Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ

    Сидячи біля могилки дворової вівчарки Найди, Василина думала про людську жорстокість і несправедливість. Її рожевий і прекрасний світ потьмянів, бо врешті вона усвідомила, що ніхто не вічний й приходить час втрати. На душі було дуже гидко. Дівчинка прикрасила невеликий земляний пагорб ромашками, знайденими на пустирі. Єгор непомітно потіг з маминого райського саду пару трояндочок. Огірок вразив усіх, бо написав прощального віршика:

    Найду ми любили, Найду ми цінили,

    Кращої собаки у світі не знайдемо,

    Ох і пожалкують ті, хто її убили,

    Сильно ми сердиті, настрій зіпсуємо…

    Сашка пропонував поставити хреста, але Єгор сказав, що собакам хрести не ставлять.

    - То людям лише. А вона ж собака була, - і що тут скажеш? Аргумент вагомий. Проте, вінок з квітів сплели й обіцяли пам’ятати. Хіба забудеш?

    - Хочеш, Тарзана віддам? – запропонував Єгор Василині, помітивши, як дівчинка мовчки убивається. Хлопчина знав, що Василина хотіла завести цуцика саме від Найди, адже вони у неї народжувалися такими гарними, грайливими й розумними, як і їхня мама.

    - Ні, нехай у вас живе. Він вже звик. У дворі йому буде краще, аніж у квартирі, - відмовилась від щедрої пропозиції, але про себе відзначила, що Єгору для неї навіть Тарзана не жалко. Чому ж він їй так сильно не подобається, як Толік? Адже ж і схожі брати (Ванька був зовні іншим), і характер, начебто, набагато краще, аніж у Толіка, а старший з голови не лізе ніяк, наче хто засадив і прив’язав мертвим вузлом.

    По-діловому зібралися усією командою на пустирі. Основне питання – як будуть мститися? Ідей виснули багато. Одна краще іншої. Ледве не побилися, чим будуть «радувати» тітку. Суперечку вирішив, як завжди, Єгор.

    - А чого це ми паримось? Усе, що придумали, зробимо. Все одно їй і цього всього замало буде. Просто давайте напишемо, що за чим. По черзі сюрпризити будемо.

    Спочатку на дверях квартири №45 з’явився жирний напис білою фарбою «Вбивця!» Коли Лідія Степанівна, яка мешкала в цій квартирі, витерла ацетоном дратівливе пряме звинувачення, хлопці порізали дерматинову обтяжку на дверях. Лідія Степанівна понесла заяву до міліції про злісне псування майна з вимогою виставити біля її дверей охорону, яка б схопила злодіїв. У міліції посміялися і пояснили тітці, що усі співробітники ловлять злочинців та розслідують крадіжки, а дрібні хуліганства – це до дільничного.

    Дільничний знав Лідію Степанівну як сварливу і незадоволену життям жінку, тому зробив видимість якогось розбирання, але сильно не поспішав «карати» винних, хоча чуяв, чиїх рук то справа.

    - А якби побачила? – сварив брата Єгор. – В колонію посадять. Мене дільничний зупиняв, коли позавчора зі школи йшов, питав і натякав, щоб закруглялися з терором тітки.

    - Я що кретин? Спочатку очко брудом замазав у неї на дверях і усім сусідам. А потім у рукавичках зробив справу. Навіть відбитків не лишив, - гордо заявив Ванька. – Нехай доведе. Чо він впарював?

    - Впарював, що пострахали тітку – і досить, а то його терпець не безмежний. Ми її пресуємо, а вона його до білочки доводить. І взагалі, менше б ти шпигунських фільмів дивився, - докоряв Єгор.

    - Ой, а хто Агатою Крісті обклався і ночами почитує? Тільки не кажи, що таке Васька читає. Її від «Джен Ейр» не відірвеш, навіть на перервах книжку з рук не випускає. Невже така цікава книжка? - знайшов швидко «компромат» на брата Ванька. Єгор вирішив не чіпати Ваньку собі ж на благо.

    Лідія Степанівна вже не рада була, що отруїла тих собак. Майже через день на її голову сипалися неприємності, які, до ворожки не ходи, були свідченням помсти. Спочатку спалили поштову скриньку, і саме квартири №45. По обгорілих папірцях жінка зрозуміла, що не лише газети, а і її улюблений журнал «Робітниця» зник, як і не було. Довелося оформляти на пошті індивідуальну поштову скриньку, а то ж розтрати.

    Потім месники залили парафіном дверний замок, і Лідія Степанівна не змогла увійти до квартири, опоки сусід не поміняв увесь замок. Довелося бабці пристойно розкошелитися. Знову розтрати. Але найбільш зухвалим здався Лідії Степанівні акт загидження балкона смердючими фекаліями. Квартира Лідії Степанівни розташовувалася на другому поверсі. Операцію «смердючий балкон» юні месники проводили вночі. Наповнили целофанові пакети фекаліями й щедро закидали ними балкон ненависної тітки. Лідія Степанівна вийшла зранку вішати білизну на балкон, а там… Білизну довелося вішати на вулиці, де були натягнені громадські мотузки. Хлопці не втрачали пильності, стежили за ворогом і бачили, як теліпалися чистюсінькі випрані речі тітки-вбивці Найди. Ідея визріла швидко і спонтанно. Хтось запропонував здуру, послухали й побігли до аптеки, купили йоду та зеленки. Обприскали щедро, не жалкуючи антисептиків. Після цього усілися на каштані спостерігати, як отруйниця буде гніватися.

    - Може, все ж перебор, хлопці? – спостерігаючи, як Лідія Степанівна лається і плаче одночасно, спитала Василина у друзів.

    - Вона має зрозуміти, що так робити, як вона зробила, не можна. Думала, собачки не можуть помститися? Я б на місці Найди до неї щоночі у снах приходив і гриз до кісток, поки б її в дурку не забрали, - живописав Ванька.

    Лідія Степанівна від гріха якомога далі на деякий час переїхала жити до сестри в інше місто, а квартиру зачинила.

    Хлопчаки, як і Василина, перемикнулися на шкільні турботи, тому що вересень вже плавно переходив у жовтень, сиплючи різнобарвним листям. Біль від втрати чотирилапого друга притлумився, але не зник. У серцях дітей Найда лишилася жити. Всі поголовно жалкували, що не додумалися сфоткати вівчарку. Горох намагався намалювати Найду, вийшло не дуже схоже.

    У жовтні кудись поїхав тренер з карате, і це дуже засмутило дітей. Гурток забирав багато часу, який тепер вивільнився, тому цей час сміливо віддали іграм. Хлопці стали помічати, що Василина все частіше проявляє посилену цікавість до книжок та уроків, а на вулиці буває рідше. Залучення до науки вийшло випадково, хоча будь-яка випадковість проростає із закономірності.

    Василина ні з якого подиву написала шкільну олімпіаду з біології краще за всіх, тому її з Наташею Коваль відправили на міський етап до п’ятої школи, що розташовувалася у центрі міста. Щоб не зганьбитися, Василина усі осінні канікули студіювала підручник зоології та повторювала ботаніку за п’ятий клас. Декілька разів ходила до школи займатися з вчителькою біології додатково. Василина бачила, як вчителька сподівається, що вона покаже прекрасний результат і в місті. Принаймні, усе можливе зі свого боку Василина зробила. Але дівчинка не готова була так різко скинути рожеві окуляри.

    Вчителька біології Кіра Андріївна привезла Василину і завела до кабінету, де мала проходити олімпіада. Таких рядових учнів, як Василина, сиділо чимало. Підписали роботи, отримали завдання і почали відповідати на питання. Питання були нескладні. Найскладніше, про будову клітини, яке мало принести найбільшу кількість балів, Ліса прекрасно знала, тому розписала та ще й малюнок намалювала. Як видаляти зі шкіри кліщів Василина пояснила найбільш грамотно, пам’ятаючи настанови своєї викладачки, що важливо писати не лише правильно, але й грамотно. Далі дівчинка стала свідком того, як хлопця вигнали з аудиторії за те, що намагався списати. Проте, списувало багато учнів, з місця Василини це було видно, але вигнали лише одного. Як же здивувалася Василина, коли дівчинці, що сиділа попереду і малювала квіточки з чоловічками в чернетці, жінка, що роздавала завдання, підсунула листочок з готовими відповідями. В душі Василини усе похололо, і усвідомлення того, що олімпіади - то нечесно, боляче поранило самолюбство. Коли Ліса здала роботу і вийшла до своєї вчительки, то не соромлячись розповіла те, що бачила.

    - Дівчинка така чорненька, попереду тебе сиділа? – спитала Кіра Андріївна у Василини.

    - Так. Нахабно списала за пів години й здала, - Василина ніяк не могла прийти до тями.

    - Це Галя Кравченко, донька директорки цієї школи. Не здивуюсь, якщо у неї буде перше місце. Ти все написала?

    - Так, але хіба це важливо? – засумнівалася Василина, засмучена тим, що медалі роздані ще до старту.

    - Дівчинка моя, усі розуміють, що перші місця – це блат, а от другі і треті – то реально знання.

    Василина посіла третє місце, і з цього часу вчителі пильніше стали придивлятися до Ліси. Там, де раніше їй ставили четвірки, тепер щедро від душі роздарювали п’ятірки.

    - Блін, ти так скоро станеш відмінницею, - якось переглядаючи щоденник Ліси при списуванні домашніх завдань ( сам ніколи не встигав записувати за вчителями), мовив Ванька.

    - А що тут поганого? До двійок прагнути? – «вколола» друга Ліса.

    - Це камінь у мій город? Логічно, - погодився Ванька і мимовільно замилувався милим личком дівчинки, що сиділа з ним за однією партою. Ванька останнім часом усе частіше проганяв, як нав’язливу муху, думку, що Василина йому подобається. У ній, і лише в ній йому подобалося виключно все. А от в інших дівчатах щось та дратувало: то говірка надмірно, то дражниться, то неакуратна, лається, надто чистенька, плаче без причини, повчає гірше професора. Василина на фоні усіх була ідеальною. Ваньці хотілося подарувати дівчинці шоколадку чи якусь цікаву річ, але він боявся, що таким чином викриє свої почуття, які так несміливо зароджувалися. А ще був Єгор. Той і дарував, і сипав компліментами, і дивитися на Лісу міг скільки завгодно – не боявся, що його не зрозуміють. Ванька вважав, що йому не дотягтися до середнього брата.

    А ще Ванька таємно від усіх прочитав «Джен Ейр» Шарлотти Бронте. Бо випадково почув, як Ліса на перерві із захватом розповідала Лєні Бєловій, що якби у житті зустріла б такого, як містер Рочистер – закохалася б точно так же, як і Джейн. Ванька взагалі заплутався: під опис містера Рочистера, від якого Василина була у захваті, ані він, Ванька, ані Єгор не підходили. Зате підходив їхній брат Толік.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.