Зміст
  • ПРОЛОГ
  • ГЛАВА 1 ЗНАЙОМСТВО
  • ГЛАВА 2 "СВІЙ ХЛОПЕЦЬ" - ВАСЬКА
  • ГЛАВА 3 КОМАНДА
  • ГЛАВА 4 КРАСОВСЬКІ
  • ГЛАВА 5 В ГОСТЯХ
  • ГЛАВА 6 НАУКА
  • ГЛАВА 7 РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
  • ГЛАВА 8 ПОМСТИЛИСЯ
  • ГЛАВА 9 ПОРЯТУНОК
  • ГЛАВА 10 БЕЗЦІННІ ПОДАРУНКИ
  • Глава 11 ЖАХЛИВА ТРАГЕДІЯ
  • Глава 12 СКЛАДНІ ЧАСИ
  • ГЛАВА 13 ГІРКА ПРАВДА
  • ГЛАВА 14 ВІРА
  • ГЛАВА 15 ВІТЕР ЗМІН
  • ГЛАВА 16 СЛАВНІ ВИХІДНІ
  • ГЛАВА 17 ДОРОГА, КРАСИВА, КОХАНА
  • ГЛАВА 18 НАПРУГА
  • ГЛАВА 19 ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ
  • ГЛАВА 20 ВЕСНА ЛЮБОВІ
  • ГЛАВА 21 ЗАГАДКОВИЙ ГЕРОЙ
  • ГЛАВА 22 НЕВІСТКА ТА СВЕКРУХА
  • ГЛАВА 23 У ПОШУКАХ РОБОТИ
  • ГЛАВА 24 КАРТИНА
  • ГЛАВА 25 НАПОЛЕГЛИВИЙ ЗАЛИЦЯЛЬНИК
  • ГЛАВА 26 ІНТЕРЕСИ
  • ГЛАВА 27 ДВА БАЖАННЯ
  • ГЛАВА 28 ВТРАТА
  • ГЛАВА 29 АРОМАТ ФІАЛКОВИХ ПАРФУМІВ
  • ГЛАВА 30 НЕПОРОЗУМІННЯ
  • ГЛАВА 31 ВІДНОВЛЕННЯ
  • ГЛАВА 32 ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК
  • ГЛАВА 33 СВЯТО
  • ГЛАВА 34 РІЕЛТОР
  • ГЛАВА 35 ПЕРСПЕКТИВНІ ГОРИЗОНТИ
  • ГЛАВА 36 КАРЕЛІНА
  • ГЛАВА 37 СУКНЯ
  • ГЛАВА 38 ВИПУСКНИЙ
  • ГЛАВА 39 ПАРИЖ
  • ГЛАВА 40 ТАЄМНІ ПОЧУТТЯ
  • ГЛАВА 41 УСЕ ТАЄМНЕ КОЛИСЬ...
  • ГЛАВА 42 ПЛАНИ ТА НАДІЇ
  • ГЛАВА 43 ПРОПОЗИЦІЯ
  • ГЛАВА 44 ТІШКА
  • ГЛАВА 45 ВИСТАВКА
  • ГЛАВА 46 МАМА І ТЕЩА
  • ГЛАВА 47 ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 48 НАРЕЧЕНА
  • ГЛАВА 49 ПОДВІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ
  • ГЛАВА 50 СПРОБИ РОЗІБРАТИСЯ
  • ГЛАВА 51 РОБОТА МРІЇ
  • ГЛАВА 52 СПОКУСА
  • ГЛАВА 53 ВАЖЛИВІ РОЗМОВИ
  • ГЛАВА 54 НЯНЬКА
  • ГЛАВА 55 ПОЇЗДКА ДО ПАРИЖА
  • ГЛАВА 56 ПЕРЕДЧУТТЯ
  • ГЛАВА 57 ІЛЮЗІЯ ОБМАНУ або ГОСПОДАР ДУШІ
  • ГЛАВА 58 ПОВЕРНЕННЯ ЄГОРА
  • ГЛАВА 59 ПОШУК ВИХОДУ
  • ГЛАВА 60 ПЕЧАЛЬНА НОВИНА
  • ГЛАВА 61 ЛІКАРНЯНІ ХВИЛЮВАННЯ
  • ГЛАВА 62 ВИКРИТТЯ
  • ГЛАВА 63 НАРОДЖЕННЯ
  • ГЛАВА 64 БОРОТЬБА
  • ГЛАВА 65 КОПІЯ
  • ГЛАВА 66 ТЕМНА СМУГА
  • ГЛАВА 67 НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ,,,,
  • ГЛАВА 68 КУМ І КУМА
  • ГЛАВА 69 ПРОЗРІННЯ
  • ГЛАВА 70 ВИПРОБУВАННЯ
  • ГЛАВА 71 ДОПОМОГА
  • ГЛАВА 72 ВТРАТИ
  • ГЛАВА 73 ЄГОР +КАТЯ
  • ГЛАВА 74 ЗУСТРІЧ
  • ГЛАВА 75 ВІДКРИТТЯ ГОТЕЛЮ
  • ГЛАВА 76 РОМАН "Серця чотирьох"
  • ГЛАВА 77 ЦІННА ЖІНКА
  • ГЛАВА 78 КАРТИ ВІДКРИТО
  • ГЛАВА 79 ВІДВЕРТО ПРО ПОТАЄМНЕ
  • ГЛАВА 80 КУЛЬБІТИ ДОЛІ
  • ГЛАВА 81 СОЛОДКА БРЕХНЯ
  • ГЛАВА 82 БЕБІ-БУМ
  • ГЛАВА 83 ДОЛЕНОСНЕ РІШЕННЯ
  • ГЛАВА 84 НОВЕ ЖИТТЯ
  • ЕПІЛОГ
  • ГЛАВА 33 СВЯТО

    — Слухай, я певно під якимось приводом звалю з цього свята, - мовив Єгор Василині, коли дізнався, що в четвер має приїхати Гюльчатай. Єгор болісно намагався згадати її образ, але нічого не виходило. А вона ж тоді у таборі по п’ятам за ним ходила, дивилася такими закоханими очима й співала нереально гарні пісні. Єгор боявся, що й зараз Гуля їде не стільки до Василини, скільки до нього. Він був переконаний у тому, що дівчина збирається повторити аукціон нав’язливості.

    — Не будь ідіотом, – присадила Василина Єгора. – Гуля дуже вихована й культурна дівчина. Вона вже давно зрозуміла, що не особливо то й цікавить тебе вже по тому, що ти відмовився з нею переписуватися. Знаєш, скільки зусиль мені вартувало умовити її батьків по телефону? У них дуже суворо у родині з вихованням дітей. Поручилися твої тато з мамою, між іншим. Вони обіцяли, що з її голови жодної волосини не впаде. Ми її зустрінемо на вокзалі, зробимо, щоб їй було добре ці декілька днів, а потім посадовимо також на потяг. Три дні слабо витримати? Або я ображусь! – поставила ультиматум Василина.

    Єгор не міг зрозуміти, як ці різні дівчата взагалі зійшлися? І що вони могли писати одна одній весь цей час? Але Василина приголомшила ще однією новиною:

    — Ми з Гулькою будемо вступати разом до Києва. Правда, вона хоче у педагогічний, а я – в туристичний, - ділилася планами Василина. – Зате житимемо разом.

    — О-о-о, тато вмовив тебе на готельний та ресторанний бізнес? Хоч хтось його інтереси поділяє, - похвалив Єгор. – Навіть якщо не вступиш на бюджет, тато такий вибір оплатить.

    — А чому це я не поступлю? Я збираюся на підготовчі курси влаштуватися, ми з твоєю мамою про це говорили. Після завершення курсів більше шансів вступити. До речі, курси ведуть ті викладачі, які будуть потім іспити приймати, - сміливо й впевнено говорила Василина. Єгор відзначив її далекі погляди на майбутнє, але про себе подумав, що Василина рветься до Києва, щоб бути ближче до Толіка.

    — Звичайно, зручно. Зупинятися можна у Анжеліки з Толіком. У них двокімнатна, здається? – він уважно дивився на реакцію дівчини. Василина нервово стиснула ручки в кулачки:

    — Не буду я у них зупинятися. Не подобаюся я Анжеліці, навіщо людину дражнити? Ми з Лізою Григорівною дзвонили у приймальну комісію, дізнавалися – курси кожної неділі, починатимуться о десятій, завершуватимуться о третій годині. Я цілком буду встигати дістатися до Києва електричкою, а передостанньою повернутися назад. Якщо не встигатиму – є остання. Так що все прекрасно складається, - відповіла Василина. Але Єгор не дуже вже й вірив у такий райдужний план.

    — А ти знаєш, чому Анжеліка на тебе злиться? – Єгора так і муляло сказати про те, що він знає її найбільшу таємницю, але хлопець своєчасно зупинився, побачивши, як засмутилася дівчина. – Вона вважає, що коли ти виростеш, будеш краще за неї.

    — Ти ж сам знаєш, що це дурниці. Подивися на неї і на мене. Як вона фарбується, які речі носить. Я ж бачила, скільки у неї помад, косметики всілякої, я навіть половини не знаю, як воно зветься. А туфлі? Та я ноги повивертаю, якщо одягну на таких підборах. А як у неї гарно кучерявиться волосся! У мене волосся так не блищить, як у неї.

    — В тому-то й прикол, Вась, що якщо усе те змити й одягти її у твій крутняцький джинсовий комбінезон, краса буде не та, - Єгор вже хвилин десять змагався із собою і бажанням обійняти худеньке тіло Василини, щоб поцілувати її сильно-сильно. Але знання, що вона любить іншого, тому, скоріш за все, вчергове попросить бути лише друзями, зупиняло. У такі хвилини Єгор злився на Толіка.

    Гуля приїхала, як і планувалося, у четвер. Її оселили у кімнаті з Василиною, тому дівчата півночі не спали, а розмовляли про усе, немов сестри.

    — У тебе батько такий суворий, - помітила Василина, крутячись біля дзеркала й розглядаючи на собі широкі яскраві штани та пістряву азербайджанську туніку – подарунок Гулі. – У мене трубка від телефона ледве з рук не випала, коли почула його суворе «Нет!»

    Гуля розсміялася тому, як Василина смішно, але точно перекривила батька.

    — Я до останнього не вірила, що дозволить. Мама вступилася. Сказала, що ти та дівчинка, з якою ми будемо у столиці разом жити й навчатися. Батьки проти, щоб я у гуртожитку жила.

    — Мені Красовські не батьки, але гуртожиток теж не вітають. Будуть квартиру шукати. Ти уявляєш, як ми класно будемо разом жити? У театри ходити, на виставки, концерти, просто по місту бродити.

    — А мені здається, я в перший же день заблукаю у метро, – переживала Гуля.

    — Не бійся, не така вже ти дуринда, щоб заблукати. Сама писала, що відмінниця. Значить, розум є, - зробила висновок Василина.

    Увесь наступний день Гуля з печаллю й сподіванням виглядала Єгора, але той цілеспрямовано втік до друзів. Зате Ванька з готовністю номер один розважав Василину з Гулею: втрьох пройшлися містом, а потім народилася спонтанна ідея відвідати дискотеку. Гуля не танцювала, вона скромно стояла збоку й слухала динамічні танцювальні треки. Вона бачила, як Василина з Ванькою, побачивши знайомих, приєдналися на танцювальному майданчику до всіх, бачила, як звідкись з’явився Єгор і запросив Василину на повільний танок. Гюльчатай не склало особливого труда за поведінкою Єгора зрозуміти, що його інтерес спрямований виключно на Василину. А ще дівчина для себе відкрила, що шалена симпатія до Єгора минулася. Та й взагалі їй більше тепер подобався прямий, але уважний Ванька.

    Ванька вирішив, що гості негоже стояти десь і навіть жодного разу не станцювати. Він нахабно схопив мініатюрну Гулю і затягнув на повільний танок. Гуля, обличчя якої вмить залив рум’янець, почала благати:

    — Ваня, я зовсім не танцюю. Не умію я, сміятися будуть, пусти. Я краще постою десь, музику послухаю. Тут гарна музика.

    — А для медляка особливо вміти нічого й не треба. Просто ноги за мною переставляй – і все. Сміятися? Нехай спробують, в диню отримають. Постоїть вона. Тебе зараз якийсь хмирь з окраїнських забере, тоді битися доведеться, - налякав Ванька, тому Гуля притихла й старанно повторювала рухи за хлопцем, періодично легенько наступаючи своїми м’якими лодочками на ноги Ваньці, при цьому соромлячись, як дитина.

    — Ти диви, наш ведмедик Ванька ще може бути й джентльменом, - поспотерігавши за братом, поділився своїми враженнями Єгор Василині на вушко.

    — Отож, погано знаєш брата, - усміхнулася Василина.

    Коли усі разом поверталися додому, Ванька пообіцяв, що навчить Гулю танцювати. У дворі горіли яскраві ліхтарі, а у альтанці був накритий стіл.

    — О, наші кияни приїхали! – зрадів Єгор.

    Василині Льошка сподобався з того моменту, як вона його побачила. Вона знала, що цього разу Толік повинен приїхати не лише з Анжелікою, але й зі своїм другом та партнером по бізнесу. Василина чомусь уявляла Олексія іншим. Знаючи, що він доводиться ріднею Анжеліці, Василина мріяла тільки про те, щоб не виявився надто противним. Але вродливого, усміхненого галантного юнака вона побачити не розраховувала. Більш того, Василині Льошка здався якимось рідним, немов знайома вона з ним була давно-давно.

    ***

    З самого ранку, як тільки усі поснідали, зайнялися підключенням комп’ютера. Толік безрезультатно намагався під’єднати численні дроти, вивчаючи книжку-інструкцію.

    — Толь, давай я спробую, – запропонував Льошка.

    — Ти в цьому шариш? – здивувався Толік.

    — А ти думав, що я лише картини можу малювати? – підколов Олексій.

    — Ви картини малюєте? – вигукнула Василина.

    — Почнем з того, що не ви, а ти. Дідом себе трошки почуваю, коли мені «ви» каже мила дівчина. Хочеш, тебе намалюю? – швидко запропонував Льошка. Це бажання народилося у його душі зразу ж, як тільки він побачив Лісу.

    — Спочатку збери комп’ютер, а потім малюй, що хочеш, - Толік трохи нервувався, перехоплюючи перехресні погляди Василини й Льошки.

    — Та не питання. Мені потрібен помічник, який би розбирався у техніці, - оголосив Льошка й поглянув у бік Єгора з Ванькою, оскільки Толік вже зізнався, що з технікою не дружить.

    — Це до Васьки! - в один голос мовили хлопці.

    — Я з такою штукою не працювала, - попередила Василина, - Але дуже цікаво подивитися принцип її дії. У нас інформатика вже була.

    — Тут багато премудростей не потрібно. Ось цей шнурок явно веде до клавіатури. Фіолетове гніздо у системному блоці також підказує, що саме й куди треба встромлювати, - Василина з Льошкою швидко в усьому розібралися і комп’ютер підключили протягом півгодини.

    — А ви… ти комп’ютерами займаєшся? – поцікавилася Василина у хлопця, прибираючи коробки і технічне сміття після встановлення.

    — Ні. Просто якось одному товаришу довелося допомагати встановлювати, тому трохи знаю. А так, я теж далекий від техніки, - відверто зізнався Олексій.

    — Не всім же з технікою справу мати. Зате ти класний художник, - вирішила похвалити брата Анжеліка. Від неї не приховався той факт, що Льошка не відходить ні на крок від Василини. Їй було не складно зрозуміти, чим загрожував цей зв'язок – неприємним сусідством вже пристойно набридлої Василини. – Він може портрет намалювати за двадцять хвилин, - навіщось сказала Анжеліка.

    — Так швидко? – не повірила Василина.

    — Хочеш, намалюю? – вдруге запропонував Льошка. Василина із задоволенням погодилася, і рівно за двадцять хвилин милувалася своїм портретом, виконаним олівцем на принтерному папері А4. Усі захотіли собі такий трофей, тому Льошці довелося малювати Гулю, Ваньку і Єгора по черзі. Якраз до обіду встиг.

    — Все, діти, дзвонили з ресторану, усе готово, їдемо святкувати, - повідомила Лізавета Григорівна.

    Свято запам’яталося смачними стравами домашньої кухні, приємним спілкуванням за інтересами, танцями та караоке, яким варто було похвастатися Володимиру Петровичу, як усі рвонули співати. Ось коли помітили скромну Гулю. Вона так виконала «Червону руту», що усі довго аплодували, а потім просили ще щось заспівати. «Ще щось» - це були пісні з репертуару груп «Ласковий май», «Комбінація» та «Міраж». Пісню «Музика нас зв’язала» співали колективно: Єгор, Василина, Гуля і Ванька.

    — Блін, нашинська «АББА» вийшла, - шуткував Ванька. – Нічо, що мені мішка на вухо наступив?

    — Розслабся, не тобі одному, - підтримав брата Єгор.

    — А де ти вчилася так одпадно співати? - спитав зачарований здібностями скромної Гулі Ванька, коли караоке полишили у спокої й усі плавно перемістилися за стіл, оскільки настав час солодощів.

    — У ванній, - соромлячись, але чесно зізналася Гуля. Ванька не втримався, засміявся.

    — Там акустика гарна, - підтвердив Льошка. – Я в школі також у ванній репетирував. Мати не дасть збрехати, але так і не навчився.

    — Так, точно, - підхопила Світлана Валеріївна. – Приходжу з роботи і чую з ванної дикі воплі. Думала, там кота допитують, ні, син пісню розучує. Це ще нічого, що я не наполягла на музичній школі. Сусідський хлопчак Владік вчився грати на скрипці. Рік весь дім нерви лікував, - плавно Світлана Валеріївна заволоділа вухами усіх, хто сидів за столом. Вона вміла так розповідати, що хотілося слухати й слухати. Якби Гнат не запропонував увімкнути музику й потанцювати, усі так би й слухали життєві байки увесь вечір.

    — Та не з’їсть Льошка твою принцесу, - прошепотіла Анжеліка Толіку на вухо під час танцю, помітивши, як чоловік ревниво поглядає на Василину й Олексія, що сиділи поруч за столом і мило розмовляли так, немов знайомі цілу вічність, а не побачили один одного ось лише вчора. – Розслабся, Красовський. А то навіть не посміхаєшся.

    — Ти б не пила так багато, - Толік не помічав за Анжелікою потягу до спиртного. Цього вечора вона надто сильно приклалася до вина.

    — А то що? Твоя мама подумає, що ти одружився з алкоголічкою? – незвично отруйно жартувала Анжеліка.

    — А то завтра когось потрібно буде сильно лікувати, - як у воду дивився Толік. З Анжелікою, що сильно перепила, йому довелося повозитися півночі. Доки не вирвала, не змогла заснути. Толік би й без неприємності з дружиною втратив сон. Коли за столом заговорили про майбутнє іменинників, про те, що Василина через рік буде вступати до київського інституту туризму, Світлана Валеріївна миттєво запропонувала, щоб чудова дівчинка жила у неї.

    — Якщо тільки з Гулею. Ми хотіли б разом жити, - рішуче заявила Василина. Світлана Валеріївна й не розраховувала на таке щастя.

    — Прекрасно! У нас трикімнатна квартира. Одну кімнату виділимо дівчаткам. Вона велика, поміститеся. А то я завжди одна. Льошка як не в підвалі своєму щось ялозить красиве, так у бізнесі по самі вуха. Бачу лише зранку та увечері, а то й не встигаю часом. Я тітка не вредна, буду любити, як рідних, - обіцяла Світлана Валеріївна, і їй усі вірили.

    «Вона буде приїздити на курси щонеділі, - стукало у хворобливому мозку Толіка. – Вона буде поруч!»

    Льошка від’їздив, але обіцяв, що обов’язково навідається ще, щоб намалювати портрет Василини не олівцем, а фарбами.

    Всю дорогу до Києва Толік мовчав. Анжеліка із Світланою Валеріївною знайшли спільні теми й періодично говорили. Льошка ділився враженнями про місто, родину Красовських, та й просто перебував у полоні нових вражень:

    — Толян, неодмінно треба вибратися ще якось, щоб намалювати цю річку, церкву над урочищем, ваш сад. Навіть собака така дивовижна! – був у захваті Льошка.

    — Ага, обов’язково виберемося, - обіцяв Толік, але сам розумів, що не місцеві красоти привабили Олексія. « А їй він теж сподобався», - переконував сам себе Толік, адже бачив, як посміхалася Льошці Василина, як раділа, як поводилася невимушено, як з рідним. Такою Василина завжди була з Єгором і Ванькою. А от на нього, Толіка, майже не дивилася. Коли випадково їхні погляди зустрічалися, посмішка зникала з її милого личка, в очах з’являвся чи то докір, чи то щось загадкове, незрозуміле. І вона відводила очі. Через велику кількість людей в домі та постійний нагляд дружини, Толік так і не зміг лишитися з Василиною наодинці, щоб ще раз перепросити у неї за нещодавній інцидент. Толік думав, що причина збільшеної дистанції, побоювань Василини криється саме в цьому.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.