Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ

    На порядку денному в Кіровську стояло питання одруження Ваньки. З того часу, як Гуля сказала йому про бажання батьків видати її заміж, хлопця наче оса в одне місце вжалила. Примчав до батька і з порога приголомшив:

    — Одружуюсь і крапка!

    — А чи не рано? Сходи в армію, нехай дівчина зачекає ... - не вникнувши в суть проблеми, порадив Володимир Петрович.

    — Па, тут така мулька, батьки Гулі коней женуть, не я, - пояснив, як міг, Ванька.

    — Ти впевнений, що вона та єдина, яка на все життя? – Красовський добре знав свого меншого, який у десять років кричав: «Ніколи не одружуся! Баби – це зло! Краще піду до китайського монастиря вивчати бойове мистецтво», щоб подумати, що зараз чергові дурощі.

    — Батя, я б не поспішав, але таких, як Гулька, просто немає в природі більше. А якщо і є, то фіг з два мені ще колись так пощастить. Ти хочеш, щоб у твого сина була нормальна дружина? Ти не дивися, що вона узбечка, зате класна, - Володимир Петрович і сам розумів, що класна, але його бентежив вік тих, що збиралися одружуватися.

    — А якщо я скажу "ні"? – Красовський вирішив перевірити Ваньку. Хлопець хитро примружився і, наче вгадавши блеф батька, відверто зізнався:

    — Я можу вкрасти Гульку, у них там у традиціях є така розважалка. А нареченому, цьому тхору, пику розмалюю, якщо вякати буде. Але я ж хочу нормально, по-людськи. Щоб її родаки на мене не дивилися чортом, розумієш?

    Красовський розумів, що всю цю "програму партії" Ванька реалізує, тому пішов радитись із дружиною та Ігнатом, хрещеним Ваньчиним.

    — Молодий він для одруження, Вова, ну, слово честі, діти ж ще, - не розуміла переполоху Єлизавета. - Таких Гуль у нього ще буде віз і візок.

    — Я тебе поважаю і люблю, Єлизавето, але тут ти не маєш рації, - втрутився Гнат. – Бачив я цю дівчинку. Така буде вірною та доброю дружиною. А головне, вони ж кохають. І яка різниця, в якому віці одружаться? А ми накой? Допоможемо. Головне, цей калим нареченого перебити, чорт його знає, скільки запропонував, сподіваюся, не дуже багато.

    — Можна, звичайно, і одружити: Гуля нехай навчається, а Ванька в армію сходить, а там старші будуть, розумніші, - міркував Володимир.

    Єлизавета не заспокоїлася, помчала до місцевої ворожки – напівсліпої Софії, що мешкала біля лісу на околиці міста. Про її вміння передбачати долю легенди містом давно ходили. Єлизавета зареклася не вдаватися до таких сумнівних послуг, але, боячись зробити помилку, нашкодити синові, наступила на свої принципи і вирушила, прихопивши фотографію Ваньки з Гулею, продукти та гроші.

    — Віддай сина цій дівчині в чоловіки - і він залишиться живим. Інакше занапастиш обох. Посієш добро, воно тобі подвійним добром повернеться. Ніколи не пошкодуєш, що впустила її у свій будинок невісткою, ніколи, - сказала, як відрізала. Продукти забрала, а грошей не взяла. Ліза повернулася додому і виштовхала чоловіка з Ігнатом сватати Гулю за Ваньку.

    ***

    Новорічний стіл у будинку Красовських накрили у вітальні. Там же в куточку стояла штучна ялинка, прикрашена іграшками різних років: були тут і старі з пап'є-маше космонавтики, сови, шишки, зайчики, нові яскраві кулі, дві різні гірлянди, зірка на маківці та багато блискучого дощику. Гнат пропонував купити живу ялинку, але Єлизавета була проти.

    — Живу ми вбираємо у дворі. Брати участь у знищенні дерева заради того, щоб у будинку пахло хвоєю – я не згодна, - така позиція господині будинку не всіх влаштовувала, але всі мовчали, мовляв, у кожного свої дивацтва.

    На подвір'ї справді переливалася вогниками жива ялинка, яку посадили в той рік, коли заселилися до хати. Ялинка була великою, і своїми пишними гілками затуляла половину альтанки, але довкола неї було зручно водити хороводи. Поруч із ялинкою зліпили з нечисленного снігу сніговика. За всіма правилами встромили йому очі-вуглинки і моркву-ніс, а на голову одягли відро. Щоб сніговику не було нудно, поряд з ним зліпили Собаку з довгими вухами, оскільки тисяча дев’ятсот дев’яносто четвертий обіцяв бути роком дерев'яного собаки за східним календарем.

    Вечеряти сіли ще о сьомій годині. Тоді й почали відкривати подарунки, а також ділитися планами щодо наступного року.

    Єлизавета не спускала з рук свого першого онука, милуючись його татовим носиком і брівками, маминими очима і вушками дідуся.

    — Господи, це ж треба, як на Толіка схожий, - вигукувала Єлизавета і, притягнувши сімейні альбоми, почала доводити документально, показуючи фотографії Толіка до року. А потім і далі. Анжеліка із задоволенням розглядала фотографії та дізнавалася багато про свого чоловіка. Єлизавета з гордістю розповідала про свого першого сина:

    — Страшним забіякою був. Ще в пузі так буянив, що я думала, прорветься і вискочить. А потім тільки встигай було повертатися. У садку всі від нього дружно плакали, а в школі вічно з синцями та розбитою губою ходив, – Єлизавета не вірила, що стільки років минуло відтоді, як Толік був дитиною.

    — Невже ти був таким? – здивовано питала Анжеліка та продовжувала гортати альбом, питати у свекрухи хто, де, що? Толік сидів поруч із дружиною і обіймав її за талію. Василина дивилася на цю ідилію і все частіше ловила себе на думці, що необхідно навіть подумки перестати вклинюватися між цими двома… тепер уже трьома.

    Єгор розповів, що потрапив до групи з обміну студентами і тепер на другий семестр їде до Англії. Там житиме до кінця року у звичайній англійській родині, потрапить до так званого англомовного середовища. Хлопець був дуже радий цьому. Ще вранці він показав Василині, яка завжди в нього була першочитачем, початі три розділи роману «Буря на планеті Місяць».

    — Чому на планеті? - прочитавши тільки назву, обурилася Василиса. – Місяць – це супутник.

    — А я по-твоєму баран і не вчив астрономію? - заперечив Єгор. – Це зараз Місяць супутник. А у мене у романі часи далеко до нашої ери, коли на планеті жила попередня раса, атланти. Вони виростили динозаврів, і ті стали їм загрозою. А потім Місяць стане супутником, коли енергетичний кристал використають не за призначенням, – поділився новим сюжетом Єгор.

    — Ну ну, пиши. Це ж тебе не буде цілих пів року, - Василина й уявити не могла такої довгої розлуки.

    — Вони швидко пролетять, Вась, не встигнеш і оком моргнути. Я ось згадую, як ми грали у футбол, а ти сиділа на дереві. Немов учора було. А вже шість років минуло, - Єгор останнім часом часто відмотував стрічку життя назад, бо почав писати автобіографічний роман «Серця чотирьох» про себе, братів і Василину. Години роботи над цим твором приносили йому найбільше задоволення. Він і подумати не міг, що можна писати не ручкою, а серцем. Але про це він навіть Василині не говорив. Вирішив, що спочатку напише, потім відредагує, видасть і тоді здивує родину.

    До дванадцятої години за столом досиділи не всі - Анжеліка з Тішкою пішли спати. По увімкненому телевізору прослухали промову президента, підняли келихи, побажали один одному щастя і, доки бив годинник дванадцять разів, всі загадали свої потаємні бажання.

    Вже добре випивший Гнат поплескав по плечу хрещеника, що сидів поруч, і не стримався:

    — Давай вип'ємо, Ванюха! За твою дорогу в усіх розуміннях майбутню дружину! - і хоч Гулі цього дня не було за столом, вона відзначала цей Новий рік зі своїми численними рідними, але питання її майбутнього Володимир Красовський з Ігнатом вирішили. Як хрещений, Гнат заплатив за Ваньку набагато більший калим, ніж запропонували батькам Гулі до цього. Після довелося поговорити з попереднім нареченим дівчини. Той ситуацію зрозумів і жодних прав не висував. - Тільки ж ти мені повинен присягнути, що не образиш і не кинеш її за жодних умов, - вимагав Гнат у Ваньки.

    — Дядько Гнате, міг би й не говорити. Гульку? Образити? Хіба ж її можна?

    — Дивись мені. Я ж за тебе поручився, – і спустошив чергову чарку.

    — Ну що, весною весілля зіграємо, – Володимир Красовський теж готувався сказати тост. – Треба до призову встигнути.

    — Два, - якось раптом пролунав за столом голос Василини. Вона весь час тихенько сиділа й лише поволі спостерігала за тим, що відбувається, в душі радіючи за Гулю та Ваньку. Тепер ось, вибравши відповідну хвилину, вирішила здивувати. – Ми з Льошею вирішили також одружитися.

    Тишу розрізав дзвін ложки, що впала на тарілку з рук Толіка. Єгор питально дивився на Василину, що залилася неприродним густим рум'янцем, потім перевів погляд на блідого Толіка.

    — Володимире Петровичу, Єлизавето Григорівно, прошу руки і серця вашої вихованки, - зорієнтувався в ситуації Льошка, який до кінця не вірив, що Василина погодиться на його пропозицію.

    — Та яка там вихованка, вона нам як дочка, - Єлизавета Григорівна давно вже приміряла Льошку в якості нареченого Василині, тому такій новині була рада.

    — Це вже як Василина скаже. У нас калимів немає, діти самі вирішують, з ким долю пов'язувати, - на відміну від дружини, Володимир Красовський хотів би, щоб Василина залишилася в сім'ї як невістка і дружина Єгора (не помітити почуття середнього сина було важко), але раз дівчина так вирішила, її вибір він шанував. - Я обіцяв твоїм покійним батькам подбати про тебе, дівчинко. Що ж, весілля так весілля! А два – теж добре. Нашумимо у Кіровську.

    Єгор вискочив з-за столу, видавши свої почуття та переживання. Василина помчала за ним. Знайшла в кабінеті Володимира Петровича, який одночасно служив і бібліотекою. Єгор стояв біля відчиненого вікна й вдихав морозне повітря новорічної ночі. Василина підійшла і прямо перед ним зачинила вікно.

    — Я не хочу, щоб ти захворів і не поїхав до Англії, – пояснила свої дії. - Єгор, адже ми з тобою вирішили, що друзі. Я ж повинна була колись вийти заміж,

    - Василина провела долонею по його густому русявому волоссю. – Ну чого ти?

    — Чому за нього? Навіщо тобі цей мазюкало? - Єгор шукав відповідь у глибині її очей. Йому здавалося, що все це сон, який ось-ось закінчиться.

    — Єгоре, цей художник має ім'я. Олексій. Його Льошею звуть, - наполягала Василина.

    — Та мені по фіг, як його звуть, - Єгор обійняв Лісу і, вдихнувши знайомий аромат волосся, повторив питання - Чому Він?

    — Єгорушка, бо ти мені як брат. Я не можу тебе кохати, як чоловіка, розумієш? - намагалася достукатися до його душі Василина.

    — Та до чого тут я? – приголомшив Єгор. - Ти ж цього не любиш. Ти іншого любиш. Я знаю.

    — Що ти знаєш? – у Василини пересохло в роті, і вона звільнилася з ніжних обіймів Єгора.

    — Про Толіка - твоє неземне кохання, - якось іронічно сказав Єгор.

    — Тобі здалося, - намагалася переконати Єгора Василина.

    — Вибач, але я читав твій щоденник. Так, я негідник, не повинен був, але прочитав. Васька, у них з цією Анжелікою не надовго шлюб. Тобі всього й треба, почекати трошки, - Єгор бачив, наскільки Василина була вражена його зізнанням, але тримати в собі це більше не міг.

    — Ти мені пропонуєш зруйнувати сім'ю брата, залишити малюка без батька через якесь дитяче захоплення? Воно минуло, Єгоре. Тепер я люблю Льошку, - не зрозуміло, кого Ліса хотіла переконати: себе чи Єгора?

    — Такі почуття не минають. Це сильніше за нас. Не роби помилки. Не поспішай, - благав Єгор.

    — Вибач, але я вже ухвалила рішення. І це єдиний правильний вихід із ситуації. Я хочу, щоб ти мене зрозумів. Адже ти мене завжди розумів.

    — Сумніваюсь, що цього разу зможу. Але тобі бажаю щастя. Завжди бажав, незважаючи ні на що. І якщо ти Цього хоч трохи кохаєш, то я йому заздрю.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.