Другі Оповідки

Прекрасні мами, які виростають із гарненьких дівчаток, звичайно не мають салатового поняття на що насправді здатні їх синочки. Просто тому, що в жіночу голівоньку і в білій гарячці не прилинуть такі дурниці. І то зовсім не сексизм, вже простіть мене за таке погане слово.

Це приблизно як в моєї тещі, яка вперше збиралася пеленати новонародженого внука. І остовпіла, помітивши несподіваного горобчика поміж ніг козарлюги. Доню, ти, случайно, не знаєш в яку сторону завертати оцево?

Чоловіки в таких питаннях виховання Вас не підіпруть, бо в кожного за спиною цілий віз власної всякої дурні. Яку вони щиро вважають абсолютно нормальними речами.

Як Ви, наприклад, мамочки, ставитеся до морських боїв на крижинах? Невже не чули, як це класно потопити в лютому місяці ворожий корабель з падлюками на борту?

Ми йшли грати в хокей, але раптова потужна відлига перетворила наш хокейний майданчик серед лісу на озеро з крижинами. Не змовляючись, ватага понеслась влаштовувати морську баталію.

То тільки в мультиках плавають на мацюпусіньких крижинках. В реальності, двоє самих прудких гардемарина, які першими цибнули на невеличкі крижини розмірами метр на метр, відразу шубовснули у воду. Разом з цими самими крижинами. При чому крижини вигулькнули на поверхню води набагато раніше першопроходьців.

На щастя, ми родилися з дурними головами, але під щасливими зірками. Озеро було неглибоке, максимум нам по шию. Тож небораки, спльовуючи різну гидоту з мулом успішно видерлися на берег.

Думаєте нас зупинило це кораблєкрушеніє? Куди там –ще більше розпалило! Просто майбутні матроси цим експериментальним шляхом з’ясували, що плигать треба на крижини розміром не менше три на три метра. Які витримують десятилітніх дурнів. Що всі й зробили після невеличкого мордобиття за кращі екземпляри криги.

Заскочить заскочили, але швидко доперли, що кляті крижини, чи то пак кораблі, абсолютно некеровані. Несуться куди попало по волі хвиль. Хтось крикнув, щоб ті потопельники, які сумно мерзли на березі, кинули нам ключки. Якими можна буде відштовхуватися від дна або ж гребти по воді. І тим самим управляти крижинами та успішно топити неприятелів.

Ви мабуть знову нерозважливо подумали, що в нас були магазинні ключки для хокею? Мушу Вас розчарувати. Справжні мукачівські ключки коштували 7 рублів 60 копійок, скажені гроші на той час. Особливо, якщо врахувати, що ми легко вміли їх ухайдокать за два-три хокейних побоїща. Після того як батьки твердо пообіцяли засунути зламані фабричні ключки у відомі, але не підходящі місця, ми обходилися саморобними. Які були чимось середнім між голоблею і жердиною.

Богиня морської війни відвернулась від мене. Супротивник на ближній льодині першим отримав свою ключку. І не мудруючи лукаво, без зайвих викрутасів, вперезав мене тою голоблею по спині. Я дуже здивувався такій методиці морського бою і гепнувся мордякою об крижину. Удар мармизою виявився настільки вдалим, що крижина перехилилась і я безборонно сковзнув сторч головою в морську стихію.

Фатальна сутичка сталась недалеко від берега, на мілині. Що дозволило мені з розгону по шию вгрузнути в муляці. Пізніше це додало моєму загальному вигляду особливо неповторного шарму.

Спочатку я хотів дочекатися результатів морського побоїща. По вболівати, так сказать, за своїх. Але на вулиці був лютий місяць, відлига закінчилася і під вечір почав братися гарний морозець. Зародки свідомості наказали бігти додому, поки ще живий.

Як Ви думаєте, шановні мамочки, що найбільше перешкоджає рухатися мокрому хлопчаку в мороз? Якщо хтось з Вас почервонів і думає, що це зовнішні статеві ознаки, то Ви не праві. Повірте, через півгодинки на морозі вони робляться внутрішніми і абсолютно не заважають.

Дуже заважають штани в піску і мулі. Замерзаючи, вони робляться залізними і боляче ріжуть вологе тільце при кожному кроці. В паху, під коліном і в гомілкостопі. Доводиться широко крокувати крабом, змушуючи хреститися зустрічних людей.

Коли я постукав у двері хати замерзлим рукавом, то мати подумала, що то яблуня впала від вітру. Мені відняло мову від холоду і я на мигах пояснив здерев’янілій від побаченого матусі, що дуже змерз.

З хвилини на хвилину мав прийти батько з роботи. І ми з моєю доброю матусею чітко знали, що він мене точно зігріє. Не виключено, що навіть тією ключкою, що примерзла до моєї лівої руки.

Є дрібні деталі, які закарбовуються на все життя. Я, наприклад, дуже добре пам’ятаю, той важкий металічний звук, з якими моя замерзла одежа падала на підлогу веранди після славетної морської битви. Під ляскіт материних запотиличників. Бо не втрималася ж, небога.

Пізно ввечері, вимитий, зігрітий, я тихесенько читав історію Всеволода Гаршина про те як жаба з качками літала. Коли героїня падала з неба в багнюку, то я її дуже сильно розумів. Як ніколи до цього…