Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ

    Василина відчувала, що батько її майбутньої дитини – Толік. Ультразвукове обстеження підтвердило шеститижневу вагітність. З таким терміном батьком її дитини міг бути лише Толік. І все збігалося. Спочатку в неї були критичні дні, а потім Льошка вирішив піти, далі було весілля Єгора і Каті. Сподіваючись на те, що період безпечний, Василина навіть не подумала про застережні заходи. Вона взагалі тоді ні про що не думала. Але, як не дивно, Василина була рада цій вагітності, тому що дитина була зачата в коханні. І це була ЙОГО дитина. Василина вже любила своє друге дитя, бо все своє таємне кохання перенесла з батька на несподіваний «подарунок» долі. Цілих три дні вона ходила, як зачарована, не знаючи, що робити. Сказати Льошці - той збере речі й тепер вже точно піде, привід більш, ніж вагомий. Не сказати Толіку – нечесно. Замучившись остаточно, Василина прийняла рішення й попрямувала до кабінету директора, тобто Анатолія Красовського. Секретарка багатозначно посміхнулася й повідомила, що Анатолій Володимирович удома, взяв відгул. Розуміючи, що, можливо, завтра вона може перегоріти та передумати, Василина вирішила поїхати до Толіка додому.

    ***

    Толіку пристойно набридло мріяти про Василину. Не тішило вже нічого. Як би не старалася Кіра в ліжку, все було марним, адже Толік знав інше, те, що могло дарувати найбільшу насолоду. Вважаючи, що він марнує час даремно, Толік вирішив ґрунтовно поговорити з Василиною і запропонувати нарешті стати нормальною родиною. Він уже навіть підготував цілу ораторську промову, готовий пустити в хід усі свої чари та талант переконання. Знаючи Василину, він розумів, що пропонувати треба одразу заміжжя, а отже – потрібна обручка.

    Купуючи срібну обручку, Толік подумки уявляв, як він одягатиме Василині її на безіменний палець. На прилавку ювелірної крамниці був такий багатий асортимент, що спочатку в Толіка розбіглися очі. Але він згадав, що вже дарував Лісі сережки із зеленими камінцями, кулон і браслет, тому, бажаючи завершити гарнітур, звернув свій погляд на зразки, прикрашені смарагдами. Чемна та усміхнена продавчиня-консультант швиденько знайшла Толіку обручку багатше й подорожче, тонко промацавши, що покупця ціна не напружує.

    Але Толік відмахнувся від усіх обручок з надмірно великим каменем. На витончених пальчиках коханої жінки він бачив лише тонке ажурне кілечко з невеликим камінчиком. Консультант трохи розчаровано зітхнула, але не забула похвалити Толіка за вибір і запропонувала оформити його в подарункову коробочку. І ось вишукана обручка перебралася з оксамитової підставки вітрини на подушечку із зеленого оксамиту в невеликій коробочці.

    Вдома Толік сховав заповітне придбання до свого письмового стола в кабінеті. Як йому здавалося, цілком надійно.

    — Я зробила голубці, тобі скільки гріти штук? - прибігла вся така домашня Кіра. Дівчина настільки вжилася у свою нову роль, що вже грішною справою думала залишитися в цьому образі назавжди. По-перше, Толік їй подобався як чоловік, по-друге, вона не помічала біля нього якоїсь постійної жінки, що автоматично переводило його в розряд завидних женихів. Все, що Кіра малювала у своїй провінційній виставі під омріяною маркою «принц», Толік мав: будинок, машину і престижну роботу.

    До того ж, вона піднесла його на п'єдестал «рятівника» і свідомо всі ці два тижні проживання в його будинку вирощувала ідею, а чому б не вийти за нього заміж? Щоправда, ніхто, а тим паче сам Толік, не пропонував цього, але Кіра плекала вже свою мрію, тому вірила, що це питання часу. Наділена природною уважністю, Кіра помітила ще коли входила до кабінету Толіка, щоб покликати його на обід, що той швидко щось сховав.

    — Я поплавати. Ти зі мною? – спитав він на ходу, навіть не зачинивши шафки.

    — Щось немає бажання. Іди сам, - Кіра збрехала. Їй хотілося поплавати і підбадьоритися після кухні, але вона розуміла, що за відсутності Толіка вона зможе вгамувати свою цікавість і зазирнути, а що ж він сховав. Тож дівчина відмовилася від спільного запливу.

    Доки Толік плавав на річці, роблячи звичайний моціон перед обідом, Кіра злазила в його схованку і мало не підстрибнула від щастя до стелі, побачивши обручку. Ще б пак, її мрії починали збуватися. Значить, недарма вона так мучилася та долала численні випробування. Всі її життєві прикрощі позаду, тепер на її вулиці буде не просто свято, а карнавал! Кіра вже уявила себе дружиною Толіка, і навіть одягла на свій безіменний палець гарне кілечко, коли у вхідні двері подзвонили. Кіра швиденько хотіла зняти обручку, але прикраса застрягла на пальці - довелося ховати в кишені шорт і мчати відкривати. Толік би не дзвонив, а отже – хтось завітав у гості.

    На порозі стояла гарна жінка і уважно вивчала її, Кіру. А потім сердито спитала:

    — Толік де? – проте в дім не вдерлася, а стояла на порозі. Кіра підсвідомо відчула, що незнайомка для неї становить небезпеку.

    — А ви хто? – Кіру реально розпирала цікавість. Все та ж природна спостережливість дозволила Кірі спіймати схожість незнайомки із зображеннями на картинах, що висіли у кабінеті Толіка. А Толік абищо не вішав на стіни, тим паче в кабінеті. Кіра була жінкою, тому помічала зачарований погляд свого рятівника, коли він дивився на ті картини. Такий люблячий погляд Толік дарував саме цим картинам.

    — Сестра. А ти хто? – ще раз просканувавши приспущену з одного плеча Кірину футболку, під якою явно не було білизни, і шортики, Василина вже знала відповідь. Тільки не таку очевидну відповідь вона очікувала почути:

    — Наречена. А що, Толік хіба вам не говорив? – Кіра зробила здивовані очі, прекрасно граючи роль, і витягла з кишені шортиків руку, на якій була одягнена дорога каблучка. Дівчина навмисне відкинула цією рукою прядку свого волосся, щоб Василина помітила блискучу прикрасу і зрозуміла, що так, вона знаходиться саме в статусі нареченої.

    — Ні, не говорив. Я так зрозуміла, його вдома немає. Що ж, заїду іншим разом. Прощавайте! – Василині треба було терміново тікати. І хоча Кіра кричала навздогін, що Толік скоро повернеться, Василина доволі швидко заскочила до таксі, яке її привезло до Толікового будинка, і поїхала. Ліса подумки хвалила себе за те, що передбачливо попросила таксиста почекати. Останнім часом їй все частіше доводилося лишати запасні шляхи для відступу.

    Василина не плакала, ні, вона просто печально дивилася у вікно таксі, розуміючи, що вибір зроблено остаточно. Толік ніколи не зміниться, в його житті будуть жінки, а вона не готова його ділити з іншими «нареченими». Інша справа Льошка. Він надійний і рідний, перевірений часом і спільним життям. Так, Василина не зовсім була впевнена, що те почуття, яке вона виплекала щодо Олексія, можна назвати коханням, але з ним їй було спокійно. А дитина? Дитина – це плід її великої любові. Щось же має лишитися у неї від Толіка? Цим «щось» буде її син чи донька. Краще б це був синок, вони зазвичай схожі на маму. Хоча Федька – викапаний Льошка, а спочатку взагалі було не розібрати, на кого він був схожий, тому що усі малюки кирпатенькі і смішні.

    Толік застав Кіру у ванній кімнаті, коли дівчина намагалася зняти обручку з червоного від тортур пальця.

    — А чуже чіпати тебе не навчили? – немов з претензіями спитав, але пальця намилив і доволі акуратно зняв дорогу прикрасу, після чого обробив спиртом почервонілий і припухлий палець дівчини.

    — А чому це чуже? Ти ж всеодно мені його збирався дарувати, - знайшлася Кіра, задоволено посміхаючись, розуміючи, що випадок допоміг наблизити бажану мить.

    — Невже? Як шустро. Поспішаю розчарувати, не тобі. Ми з тобою з самого початку домовилися, що поживеш у мене – і все. Що ти там вже намислила в своїй голові? Що мені дружини не вистачає? І саме такої, як ти?

    — Значить, такої, як вона? – Кіра розчаровано опустила голову. Не вперше її райдужні мрії перетворюються на суцільний міраж.

    — Вона? Хто? – не зрозумів Толік.

    — Та, яка на портретах. Гарна. Звичайно, я біля неї й поруч не стояла… Ой, а вона приїздила. А я… сказала…, - Кіра вчасно прикусила язика.

    — Вона приїздила? Коли? – Толік розумів, що для Лісиного раптового візиту потрібен був серйозний привід. А ще він зрозумів, що, побачивши Кіру, Василина вчергове подумала про нього погано, якщо втекла і не дочекалася.

    Кіра сиділа на підвіконні в кухні при розчиненому вікні й палила цигарку. Толік нечутно увійшов до кухні й тихо спитав:

    — Як палець?

    — Трохи ще болить, але набряк зійшов. Примочка допомогла.

    — Кір, не ображайся. Я для тебе і старий, і взагалі непідходяща партія. Я надто сильно люблю іншу жінку, щоб псувати тобі життя. Ти зустрінеш свого Грея, обов’язково. І він буде капітаном своєї, а заразом і твоєї долі.

    — Чому це Грея? Що за імечко таке? – все ще сердилася Кіра.

    — Ну-у-у-у-у, ти що, «Пурпурові вітрила» не читала? – Толік реально був здивований.

    — Ні, не читала. Ніколи мені було. Мамка хворіла, а батя пив. Я сестру Люську няньчила. А коли в десятий клас перейшла, мамка батю кинула і з Люською помчала у якийсь Задрипанськ. Навіть не знаю, куди точно. Я з татусем лишилася. Той спився остаточно, а я поїхала, поступила і в гуртожитку прилаштувалася. Думала ось, як Попелюшка, потрапила нарешті на бал. А ти чужим принцом виявився. Образливо, що Попелюшки лише у казках щасливими стають.

    Толік хотів дати Кірі почитати «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна, але потім передумав. Навіщо ятрити серце, що живе казками, ще однією казкою?

    — Кіро, можу стати для тебе братом. Допомагати обіцяю, але пробач, люблю іншу, - сформулював пояснення Толік.

    — Та й вона тебе начебто. Якби не любила, то до мене не приревнувала б. Чого не разом?

    — Вона заміжня.

    — Тю, то відбий у чоловіка. Що за перець?

    — Мій найкращий друг. Хороша людина.

    — Печалька. Дивлюся я на тебе, успішний, здоровий, гарний, але нещасливий. І жінок взагалі не розумієш. Навіть якщо проганяє, не вір. Жінки люблять рішучих. Як у Грузії, сподобалася – поцупив. І твоя!

    — То у Грузії, Кірочка, такі фокуси проходять. З Лісою таке не покатить. Характер. Насильно милим не будеш. «Кавказьку полонянку» дивилася? – про книжки Толік вже не заїкався.

    — Ага, - просяяла Кіра, радіючи, що хоч щось второпає.

    — Бачила, як Ніна, головна героїня, побила жениха, що її поцупив? Отож. Характер не кавказької покірної жінки.

    — А якби мене такий, як ти поцупив, я б була щаслива, - все одно стояла на своєму Кіра.

    ***

    І все ж таки увечері Василина нічого не сказала про свою вагітність чоловікові. Льошка майже півночі малював, посилено готуючись до конкурсу. Він був дуже вдячний Василині, що вона почала весь клопіт, пов'язаний з виставкою. Відчуваючи певну провину, Льошка сам включився у роботу. Згідно з умовами конкурсної виставки, автор мав подати п'ять тематичних полотен, пов'язаних єдиною ідеєю. Льошчина ідея була «життя людини». Чотири картини були вже готові, п'яту він якраз домальовував. Перша картина зображала малюка на руках матері, своєрідна Мадонна, актуальна за всіх часів.

    Друга картина являла глядачеві босоногого хлопця, що ганяв м'яча, але неймовірно щасливого своїм дитячим відчуттям свободи, що чітко читалося на його задоволеному личку. Третя картина відображала старшокласника, який гриз ручку і писав на парті для сусідки «Я тебе кохаю». На четвертому полотні юнак тримав на руках наречену і дивився на неї, як на коштовність. П'ята картина робила акцент на немовляті на руках тепер уже молодого тата. Саме п'яту картину Льошка майстерно виписував, підбираючи вираз обличчя молодому татусю.

    Це мало бути навіть не щастя, а розчулення від того, що в нього на руках знаходиться його продовження. Подивившись на сюжет, Василина подумала, що, мабуть, це не випадково, але промовчала й пішла спати, чмокнувши Льошку в неголену щоку і кинувши:

    —Довго не малюй. Відпочивати також треба.

    — Я годинку ще, Вась, треба ж вчасно подати.

    Наступного дня Василина не встигла переступити поріг салону, як побачила Толіка. Було видно, що він її чекав, причому з нетерпінням.

    — Василино Вікторівно, є серйозна розмова. Я хотів би з вами вирішити одне питання, - він владно підхопив Лісу під лікоть і швидко провів до свого кабінету, зачинивши двері на ключ. Василина тільки й змогла, що округлити очі. Усі слова та коментарі у неї випарувалися в ту ж мить.

    — Не лякайся, закрив, щоб не приперся ніхто. Шастають тут усі, кому треба і не треба. Сідай, я пам'ятаю, що без твого дозволу не чіпаю. Складно, але можна, - він показав на крісло навпроти, і Василина неохоче присіла.

    Як тільки Ліса увійшла до кабінету Толіка, одразу відчула запах кави. Зазвичай, Толік її пив уранці, коли дуже нервував. Її почало відверто нудити від густого аромату. Раніше Василина любила каву, але вже тиждень, як її нудило навіть при легкому кавовому запасі.

    — Вась, тобі не здається, що ми робимо велику помилку? Я свою усвідомив. Повір, почуваюся ідіотом, що тоді не плюнув на все. Потрібно було всього-навсього відмовитися від шлюбу з Анжелікою і почекати кілька років, поки б ти підросла. По ходу ще міцніше закохати тебе і, зігравши гучне весілля, бути щасливими. Адже нам дуже добре було разом. А так може бути щодня. Але ж і зараз не пізно все змінити, - за своєю словесною тирадою Толік не помітив, як Василина спочатку зблідла, потім піднесла до рота свою долоню, після чого голосно вигукнула:

    — Води! - зрозумівши, що вода не врятує стан справ, вона підбігла до дверей, відчинила їх ключем, що стирчав, і швидко помчала в туалетну кімнату. Толік схопив пляшку з негазованою водою й пішов за нею. Він дбайливо тримав Лісине волосся, поки її саму вивертало.

    — Йди звідси! - сердито лаяла Толіка Ліса. Їй страшно не хотілося, щоб він бачив її такою. - Все нормально!

    — Яке нормально? Що ти їла зранку? – він відкрутив кришечку пляшки і запропонував Василині. – Отруїлася?

    — Ні. Це інше.

    — Ти вагітна? – Толік згадав, як вивертало Анжеліку, коли та була вагітною.

    — Прямо Шерлок Холмс, Толя. Так, вагітна, - Василина закрутила волосся в кіску, щоб не заважало, змила блювоту з унітазу і, підійшовши до умивальника, почала акуратно вмиватися і поправляти макіяж.

    — Термін? – серйозно спитав Толік.

    — Не хвилюйся, не твій. Це наша з Льошкою дитина, - збрехала Василина, навмисне не дивлячись Толіку в очі.

    — І про це ти хотіла мені сказати, коли приїжджала вчора? Побачила Кіру і поїхала. Дивно, не здається? - логіці Толіку було не позичати.

    — Нормально. Вагітні й не так чудять. А Кіра гарненька. Наречена, значить?

    — Хто? Кіра? З чого ти взяла?

    — Господарює у тебе в будинку, з дорогими обручками на безіменному пальці ходить...

    — Обручку взагалі-то тобі купував, - Толік потягнувся до кишені за коробочкою, відкрив, і Василина побачила саме ту каблучку, яка була на пальці у Кіри. – Вась, Кіра… я … вона б по руках пішла, шкода дівчинку стало. Вона в мене як хатня робітниця, - виправдовувався Толік. - Давай одружимося. А дитина усім скажемо, що моя.

    Василиса не знала, чи їй сміятися від того, що найромантичніший і найбажаніший момент (пропозиція від коханого чоловіка) відбувалася в туалеті, чи плакати, бо вона збиралася зараз спалити всі мости. Остаточно, одним широким рухом.

    — Толь, ти ще скажи, що не спиш із нею. Дівчина у тебе без білизни по хаті вештається, а ти... Гаразд, я не маю права тебе судити, тільки не піду я за тебе заміж. Тому що вже одружена. У нас Федька, ще один буде малюк. Одружись з Кірою чи ще з кимось – і не діставай ти мене, будь ласка. До декрету я допрацюю тут, але потім шукай когось іншого. Обручка гарна, Кірі дуже личить. Чужих речей не ношу принципово.

    ***

    Кіра вже зібрала свої речі у два пакети й чекала, коли повернеться Толік, щоб із чистою совістю залишити його будинок і по-людськи попрощатися. Але Толік влетів у будинок, начепив їй на палець ту злощасну срібну обручку зі смарагдом і наказним тоном заявив:

    — Ти хотіла заміж? Так ось збирайся, поїдемо заяву до РАГСу подавати!

    — Зараз? З якого переляку?

    — А хто казав, що чекає рішучого, щоб раз – і зробив королевою. Настав час казкам і в твоєму житті збутися. Вважай, що вкрав.

    — А ця? З картини? – Кіра була шокована зміною настрою Толіка. Вона його ще таким не бачила, але розуміла – на емоціях.

    — Ця? Любить чоловіка, чекає на дитину. Все, крапка. Жирна крапка. Одягай пристойну сукню, бери паспорт і поїхали, доки не передумав.

    — Я не знаю, – Кіра реально не розуміла, що їй краще зробити: втекти подалі від Толіка чи прийняти цю авантюру.

    — Там місяць на роздуми дають. Ось якраз і подумаєш.

    ***

    —Все, сьогодні здав усі п'ять робіт, - повідомив Льошка Василині, яка повернулася з роботи. – З Федькою їздили. Йому сподобалося у галереї. Бігав, чіплявся до людей. Севастьянов йому навіть помалювати своїм великим пензликом дав.

    — Льош, я маю тобі сказати щось дуже важливе. Сядь, будь ласка, – запропонувала Василина. Льошка внутрішньо напружився, помилково вважаючи, що Василина нарешті зважилася піти від нього до Толіка. І він би відпустив, і щастя побажав. Не міг він стояти на шляху такого кохання. Краще з боку милуватися досконалою гармонією, ніж щодня, щогодини відчувати себе винним у недосконалості ліній.

    Але Василина посміхнулася своєю доброю посмішкою й радісно повідомила:

    — У нас буде малюк, а у Федьки чи то брат, чи то сестра. Ти радий?

    Чи радий був Льошка? Він думав, що його серце вистрибне з грудей від такої новини. І лише заборона лікарів піднімати важке зупинила його від того, щоб підняти Василину та закружляти. Але зацілувати її Льошці ніхто не забороняв.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Мавка (Ганна Заворотна)
    19.03.2023 20:32
    Спойлер!
    Краще бути чесними, бо все таємне стане на світло та всі побачать, і потім буде гірше, ніж відразу по-чесному
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ксенія Демиденко
    19.03.2023 20:46
    Спойлер!
    Усе таємне стає явним. Але ж часто народ підмиває приховати. І трусяться потім, боячись.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше