Другі Оповідки

(дуже стидне оповідання, в якому описуються речі, про які воліють мовчати і які від того не перестають бути)

Ханжам, ельфам і людям з бурхливою уявою читати заборонено!

Текст 40+++

Василько вперше втратив цноту у сорок років. До цього він не пісявся вночі і не боявся уролога. А також щасливо не знав найкоротшого шляху до простати.

Тож зовсім не злякався, коли доктор несподівано попросив його стати накарачки. Хтозна, може хоче полюбуваться. Таким красівим.

Нє. Реальність виявилася непередбачувано жорстокою. Просто МОЗ України рекомендував пальцеве ректальне обстеження.

Василько не мав проблем з простатою, але вираз його обличчя став навіки здивованим. І отриманих вражень вистачило на найближчі десять років. До другого разу. А що ви хотіли, в нього була тремтлива душа.

В п’ятдесят років огляд простати став обов’язковим. Подякуємо МОЗ України. Василько готувався до побачення з доктором цілих два роки. Читав гороскопи і астрологічні прогнози. Дивився на сонце. Ретельно вибирав день і час.

Коли це сталося, доктор перелякався. Вилупив очі як у фільмі Чужий. Прошепотів, що простата без питань, але рядом щось є! Проктолог у нас відсутній, то хай хірург подивиться. Поки не пізно і якщо не боїться.

Василько як був накарачках, так і закам’янів. Зберіг честь, називається…

Розтріпаний примчав до кабінету хірурга і заголосив неймовірно гарній медсестрі, що йому треба доктор. Бо в нього щось страшне в одному місці.

Як намальована молоденька медсестра повідомила, що хірург це вона. І не кричіть, я можу глянути. Василько пополотнів. І вирішив, що краще здохнути. Аніж дозволити цьому ангелу зазирнути до свого внутрішнього світу. Що за падлюка таких симпатичних хірургів в райони засовує?

Вольове обличчя обласного проктолога повністю відповідало вибраній спеціалізації. Василько обережно спитав, як записатися на прийом.

Спеціаліст запропонував просто стати навколішки. Господи, я не готовий, пролепетав Василь. Главне, щоб доктор був готовий! Чолов’яга з голосним ляскотом вже натягував гумову рукавичку.

Василько накарачках, через напівпофарбоване вікно лікарні, понуро дивився в парк. Там чорно-білий песик самозабутньо кохав іншу собачку. Василько тоскно подумав про аналогію і в нього завібрував копчик. Від несподіванки затіпався як на вертелі.

Лікар попросив дарма не смикаться. Це безпровідний телефон вібрує. Страшно вихований Василько посоромився спитати, де саме він вібрує. Чогось подумав, що краще не знати. І уважно вислухав навкарачки телефонну розмову про те, який колір плитки подобається дружині проктолога. Аж коліна заболіли.

Потім доктор все-таки сказав, що у Василька дурня. Тобто, поліп. І втішив, що це не страшно, але може бути рак. Василько спітнів. Спасибі доктор, успокоїли. Ось вам сто гривень…

Невдовзі пройшла успішна операція. Яка втім мала один неприємний побічний ефект. Василько тимчасово втратив здатність утримувати газоподібні суміші у фоновому режимі. Тобто, міг робити щось одне. Або мужньо тримати все в собі або вчиняти якісь інші дії.

На жаль, перед операцією заставили ковтати зонд. Василько видирався як міг. Але горло йому пошкрябали і він час від часу покашлював. Як розумієте, виключно в туалеті. Бо кашлять і при цьому не ганьбить повітря він не міг. Рани не дозволяли. Василько всемірно страждав.

Катастрофа вибухнула в аптеці. Куди чорти понесли Василька купляти ліки згідно списку. На цілий аркуш учнівського зошита. Назви ліків були іноземні, довгі, з переважанням глухих приголосних.

Василько з трудом вимовив лікарство, закашлявся і, вже вибачайте, пукнув. Не те щоб страшно, але голосно. Молода недосвідчена продавчиня навіть подумала, що то впали вхідні двері.

Фармацевт зробила крок назад та поцікавилась, що далі. Василько облизав губи, назвав ліки, почервонів, закашлявся і пукнув. Друга продавчиня також почервоніла і вискочила в підсобку. Щоб поконати там у конвульсіях.

Червоний Василько зацькованою мокрою собакою дивився на свого продавця. Та вирішила дати клієнту ще один шанс. Попросила назвати наступний препарат. Молода, що з неї візьмеш. Василько слухняно назвав, закашлявся і таки пукнув.

Обоє одночасно глянули на довгий список в його руках. Продавчиня рішуче простягла руку за папірцем. Я сама розберусь, а Ви поки вийдіть на вулицю. Відкашляйтесь, раді всього святого!

Василько радісно закивав головою, попросив підібрати подешевше, закашлявся і пукнув. Дуже прохально. В підсобці розпочалася формена істерика…

За тиждень оновлений Василько постукав у двері власної квартири. Радісна дружина почала розпитувати як він доїхав. Василько відчайдушно зашипів, замахав руками:

- Мовчи й не питай!

Потім глянув на остовпілу кохану і пом’якшав. Пояснив:

- Закашлятись можу!