Другі Оповідки

(Надмірне вживання алкоголю може зашкодити Вашому здоров'ю)

До Сірожи у село і в гості приїхали теща. Чому на Ви? Так теща, бібліотекарка Ольга Петрівна, була городська пані з претензіями на вишуканість. Якраз останнє Сірожу лякало найбільше. Бо він добре знав де знаходиться його село, а де вичитана у книжках вишуканість.

Подорож до зятя у сільську місцевість Ольга Петрівна сприйняла як особистий виклик. Життєве випробування. Але вспокоїла себе внутрішньою потребою у вивченні фольклору України. Забігаючи вперед скажу, що народні звичаї не підвели.

По-хорошому, приїзд тещі вже сам по собі свято. А тут він збігся з різдвом. Відтак у господарів почувалась подвійна радість і посилена відповідальність. Як сказав Сірожин батько — як хоч звивайтесь, але щоб не получилось мордою об грязь. Сину з нею жить.

Треба також відзначити ще один момент. Ольга Петрівна регулярно доводила всім до відома, що вона спадкова дворянка. Щоб не розслаблялися. А цей статус серйозно впливав на її способи вживання алкоголю. Зокрема, традиційно вимагалась склянка холодної водічкі. Потім просили наливати в чарку до половинки, а друга половинка наповнювалась якраз тою водичкою. Чесно сказать, виходило таке собі, але Ольга Петрівна у процедурах була непохитною.

За святковим столом Сірожу всадовили поряд з тещею. Щоб ухажував. Для підвищення авторитета сина Сірожин батько пішов на нечуване. Дістав закатану кришкою трилітрову банку первака. Чистого мов сльоза і міцного, як той вогонь. Дістав і передав Сірожі. Наливай сину, бо я вже старий, на покой пора.

Наливать треба було в стопочки. Вже й не знаю, чого ці ємності так скромно і пестливо називались. Адже розмірами їй-бо були у пів-стакана. Вип'єш махом таку стопочку і в очах темно.

Попри поважні розміри стопочок, наливати в них з трилітрової банки було дуже невдобно. Того Сірожа попросив собі на допомогу чашку. Спочатку наливав первак у добрячу синю порцелянову чашку, а потім вже з неї розливав по стопочкам. Щоб не розлити чого, не дай боже.

Отак, під схвальним поглядом батька, Сірожа з синьої чашки наповнив стопочки присутнім. Тещі, як і просила, налив до половинки. Синю чашку, в якій залишився первак (точно розлити не виходило) поставив біля себе. Тобто, щоб знаходилась постійно під рукою. Так синя чашка опинилася біля тещі, яка сиділа поруч.

Ольга Петрівна цих маніпуляцій із синьою чашкою і трилітровою банкою первака не помітила. Бо якраз натхненно розповідала сусідці, як її, Петрівни, прабабка танцювала на балу із Львом Толстим. Це вже потім вона зауважила синю чашку з перваком. І подумала, що то зять аж так її поважає, що підготував чистенької водічки в красивій чашці. Спеціально для улюбленої тещі.

Сірожин батько піднявся для проголошення першого тосту. Спадкова дворянка Ольга Петрівна швиденько схопила синю чашку з, як вона думала водічкою, і долила свою стопочку насправді перваком по вінця. Акуратно взяла стопочку великим і вказівним пальцями. При цьому середній і безіменний пальці з мізинчиком витончено випнулися вбік. Метеликом тремтливим.

З Різдвом Христовим! Будьмо, добрі люди!

“Метелик” Ольги Петрівни змахнув крильцями і сто грам вогненного первака з тріском увірвалися в її горло. Матттір Божа!!!! У Петрівни забилось дихання, а очі, штовхаючи один одного, подерлись на лоба. Пані Ольга скажено замахала руками, заганяючи нещасне повітря до рота і потяглась до синьої чашки. Схопила цю ємність з, як вона думала водічкою, і наповнила свою стопочку насправді перваком по вінця. І залпом ковтнула. Запила таким чином, виходить. Первак перваком.

Що Вам сказать, ця друга стопочка зайшла в організм куди легше. Що то значить досвід. Петрівна ще спотикнулась за думку, чого в них вода відгонить самогонкою, але розвивать питання не стала. Просто в горлі палало вогнем і вона кинулась закусювать.

Під роздачу втрапили злякані голубці і Ольга почала їх методично уплітать один за одним. Сваха, як пильна господиня, глянувши на цю молотарку, тоскно згадала, що накрутила тільки дві каструлі голубців. І зараз їх не стане! Сірожина мати істерично вхопилась за безсмертне — наливайте, бо їдять!

Мені половинку половинки! Це обережна теща попередила зятя і круком накинулась на шостого голубця. Сірожа налив, як просили, і поставив синю чашку коло себе. Ольга Петрівна рвучко витерла губи, схопила синю чашку з, як вона продовжувала думати водічкою, і долила свою стопочку все тим же перваком.

Будьмо!

“Метелик” знову змахнув крильцями і цього разу Петрівна трохи оглухла. На мить заціпеніла рівною жердиною і потяглась таки за омріяною синьою чашкою. Налляла в стопочку, як вона думала, водічки, а насправді перваку і запила ним другий тост. Закуска на столі полегшено зітхнула, бо в рухах Ольги Петрівни з'явилась небачена плавність і спокійна неквапність. А куди спішить?На її аристократичне лице впала меланхолічна задума.

Коли Сірожа наповнив втретє, то вдячна теща вже не ставила вимог щодо бажаного рівня перваку в стопочці. Просто зосереджено долила з синьої чашки як вона думала водічки, а реально ж дикого первака.

Давайте за нас! Будьмо!

Цього разу “метелика” вже не було. Долітався. Натомість Ольга Петрівна схопила стопочку всією п'ятірнею і хвацько хильнула первачок до горла. Кілька разів морозно стріпнулась і полинула голубкою до синьої чашки. Не стала переливати її вміст до стопочки. Нащо ці церемонії? Свої ж люди. Просто запила первак перваком прямо з синьої чашки. Залихоманило. Так і відлетіла, серденько, в космос.

Слід відмітити, що таким способом Ольга Петрівна вирвалася у беззаперечні лідери застілля. Навіть звиклі до бурячихи дядьки ледь переводили подих після третьої. А вона ж по факту досягла позначки у шість тостів прямо-таки комуністичними темпами. За приблизними оцінками фахівців в її благенькому тільці тимчасово перебувало мінімум пів-літри чистого як сльоза перваку.

Коли Ольга Петрівна в гарячці борознила простори Чумацького Шляху, то її сваха, а Сірожина мати, хвилювалася на Землі. Ніяк не могла розшифрувати безтямного, а місцями й дикого, погляду свахи. Що не так? Може голубці твердуваті? Чи картопелька пересолена? Дайте Олі тост сказать! Може признається...

Почувши своє ім'я, Ольга Петрівна з гуркотом спробувала встати. Й тут же захотіла впасти пізанською баштою на зятя поруч. Добре, що той вчасно підхопив любу тещу за що встиг. Тобто обпік свої руки об її величенькі, прямо скажемо, груди. І поки збуряковілий Сірожа сходив нанівець від сорому, Ольга Петрівна зацікавилася таким брутальним лапанням. І почала рішати, хто вона, де вона і що тут робить.

За столом затихло. З усіх сил тримаючись за стопочку і хитаючись як від степового вітру Ольга Петрівна з безкінечним подивом виголосила:

- Господи!!! Люди добрі!!! Як ви її п'єте? - марно спробувала сфокусуватися поглядом на стопочці і тільки безпомічно махнула другою рукою. Гикнула, бо якийсь клятий голубець ніяк не міг вспокоїться, і розпачливо продовжила:

- Я ж її і розводила, я ж її і запивала.... А така стала п'яна... Блііін, нінащо не годна....

Тіло Ольги Петрівни поклали в кімнату для гостей. Щоб набиралася сил. Перехрестили.

Завтра мало бути похмілля...