Перейменування
Моя дружина українка за походженням наполовину росіянка і наполовину полячка. Ця вибухова ментальна суміш була з любов’ю виготовлена на околицях Краснодона. Де в свій час шукала кращого життя моя майбутня теща, полька родом з Хмельниччини, Станіслава Станіславівна.
Скупі історичні джерела скромно мовчать, яким чином ревній католичці з родовим девізом «Ми українські поляки» вдалося взяти на прив’язь воронізького пєрвого парня на дєрєвнє Міхаіла Даніловіча Нікуліна. Це цікаво, але не важливо для нашої історії. Головне, що після цього акту громадянської мужності теща призвала собі в поміч богів та родичів.
Не скажу за богів, але родичі, головно з числа гонорової шляхти по материнській лінії, поїхали на Схід. В Краснодон, до Стасічки. І зразу поставили дибки місцеву бюрократію.
Особливо цинічні катування випали на долю паспортного стола в особі Параски Микитівни Котляренко, яка вміло замаскувалася під Прасковью Нікітішну.
Першою була мама тещі, Леокадія Іванівна власною персоною. Прасковья Нікітішна гикнула, перебрала радянські святці, але Леокадія («біла, світла» з грецької) там не знайшлася. Паспортистка поцікавилась, чи можна її назвати якось інакше, більш зрозуміло для трудового народу Донбасу. Леокадія Іванівна на хвильку задумалась і сказала, що друзі можуть називати її Льодзьою. Нікітішна пополотніла і офіційно наказала надалі іменуватися Лідою. В паспорті то в паспорті, але на людях – Ліда. Крапка. І навіть не просіться.
Другим прийшов татко тещі. Станіслав Карлович. Уявіть. Карлович, Карл! Паспортистка напружилась, почервоніла, але промовчала. В неї дочка жила в, прости мене господи, Карло-Лібкнехтівську, то хто його зна, що то за Карл. Може, Маркс?
Далі пішло тугіше. Прийшла тьотя тещі. Богуміля. Може Богуміла? Спідлоба простогнала Прасковья Нікітішна. Та що Ви таке кажете? Богуміла то по-кацапські, гріх великий. А я Богуміля. Паспортистка згадала в Бога і душу колегу з Хмельницької області за виявлену політичну недбалість. Це ж треба було так назвать в нерушимому Радянському Союзі, де бога нема і не передбачається! Кінець дня швиденько пішов собаці прямо під хвіст. Зіпріла, поки вмовила цю богомільну називатися просто Мілєю. Від слова Людмила. В наше время треба бути милій людям, а не богу!
Наостанок, Прасковью Нікітішну трохи не доконав дядя тещі з популярним іменем Адольф. Саме його конче не вистачало біля стели молодогвардійцям Краснодона. Майбутнього простого шахтаря Адольфа.
Нікітішна розсмоктала зразу дві валідолу і вольовим рішенням перейменувала дядька в Анатолія. Врятувала життя, можна сказать. Іди работай, Толік, щоб я тебе тут не бачила!
Багатьом дорослим людям важко дається без тренування і зупинки назвати мою тещу Станіславою Станіславовною. Язик заплітається і молить про передишку. На самому початку кар’єри зятя в якості вирішення проблеми я запропонував вживати просто ініціали - СС. Але кохана дружина пообіцяла вирвати з корінням мій поганий язик і я малодушно відмовився від правди.
Куди важче прийшлося дітям садочків Донбасу, в яких невтомно трудилася Станіслава Станіславівна. Хором кричали Сясісава Сясісаловна.
Адміністрації і батькам здалося, що сала буде забагато і тому перетворили тещу на Свєту Стєпановну. Від гріха подалі.
Це стало першим життєвим потрясінням для моєї коханої. (І це ще вона про моє існування не здогадувалася!). А тоді прийшла малою на роботу до мами і з жахом дізналася, що це вже не мама Стася, а якась Свєта Стєпановна…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!