Ностальжі або трохи з життя молодих коней.
(слава богу, що наші дітки цього не знають)
На початку дев'яностих теща оддала заміж двох своїх дівок. І що Ви думаєте? Взамін отримала справжніх два в одному: і дітей пристроїла, і два коня в господарство получила. В прямому і переносному смислі. Двох Сірож у Гавриловці.
Коні нагодились дуже вчасно, бо сільськогосподарські амбіції тещі простяглись на п'ять городів. Відтак наше нікчемне до цього життя наповнилося смислом і картоплею. Посадка, сапання, вгортання, копання. Не нить - оддихнете на роботі! Так що, зранку вперед, за родіну, і ото щоб поки вовки на полях не завиють!
Уночі вертали з городів, спираючись один на одного від утоми. Кінь Сірожа стогоном знімав кирзяки і босоніж простував вулицею, яку перед цим гарно втоптала череда корів. Простував і проникливо шепотів мені на вухо. Сєрий, вступив у щось тепле і м'яке, не знаєш, щоб це могло бути? Поняття не маю, Сірожа, поняття не маю, казав другий кінь Сірожа, радий, що сам у кедах.
Страшніше картоплі були тільки ягоди. Бо треба ж назбирать стільки, щоб хватило. Особливо в печінках була чорниця. Як почнемо рвати на зорі, то підвечір насилу теплі. Спину ломить, коліна болять, комарі заїдають, руки сині, в очах темно. А потім ті відра, знову ж таки уночі, упорядкувать треба, бо ж пропадуть. Що зимою їсти будете?
Не знаю, як ті наші жінки вижили. У них же на шиях крім нас, коней, ще й дітки в шмарклях висіли…Зате уцілілим приз в студію - вареники з чорницями. Райська насолода, тільки хрін відмиєшся, як бризне по одежі.
А ще теща мала й має сантимент до річкової риби. Тож зрідка, вечорами, відв’язувала нас з городу на рибалку. Ще й пляшечку навздогін давала. Для мотивації. Коні, визволені з картопляної неволі, урочисто роздушували на березі річки ту пляшечку і починали душити рибу, допоки не стемніє.
Прилазили мокрими навпомацки в одинадцять вечора і шоу тільки починалось. Бо ж рибу до ранку не залишиш. А чистити окунців з пічкурами опівночі так весело і так гарно. Злипаються, суко, віченьки. Отак до двох ночі з прокльонами і управлялись. Ще й смажили потім. І їли навіть може…
А вранці, крізь легенький туман, цокали копитами з Сірожою на роботу і він розказував свій віщий сон:
- Представляєш, Сєрий, вчора оце сплю і сниться мені, що чищу я ножом рибу. Просинаюсь - япона мать, точно чищу!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!