Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА

    Спочатку після виписки з пологового будинку Анжеліці допомагала її мама - Любов Павлівна. Вона взяла на себе прибирання, приготування їжі та прання всіх речей, включаючи дитячі пелюшки та льолі, тому молодій мамі залишалося тільки возитися з малюком та займатися собою. Через болісний шов Анжеліка не могла лежати на животі (а так хотілося!), та й на боці було ще боляче. Але лікар рекомендував спати і годувати лежачи то на одному, то на іншому боці, тому, перемагаючи незручності й біль, Анжеліка виконувала рекомендації.

    Молоду маму дратували постійні вгадування, чого такого хочеться Тишці, що він жалібно пхикає. Тишка не плакав, він завжди починав з того, що кривив свій маленький ротик, і вже на цьому етапі у Анжеліки починалася паніка: що не так? Писк переростав у монотонне хникання, що доводило матусю, яка не виспалася, за п'ять хвилин до стану «зараз когось укушу». Найчастіше перепеленання чи годування рятувало ситуацію, і Тишка знову поринав у солодкий сон. Скоро Анжеліка помітила, що Тішка добре і довго спав тільки перебуваючи у неї на руках або лежачи на її животі.

    Не любив він сам залишатися у незатишному ліжечку, хоча дбайлива бабуся наштовхала подушок та ковдру де треба і де не треба.

    Любов Павлівна ненав'язливо підказувала дочці щодо догляду за малюком. Поки Толік працював, Анжеліка мала помічника, який і коляску витягне на вулицю, і розважить, коли туга навалиться, і делікатно вкаже на помилки.

    - І у цьому халаті ти збираєшся чоловіка зустрічати? - Любов Павлівна підняла домиком вищипані й красиво домальовані брови, демонструючи своє обурення.

    - Мамо, я не на подіумі, а в декреті. Може, ще вечірню сукню накажеш вдягнути? – Анжеліка знала, що незалежно від її коментарів мати не образиться.

    - Дівчинка моя, ти навіть не помітиш, як занедбаєш себе. Волосся жирне, ноги не голені, халат висить, як ганчірка. Потім дуже складно повертатися з образу дружини, що перетворилася на бабу.

    - Повернуся, ма. Вже чого, а з такого образу я повернуся, - запевнила матір Анжеліка, але критично подивилася на себе в дзеркало й пішла перевдягатися у спортивний костюм.

    Часто Любов Павлівна любила згадувати, як сама народжувала своїх дочок, звичаї та смішні випадки у пологовому будинку.

    - Як я намагалася підвестися після пологів, але боялася впасти. А тоді, коли впав, можна було довго провалятися. Лікаря чи медсестру не докричишся. Це зараз кнопочки в палаті, а тоді виходиш на коридор і репетуєш на все горло. Разом зі мною лежала Галя, жінка взагалі без почуття гумору. А медсестра Юля навпаки, гуморна до чортиків. Після обіду згадала Галя, що їй сказали прийти і зважитись, щоб дізнатися, скільки набрала чи скинула грам. Галя завалюється і з розбігу: «Де тут вішатися можна?» Юля, продовжуючи робити мені укола: «Вішаються у нас на третьому поверсі. Але треба вранці, нічорта не їсти, а не заштовхати перше з другим і дожовувати запіканку». У Галі очі з орбіти і запіканка трохи застрягла. Цікавість перекрила розум, вона й питає: «А чого вранці?» Юля із серйозним обличчям: «Щоб медперсоналу було чим цілий день займатися, і труп не розсмердівся за ніч». Галя про труп взагалі не зрозуміла. Але як ми з нянькою сміялися, аж іскри з очей летіли.

    - Мама, у мене від твоїх історій шов розійдеться. Я тут кашляти боюся і чхати, а ти з цією Галею, - бурчала Анжеліка, але насправді їй було приємно отак на рівних, як із подружкою спілкуватися з матір'ю. Анжеліка завжди була в сім'ї на правах найменшої, отже не дуже її серйозно сприймали. Тепер усе змінилося. Анжеліка, що зуміла вдало вийти заміж і перебратися до столиці, вважалася розумнішою за старшу Ліду, яка засиділася в дівках, та не мала ніякої перспективи.

    Те, що було добре для Анжеліки (мама під боком), не зовсім влаштовувало Толіка. Це для Анжеліки Любов Павлівна була мамою, а Толіку вона була тещею. Будь-яку критику на свою адресу Толік болісно перетравлював, але стримувався, щоправда, не довго. Любов Павлівна натякнула на предметт, коли квартира буде своя, а не орендована, – Толік вдав, що не помітив; продукти не всі за списком привіз - пів біди; снігу в коридор наніс, жоден віник не в змозі вимести, а пилосос зіпсується - ще куди не йшло. Але коли Любов Павлівна почала вказувати зятю, що той має їсти на сніданок та регламентувати порції, Толік нагрубіянив. Самому було неприємно, але це був початок протесту проти експансії тещі на його території. А тут ще увечері Анжеліка почала розповідати, що думає її мама щодо організації їхнього побуту.

    - Мама вважає, що ми їмо надто жирну їжу. Потрібно більше білка, - складаючи пелюшки у стопочку на краю пеленального столика і таким чином готуючись до ночі, сказала Анжеліка.

    - Слухай, позбав мене від переказу моралі твоєї мами. Спілкування із нею і так вистачає. Я цілком здатний встати зранку й поснідати сам. І приготувати теж можу, аби вона не схоплювалася і не бігала попереду мене, рахуючи кожну з'їдену мною калорію, - просив утомлений Толік. – Сьогодні, скільки разів вона сказала, що потрібно купувати свою квартиру?

    - Але ж мама має рацію. Потрібно думати про свою квартиру. Ти всі прибутки вкладаєш у цю чортову фірму, - Толік зрозумів, що теща розім'яла дружині добре мозок, заразивши шаленою ідеєю.

    - Тому що треба розвиватись. А квартира поки що зачекає. Нам що, жити нема де? – категорично запитав Толік.

    – Є. Але я страшенно боюся, що одного прекрасного дня нам доведеться переїхати до Кіровська. У моїх квартира маленька, а до твоїх – уже проходили, а ще з Тішкою, то взагалі, – озвучила свої страхи Анжеліка.

    - Я розумію. Все буде, Енжи, але поступово. Я сумніваюся, що у твоїх батьків теж одразу все намалювалося.

    Якось Толік повернувся після двох годин за кермом і п'яти годин ходьби містом з набридлою розповіддю про перебування у Києві видатних письменників. Цілий день перед його поглядом міражем стояла картина купання Тішки. Толік дуже любив цю процедуру, коли в його обов'язки входило набрати в блакитну ванну води, виміряти градусничком температуру води, щоб не було вище + 37 градусів і спостерігати, як дружина опускає голенького сина на пелюшку, замотує його і Тішка отримує задоволення, лежачи у ванночці. Поки Анжеліка утримувала голівку дитини, Толік лив воду з чашки на синове тільце й милувався малюком.

    Цього вечора Тішку купали Анжеліка з мамою без Толіка, мотивуючи тим, що він прийшов додому пізно, семеро одного не чекають. Коли Толік потягнувся до Тішки, щоб узяти сина у дружини та потримати на ручках, Любов Павлівна забрала у Анжеліки онука й пішла до зали зі словами:

    — Татко у нас холодний, і від нього бензином тхне.

    – Що за цирк? Я руки помив у гарячій воді й переодягнувся, — дивувався Толік. Анжеліка жестами та мімікою показувала, щоб не обурювався, мовляв, мати права.

    Толік без апетиту поїв голубці, підігріті Анжелікою, і все ж таки пройшов до зали, маючи намір хоча б трохи потримати сина, перед тим, як той вирушить спати.

    - Толя, ти прийшов з вулиці, там купа мікробів. У Тиші якась висипка з'явилася. Мабуть, алергія на щось, – не збираючись давати батьку немовля, сказала Любов Павлівна.

    - На мою думку, це у вас на мене алергія, - не стримався Толік. Це був той момент, коли пружина обурення стиснулася до краю і вистрілила. – Це мій син, і я сам вирішуватиму, коли його братиму на руки.

    - О-о-от! Дочекалася! Стараюся тут, роботу свою покинула, допомагаю, а замість подяки. - і понеслася душа до раю. Півгодини обопільних докорів, з яких Толік дізнався, що він негідний чоловік для такої гарної Анжеліки і взагалі невдаха за всіма статтями, а Любов Павлівна дізналася, що вона з усіх чоловіків, починаючи зі свого чоловіка, хоче зліпити підкаблучників.

    До ранку образа у мами Анжеліки не пройшла, а лише посилилася. Вона зібрала свої речі й зі словами: «Заважаю? До побачення! Справляйтеся самі! Ноги моєї тут не буде!» поїхала на вокзал, звідки електричкою - до рідного Кіровська. Як не щеміло її материнське серце, але Любов Павлівна не звикла, що на неї підвищують голос чоловіки.

    Толік думав, що зітхне спокійно і все буде, як за гарним мелодраматичним сценарієм. На жаль, щастя було недовгим. Тішка звик забирати всю увагу мами. І якщо раніше малюка, який за місяць набрав два кілограми, більшу частину дня носила на руках бабуся, то тепер це доводилося робити молодій матусі самій. Звичайно, нічого не встигала зробити і сильно нервувала. А тут ще кількість молока різко зменшилась. Втомившись за день, Анжеліка, щойно прийшов Толік, вимістила всі свої «фе» на ньому.

    - Енжи, я розумію, що тобі важко. Але й я не гуляю, таки працюю, добуваю мамонта, - спробував жартувати Толік.

    - Мамонта? Ти бачив, як він виглядає? Пацюків ти якихось видобуваєш, Толя. Завтра субота? Я висипаюся, а ти цілий день будеш із Тихоном. Хтось там репетував, що з дитиною мало буває, - Толік думав, що пожартувала, але вранці його розбудив вимогливий крик Тішки. Дитина хотіла їсти. Толік розбудив невдоволену Анжеліку.

    - Поноси ти його. Чому тільки я повинна тягати? Мені важко, – заявила сонна дружина.

    - Я не проти поносити, але він їсти хоче. Я його навряд чи влаштую. На жаль, нема чим годувати. Природа мамі доручила цю місію, - пояснив Толік причину, чому плакав малий.

    – Отже, переходимо на штучне харчування, – категорично відрізала Анжеліка. Їй давно вже не подобалося те, якими шаленими темпами вона зі стрункої дівчини перетворювалася на безформенне щось.

    - Енжи, ти зовсім здуріла! Він маленький. В усіх книгах пишуть, що хоч пів року треба годувати грудьми. А я вважаю, що рік потрібно, щоби імунітет виробився, - підвищив тон Толік.

    - Ти вважаєш? А чи не надто багато ти вважаєш? Спробуй стань на моє місце, - жінка була дуже роздратована, але сина взяла і до грудей приклала, хоч і продовжила тираду обурення, - Тебе весь час немає вдома. Я сиджу, як у в'язниці. Надвір вийти, коляску витягнути – ціла історія. Ліфт не завжди працює.

    - Не починай, Енжи. Коляску тобі допомагають виносити та заносити Василина з Гулею. Я пропонував гуляти ввечері, коли приїжджаю, але ж ти відмовилася, - вдарив контраргументами у відповідь Толік.

    - Хто з дітьми вночі гуляє? Малому вітамін Д потрібен для кісточок та правильного розвитку. А він із променями сонця на шкіру потрапляє. Вночі, на жаль, не виробляється.

    - Сидиш удома? Поїхали до Кіровська на новорічні свята. Наші всі зберуться. І провітришся, і помічників буде валом, - Толіку здавалося, що пропозиція чудова.

    - Взимку? А раптом машина зламається? Що з Тишкою буде? Ні! Новий рік зустрінемо вдома, – категорично відмовилася Анжеліка.

    - По-перше, поїдемо двома машинами: я своєю, а Льошка своєю, оскільки всіх Топазових запросили, а по-друге, подумай, скільки всього готувати на Новий рік, а у наших все з ресторану готове та смачне.

    Анжеліка два дні добре думала й вирішила, що нічого не втратить, а може навіть і придбає, з'їздивши на новорічні свята до родичів чоловіка. Та й своїх рідних можна буде заразом побачити.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.