Чорноморський гарбуз
Вже якось Вам доказував, що чорноморські пані, панночки та панянки дуже приємні на дотик. Може, такі від природи, а, може, що поряд море. Якби там не було, але крутитися між них з гарбузом одне задоволення.
На Ранковому базарі Чорноморська торгує одна вкрай симпатична дівчинонька. Зазвичай віддалік милуюсь кралею, а тут треба було купить гарбуза. Законний привід для спілкування намалювався. От я і підбіг ласкавим песиком до неї за покупкою. Хвостиком круть, круть, соловейком засокорів, оченятами поїв. Та й викупив шматок гарбуза на цілих двадцять дев'ять гривень і п'ятдесят копійок.
На щастя, дав тридцятку і вона, серденько, зашпорталась в пошуках здачі. П’ятдесят копійок намацувала. Отут я і показав себе у всій величі. «Та не треба мені тих копійок!» І таким тоном це сказав, наче феррарі подарував. Вона посмішкою аж засвітилася. «Ой, каже, а я і не знала, що ви такий хорошенький!».
Я від цього хорошенького хіба не лопнув. Добре, що поряд тітонька мене цікавим поглядом зміряла, хикнула позитивно (видно, пройшов оцінку як не брак!) і на дівчиноньку напалася. «Що ж ти йому, киця, ханьку сунеш, якщо він такий хорошенький?» Почали й інші панни на мене поглядувать. Прицінюватися…
Довелось бігом ушиватися з базару, бо могли і підібрать. В чиїсь надійні руки. Тож помчав з вилупленими очима от гріха подалі. А що час від часу оглядався, то ледь не зачавив на вузькому тротуарі благеньку панянку. Яка спочатку було шарпнулась в сторону, а потім таки придивилась до мене. Знизу вверх. «О господи, вже життя здорових боялась!» А в очах - лукавинки через край хлюпаються. Ну і як тут не огризнуться? «А от не наговорюйте - деяким здорові подобаються!» А цій киці пальця в рот не клади! Ага, одказує, я поняла! «Це ви того з гарбузом по Чорноморську дівчат топчете, що сильно комусь сподобались?».
І що тут скажеш? Довелось і від цієї подалі шмигнути. В магазин з москальською назвою «Свежее мясо». Яке я постійно читаю як «свежЕе». До речі, там дійсно м'ясо свіжіше. Плюс найкращі чебуреки в Чорноморську. А ще дуже допитливі продавчині. Одна з них одразу накинулась, де це я взяв такий гарний гарбуз? Та невдало сватався, отвічаю. Вручили нагороду. «А Вам нащо?» І що Ви думаєте? Сходу пас прийняла! Отож, відповідає. «До мене ввечері хочуть свататися, а я тут без гарбуза скнію. Не готова! Перед чоловіком стидно!».
Нарешті добрався я з тим гарбузом доми. Кохана дружина прискіпливо оглянула добутого мною плода із небесно-голубою шкіркою. Задоволено головою покивала, язиком поцокала:
- От умієш ти, Сірожа, гарбузяки в хату притягувати! Прямо майстер! Добре, що у мене у свій час тобі кабака не знайшлося… Бо хто мені їх наносив би? Га?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!