? Так співпало. Зате разом із візочками гуляти будете. Компашка молодих матусь, як зараз бачу цю милу картину. Це ж добре, наші діти разом гратимуться. Краса! Як ми у дитинстві.

    — Бери вище. Василина теж…

    — Василина? – Єгор склав усі пазли разом, і гримаса смутку проступила на його обличчі. - Зрозуміло, якого рожна Толік запив. Ідіот. Він дочекався, поки Льошка зробить Васьці другу дитину і прив'яже назавжди. Що тут скажеш? Ноу коментс.

    — А якщо це дитина Толіка? - видала, як завжди, те, що думала, Катерина.

    — З чого ти взяла? Тобі Василина сказала?

    — Прямо вона мені нічого не казала. Але я з логікою дружу. Вагітні тупіють, але не настільки, щоб не зрозуміти очевидного. Коли ми вираховували, хто у нас народиться: дівчатка чи хлопчики, то Василина сказала, що дата зачаття двадцяте червня.

    — Ну то й що? – не розумів досі Єгор, куди верне Катерина.

    — Ну, ти, блін, даєш. Це дата нашого з тобою весілля, чоловіченьку! Вже забув? Вітаю! – майже образилася Катерина.

    — Я не забув, просто…

    — Просто на весіллі... нашому... Василина була без Льошки. Усік? А ось Толік ні на крок від неї не відходив. Танцювали, обіймалися, а потім зникли кудись. Ферштейн, до чого я хилю?

    — Ти геній, Катька! Значить, Василина чекає від Толіка на дитину, а той, звичайно ж, нічорта не знає?

    — Судячи з усього, не знає. А може й знає. Може й п’є, бо Васька його послала на небо по зірочки. І я її розумію. Стерво ще те твій братик, - Катерина укололася об недобрий погляд Єгора, зрозуміла, що з критикою Толіка вийшов перебор, сипонула солі на рану, тому замовкла, потім запитала: - Знову будеш втручатися?

    — Самі навряд чи розберуться. Скільки ж можна? Я, наприклад, втомився на ці муки дивитися. Та й черв’як вини трохи гризе за той роман написаний. Тепер точно знаю – про родину, рідних і знайомих зась щось писати, - видав свої висновки Єгор.

    — А ти певен, що Василині Толік так само необхідний, як вона йому? – намагалася примусити зважити усі «за» і «проти» Катерина.

    — Впевнений. Просто вона закопала це почуття дуже глибоко, боячись, що її не зрозуміють і, мабуть, щоб не зашкодити Льошці.

    — Ось Льошку мені якраз і шкода. Такий чоловік! - хрумкаючи огірками, міркувала Катерина.

    — Я типу в цьому місці маю ревнувати? – напівжартома запитав Єгор.

    — Можеш і поревнувати. У журналах пишуть, що це чоловікам корисно.

    — Щось ти занадто багато почала журналів читати, - дорікнув Єгор.

    — Ти ж не показуєш свій новий роман, ось я й долучаюся до масової преси. Хоч би розповів про що пишеш? Мені ж цікаво.

    — Про зека. Я тут з одним чоловіком познайомився, то він мені історію свого брата розповів. Доля – захитаєшся. Незвична, але нікому б не побажав. Ось я тільки не впевнений, що тобі у твоєму становищі можна всі ці жорстокості читати. Може, краще все ж таки журнали поки погортаєш? – Єгор відверто турбувався про моральний стан дружини.

    — Ти навіть Василині не даси почитати? – з часткою ревнощів спитала Катерина.

    — Якщо і вона вагітна, то не дам. Вагітним потрібні позитивні емоції.

    ***

    Переступивши поріг Толікового барліга, Єгор відчув стійкий запах спиртного, хоча по Толіку й не скажеш, що останній тиждень пив безпробудно. Навіть був поголений.

    – Привіт, великому письменнику! – привітався Толік і, зачинивши за братом двері, провів до зали. На низькому столику біля дивана стояла недопита пляшка пива – свідчення нещодавнього лікування від вчорашньої п'янки. - Щось сталося, що ти згадав про свого брата?

    — Сарказм твій зацінив. Ніхто про тебе не забував. Батько та мати хвилюються. Не приїхав на вихідні, хоч обіцяв. Що за жалоба? Та ще й тривала?

    — Та як сказати… Наречена від мене втекла, - посміхаючись, пожалівся Толік.

    — А у тебе вона була? Не пам’ятаю, - дорікнув Єгор.

    — Кіра.

    — Ти що ж серйозно збирався з нею одружуватися? Я думав, жартуєш.

    — Які жарти? Ми навіть заяву до РАГСу подали. Я їй сукню купив. Білосніжну, пишну, гарну. А вона втекла, залишивши записку на дзеркалі у ванній кімнаті. Ось, почитай, - і Толик простяг Єгору блокнотний лист, на якому було написано дуже рівним і красивим почерком: «Пробач, Толь. Ти класний. Але я буду шукати СВОГО Грея. І так, я «Пурпурові вітрила» прочитала, але книгу в тебе забрала. Ти багатий, ще собі купиш, а в мене залишиться про тебе пам'ять. Бажаю і тобі або чекати на свою Ассоль, або ставати капітаном! Бувай! Дякую за все!"

    — Прикинь? Мені чекати? Та я краще куплю яхту і капітаном зроблюсь. Гарну ідею з капітаном подала. Можу навіть у рожевий колір пофарбувати... яхту. Тільки ось з Ассоль засідка, — сердито вигукнув Толік, коли побачив, що Єгор підняв очі від записки.

    — Слава Богу, що ця Кіра виявилася розумнішою, ніж я думав. Тобі було мало Анжеліки? Що ти робиш? Ти ж руйнуєш і своє життя, і Васьчине. І цій Кірі мало не зіпсував життя. Прокинься! Зізнайся, нарешті їй, що любиш, що ніхто тобі, окрім Васьки, не потрібен, що дурієш, бо вона не поряд, і будьте щасливі. Скільки ж можна один одного мучити?

    — Єгорушка, це не твій черговий роман. Не все так просто, як ти гадаєш. Я зізнавався і неодноразово. Але вона мене посилає і каже, що любить Льошку. Один Федька – ще куди не йшло, але тепер матиме двох Льошчиних дітей. Я просто не маю права все ламати. А ще Льошка виграв цей чортовий конкурс. Йому запропонували в Австрії ілюструвати книжки. Робота - зашибись! Звичайно ж, він поїде. Я б на його місці теж поїхав. Розумієш? Він поїде разом із Василиною. Раніше я бодай її бачив, а тепер... Значить, не доля.

    Якщо раніше Єгор мав сумніви, говорити Толіку чи не говорити про можливе його батьківство, то тепер розумів – треба, бо брат уже дійшов до ручки. Єгор розумів, що від його рішення залежатимуть долі трьох: Василини, Толіка і Льошки. З цього трикутника найменш болісно він міг видалити лише Льошку.

    — А якщо вона від тебе вагітна? Адже у вас на нашому весіллі щось було? – вирішив провести шокову терапію Єгор.

    — Щось... Я жити після цього "щось" не можу. Я спати з бабами не можу. Але Василина сказала, що дитина її та Льошки…

    — І ти повірив? А якщо ні? А якщо твоя? – не зупинявся Єгор.

    — Звідки ти це все знаєш? Васька щось сказала?

    — Не мені. Катьці. Толя, тобі треба з Василиною поговорити. У вас є шанс бути щасливими. Зроби все правильно хоча б зараз. Чоловік ти чи хто?

    — Єгоре, якщо ти маєш рацію і це моя дитина, я тобі пам'ятник за життя зроблю! – Толік і сам підозрював, що Василина могла бути вагітною від нього, але намагався вірити її переконливому «це наша з Льошкою дитина!». Він згадав, як вона це говорила з опущеними очима. Та й приїзд Василини до нього додому Толік ніяк не міг пояснити. А от якщо дитина його, тоді все було логічно та мотивовано.

    — Пам'ятник не треба, а от якщо будинок допоможеш збудувати, буду вдячний. І ще, я не лише для тебе стараюся, якщо чесно, – розставив усе на свої місця Єгор.

    — Зрозуміло. Заради неї. У тебе завжди усе було заради неї. Як тільки ти Льошці дозволив з нею одружитися?

    — Бо сам не хотів бути на місці Льошки. Адже вона колись від нього все одно б пішла. Питання часу. Навіть якщо б не пішла, знати, що твоя жінка постійно мріє про іншого – ще те покарання. Але зараз не про мене, а про тебе. Що робитимеш?

    — Ти на колесах? - запитав Толік. Бажання прояснити каламутну ситуацію затьмарило йому розум.

    — У такому вигляді до Василини я тебе не повезу. Приведи себе в порядок. Не треба на неї перегаром дихати. У ній уже живе твоя майбутня дитина. Пам'ятай про це. Завтра на роботі все обговоріть. І не пий більше. З борделем теж зав'язуй, а то не рівна година, нову Кіру притарабаниш додому. Ти обстежувався, вона тобі на згадку нічого не лишила венеричного?

    — О, дожився, менший братик мене повчає, - Толік вирішив припинити моралі Єгора, яким не було видно ні кінця, ні краю.

    — А хто тобі ще правду скаже, як не я? Ти ж всюди начальник, а в своєму житті розібратися не можеш. Щодо яхти ти це серйозно?

    — Авжеж. Рычкою поплавати, рибку половити. Батя давно хотів. Вони з Гнатом цю ідею щороку обговорюють, але гроші як не в готель вбухають, так в ремонт ресторану.

    — Тоді з мене теж частка. Май на увазі, - Єгор поплескав брата по плечу і пішов. Толік дивився йому вслід з порога й радів, що має брата. Колись він був меншим, сприймався, як нерозумна малявка. Але час зробив їх чоловіками, і в якийсь момент вони зрівнялися, стали друзями, Єгор вже повчає його, Толіка. Фактично Єгор своїм приходом відродив Толіка до життя.

    ***

    Вранці в салоні з'явився Льошка без Василини. Толіку навіть не довелося питати, чому її немає, Льошка сам прозвітував:

    — Толь, Василина до свого лікаря поїхала, буде через годинку чи півтори.

    — Щось серйозне? – не зміг приховати хвилювання Толік.

    — Ні, плановий візит. Аналізи, огляд, вага, тиск. Ти ж знаєш, – пояснив Льошка, на ходу відчиняючи свій кабінет. Вже кілька днів Олексій упорядковував документацію та вводив у курс справ нового Толікового заступника Антона, оскільки збирався виїздити за кордон.

    — А у неї лікар тямущий? - у Толіка на ходу народилася ідея. - Може, в приватну якусь кандейку її оформити?

    — Ні не потрібно. Василина точно не захоче. Ларисі Петрівні вона довіряє.

    — А як знайти цю Ларису Петрівну? Це для Катьки Єгорової, - збрехав Толік. – Теж шукають нормального лікаря.

    — У поліклініці біля нашого будинку. Вона сьогодні до години на прийомі. Подзвони Єгору, нехай з'їздить, домовиться, - Льошка навіть не підозрював, яку скриньку Пандори сам у цей момент відкрив.

    ***

    Толік почекав у коридорі, доки Лариса Петрівна Широкова прийняла всіх своїх пацієнток, і лише після цього увійшов до кабінету. Пакет із цукерками та коньяком одразу налаштував жінку на продуктивну розмову з Толіком. Він представився братом Василини, що страшенно стурбований станом своєї улюбленої сестри.

    — Розумієте, так сталося, що вона працює в автосалоні. Щодня вона у мене на очах. Відверто кажучи, я стурбований її ранковими, а то й серед дня нападами нездужання, - грав роль дбайливого брата та начальника Толік.

    — Я й сама їй казала, що не завадило б взяти лікарняний, щоб на період, доки пройде ранній токсикоз, побути вдома. Але хіба ж сучасних жінок можна посадити вдома? Каже, що легше, коли чимось зайнята.

    — А який у неї термін вагітності?

    — УЗД показало сім тижнів. Це перший триместр, проблемний період, – пояснила лікарка.

    — А може її на збереження покласти? - запропонував Толік. - Я б умовив. Розумієте, мені головне, щоб племінник чи племінниця здоровенькими народилися. - Толік швидко прикинув, скільки тижнів минуло з тієї ночі. Виходило саме сім.

    — Зараз у цьому потреби немає. А нудота та погане самопочуття можуть бути наслідком резус-конфлікту. Я виписала їй препарат. Якщо його регулярно приймати, то проблем не повинно бути. Тим більше, що у Василини це вже друга вагітність, – спокійно міркувала Лариса Петрівна, не розуміючи, наскільки цінну інформацію зараз видала.

    — Резус-конфлікт? У Василини? – уточнив Толік.

    — Так. У неї четверта група крові негативна, а у чоловіка позитивна, - намагалася пояснити лікар.

    — Зрозуміло. Отже, зупинимося на лікарняному. Ви можете його зараз виписати? - запитав Толік.

    — Вона була в мене вранці, не скаржилася.

    — Розумієте, у салоні тхне бензином, багато народу з мікробами та вірусами ошивається. Воно їй треба? – Толік вийняв конверт із грошима та поклав на стіл, завалений паперами.

    — Якщо ви наполягаєте, то випишу. Тиждень чи два? – спитала лікарка, забравши конверта.

    — Краще, звісно, два. А там буде видно. Дуже вдячний за розуміння, - Толік усміхнувся і вперше за останній час відчув себе щасливим. Значить, Василина носить під серцем його дитину, тому що з Льошкою у них ніякого резус-конфлікту бути не могло. І це Толік знав точно. Він тримав у руках не просто папірець-лікарняний, це був квиток у прекрасне майбутнє. А ще вчора він не вірив у його існування.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Мавка (Ганна Заворотна)
    19.03.2023 18:26
    До частини "ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ"
    Спойлер!
    Добре, що Кіра виявилася такою розумною О, вже на стадії вагітності виявляється правда - резус-конфлікт
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше