Як я українізовував мочалку
На днях невтомно працював над гігієною тіла у ванні і заскочила мене там клята тривога. Намилений, максимально сердечно виказав різними словами всі свої побажання путьку та його виродкам. Дивуюсь, як їх не покорчило дотепер…
Заодно вчергове задумався над гігієною мови. Тим більше, що на очі мочалка виперлась. От завжди не подобалося це слово. Мо-чал-ка. У Вас таке буває? Не наравиться слово і всьо тут.
Особисто в мене якісь паскудні асоціації виникають. Стидно й сказать які. А все через неприкрите московське походження слова. Гірше піііва буде, чесне слово. Треба, думаю, український аналог знайти і далі балакать, як людина. Що я, в п’ятдесят з гаком років зі словником говорить не почну?
Гугл-перекладач дав два різновиду перекладу мочалки на українську мову – мочалка і СЕЧАлка. Від другого варіанту я аж припух трохи. Що ти тільки смалиш, Гугл? Навіть мені не по собі таке писать. Забанять…
Як водиться, українські словники більш цнотливі. Спочатку запропонували, в якості альтернативи до мочалки, слово «віхоть». Я скривився, бо однак звукової і смислової гармонії не отримав. В моїй сільській уяві віхоть - це більше шматок ганчірки, чи що. І взагалі, щось гостре у цьому слові вчувається. Так і бійся, що як почнеш використовувати у ванні, так і відчикрижиш собі що-небудь ще корисне.
Почав гортати далі. І на шістсот п’ятдесят сьомій сторінці четвертого тому Словника української мови в 11 томах я знайшов таки слово до душі. Мачулка! Груба тканина, виготовлена з волокна, добутого з луб'яного шару кори молодої липи вимочуванням. Яка використовується для миття, стирання бруду тощо. Боже, як підходить! Ну, погодьтесь! Одна літера міняється, а яка велика різниця! Попросити мочалку чи попросити мачулку. Га?
Мачулочка! Прямо віє чимось рідним, теплим і таємничим одночасно. Ніякого тобі плебейства, зневаги і вульгарності.
Правда, щодо відсутності зневаги то таке. Бо в тому ж словнику ще й переносне значення слова мачула вказано. Вайлувата, безхарактерна людина. «Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула!» (Марко Кропивницький).
Зачепило це твердження і рішив перевірити, хто в нас у хаті мачула. Я чи хто. Крикнув з ванни строгим командирським голосом. Ану бігом мачулку мені дай! Чую – стихло за дверима. А потім, через довгеньку паузу, обережно просовується у ванну голова коханої. З поглядом таким, наче я дитина і у мене жар під сорок:
- А ти увєрєн, що воно тобі треба? У ванній? В твоєму-то віці…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!