Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ

    «Стройбуд» отримував великі замовлення, тому батьки Василини часто пропадали на заводі в нічні зміни. Ліса майже жила у Красовських. Якось засиділася з хлопцями, а потім промовилася Лізі Григорівні, що батьки працюють у нічну зміну. Жінка була проти того, щоб дівчинка-підліток лишалася в квартирі сама, без дорослих, тому постелила Лісі на мансарді. З того часу частенько Василина залишалася у Красовських з ночівлею, тому що дотемна з хлопцями переглядали бойовики. Ванька вважав, що найкрутіший - Сильвестр Сталлоне, Ліса з Єгором притримувалися думки – Шварценеггер значно крутіший.

    Толік, якого виписали з лікарні, відлежувався у своїй кімнаті, тільки іноді вибирався із свого «барлогу» - так називала його помешкання Ліза Григорівна. Лікарняний йому виписали пристойний: лежи – не хочу, але Толік не любив довго валятися на дивані. Зате Ліза Григорівна розуміла, наскільки важливий реабілітаційний період, тому слідкувала, щоб Толік нікуди не втік. А ключі від гаража з мотоциклом пильна мама взагалі сховала.

    Того дня Ванька, Єгор і Ліса традиційно набігалися після уроків по місту, встигли наїстися яблук у нічийному садку, а потім дружно вчили уроки в кімнаті Єгора й Ваньки. Завдання з геометрії у Ліси й Ваньки ніяк не виходило. Вірніше, воно виходило, але з відповіддю у кінці підручника не сходилося.

    - Я думаю, у відповіді помилка, - припустила Ліса. Вона вже згризла увесь олівець, не знаючи, що можна зробити.

    - Тупе завдання, зразу казав. Прийшли б завтра, у Козлової списали й не парились, - як завжди, на своїй хвилі перебував Ванька. – Горич, ти що, такої не рішав минулого року? – звернувся до брата. У того своїх уроків було валом, але він намагався допомогти Лісі й Ваньці. Ваньці б не допомагав, але нервове згризання олівця Лісою його бентежило.

    - Блін, давно було, не пам’ятаю. Може, саме цього завдання й не робили. Малюй трикутник. Я думаю, прикол у малюнку. Він або рівнобедрений має вийти, або рівносторонній, - міркував Єгор.

    - Погнали до Толяна. Він точно вирішить, - запропонував Ванька. – Він гроші рахує, то якась задачка для нього – пльове діло.

    - Або по шиї з’їздить, як завжди. Споримо, що відмажеться і не стане рішати? – мовив азартно Єгор.

    - А ми з Ваською підвалимо. Тоді не відмажеться. Васька, ти як?

    - Ніяк! Іди до нього сам. Людина вже відпочиває, а ми з геометрією на ніч глядячи припремося. Як вирішили, так і буде. Не думаю, що усі в класі прям так і рішать, - ще чого, Ліса навіть у страшному сні не могла собі уявити, як вона заходить до кімнати Толіка навіть разом з Єгором та Ванькою.

    - Так, кидаємо ці уроки до сивої бабці і вмикаємо «Рокі», - зрадів Ванька. Ліса знала, що не всі фільми хлопці можуть дивитися разом з нею. Є якісь «заборонені», про страшні чудовиська. І, зрозуміло, що їй кортіло хоч краєчком ока глянути на ті жахастики, які хлопці люблять дивитися самі.

    - А, може, покажете те кіно, яке з Сашкою обговорювали? – Василина благально подивилася на Ваньку, але той почервонів і опустив очі. – Я знаю, що там про страховиськ. Я не боюсь, чесно!

    - Там не лише про страховиськ. Тобі стопудово не сподобається, - м’яко спробував відмовити Єгор. Ванька нервово засміявся.

    - А чому це вам подобається, а мені не повинно? - наполягала Ліса.

    - Ну, дивись, я попереджав. Тільки родакам не розповідай, тому що вони нас приб’ють і відак заберуть, - Ванька вставив касету у відеомагнітофон, і той з хрустом поглинув її у свої надра. На екрані замиготіло й почався фільм. Гарна природа, юнак з дівчиною спочатку їхали на автівці, потім прибули на велику віллу, де вирішили повечеряти, поплавати у басейні. І раптом, звідки не візьмись… величезна зграя крокодилів. Крики, кров, метушня.

    Ліса закрила очі руками, але потім жахливі сцени скінчилися. Хвилин п'ятнадцять втечі головних героїв по чагарях і захаращеному лісу – і все, контрастний рай: водоспад, оголені тіла й шалена любов всупереч страху й пережитим потрясінням. Василині одночасно було й цікаво, й соромно. Присутність у кімнаті Єгора й Ваньки примусило її щоки палати з сорому. На щастя, в коридорі почулися кроки, тому Ванька за лічені секунди опинився біля відіка й натиснув на «стоп» до того, як у дверях з’явився Толік. Старший з братів Красовських підозріло глянув на шиплячий екран, огледів усіх присутніх в кімнаті, зупинився на Василині, помітив блиск її очей й незвично червоні щічки, про себе відзначив, що гарна, як лялька, але вголос задав чергове питання:

    - Уроки повчили, що до відіка поприлипали?

    - Давно! – коротко рявкнув Ванька. – Ото вже сидим, чекаємо, коли ти прийдеш перевіряти.

    - Будеш вякань, в лоб отримаєш! – авторитетно заявив Толік. Ванька відсунувся подалі, боячись, що слова старшого брата перейдуть в дію. – Мала, тебе не стосується. Не треба мене боятися. Ти часом, не захворіла?

    - Я не мала, - ображено відповіла Ліса.

    - І все ж у тебе може бути відмазка на завтра не піти до школи. Поміряй температуру. Фільмець «Ризикові» не брали, пацани?

    - Нє-є-є-є-є. У нас свої, - відверто брехав Ванька.

    - Знаю я ваші «свої». Ходи тепер, шукай від нема чого робити, - Толік пройшовся до стелажів з касетами, покопирсався там у пошуках потрібного йому фільму, не знайшов, тому полишив кімнату.

    - Ледве не спалилися. Якби він помітив коробку – амбець був би, - у Ваньки виступили на носі крапельки поту. – Зирим далі? - спитав і мельком глянув на Василину.

    - Дякую, хлопчики, самі таке дивіться! – дівчина нагородила Ваньку злим поглядом і швиденько втекла до мансарди. Заснути швидко у Василини не вийшло. Перед очима яскраво поставали кадри з фільму, де герой настирно цілував і відверто пестив героїню. Василина запалила настільну лампу й відкрила свій щоденник, щоб записати щось важливе. Може, комусь це й здалося не вартим уваги епізодом, але Василина вперше бачила на екрані фізичну любов. Це її вразило, розбурхало уяву й розбудило жіночність.

    Вечір п’ятниці був, як завжди, приємним для Антоніни, оскільки вона знаходилася в передчутті вихідних днів. Вдома стільки зібралося роботи, але жінка вже спланувала що за чим буде робити, щоб все встигнути. Тоня належала до категорії «домашніх» жінок, яким хатні клопоти – в радість. Але планам не суджено було реалізуватись, тому що прибігла сусідка Зоя і вмовила помінятися змінами:

    - Тонечка, рятуй! Моя Вероніка знову притягла грип і заразила усіх вдома. Одна я на ногах. Як мені на завод йти на цілу добу?

    Тоня не змогла відмовити, та й Зоя не раз її рятувала подібними підмінами. Жінка зібрала бутерброди та улюблене печиво Віктора, «порадувала» чоловіка і, залишивши вказівки доньці, подружжя пішло на роботу разом. Василина не планувала цього разу йти до Красовських, оскільки тільки почала читати черговий роман своєї улюбленої Жорж Санд «Лелія». Проте, телефонний дзвоник вибив її з сюжету книжки, що так подобалася:

    - Васька, ти англійську переклала?- почула знайомий голос Ваньки в слухавці.

    - Ні. А хіба англійська завтра є? – Ліса притягла до себе щоденник і звірила розклад. І раптом згадала, що учителька математики обіцяла, що буде заміна. – Блін, я зовсім забула.

    - А мамка твої улюблені пончики спекла. Ми у Толіка поцупили новий фільм, - інтригував Ванька.

    - Знову? – Ліса ніяк не могла відійти від попереднього перегляду, а тут знову намічалося випробування.

    - Та ні, нормальний, там нема голих. Про роботів. Єгор прийде за тобою, ага?

    І що тут скажеш? Ліса швидко написала записку батькам, якщо ті раптом повернуться раніше, ніж вона: « Мам, па, я у Красовських. Книжки взяла з собою, зразу піду до школи».

    Англійську переклали сяк-так, аби вважалося, що зробили. Зате потім з великим задоволенням дивилися фантастичний фільм, після якого слухали, як Єгор розповідав про позаземні цивілізації. І все показував в бік заводу. Великий і потужний «Стройбуд» стояв посеред поля, монументально підкреслюючи дріб’язковість людських можливостей. Єгор і Василина першими помітили полум’я, яке спалахнуло вгору на фоні нічної темряви. Серце Василини смикнулося, дівчинка тільки й змогла вимовити:

    - Там папа, мама… Там…

    Василина б кинулася до заводу, якби не Лізавета Григорівна, яка обійняла її і запевнила, що усе буде добре. Володимир Петрович вигнав машину і разом з Толіком поїхали до заводу. Повернулися під ранок. Толік просто кинув печальний погляд на заплакану Лісу, яку мати не випускала з рук, і пішов до себе в кімнату. Володимир Петрович розповів про те, що пожежні ледве згасили пожежу, і поки що ніхто не знає причину загоряння.

    - А мама? Тато? – наполягала Ліса, зазираючи в очі Красовському. – Ви їх бачили?

    - Ні, їх відвезли в лікарню. Пожежа спалахнула саме в цеху, де працювали твої батьки, - чесно зізнався чоловік. – Там багато постраждалих.

    - Вони живі? – з боязню спитала Ліса.

    - Звичайно. Просто їм потрібна медична допомога. Я трохи посплю і поїдемо в лікарню, - Красовський, ховаючи очі, пішов до свого кабінету. У Володимира Красовського було величезне бажання напитися в хлам, але він проганяв його усіма силами, що лишилися. Перед очима стояла картина людської трагедії. Вони з Толіком не роздумуючи здали донорську кров прямо у машині швидкої, потім допомагали санітарам вантажити поранених і постраждалих з опіками. Але побачити обгоріле бездиханне тіло Антоніни Ланіної Красовський був морально не готовий. Він вважав, що багато чого побачив у житті, виявляється, не все. Здатне було життя його страшно здивувати.

    Ліза Григорівна як могла, заспокоїла і поклала Василину, а сама пішла до Толіка розпитати що та як. Її чутливе серце здогадувалося - відбулося щось жахливе, про що їй не хочуть казати.

    Василина трохи полежала, але організм зовсім відмовлявся спати. Дівчинка попрямувала до ванної, щоб умитися. Проходячи повз кімнату Толіка, вона почула:

    - Мамо, я не знаю, як їй сказати. Навіть батя не зміг. І я його розумію. Ти б бачила, що там було. Уся надія на тебе, - це був голос Толіка.

    - Якось буде. Вона сильна, - відповіла через хвилину мовчання Ліза Григорівна.

    - Вона? Сильна? Вітер подує – знесе. Худюча, одні очі. Я б таке почув, з розуму, напевно б, зійшов… Що тепер з нею? Дитячий будинок?

    - Який дитячий будинок? Вона буде жити з нами! – впевнено мовила Ліза Григорівна.

    - І батя так сказав. Цій дівчинці ми багато чим зобов’язані. Ти хотіла доньку, я – сестру. Мрії збуваються…

    - Так, я дуже хотіла мати доньку, але не такою ціною… Бідна дитина…

    - Мами і тата немає? – ледве змогла вимовити страшну здогадку Василина, штовхнувши двері до кімнати Толіка. Ліза Григорівна подивилася на Лісу переляканими очима, а Толік ледве слизнув печальним поглядом по обличчю дівчинки, яка вже про все здогадалася.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.