Другі Оповідки

(французька новела)

Цілющі історії завжди диктуються життям. Більше того, вони мають приємну здатність повторюватися з невеличкими модифікаціями. І тоді вже точно не знаєш, де правда, а де анекдот. І чи можна кому вірити.

Анекдот як життя

У невеличку військову частину посеред лісу прибула перевірка. Командний склад з усіх сил робив все можливе і трохи більше задля гарної оцінки. Особлива увага була приділена дозвіллю перевіряючих. Що нелегко в умовах лісу, адже бані на всіх не настарчишся.

Лейтенант Дерев'янко отримав бойову задачу. Позбутися дружини і забезпечити ночліг товаріщу майору. З числа перевіряючих. Всяческі ублажая, водку візьмеш у начпрода.

Дружина з дитиною і прокльонами відправилася до тещі, залишивши на сторожі вдома таксу Лізу. Щоб слідкувала за цими вонючими кобелями, бо ще баб у чисту хату наведуть.

Лейтенант зустрів майора, а такса Ліза майнула під крісло. По-перше, вигляд майора відлякував собак, а по-друге, з-під крісла все видно і чутно. Буде що хазяйці розказати.

Ублажать виявилося нескладно і вже о дев'ятій вечора обидва клієнта досягли повного потемніння свідомості і стоять не могли. Відтак питання баб відпало, оскільки ризикувати на людях чоловічою гідністю нікому не хотілося. Такса посміхнулася.

Майор почав навпомацки шукати люлі, але лейтенант настояв на гарячому душі перед сном. Вирішив ублажать на повну. Тим більше, що в квартиру пустили гарячу воду з нагоди перевірки і це було свято.

За півгодини розпашілий і чисто вимитий майор в халаті лейтенантової дружини розчепірився на м’якому кріслі. Балансував на межі забуття, але героїчно чекав на коня перед сном. Лейтенант злочинно барився, відчайдушно намагаючись віднайти дорогу з кухні.

Зате не забарилася такса Ліза, яка до цього мовчки сиділа під кріслом, як миша під віником. Обґрунтовано побоюючись встрявати в мужскій разгавор.

Достеменно не відомо, що саме сподвигло Лізу на Вчинок. Може, шампунь пах дуже вже звабливо або ж просто пересохло в горлі від почутого і побаченого. Якби там не було, але Ліза підповзла поближче і почала лизати. Гаряче прошу вибачення у панночок і паній, однак таки лизала овальні парні статеві залози в шкірному мішочку товаріща майора.

Товаріщ майор застогнав, виринув із забуття і почервонівши прошепотів:

- Товаріщ лєйтєнант....ну ето уже лішнєє....ну товаріщ лєйтєнант…

Але. Пози не змінив і «лейтенанта» не прогнав.

Життя як анекдот

На другому поверсі шанованої державної установи скаженів генерал-майор. За півгодини мав доповідь в Кабінеті Міністрів України, а тексту доповіді і документів до сих пір не було. Тож генерал у висловах не церемонився, обіцяючи причетним до зриву завдання державної ваги статеві зносини в особливо цинічній формі.

Секретарка вживала валер’янку, водій завів автомобіль, а одягнений генерал в нетерплячці вискочив у коридор державної установи. Коридор миттєво спорожнів. Як підземелля гномів перед вогняним драконом.

Підполковник Дерев’янко біг третім поверхом з текстом доповіді. Перед сходами трохи загальмував, пронизливо виснувши каблуками. Установа примостилася в дореволюційній будові, отож сходи були маршові, з білого мармуру і довгі-предовгі. Вміли люди будувати.

Дерев’янко наштовхнувся на лютий погляд генерала і його ноги зрадницьки поїхали. Хотів втриматись, але тільки махнув кінцівками як у французькому кабаре. Канкан не получився, Дерев’янко впав на п’яту точку і нею ж продовжив рух сходами донизу.

А що був відповідальним працівником і старанним офіцером, то не міг допустити, щоб бумаги розсипалися. Тож цупко тримав теку з текстом доповіді витягнутими вперед руками - щоб не розплескалася. Так і їхав, підстрибуючи сідницями кожною сходинкою, з папкою на витягнутих руках і вилупленими очима. Які вєрноподданіческі їли остовпілого генерала внизу.

Коли підполковник, на пристойній швидкості, спустився до останніх сходинок, йому цілком логічно видалося, що невдобно подавати документи сидячи. Не по уставу. Тож зробив перелякану спробу встати з положення сидячи. Не врахував силу інерції, незграбно підстрибнув на останній сходинці і приземлився лише на коліна. Ткнувши документами на витягнутих руках пузо генерала трошки нижче пояса.

Закляклий генерал-майор на автоматі схопив теку з документами і цим щасливо уникнув травми на виробництві. Ніяково озирнувся навколо і, згадавши анекдот своєї юності, невдоволено виказав підполковнику на колінах:

- Ето уже било лішнєє, полковнік…