Другі Оповідки

Моя домашня кохана прийшла з педагогічної ниви і попросила випити. Обережно спитав звідки свято і почув, що вона мала яскраву дискусію з батьком першої учениці її класу. На предмет вживання косметики.

Тематика обіцяла багато, тож уточнив, що краще пасує – вино чи коньяк? Дружина з жалістю глянула на мене і вибрала горілку. Сірожа, до чого ці полумєри?

Батько Іри, першої учениці ввіреного класу, перестрів класну керівничку одразу після шостого уроку. І з притиском поцікавився, чи вона знає, що робиться з його донькою.

- Що? – ошелешено перелякано спитала класна. Кілька хвилин назад вона провела в Іриному класі урок. І точно бачила з Ірою ще нічого не робилось.

- Вона рὸжиться!!! – знервовано вигукнув батько, - сильно рὸжиться!

Зненацька захоплена цим невідомим і страшним для неї словом, вчителька пополотніла. Адже Іринка була реально ангелом по нинішніх часах, а тут таке. А батько продовжував насідати:

- Виросла дівка! І от! Маєте! Рὸжиться кожен божий день!

Педагог кволо від чогось відмахнулась і згадала, що в неї тема статевого виховання тільки в наступній четверті. Прошепотіла одними величезними очима:

- А Ви звідки знаєте?

Насправді вона боялась знать, звідки він знає.

- А що тут знать? – почав розмахувати руками батько, - дружина вчора під її ліжком знайшла цілий мішок цього мастила. Там і для губ, і для очей, і для тіла. Для всього на світі! Яким хоч способом.

- Мастила??? – плаксиво перепитала вчителька. Вона знала це слово і її педагогічна уява почала в темпі малювати просто страхітливі картини. Боже, яка гидота! Земля вигулькнула з-під ніг і вчителька не до ладу згадала, що батько Іри є власником автомайстерні.

- От Ви скажіть – продовжував нагнітати добрий татко, - оці синці під очима? Хіба це нормально? Хіба так має бути?

Здеморалізована до краю вчителька задумалась. Ну, якщо кожен божий день…То хто його зна. В неї особисто такою страшної практики не було. Тому гарячково мовчала і кліпала. Кліпала, а уява продовжувала малювати і стіни таки захитались. Вона заточилась.

- Коротше, - батько спритно не дав педагогу впасти, підхопив на льоту, - я Вас, як вчительку біології, прошу! Поговоріть з Ірою про це! Поясніть, що рано їй ще рὸжиться! Бо якщо я почну пояснювать, то в неї не тільки очі, а й дупа буде синьою!

- Рὸжиться…ага... - простогнала вчителька на руках у батька і розпочала вправно закочувати очі.

- Ну да.. – розгублено пробурмотів батько, розглядаючи обм’яклу вчительку. Це ж треба так за чужих дітей переживати! І, подумавши, вжив, нарешті, звичайне українське слово:

- Чуєте? Агооов! Рано їй ще краситься, їй-бо рано!

Класний керівник почала вириватись з його обіймів.

Коли дзенькнула третя чарка, я таки задав коханій це питання:

- Ну а зараз, коли ми вдвох і нам добре, скажи начистоту. Як є. Ти сама, коли почала рὸжиться?

П.С. Слово загніздилось в моїй нещасній голові. Як тільки кудись збираємося йти, так я зразу й допитуюсь у коханої - скільки можна рὸжиться?

А як Вам тепер з цим жити?