Відьомське коло
(людям зі слабкою психікою і бурхливою уявою читати категорично заборонено!)
В тебе що, теща померла? На жаль, так. Грибами отруїлась. А чому ж кричала на все село? Так грибів не хотіла їсти, сердешна. (Українська народна мудрість (чорна)).
Гірчак (Tylopilus felleus (Bull. ex Fr.) Karst., Boletus felleus Bull. ex Fr.) — або помилковий білий гриб, по-науковому називається жовчний гриб. Назви його обумовлені схожістю з білим грибом, а також сильної гіркотою, яка при термообробці не зникає, а лише посилюється і яку неможливо прибрати ніякими кулінарними обробками. (Дуже потрібна інформація з мережі Інтернет).
Відьмине кільце — народна назва групи плодових тіл грибів, що росте по колу в міру розповсюдження грибниці (українська Вікіпедія).
Ми разом з тещею давно переконалися, що вживання обережних грибів може призвести не тільки до самотніх галюцинацій. Там і до масованого психозу один необачний крок.
Ця бентежна історія, від якої холоне кров у жилах, сталася в Києві на Святошині. Моя теща, дві її дочки, два її зятя (я і Сірожа) та купка її внуків сходили за грибами. І, крім всякої сироїжкової дрібноти, знайшли сімейку білих грибів. Чим дуже надихнулись, адже за емоціями знайти білого гриба однаково, що вбити дикого кабана.
Насправді ж ми тоді знайшли помилкових білих грибів. Але кому потрібні такі подробиці? Білий гриб - він і в Африці білий гриб. Хай навіть жовчний.
Отож на кухні ми чимдуж почистили здобич та дружно її насмажили. З цибулькою, сметанкою, тверденьким сиром, укропчиком та всілякими іншими спеціями. Несамовитий аромат затопив наші серця і ми всім сімейством, впустивши трохи слинки, урочисто сіли навкруг обіднього стола.
З моїм щастям висока честь запустити гриба по колу випала мені. Адже я першим знайшов у власній тарілці білого, як я думав, гриба. І як птах кладе до рота пташенятка черв’ячка, так і я підсунув малому сину четвертинку гриба. На, синуля! Спробуй, що таке справжній білий гриб! Папка найшов!
Пташенятко потягло до рота, куснуло і позеленіло. За якусь мить син з перекособоченим лицем і ротом, повним слини, непристойно і свавільно виплюнув гриб на тарілку. Ми остовпіли.
- Горький!!!! – злякано вигукнув почервонілий вщент Сашко.
І тут почалося. В темпі і по колу.
- Та то тобі перець попався! – заявила його мати і, по-сумісництву, моя дружина, що сиділа поруч. По годинниковій стрілці. Щоб переконатися в своїй правоті, спритно хапонула до рота виплюнутий гриб. Це ж її дитя їло, а після дитини не гидко!
За мить її очі стрибнули на лоба і кохана, виховано прикриваючи рот долонею, стрімко повернула гриб на світ божий. Та й затріпотіла руками, молячи небо про воду.
- Доцю! Ну що ти робиш? – обурилась найкраща в світі теща. - Ладно дитя! Не понаравилось! А ти то чого білими грибами розкидаєшся?
Сказала і роздратовано потягла двічі виплюнутого гриба до рота. Це ж її дитя їло, а після дитини не гидко!
Вже за мить тещу заціпило. Ми з Сірожою та з надією встромились в її побуряковіле лице. Нє…Не дождались. Теща оперативно вернула гриба взад і дрібно-дрібно захрестилась з криком «Хай же Господь мене помилує!».
- Та що ви в самом дєлє!!! Це ж білий гриб, - підскочила друга її дочка, що сиділа поряд, і знервовано смикнула до рота нещасного гриба. Це ж її мама їла, а після мами не гидко!
Знову за мить моя своячка страшно пішла червоними хвилями та плямами. В судомах, не криючись, позбавилась гриба і жадібно кинулась заїдати його святим хлібом. Їй води вже не хватило.
- Ви що???? Прикалуваєтесь надо мною? - визвірився мій старий добрий свояк Сірожа,- до чого вже розпустились, білими грибами плюються!
І рішуче, двома пальцями, засунув вже добре слизького гриба собі до рота. Це ж його жінка їла, а після жінки не гидко!
За мить Сірожа якось дивно сіпнувся. Усім тілом. Пустив носом трохи піни і стогоном позбувся гриба прямо мені на тарілку.
Прибитий думкою чим же я, падлюка, кормив дитину, я, не задумуючись, закинув гриба собі до рота. Його вже їли, але не страшно, з водкою не гидко. Якщо що - то з дитиною в больницю разом ляжем.
За мить, поки розжував, з моїх очей бризнули сльози. Потемніло аж до потилиці і рот по вінця наповнився слиною. Гриб випурхнув назовні і дзвінко ляпнувся об стіл.
Наступною за годинниковою стрілкою була моя племінниця Віта. Присутні за столом завмерли і запитально втупилися в неї. У дітей і так до цього мову відняло від побаченого. Ну, а що ти, Віта?
Здерев’яніла Віта настрашено приречено вдивлялася в крупну обслинену шмарклю, що замолоду була грибом. Пауза зловісно затягувалася. Шмаркля не ворушилась. Нарешті Віта заперечливо хитнула головою і обережно, виделкою, відсунула від себе пожованого гриба. Подалі по столу:
- Спасіба. Я вам вірю, родітєлі!
Братство грибного кільця з гуркотом розламалось і за столом перелякано загомоніли.
Шо це було???Наче помішались…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!