Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ

    Толік пробув у батьків п’ять днів. Весь цей час він немов стояв на верхівці вулкану, що ось-ось мав прокинутися й залити все навколо розжареною лавою. Таємно спостерігаючи за тим, як Льошка то малював Василину, то розмовляв з нею увечері, то плескався у річці, немов дитина, Толік дико ревнував, але висловити так своє невдоволення, як це робили Ванька і Єгор, не міг, бо не мав на це права.

    — Толян, ти цього жениха більше не привозь, а то він на Ваську якось плотоядно дивиться, - заявив Ванька. – І мені він не подобається.

    — Зате Василині начебто подобається, - дражнив Толік, якому теж складно було спостерігати за милуванням Ліси і Льошки.

    — Зате Єгору і мені не подобається, - стояв на своєму Ванька, чухаючи кулаки.

    — Василина сама має право обирати, з ким їй спілкуватися, - сердито мовив Толік. – Якщо хто забув, то після вступу Василина жити буде у Топазових. Тому з ними сваритися не варто, я так думаю.

    — Взагалі зашибись! – розстроївся Ванька й пішов у клуб, щоб застосувати свої кулаки на боксерських грушах, а не на ненависному художнику з Києва. В принципі, Льошка йому як людина подобався, але постійний неприкритий інтерес до Василини дратував, будив негарні почуття. Потім Ванька наїхав на Єгора. Увечері, після двогодинного знущання над грушею, Ванька знайшов Єгора, який списував, як для Ваньки, страшенно товстого зошита. Зошит миттєво був вилучений для того, щоб цілком заволодіти увагою брата.

    — Я не врубився, ти так і будеш калякати щось, доки Васька в рагсі з ЦИМ не опиниться в кращому випадку? – прямим текстом напав на брата, який очманів від чергової Ваньчиної танкоподібної виходки.

    — Охолонь. Чого ти завівся? – Єгору складно було перемикнутися із свого літературного світу на світ реальний. У нього там орки зАмок чарівний осадили, вимагаючи у лицарів чарівний кристал, а тут Ванька з претензіями.

    — Я думав, у вас з Ваською любов. Ти тут, а вона в альтанці з художником милується. Я чогось не знаю?

    — Ти багато чого не знаєш, Ванєчка. Але це твоє щастя. Любов? Вона любить іншого. Не художника так точно, йому навряд чи щось світить. Така відповідь тебе влаштує? - спробував без особистостей пояснити Єгор.

    — Криндець! Ще якийсь чмир? І ти ручки звісив і нічого не робиш? – Ванька примружився, немов хотів просканувати палітру почуттів брата.

    — А щось треба? – здивовано спитав Єгор.

    — Вкажи йому місце, набий морду, прояви себе. Я можу допомогти, - запропонував Ванька.

    — Не маю сумнівів, Вань. Але я ЙОМУ не зможу ані місце вказати, ані тим паче морду набити, - Єгор розумів, що Ванька говорить явно не про Толіка, інакше б таким сміливим не був.

    — І що ти такий культурний, ага? Навіть потовкти піжона не годен?

    — Цивілізований, Вань. Різні у нас з тобою підходи до вирішення проблем. Не лізь, якщо хочеш, щоб Васька була щасливою. Нехай сама розбирається, - порадив Єгор, висмикнув з рук брата зошит і пішов дописувати фентезі-главу, бо в його уявному світі все було чітко й зрозуміло.

    — А ти точно знаєш, що вона його любить? – трохи подумавши, спитав Ванька.

    — Точніше не буває. Заведи собі дівчину, напругу зніме, - дав ще одну пораду Єгор.

    — Тобі допомогло? – примружившись, спитав Ванька.

    — В якійсь мірі так, - відверто відповів Єгор. – Ну от, думку втратив, тепер не скоро допишу. А стільки ідей було. Ваня, ти музу мою прогнав, - іронічно бурчав Єгор, - Якщо не остаточно вбив.

    — Нікого я не проганяв. Ледве що, Ванька винен, - хлопець вмикнув телевізор і завалився на своє ліжко.

    — Взагалі супер! Ти – геній, братан. А може мені заважає цей ящик?

    — Заважає, йди до залу. Хоча, там, певно, батьки серіали дивляться. Гостьова зайнята. Горище вільне, - запропонував Ванька. – Я читав, що якийсь там писака на горищі кабінет собі облаштував, - на повному серйозі з розумним виразом обличчя мовив Ванька.

    — Ти? Читав? Вже непогано! Тому й писав той нещасний на даху, що у нього ось такі родичі недалекі були, - згорнувши зошита й прихопивши ручку, Єгор попрямував до дверей.

    — Ти куди? – спитав Ванька.

    — Горище освоювати, - буркнув Єгор.

    ***

    Прямуючи до Кіровська, Толік був готовий зізнатися Василині у своїх почуттях. Побачивши її у випускній сукні, він ще більше переконався, що треба діяти. Але слова матері про те, що його зізнання зараз може зашкодити дівчині з вступом, трохи відсторонило Толіка від намічених планів. Він знав, що означає для неї вступ до вузу, наскільки серйозний це етап у житті, тому після глибоких роздумів вирішив, що зробить це після того, як Ліса вступить і переїде до Топазових. По-перше, вона вже не буде під наглядом матері, по-друге, буде ближче до нього, а по-третє – її навчанню нічого не загрожуватиме. А ще до того моменту Толік планував розпрощатися з Анжелікою, бо їхній шлюб вже вижив себе настільки, що розлучення бачилося цілком безболісним актом, адже навіть експерименти у ліжку не викликали у Толіка й сотої частки тих відчуттів, які викликала просто оголена спина Василини.

    Як просто сказати: «Почекай, поморвчи, зачаїсь!» А якщо навіть природа штовхає тебе назустріч тій, яка у снах і у мріях? Толіку вартувало мовчання неймовірних зусиль, але найголовніше табу полягало навіть не в тому, щоб розчарувати матір. Толік боявся налякати Василину своїм зізнанням. Якби він тільки знав про її почуття, то й секунди не завагався б. Але він не знав…

    У неділю небо затягло чорними важкими хмарами якось дуже швидко, як це буває перед літньою грозою. Ліза Григорівна з чоловіком поїхали в ресторан перевіряти, чи зачинені вікна на веранді, тому що це був вихідний день, а працівники частенько забували вікна чи кватирки відчиненими. Лишившись на правах старшого в домі, Толік допоміг Льошці занести почату ним картину й мольберт до хати, бо з самого ранку Топазов захопився малюванням місцевих пейзажів квітника Лізи Григорівни.

    — Єгор, а Ванька де? – вигукнув Толік, побачивши брата, що зачиняв вікна на другому поверсі будинку.

    — На дивані дрихне. А чо? Розбудить?

    — Нічо, бачиш, яке суне? Хвилююсь все ж. Васька з вами? – вирішив спитати, хоча на двісті відсотків був переконаний, що Василина з братами.

    — Блін, вона ж на могилу до батьків пішла. Я бачив, як квіточки узяла й пішла. Там же сховатися нема де, - Єгор щось ще говорив, але Толік вже схопив велику чорну парасольку з прихожої, ключі від машини Ігната і, швидко завівши неповороткий позашляховик, помчав рятувати від зливи Василину.

    Кладовище знаходилося в годині ходьби від дому Красовських і в десяти хвилинах їзди на машині. Толік приїхав вчасно – ливень ось-ось обіцяв напоїти спраглу суху землю, а Василина, розуміючи, що скоро почнеться сильна злива, сховалася під дубом.

    — Знайшла, де стати. А якби блискавка? Чого тебе понесло на кладовище в таку погоду? – накинувся Толік на дівчину. – Швидко в машину, бо зараз як уллє.

    Василина не очікувала побачити в такий момент Толіка, ще менше вона була готова до його грізних дорікань, тому покірно пішла за ним до машини. Сильний вітер немов підганяв її до укриття. Варто було їй всістися на переднє сидіння, а Толіку на водійське й зачинити за собою дверцята, як небо прорвало.

    Толік навіть не намагався заводити машину, тому що двірники з таким дощовим потоком не впоралися б. Та й не було особливої потреби їхати саме зараз, можна було сильну зливу перечекати в салоні машини.

    — Перечекаємо сильний дощ, коли утихомириться, поїдемо, - пояснив Толік. Його погляд впав спочатку на колінця дівчини, ледве прикриті коротким ситцевим платтячком в горошок, потім піднявся до грудей і швидко переключився на обличчя, зустрівшись із здивованим поглядом зелених очей.

    — Ти завжди будеш мене боятися? До пенсії? – пожартував. Василина посміхнулася.

    — Я не боюсь, - дівчині від його пильного погляду здавалося, що на ній немає навіть цього тонкого платтячка. – Тобі здається. Не очікувала, що так швидко затягне. Думала, встигну, - немов виправдовувалася за те, що в таку погоду опинилася далеко від дому й змусила хвилюватися за себе.

    — Проїхали. Пробач, що насварив. Реально злякався. Часто ходиш до батьків? – змінив тему Толік.

    — Місяць не була, ось, вибралася.

    — Прибирала?

    — Там було чисто. Я розмовляю з ними. Це може здатися дивним. Не говори мамі своїй і тату, а то подумають, що у мене з головою проблеми…

    — Не бійся, не скажу, я розумію. Ми не зможемо замінити тобі батьків. Тим паче, таких, якими були твої. Маму твою я мало знав, а от батько. Мировий мужик. Був. Ти на нього схожа… характером. А зовнішньо, начебто ні на кого. Видно, був хтось у роду такий гарний, - Толік сварив себе останніми словами за те, що веде розмову не туди. І дощ, як на зло, не стихав.

    — Напевно. З родичами у мене засада, - погодилася Ліса і її щічки стали рожевими від комплімента.

    — Але ти маєш знати, що тепер назавжди ти наша сестричка. Хоча й не по крові, - Толік навіть і не здогадувався, як сприйняла Василина ці його слова. Сестричка. Звичайно, а чого вона ще хотіла? Лише сестричка.

    — Я також мріяла про брата. Тепер цілих три. Але мені подобається, - зізналася Василина.- Чудово, коли велика родина.

    Доки вона говорила, Толік не зводив очей з пухких дівочих губ. Немов одурманений якимось невідомим наркотиком, він потігся назустріч бажаній дівчині, але до реальності його повернув стукіт у бокове скло дверцят. Стукала жінка з дитиною. Толік відчинив дверцята. Промокла до нитки жінка з дитиною років п’яти на руках, благала довезти їх додому.

    — Я заплачу, - просила жінка. – Боюсь, синок захворіє. Дощ холодний.

    Толік відкрив задні дверцята і впустив до салону матір з сином. Розуміючи, що Гнат його приб’є за мокрі сидіння, Толік не міг відмовити. А ще він був вдячний вищим силам, що відвели від хибного вчинку.

    ***

    Переступивши поріг квартири, Анжеліка по порядку зрозуміла, що Толік ще не повернувся з Кіровська. Він приїхав надвечір наступного дня, коли Анжеліка вже побувала у лікаря і точно знала, що перебуває на шостому тижні вагітності.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.