Зміст
  • Сватання на Гаврилівці
  • Карасики
  • Люте купання
  • Любовний лицарський роман
  • Прослуховування
  • Хазяїн
  • Як жаба літала…
  • Авада Кедавра
  • Коти проти собак
  • Мої уроки російської мови
  • Театрал
  • Марчендайзер-шоу
  • Блохогінне
  • Морський бій
  • Крілики
  • Я і мій зоопарк
  • Перший холодець
  • Батьківські турботи
  • Перейменування
  • Зая
  • Я шукаю роботу
  • Правила дорожнього руху
  • Екологічна пісня
  • Пригоди котика Мікоша
  • Сільодочка
  • Морський етюд
  • Хрещенське диво
  • Майстер йога
  • Я, вогонь і відьма
  • Жах на крилах ночі
  • Карантин
  • Уроки української літератури.
  • Казкові плани на життя
  • Внутрімишечно
  • Свято осені
  • Ячмінь
  • Мандибурка
  • Коротка історія морської хвороби
  • Какулєни зранку
  • Вхід в метро
  • Домострой
  • Статеве дозрівання
  • Воротар села
  • Скидка
  • Ромашковий чай
  • Любов і видра
  • Кілька в томаті
  • Хорор
  • Чикачка
  • Цар Салтан
  • Пізанська вежа
  • Мурзік і Гулічка
  • Печера кохання
  • Алергія і коронавірус
  • Справедливість
  • Курка з удочкою
  • Зірка барахолки
  • Доктор філософії
  • Няньки і собака Пірат
  • Морські делікатеси
  • Огірки і коти
  • Як я вмощувався на роботу
  • Життя vs анекдот
  • Ковбой
  • Правда та кривда
  • Мої конкуренти
  • Батьківські збори
  • Дитячий спогад або мами мене зрозуміють….
  • Складності входу і виходу
  • Порода
  • Гарний день
  • Мрія
  • Замок на роті
  • Чорноморські сценки
  • Знайомство з грибами
  • Бета-рідер нещасний
  • Колискова
  • Як правильно рὸжиться
  • А я котик, в мене лапки…
  • Як я був конем...
  • Відьомське коло
  • Як я рожав
  • Накарачки
  • Ангел і потяг
  • Щмас
  • Роздягальня
  • Волейбол
  • На кукан
  • Укушений
  • Ностальжі або трохи з життя молодих коней.
  • Чайна церемонія
  • ПЛР і я
  • Мовчання стоматолога
  • Як мене переїхала машина
  • Побачити за вікном
  • Домашні яйця
  • На краю промзони
  • Я і леді
  • Трамплін, любов і копчик
  • Тиха історія про велику любов
  • Новорічна казка за дуже знайомими мотивами
  • Бустеризація
  • Опасності нєт!
  • Злочин і кара
  • Ударений
  • Тероборона. Бекграунд бійця.
  • Стільчик у Львові
  • Хіть декомунізації
  • Постановка діагнозу
  • Сірожа і глухота
  • Потойбіччя уроків онлайн
  • Коти також люди
  • Львівські перці
  • Я і моя сваха
  • Синя чашка
  • Заводський брак
  • На рибу
  • Як я українізовував мочалку
  • Хлібороби і зємлєдєльци
  • Підозрюваний
  • Вечірня казка
  • Мокра земля
  • Дороги, які не обирають.
  • Мої діалекти
  • Практика ймовірності
  • Дуже здорове харчування
  • Чорноморський гарбуз
  • Найцінніше
  • Штєц
  • Я, юристи та Арчі
  • Злигодні перекладу
  • Реактивність
  • Мої спортсмени
  • Світлі будні ютуберів
  • Страсті за бібліотекою
  • Любов і голуби. І гроші
  • Горенько мені
  • Трамплін, любов і копчик

    Щораз коли мені пропонують майнути в гори покататися на лижах, мій особистий копчик виступає категорично проти. Навіть не думай Сірожа!

    Ця біда тягнеться з п'ятого класу, коли я вперше відчув велику любов до однокласниці. В грудні. Проводжав її додому і, на моє лихо, початок нашого спільного шляху лежав через високий горб. Прозваний в народі Скалою. З вершечка тої кручі кілька відчайдухів раз провз раз скочувались на лижах до низу. Щоб там, наприкінці, ще й хвацько плигнути з трампліна.

    Мені було навіть страшно дивитися вниз, але коли захоплена майстерністю отих чортів, Моя Велика Любов спитала, чи я так можу, то я недбало кинув: а канєшно! І по-піонерські тихо й гаряче помолився, що зараз не в лижах.

    Моя Велика Любов, не відриваючи вологого погляду від стрибунців, пообіцяла, що прямо завтра їй це і покажу. Я затерп, але виду не показав і максимально безтурботно погодився. Проклявши тих придурків зі Скали. Через молодість я ще не знав, що гарненькі дівчатка завжди обирають придурків. Причому в прямій пропорції - чим гарніші дівчатка, тим більших придурків.

    Відомі мені герої-коханці заради своєї обраниці вмирали на дуелях, травились, горіли синім полум’ям або в інший спосіб вкорочували собі життя. Мені не повезло. Я надломив копчик.

    Задля цього почав наполегливо тренуватися. Відвів Мою Велику Любов додому, а сам кинувся на сусідньому з моєю хатою пагорбі лаштувати трамплін.

    В кінці кінців мені таки вдалися кілька стрибків і я перестав рити носом сніг. Відтак знахабнів і насипав стільки снігу на трамплін, що він став схожий на той, що на Скалі. На якому завтра я мав показувати майстер-клас. Недостачу крутизни пагорба компенсував швидкістю дикого спуску. Аж очі засльозилися!

    Трамплін виправдав усі мої сподівання і швиргонув мене догори. До зірок. Незграбно змахнувши лижами, я поцілував очима небо і кавкнув з розгону навзнак. Лижі встромились у стоптаний сніг по самісінькі мої п'яти. Встромились би і глибше, але помішав копчик. Солодкий біль паралізував мене наскрізь.

    Вечоріло. На засніженій долині стирчало дві самотні лижі літерою V. Прип’ятий до тих клятих лиж, я лежав на спині розкинувши руки з лижними палицями. Буквою Х. Віддавав потроху богу душу і думав, чого так. Любов виникає в голові, або ж навіть у серці, а відповідать завжди і однак доводиться копчику.

    Ворухнувшись через сорок хвилин я тяжко задумався, як приховати наслідки мого падіння перед батьками. Щоб не отримати часом додаткових травм в області все того ж зраненого копчика. На цей раз травм суто виховних.

    Ввечері почесна місія вдалася, бо був достатньо мерзлим, щоб не відчувати біль. Досить швидко влігся читати, а там і заснув, не викликаючи зайвих підозр у матері. Набігалась дитина.

    На ранок копчик болів уже безпощадно, але батьки пішли на роботу раніше і не бачили, як я снідав навстоячки. А от далі, з собаками і вчителями, все було тільки гірше.

    До школи ковиляв боком. Так, наче хотів когось пропустити у вузькому проході. Собаки від такого стилю чогось скаженіли і захлинались від люті. Добре, що говорить не вміли, а тільки гавкали. Бо точно пожалілись би моїй матері.

    В школі з’ясував, що можу сидіти тільки на одній, вибачте, половинці. Сильно нахиляючись, майже лягаючи, або на сусідку Оксану справа або в міжряддя між партами. В обох випадках моя поза була суспільно неприйнятною.

    Від нестерпного болю став проситись на кожному уроці до дошки. На першому, укрмові, оповідав про дієприкметники. Зі сльозами на очах. Стривожена Зоя Петрівна ніяк не могла второпати, чого я за них так сильно переживаю.

    На математиці Галина Миколаївна оцінила на п'ять моє надривне, зі схлипом, розв'язування рівнянь. Хотіла була посадить за парту, але я не дався. Почав плакати. Я на дошці хочу розв'язувати!

    На уроці історії вчили давню Грецію. Яскраво уявив себе калічкою у Спарті і облився слізьми, розказуючи, як мене кидали в прірву. А я виривався. Історичку просто заціпило від моїх стогонів і натуральних подробиць.

    На уроці російської літератури плакав уже весь клас, коли я ридма ридаючи, показував як саме Данко виривав у себе серце. Притримуючи копчик. Вєра Андрєєвна, також вся в сльозах, поставила п'ять до кінця чверті.

    До уроку співів мій копчик вже просто палав. Нещасна вчителька тільки появилась в дверях, а я вже вшкварив пісню. Не маючи і крихти слуху чи, боронь боже, голосу. Тільки вогонь у копчику. Вовки в лісі сплутали мене зі своїм ватажком і злякано завили у відповідь.

    Розтріпана, посивіла вчителька співів плигнула і затулила мого роззявленого рота класним журналом. Виволокла з класу. За оцінку не переживай. Портфель принесе Оксана. Главне, йди отсюда!

    Додому знову ковиляв боком, а бісові собаки казились по всьому маршруту руху...

    Дружина дочитала до цього місця, зітхнула, ковзнула по мені жалісним поглядом і зажурено втупилась у вікно:

    - Нє, ну я знала, що я гарненька… Але думать не думала, що до такої стєпєні....

    П.П.С. Я знаю, що копчик українською мовою це куприк.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.