Зміст
  • Сватання на Гаврилівці
  • Карасики
  • Люте купання
  • Любовний лицарський роман
  • Прослуховування
  • Хазяїн
  • Як жаба літала…
  • Авада Кедавра
  • Коти проти собак
  • Мої уроки російської мови
  • Театрал
  • Марчендайзер-шоу
  • Блохогінне
  • Морський бій
  • Крілики
  • Я і мій зоопарк
  • Перший холодець
  • Батьківські турботи
  • Перейменування
  • Зая
  • Я шукаю роботу
  • Правила дорожнього руху
  • Екологічна пісня
  • Пригоди котика Мікоша
  • Сільодочка
  • Морський етюд
  • Хрещенське диво
  • Майстер йога
  • Я, вогонь і відьма
  • Жах на крилах ночі
  • Карантин
  • Уроки української літератури.
  • Казкові плани на життя
  • Внутрімишечно
  • Свято осені
  • Ячмінь
  • Мандибурка
  • Коротка історія морської хвороби
  • Какулєни зранку
  • Вхід в метро
  • Домострой
  • Статеве дозрівання
  • Воротар села
  • Скидка
  • Ромашковий чай
  • Любов і видра
  • Кілька в томаті
  • Хорор
  • Чикачка
  • Цар Салтан
  • Пізанська вежа
  • Мурзік і Гулічка
  • Печера кохання
  • Алергія і коронавірус
  • Справедливість
  • Курка з удочкою
  • Зірка барахолки
  • Доктор філософії
  • Няньки і собака Пірат
  • Морські делікатеси
  • Огірки і коти
  • Як я вмощувався на роботу
  • Життя vs анекдот
  • Ковбой
  • Правда та кривда
  • Мої конкуренти
  • Батьківські збори
  • Дитячий спогад або мами мене зрозуміють….
  • Складності входу і виходу
  • Порода
  • Гарний день
  • Мрія
  • Замок на роті
  • Чорноморські сценки
  • Знайомство з грибами
  • Бета-рідер нещасний
  • Колискова
  • Як правильно рὸжиться
  • А я котик, в мене лапки…
  • Як я був конем...
  • Відьомське коло
  • Як я рожав
  • Накарачки
  • Ангел і потяг
  • Щмас
  • Роздягальня
  • Волейбол
  • На кукан
  • Укушений
  • Ностальжі або трохи з життя молодих коней.
  • Чайна церемонія
  • ПЛР і я
  • Мовчання стоматолога
  • Як мене переїхала машина
  • Побачити за вікном
  • Домашні яйця
  • На краю промзони
  • Я і леді
  • Трамплін, любов і копчик
  • Тиха історія про велику любов
  • Новорічна казка за дуже знайомими мотивами
  • Бустеризація
  • Опасності нєт!
  • Злочин і кара
  • Ударений
  • Тероборона. Бекграунд бійця.
  • Стільчик у Львові
  • Хіть декомунізації
  • Постановка діагнозу
  • Сірожа і глухота
  • Потойбіччя уроків онлайн
  • Коти також люди
  • Львівські перці
  • Я і моя сваха
  • Синя чашка
  • Заводський брак
  • На рибу
  • Як я українізовував мочалку
  • Хлібороби і зємлєдєльци
  • Підозрюваний
  • Вечірня казка
  • Мокра земля
  • Дороги, які не обирають.
  • Мої діалекти
  • Практика ймовірності
  • Дуже здорове харчування
  • Чорноморський гарбуз
  • Найцінніше
  • Штєц
  • Я, юристи та Арчі
  • Злигодні перекладу
  • Реактивність
  • Мої спортсмени
  • Світлі будні ютуберів
  • Страсті за бібліотекою
  • Любов і голуби. І гроші
  • Горенько мені
  • Ангел і потяг

    Рано чи пізно, але Вам доведеться вести своїх діточок в інститути. І тут в пригоді може стати мій досвід реалізації таких завдань. Досвід поколінь.

    Мій батько, я і мій син народились з інтервалом в 24 роки. Астрологічно всі в рік Півня. Крім того батько був Овен. На мені природа віддихнула і я чи то Рак, чи то Лев. Не розбереш. А от син знову Овен. З усіма милими подробицями впертості.

    А ще три покоління Волошиних мали і мають ще одну спільну рису. У вигляді неприродного потягу до самостійних мандрів. І невідомо чим би це все закінчилося, якби не персональний фамільний ангел охоронець.

    Мого батько нестримно потягло в чотирнадцять років. На цілину. Кілька раз тікав з дому в Караганду. Отут і з'явився ангел. Який у третю втечу прибрав подобу ростовського міліціонера. Зловив цілинника і якимось дивом додзвонився в сільраду глухого поліського села. Там догукались мою бабу. Що робить з Вашим сином?

    Баба Гаша сказала як є. Мені корову нема коли дивитися, а тут цього увирвителя стережи. Ви б, товаришу міліціонер пристроїли його десь на тій цілині. Дивись якась польза і буде. Послухали і пристроїли.

    З цілини батько привіз любов до чаювання та казахський звичай. Яким завжди ділився напідпитку. Якщо чаю вже не хочеш, то переверни чашку догори дном. Інакше будуть поїти тим чаєм поки не лопнеш. Лучче горілку. Наливай.

    В чотирнадцять років я вивернув чашку з чаєм на стіл і сказав, що хватить мені сидіть дома. В мандри тягне. Мати за чай дала рушником по потилиці, а потяг вгамувала обіцянкою відпустити в Київ. Через два роки в інститут. Знала про небезпечну спадковість і ризикувати не стала. Краще в Київ ніж на цілину.

    В 1986 році батько з'їздив в Київ і на станції Університет, всупереч назві, знайшов інститут. Педагогічний через бульвар. Рішили, що це якраз по мені свитка.

    Зі мною фамільному ангелу повезло. Навіть не спітнів. Бо на природничому факультеті, куди я поступав, працював доцентом мій однофамілець Волошин. Який мав сина Сергія мого віку.

    А далі справа техніки. Колеги того Волошина приймали в мене екзамен і в мене не було жодного шансу отримати щось інше крім твердючого п'ять. Цього мені якраз вистачило, адже мав срібну медаль і треба було здати один екзамен на п'ять.

    Таким чином, в наступному волошинському поколінні цілинного тракториста змінив київський педагог. З великою натяжкою, але можна сказати, що еволюція рухалась вперед.

    Мій син киянин одразу попередив, що в Києві вчитися не збирається. Хоче бути від нас подалі. Спадковий потяг давався взнаки. В якості мети мандрів вибрав банківську академію в Севастополі. Банкір на березі моря це вам не педагог з трактористом. Правда, цим рішенням шокував всю навколишню громадськість. Всі в Київ рвуться, а він проти течії напролом. Так напролом, що в передостанній перед виїздом день ще й руку зламав. Ото вже з доми рвався.

    Ну а ми що? Хочеш самостійності? На! Загіпсували і вперед. Ось гроші на таксі. Хай там довезе в тому Севастополі куди треба. Супроводжувати спадкоємця ніхто навіть і не думав. Ще чого не хватало, нас у своє время не водили.

    Фамільний ангел зрозумів, що тут треба старатися. І вселився в коменданта севастопольського гуртожитку. Тьотю середніх літ, яку боявся не тільки ректор, а й усі навколишні собаки з міліціонерами.

    Поселення майбутніх севастопольських студентів відбувалося максимально пафосно. Студенти прибували до гуртожитку в супроводі мам, татків, бабусь, дідів та іншої численної рідні.

    Лише наш синочок сильно вибивався із цього контексту. Худющий, з величезними наляканими очима, правою рукою в гіпсі та в супроводі добренного чемодану. Явно родича. Дуже було видно, що дитя пнеться до знань.

    Комендантшу пронизало гострим жалем до нещасного і вона спитала - а де ж батьки? Щоб їм ноги повідсихали. Сашко сказав, що, навєрно, дома. За що був негайно поміщений в найкращу кімнату гуртожитку. До кінця навчання.

    Син поволік лівою рукою непідйомну валізу, а комендантша крадькома змахнула непрошену сльозу і заочно припечатала нас до підлоги:

    - Ох і погані в дитини батьки, ой погані...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Оксана Усенко
    02.09.2021 22:55
    До частини "Ангел і потяг"
    А подумки янгол-оронець похвалив тих батьків, відмітивши, що його підопічні гарно вчаться на досвїдові попередніх поколінь:)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше